м. Вінниця
01 грудня 2017 р. Справа № 802/1358/17-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Фурмана В.В.
представника позивача: Бессараб В.С.
представників відповідача: Кононова В.Д., Грубого Л.П., Чайки М. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Приватного підприємства "ПУЛТАГРО-РИТМ"
до: Головного управління ДФС у Вінницькій області
про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства "Пултагро-Ритм" (ПП "Пултагро-Ритм", підприємство, позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (ГУ ДФС у Вінницькій області, податковий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.2017 р. за № 0010991312, 0011011312, 0011051312, 0005861401, 0005871401, 0005881405, 0005891401.
На обґрунтування позову зазначено, що податковим органом проведено перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.03.2014 по 31.03.2017 року, та сплати Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.03.2017 року, за наслідком якої складено акт, в якому зафіксовано ряд порушень, зокрема: п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 209, п. 198.5 ст. 198, п.201.10 ст.201, п.3.1, п.3.4, 3.5, 3.6 та п.7.47 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, п.3.1, п.3.4, 3.5, 3.6 та п.7.47 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, п. 51.1 ст. 51 та пп. "б" п. 176.2 ст. 176, пп. 168.1.4, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 176.1 "е" та п. 176.2 "а" ст. 176.
В подальшому, податковим органом прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, якими визначено суму грошових зобов'язань за платежами податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, встановлено завищення від'ємного значення за платежем податку на додану вартість і збільшено зобов'язання за платежем податок на прибуток та нараховано/застосовано штрафні (фінансові) санкції.
Із висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, позивач не погоджується та вважає, що такі (рішення) є протиправними, з огляду на те, що всі операції підприємства із його контрагентом є реальними, товарними (мають матеріальний результат, який був використаний та/або може бути використаний в господарській діяльності позивача) та підтверджені належним чином оформленими первинними документами. В свою чергу, висновки податкового органу стосовно нереальності господарських операцій із контрагентом підприємства, базуються на припущеннях і не підтвердженні належними доказами. Також, позивачем зазначено, що відсутність товарно-транспортних накладних у нього не є достатньою підставою для визнання господарських операцій, здійснюваних між ним та TOB "АРГОН-2015", фіктивними.
Окремо позивач, вказав, що ним зареєстровані в Єдиному реєстрі податкові накладні на суму 9 150,70 грн. ПДВ в періодах з 25.12.2015 року по 27.02.2017 року, що підтверджується витягами з Єдиного реєстру податкових накладних, відтак висновки відповідача щодо не реєстрації таких (податкових накладних) є хибними.
Не погоджується позивач і із тим, що ним несвоєчасно перераховано до бюджету суми узгодженого податкового зобов'язання самостійно визначеного податковим агентом ПП "ПУЛТАГРО-РИТМ" з військового збору та ПДФО, оскільки відповідні суми зобов'язань перераховані ними своєчасно та в повному обсязі.
Окремо щодо використання в господарській діяльності товарів (продуктів) та наявності підстав для обліку відповідних витрат (сума 1950 грн.) вказав, що продукти використані на утримання та годування тварин (собак), які охороняють територію підприємства.
04 жовтня 2017 року ухвалою суду прийнято заяву про збільшення позовних вимог, в якій окрім попередніх вимог, позивач просив визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №702-17 від 24.07.2017 р.
При цьому, обґрунтовуючи дану позовну вимогу представник позивача зазначив, що така є неправомірною, оскільки винесена на суму податкового зобов'язання, яке є неузгодженим у зв'язку з його оскарженням до суду.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просила його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представники відповідача у судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позову з підстав зазначених у письмових запереченнях та послались на наступне.
Операції між підприємством та ТОВ "Аргон -2015"з придбання скріпленого вуглеводневого газу є не реальними, оскільки відсутні відомості щодо транспортування скрапленого газу, щодо ємностей в яких зберігався придбаний газ, а також відсутній ланцюг постачальників підтверджень придбання товару.
Окремо, представник зазначив, що підприємством неправомірно віднесено до спецдекларації кошти в сумі 1098, 24 грн., оскільки товари придбані на цю суму не використовувались для виробництва сільськогосподарської продукції, відтак дана сума мала бути включена до загальної декларації.
Також представники зазначили, що всупереч вимог податкового законодавства підприємством не зареєстровано зведену податкову накладну на суму 9 150,70 грн. ПДВ за період з 25.12.2015 року по 27.02.2017 року, у зв'язку з чим завищено від'ємне значення та застосовано штрафні санкції..
Окремо, відповідач вказав, що підприємством несвоєчасно сплачено ПДФО і військовий збір, а тому відповідні податкові повідомлення-рішення є правомірними. Стосовно податкової вимоги, представники вказали, що така не скасована та винесена правомірно, оскільки після спливу строку оскарження податкових повідомлень - рішень, їм не було надано докази, що розпочато процедуру оскарження таких (рішень).
За таких обставин, вважають позов не обґрунтованим, спірні рішення і вимогу правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.
Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.
На підставі наказу №802 від 11.05.2017 р., направлень №954, №955, №953 від 25.05.2017 р. №967 від 26.05.2017 р. посадовими особами Головного управління ДФС у Вінницькій області проведено планову виїзну документальну перевірку ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ПУЛТАГРО-РИТМ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.03.2014 по 31.03.2017 року, та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.03.2017 року.
За результатами проведення перевірки складено акт від 15.06.2017 р. № 652/1401/37262092 (далі за текстом - акт перевірки), в якому зафіксовані наступні порушення:
1) п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 209 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено ПДВ, що спрямовується на спеціальний рахунок всього в сумі 84 347 грн., в т.ч.:
- за грудень 2015 року заниження в сумі 1 098 грн.;
- за жовтень 2016 року заниження в сумі 62 499 грн.;
- за листопад 2016 року заниження в сумі 20 750 грн.,
2) п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 209 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 471 752 грн., в т.ч.:
- за жовтень 2016 року заниження в сумі 354 167 грн.;
- за листопад 2016 року заниження в сумі 117 585 грн.
3) п. 198.5 ст. 198, ст. 209 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації з ПДВ за березень 2017 р.) всього в сумі 8 052 грн.
4) п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України (із змінами і доповненнями) - ПП "ПУЛТАГРО-РИТМ" не зареєстровано податкові накладні в ЄРПН в сумі 9150,70 грн. ПДВ.
5) п.3.1, п.3.4, 3.5, 3.6 та п.7.47 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.01.2005 року за №40/10320 (із змінами та доповненнями), а саме готівкові кошти за оренду земельних ділянок (земельних паїв) видавались фізичним особам - орендодавцям, які на дату виплат були померлими, тобто проведення виплати без документального підтвердження фактичного отримання фізичними особами готівкових коштів в загальній сумі - 53 915 грн. 84 коп.
6) за результатами вибіркової перевірки вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму за період з 01.03.2014 по 31.03.2017 встановлено, що в діях службових осіб ПП "ПУЛТАГРО-РИТМ" вбачаються факти:
- шляхом зловживання службовим становищем використання чужого майна (земельних ділянок, на які не оформлено право щодо їх використання).
Використовуючи незаконно у господарській діяльності вищенаведені земельні ділянки, ПП "ПУЛТАГРО-РИТМ" могло отримати доходу від продажу сільськогосподарської продукції на зальну суму 7 681 558 грн.
Доходи отримані від реалізації продукції, вирощеної на незареєстрованих земельних ділянках підприємство використало у власній господарській діяльності, що може вказувати на ознаки легалізації доходів одержаних злочинним шляхом;
- внесення до офіційних документів (Податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2016 року) завідомо неправдивих відомостей щодо розміру податкового кредиту по операціях із суб'єктом господарювання-постачальником TOB "Агрон - 2015" на суму 555 000,00 грн., взаємовідносини з яким неможливо підтвердити в ході проведення перевірки, в результаті чого ймовірно нанесено тяжкі збитки державі (бюджету) на аналогічну суму;
- використання службовими особами ПП "ПУЛТАГРО-РИТМ" завідомо підроблених документів (Акту виконаних робіт № З від 04.05.2016, Акту виконаних робіт № 9 від 24.06.2016, Акту виконаних робіт б/н без дати, Акту виконаних робіт № 4 від 30.11.2015 по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_5, РНОКПП:НОМЕР_8).
7) п. 51.1 ст. 51 та пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: в розрахунках за формою №1ДФ за 3-ій, 4-ий квартали 2014 року та за 3-ій, 4-ий квартали 2016 року, відображено дохід виплачений фізичним особам податковий номер яких закрито в зв'язку з повідомленням про смерть.
8) пп. 168.1.4, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 176.1 "е" та п. 176.2 "а" ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.03.2014 року по 31.03.2017 року, в загальній сумі - 25715,11 грн.
9) підпунктів 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.1"е" та пункту 176.2 "а" статті 176 Податкового кодексу України, а саме: неперерахування (не сплата) податку на доходи фізичних осіб (основний платіж з доходів у вигляді орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення (паї)) за період з 01.03.2014 року по 31.03.2017 року, в загальній сумі - 14082,92 грн., в тому числі: за грудень2016 року в сумі 14082,92 грн.
10) підпунктів 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пунктів 176.1"е", 176.2 "а" статті 176 та підпунктів 1.4, 1.6 пункту 16і Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету суми узгодженого податкового зобов'язання самостійно визначеного податковим агентом ПП "ПУЛТАГРО-РИТМ" звійськового збору за період з 03.08.2014 року по 31.03.2017 року в сумі -3947,47 грн.
На підставі проведеної перевірки та складеного акту відповідачем 07.07.2017 року прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:
-№ 0010991312, яким визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, в тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені, у розмірі 54 351,26 грн., в т.ч.: 14 082,92 грн. за податковим зобов'язанням, 41 382,85 грн. штрафних (фінансових) санкцій та 438,75 пеня;
- № 0011011312, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за грошовим зобов'язанням з податків та зборів, в тому числі з військового збору у розмірі 2882,34 грн. ;
- № 0011051312, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за грошовим зобов'язанням за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п, у розмірі 510 грн.;
- № 0005861401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 695 124 грн., в т.ч.: 556 099 грн. за податковим зобов'язанням, 139 025 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- № 0005871401, яким встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту за платежем податок на додану вартість у розмірі 8 052 грн.;
- № 0005881405, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у розмірі 53 915,84 грн.;
- № 0005891401, яким застосовано штраф за відсутність реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ у розмірі 50% у сумі 4 575,35 грн.
Не погоджуючись з даними рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005861401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 695 124 грн., суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
У відповідності до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ПК України).
Пунктом 200.2 статті 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
В свою чергу, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХIV).
Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно визначення, наведеного у статті 1 Закону № 996-ХIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.
Така правова позиція висловлена в постанові ВСУ від 27.06.2017 р.
Так, як зазначено у акті перевірки, на порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 ПК України ПП "ПултАгро-Ритм" завищено податковий кредит, серед іншого по взаємовідносинах із ТОВ "Аргон-2015" всього в сумі 505 001 грн. в т.ч. за жовтень 2016 р. в сумі 416 666,14 грн. та за листопад 2016 р. - 138 335,21 грн.
Такі висновки ґрунтуються на позиції податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операцій з продажу скріпленого вуглеводневого газу позивачу. Зокрема, у акті вказано про відсутність відомостей щодо транспортування скрапленого газу, відсутності ємностей для зберігання придбаного газу, відсутність по ланцюгу постачальників підтверджень придбання товару.
Так, судом встановлено, що 30.09.2016 року між ТОВ "Агрон-2015" (Продавець) та ПП "ПултАгро-Ритм" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 3009/16-03 за умовами якого Продавець зобов'язується передати Покупцю у власність товар найменування, кількість, ціна та загальна вартість якого зазначаються у Специфікаціях, що являються невід'ємною частиною даного Договору.
За змістом пункту 3.1 Договору, транспортування товару здійснюється за рахунок Покупця.
Продавець гарантує належну якість товару. Постачальник разом з товаром повинен передати покупцю документи, які мають відношення до товару і підтверджують його якість та належать до передачі разом з товаром відповідно до чинного законодавства України.
На підтвердження виконання умов договору щодо поставки товару - газу вуглеводневого скрапленого у загальній кількості за жовтень - листопад 2016 р. 268,433 т, у загальній сумі - 3330000 грн., в т.ч. ПДВ - 555000 грн. суду надано:
- видаткові накладні: № 592 від 10.10.2016 р., № 593 від 10.10.2016 р., № 612 від 10.10.2016 р., №698 від 10.10.2016 р., №854 від 31.10.2016 р., № 1030 від 30.11.2016 р.
- податкові накладні: №1010003 від 10.10.2016 р., №1010004 від 10.10.2016 р., №1010005 від 10.10.2016 р., №1010006 від 10.10.2016 р., №1031039 від 31.10.2016 р., № 1115012 від 15.11.2016 р., № 1130063 від 30.11.2016 р.;
- рахунки на оплату № 82 від 30.09.2016 р. на суму 2000005,58, №119 від 31.10.2016 р. на суму 1350005,95 грн., № 144 від 30.11.2016 р. на суму 830003,16 грн.;
- платіжні доручення №711 від 12.10.2016 р., №714 від 17.10.2016 р., №773 від 15.11.2016 р., №733 від 21.10.2016 р., №713 від 13.10.2016 р., №876 від 15.12.2016 р., №875 від 15.12.2016 р.
Суд зазначає, що також відображено у акті перевірки, що на перелічених вище видаткових накладних та рахунках-фактурах відсутні посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій, а також місце їх складання, що в свою чергу є обов'язковими реквізитами первинних документів.
Окрім того, у акті вказано та підтверджено стороною позивача, що на балансі ПП "ПултАгро-Ритм" перебуває зерносушка Sukup TE1651Е, яка, згідно технічних характеристик, використовує близько 5 000 л скрапленого вуглеводневого газу за добу.
В той же час, згідно видаткових накладних ТОВ "Аргон -2015" відвантажено ПП "ПултАгро-Ритм" скрапленого вуглеводневого газу:
- 10.10.2016 р. в кількості 157,626 т або близько 300 000 л;
- 31.10.2016 р. в кількості 51,858 т або близько 100 000 л;
- 30.11.2016 р. в кількості 58, 949 т або близько 110 000 л.
Зазначені об'єми скрапленого вуглеводневого газу потребують спеціальних ємностей, як для перевезення так і для зберігання. Проте, на балансі підприємства відповідні ємності не перебувають. В бухгалтерському та податковому обліку підприємства операції по оренді зазначених основних засобів в жовтні-грудні 2016 р. відсутні.
Дані обставини, як зазначено перевіряючим, вказують на відсутність реальності здійснення господарських операцій з придбання скріпленого вуглеводневого газу у ТОВ "Аргон -2015".
Окремо, суд вказує й на те, що відповідно до умов договору транспортування товару здійснюється за рахунок Покупця, при цьому
жодних доказів, які б підтверджували факт транспортування суду не надано.
Як пояснено в судовому засіданні представником позивача транспортування товару здійснювалось за рахунок продавця на підставі усної домовленості сторін правочину. Однак такі пояснення судом до уваги не беруться оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту отримання, зберігання та використання газу у зазначеній в накладних кількості.
Так, суд звертає увагу, що зерносушка використовує 5 000 л скрапленого газу за добу, тобто в період з 10.10.2016 р. по 31.10.2016 така могла використати лише 150 000 літрів, тоді як поставлено в цей період було 400 000 літрів.
Окремо, суд вважає за необхідне зазначити й про наступне.
В розумінні статті 1 Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів", небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин. Небезпечні речовини - речовини, віднесені до таких класів: клас 1 - вибухові речовини та вироби; клас 2 - гази та інші.
Отже, як видно газ, в тому числі газ вуглеводний скраплений є небезпечною речовиною.
Порядок та основні вимоги до забезпечення безпеки дорожнього перевезення небезпечних вантажів на всій території України, регламентуються Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затвердженими наказом МВС від 26.07.2004 № 822 (далі - Правила).
Відповідно до пунктів 2.4, 2.6, 2.7 Правил, небезпечні вантажі упаковуються в тару, включаючи контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів, та крупногабаритну тару, яка має бути досить міцною, щоб витримати удари та навантаження, які виникають під час перевезення, у тому числі при перевантаженнях, а також при будь-якому переміщенні з піддону або вилученні з транспортного пакета з метою подальшої ручної або механізованої обробки. Тара, включаючи контейнери середньої вантажопідйомності для масових вантажів та крупногабаритну тару, повинна мати таку конструкцію та зачинятися таким чином, щоб запобігати будь-якому витоку вмісту, що може виникнути за звичайних умов перевезення в результаті вібрації, зміни температури, вологості або тиску.
Згідно підпункту 4.5.1 пункту 4.5 Правил, небезпечні речовини можуть перевозитись у вбудованих цистернах (автоцистернах), знімних цистернах, транспортних засобах-батареях, переносних цистернах, контейнерах-цистернах та багатоелементних газових контейнерах лише у тому разі, якщо це передбачається положеннями ДОПНВ.
Пункт 15.3 Правил встановлює обов'язки вантажоодержувача, серед яких, одержувач небезпечного вантажу зобов'язаний якомога швидше прийняти небезпечний вантаж, якщо не існує нездоланних причин; якщо вантажоодержувач звертається до послуг інших учасників перевезень, він повинен вжити належних заходів щодо забезпечення виконання вимог цих Правил та ДОПНВ.
Окрім цього, Наказом Міністерства палива та енергетики України № 332 від 03.06.2002 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2003 р. за № 331/7652 затверджено Інструкцію про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту (далі - Інструкція).
Пункт 5.2 Інструкції визначає порядок приймання СВГ, що надійшов автомобільним транспортом, зокрема, огляд автоцистерн, приймання та зливання СВГ здійснюються працівниками, які призначені наказом керівника підприємства та пройшли курс спеціального навчання і перевірку знань з питань охорони праці згідно з вимогами пункту 2.1 Типового положення про навчання з питань охорони праці. Періодичність перевірки знань цих працівників проводиться не рідше одного разу на рік. Ці працівники повинні бути атестовані на знання Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском (ДНАОП 0.00-1.07-94), та Правил безпеки систем газопостачання України (ДНАОП 0.00-1.20-98) в обсязі роботи, яка ними виконується.
Приймання СВГ, що надійшов автомобільним транспортом від постачальників, проводиться вантажоодержувачем на підставі видаткових та товаротранспортних накладних (типова форма N 1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. N 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля") та документів про якість (паспортів) на СВГ, оформлених у відповідності до ДСТУ 4047-2001, з обов'язковим складанням акта приймання за кількістю СВГ, що надійшов автомобільним транспортом, за формою N 3-ГС (додаток 3).
Видаткова та товаротранспортна накладні є підставою для оприбуткування СВГ за складським та бухгалтерським обліком підприємства.
Інформація про кількість СВГ, що надійшов на підприємство в автоцистернах, зазначається у журналі оперативного обліку СВГ за формою N 2-ГС і після здавання звіту матеріально відповідальною особою в бухгалтерію оприбутковується за бухгалтерським обліком.
Перед зливанням СВГ необхідно:
- перевірити наявність пломб на зливних штуцерах автоцистерни;
- перевірити поворотним покажчиком рівня відсоток заповнення цистерни;
- перевірити рукави, що призначені для зливання скрапленого газу, переконатися у справності технологічних трубопроводів, запірної арматури, засобів вимірювань, засобів пожежогасіння;
- встановити АЦСГ на ваги, провести зважування, зазначити у журналі оперативного обліку фактичну вагу автомобіля з газом.
Після цього необхідно:
- установити автоцистерну в зручне для з'єднання рукавів положення;
- виключити двигун автоцистерни і передати ключ від замка запалювання відповідальній за злив особі;
- перевірити фіксування автомобіля колодками-клинами;
- перевірити заземлення гумотканинних рукавів;
- заземлити автоцистерну;
- під'єднати один кінець рукава до штуцера парової фази автоцистерни, а другий - до штуцера парової фази зливної колонки;
- під'єднати один кінець рукава рідкої фази до штуцера рідкої фази автоцистерни, а другий - до штуцера рідкої фази зливної колонки;
- відкрити вентиль парової фази на автоцистерні, перевірити обмилюванням герметичність з'єднань рукава, після чого відкрити запірний пристрій на зливній колонці;
- відкрити вентиль рідкої фази автоцистерни, перевірити обмилюванням герметичність з'єднань рукава, потім плавно і повільно відкрити запірний пристрій рідкої фази на колонці;
- подати сигнал машиністу насосно-компресорного відділення на включення обладнання;
- розпочати зливання СВГ в резервуар бази зберігання;
- за вібрацією рукава переконатися в тому, що СВГ зливається;
- після закінчення зливання СВГ із АЦСГ, що встановлюється за припиненням появи рідини із вентиля контролю зливу, необхідно відкачати з цистерни парову фазу СВГ до залишкового тиску всередині цистерни не менше 0,05 МПа (0,5 кгс/кв. см);
- подати сигнал машиністу насосно-компресорного відділення про необхідність виключення обладнання;
- закрити запірні пристрої рідкої та парової фаз СВГ на зливній колонці та АЦСГ;
- закрити запірні пристрої на кінці рукавів, обладнаних такими пристроями;
- відкрити, у випадку використання гумотканинних рукавів, запірні пристрої свічок і випустити залишки СВГ;
- від'єднати рукави від зливних штуцерів вентилів АЦСГ;
- заглушити на АЦСГ штуцери вентилів рідкої та парової фаз СВГ спеціальними заглушками і опломбувати їх;
- перевірити мильною емульсією щільність закриття і герметичність вентилів АЦСГ;
- зняти заземлення;
- встановити АЦСГ на ваги, провести зважування і зазначити в журналі оперативного обліку фактичну вагу порожнього автомобіля.
У літній період, коли тиск газу в автоцистерні значно вищий, ніж у резервуарах, дозволяється зливати СВГ у резервуари тільки через рукав рідкої фази.
Із аналізу вищенаведених норм видно, що при перевезенні небезпечних вантажів, до яких відноситься і газ, такі упаковуються в тару, включаючи контейнери-цистерни, при цьому останні зареєстровані за відповідною фізичною/юридичною особою. Більш того, законодавець чітко прописав процедуру приймання скріпленого газу, фіксацію такого та його облік.
Однак, суду не надано жодних доказів, які б підтверджували, що на обліку позивача перебували відповідні цистерни, в тому числі доказів, що контейнери/цистерни зареєстровані на інших юридичних осіб перебували в/на користуванні/зберіганні/оренді у підприємства. Не надано доказів перебування/знаходження тари (цистерн) на території підприємства тривалий період під час викачки їх змісту до зерносушки, на чому наполягав представник позивача. Не надано жодних доказів обліку скріпленого газу, наявності відповідальних працівників тощо.
Окрім того, аналіз законодавства, що регулює питання перевезення, приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених дає підстави для висновку, що цистерни, призначені для перевезення газу скріпленого не можуть використовуватись одночасно як ємкості в яких зберігається така небезпечна речовина та одночасно тривалий час будучи з'єднана з зерносушкою або іншим механізмом заправляти такий.
Отже суд зазначає, що будь-які документи у т.ч. договори, накладні, рахунки тощо мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких доцентів, що передбачене законодавством.
Наявність у підприємства податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум ПДВ до складу податкового кредиту.
Податкові накладні є одним із документів, що дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Однак, такі накладні не є документами, що підтверджують придбання або виготовлення товарів та послуг.
За таких обставин, суд погоджується з висновками податкового органу щодо неправомірного включення до складу податкового кредиту за жовтень та листопад 2016 р. суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Аргон-2015», без фактичного здійснення господарських операцій на загальну суму 555000 грн., в т.ч. за жовтень 2016 р. в сумі 416666,14 грн., за листопад 2016 -138333,86 грн.
Крім того, на порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів від ТОВ «Аргон-2015» не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних в сумі 1,35 грн. за листопад 2016 р., оскільки згідно даних ЄРПГ останнє зареєстровано податкових зобов'язань у листопаді 2016 р. на суму 138333,86 грн., тоді як позивачем, відповідно до пункту 5 декларації з ПДВ за листопад 2016 р. задекларовано податкового кредиту з ПДВ в сумі 138335,21 грн.
Таким чином ПП «Пултагро-Ритм» завищено податковий кредит по взаємовідносинах із ТОВ «Аргон-2015» в загальній сумі 505001 грн.
Також податковий орган зазначає, що позивачем не правомірно включено до складу декларації з ПДВ 0121 "Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства" витрати по придбанню ТМЦ (продуктів ) у ТОВ "Метро Кеш енд Керрі України" за грудень 2015 року в сумі 1098,24 грн., оскільки дані товари не використовувались у виробництві сільськогосподарської продукції.
З такими висновками сторони відповідача суд погоджується виходячи з наступного.
Відповідно до підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 ПК України, виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит, - це товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.
Так, в підтвердження правомірності включення до спецдекларації 1098 грн. 24коп. позивачем надано товарну накладну №1102762/21 від 25.12.2016 р., згідно якої підприємством придбано: Roshen Н/П №3 ГОСТ ХАТ 250 Г, KZSHV Советское.
Суд звертає увагу, що згідно підпункту 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 ПК України, до діяльності у сфері сільського господарства відноситься виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація;виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах, а також їх обробка, переробка та/або консервація; надання послуг іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам) та/або фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).
Відтак, на думку суду, товари придбані у ТОВ "Метро Кеш енд Керрі України" у грудні 2015 року згідно накладної №1102762 /21, а саме, "Н/П №3 ГОСТ ХАТ 250 Г, KZSHV Советское" не могли бути використані у виробництві сільськогосподарської продукції або у сфері сільського господарства, а тому повинні бути включені до складу податкового кредиту загальної декларації.
А отже, висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення суми 1098,24 грн. за грудень 2015 року до спецдекларації знайшли своє підтвердження.
Відповідно до підпункту 534.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно пункту 123.1 статті 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що податкове - повідомлення рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем -556099 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 139025 грн. прийнято за наявності на те підстав, а отже позов в цій частині не підлягає задоволенню.
Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005891401, суд керується та виходить з наступного.
Як встановлено, позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по придбанню ТМЦ (продуктів) у ТОВ "Метро Кеш енд Керрі Україна" на загальну суму 9150, 70 грн., в.т.ч.:
- за грудень 2015 р. -1098 грн.;
- за квітень 2016 р. -1166 грн.;
- за травень 2016 р. - 834 грн.;
- за червень 2016 р. -1058 грн.;
- за серпень 2016 р. - 500 грн.;
- за вересень 2016р. -345 грн.;
- за жовтень 2016 р. - 663 грн.;
- за листопад 2016 р. - 333 грн.;
- за грудень 2016 р. - 2000 грн.;
- за лютий 20177 р. -1153 грн.
При цьому, перший вказує, що такі товари безпосередньо пов'язані із господарською операцією.
В бухгалтерському обліку дані операції відображено проводками: Дт 28 "Товари" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", Операції із списання (використання ) у відповідних періодах : Дт 91 "Загальновиробничі витрати" Кт28 "Товари".
Разом з тим, як вказує податковий орган у акті (а.с. 38) позивачем не зареєстровано зведену податкову накладну на зазначену вище суму, що є необхідним у тому випадку, коли товари використані не у господарській діяльності.
З цього приводу суд зазначає про наступне.
Відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
В свою чергу, згідно пункту 1201.1 статті 1201 ПК України, порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.
Із аналізу наведених норм видно, що на платника податків покладено обов'язок зареєструвати зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту) та у разі не реєстрації передбачено застосування штрафу.
Як встановлено перевіркою, позивачем не зареєстровано зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму 9150, 70 грн., що не заперечувалось його представником.
За таких обставин, суд доходить висновку, що податковим органом застосовано штрафну санкцію на суму 4575, 35 грн. за наявності на те підстав, відповідно, податкове повідомлення рішення № 0005891401 не підлягає скасуванню.
Оцінюючи правомірність податкового повідомлення - рішення № 0005871401, суд зазначає про наступне.
Як видно зі змісту акту, в ході перевірки встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту в загальній сумі 8 052 грн. (в т.ч.: за квітень 2016 р. -1166 грн.; за травень 2016 р. - 834 грн.; за червень 2016 р. -1058 грн.; за серпень 2016 р. - 500 грн.; за вересень 2016р. -345 грн.; за жовтень 2016 р. - 663 грн.; за листопад 2016 р. - 333 грн.; за грудень 2016 р. - 2000 грн.; за лютий 20177 р. -1153 грн.), внаслідок віднесення даної суми до витрат пов'язаних із господарською діяльністю.
Як пояснив представник позивача , підприємством правомірно віднесено дану суму до витрат пов'язаних із господарською діяльністю, оскільки товари (продукти харчування), які придбані у ТОВ "Метро Кеш енд Керрі України" за дані кошти використані на харчування собак, які перебувають на підприємстві та працівників (охоронців) позивача.
В підтвердження правомірності віднесення коштів в сумі 8 052 грн. до відповідних витрат, позивачем надано наступні документи:
- наказ №10 від 16.12.2015 р. про утримання собак по охороні об'єктів підприємства;
- товарні накладні №2112050 /21 від 26.08.2016 р., №2111091/21 від 27.04.2016 р., №2112031/21 від 15.04.2016 р., №2111162/21 від 11.04.2016 р., №2112023/21 від 06.04.2016 р., №2112064 /21 від 27.06.2016 р., №2113159/21 від 23.05.2016 р., №2113024 /21 від 17.05.2016 р. №2109143/21 від 10.05.2016 р., №2111169/21 від 05.05.2016 р., №2111063/21 від 17.06.2016 р., №2111083/21 від 17.06.2016 р., №2111044/21 від 22.06.2016 р., №2108177/21 від 26.09.2016 р., №2113019/21 від 26.10.2016 р., № 2112084/21 від 21.10.2016 р., №2111117/21 від 17.02.2016 р., №2111171/21 від 24.11.2016 р. , №2111049/21 від 29.11.2016 р., №2111054/21 від 02.12.2016 р., №2113100/21 від 06.12.2016 р., №2112053/21 від 13.12.2016 р., №2112031/21 від 14.12.2016 р. , №2113090 від лютого 2016 р., №2111035/21 від 03.02.2017 р., №2113090/21 від 01.02.2017 р., №2113113/21 від 07.02.2017 р., №2111096/21 від 10.02.2017 р., №2113158/21 від 16.02.2017 р., №2112038/21 від 24.02.2017 р., №2111034/21 від 27.02.2017 р., №2112084/21 від 19.04.2017 р., №2112004/21 від 22.04.2016 р., №2111091/21 від 27.04.2016 р., №2111173/21 від 12.05.2016 р., №2111201/21 від 19.05.2016 р., №2111025/21 від 31.08.2016 р. згідно яких підприємством придбано наступний товар: клей ПАК, моршинська вода, цукор ванільний, тушки кур.бр., мак.спіральки, мак.ріжки, рульки свинячі, пакети д/сміт, капуста молода, презид. творожк., презид.сметана, горох колотий, яйця,запоріж., пакети, приправи перцю, паприки, рис довгий, свічки лампадки, ферми закваски, чай чорний дрібний, економ. папір, рід.край том, гірчиця міцна, ARO для посуду, фіто чай каркаде, туалетний папір, ківі кошик, сарми з відбілюювач, скатертини, Finlandi горілка, Pantene шамп., бальзам, тощо.
У зв'язку із чим суд зазначає про наступне.
Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, зокрема у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.
Постачання товарів/послуг включає в себе безоплатну передачу майна іншій особі, постачання послуг іншій особі на безоплатній основі (п.п."в" п.п. 14.1.185, п.п. "в" п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Пунктом 188.1 статті 188 ПК України визначено базу оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, зокрема, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Таким чином, операції підприємства з безкоштовного харчування своїх працівників на умовах "шведського столу", для такого підприємства - платника ПДВ є об'єктом оподаткування ПДВ, при здійсненні якої ПДВ нараховується у загальновстановленому порядку.
Суми ПДВ, нараховані (сплачені) підприємством - платником податку у зв'язку з придбанням продуктів харчування для забезпечення безкоштовного харчування свох працівників на умовах "шведського столу", включаються до складу податкового кредиту такого підприємства за умови наявності відповідного документального підтвердження (податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних, зареєстровані в ЄРПН, митні декларації, інші документи, передбачені п. 201.11 ст. 201 Кодексу).
При цьому, якщо вартість зазначеного безкоштовного харчування включається до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об'єктом оподаткування та пов'язані з отриманням доходів зазначеним підприємством, дані товари визнаються такими, що призначаються для використання/використані в господарській діяльності, і додаткового нарахування податкових зобов'язань за правилами, встановленими п. 198.5 ст. 198 Кодексу, не здійснюється.
У той же час, якщо вартість послуг з харчування не включається до вартості товарів/послуг, то дані товари/послуги визнаються такими, що постачаються безоплатно в межах господарської діяльності, а тому податкові зобов'язання нараховуються відповідно до п. 185.1 ст. 185 Кодексу, база оподаткування ПДВ визначається згідно з п. 188.1 ст. 188 Кодексу.
Окремого окреслення потребують й пояснення позивача щодо придбання переліченого вище товару для утримання собак, які використовуються в господарській діяльності.
Так, за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" від 27.04.2000 № 92 (далі - П(С)БО 7) собаки відносяться до групи "Інші основні засоби".
За "Інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій" від 30.11.1999 р. № 291 (далі - Інструкція № 291), для обліку службових (сторожових) собак (далі - ССС) передбачений субрахунок 107 "Тварини" Рахунку 10 «Осгвні засоби». Кожна тварина стає об'єктом обліку, їй присвоюється номер, заповнюються первинні документи для оформлення операцій з основними фондами (рішення комісії з прийняття до обліку об'єкту, картки ОЗ-1, ОЗ-6 тощо).
Корми, що закуповуються для годування собак, за Інструкцією № 291 оприбутковуються на рахунок 209 "Інші матеріали" та за встановленими нормами на підставі актів списання кормів списуються на рахунки витрат.
В бухгалтерському обліку витрати на утримання службових собак за Інструкцією № 291 відображаються на рахунках обліку витрат: 23 "Виробництво", 26 "Готова продукція", 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва", 28 "Товари", 91 Загальновиробничі витрати" і 92 "Адміністративні витрати".
Отже, як видно, має вестись облік тварин, в тому числі собак та, відповідно, витрати на них, мають обліковуватись на рахунках як і самі тварини.
Однак, суду не надано жодних доказів, які б підтверджували, що собаки та, відповідно, витрати на них обліковувались на відповідних рахунках/ перебували на обліку підприємства.
Наданий суду наказ № 10 від 16.12.2015 не є зазначеним доказом, а тому не береться судом до уваги як документ, що підтверджує використання тварин для здійснення господарської діяльності.
Окрім того, суду не надано жодних доказів, які підтверджують, що продукти використовувались і на харчування працівників підприємства.
Таким чином, досліджувані операції по придбанню ТМЦ не пов'язані з господарською діяльністю платника податків.
Отже у податкового органу наявні підстави відповідно до положень статей 198, 209 ПК України для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8052 грн., що відображено у податковому повідомлені-рішенні № 0005871401 від 7.07.2017 р.
Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0011051312 від 7.07.2017 р., яким застосовано штраф у розмірі 510 грн., суд керується та виходить з наступного.
Як видно із акту перевірки (а.с.44-45, т. 1), відповідачем в ході перевірки встановлено, що позивач відображав в розрахунках за формою 1ДФ дохід виплачений фізичним особам податковий номер яких закрито в зв'язку із повідомленням про смерть, тобто податкова звітність подана з недостовірними відомостями/помилками.
Згідно підпункту 70.16.4 пункту 70.16 статті 70 ПК України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, самозайняті особи, податкові агенти подають безоплатно в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, контролюючим органам за своїм місцезнаходженням інформацію про фізичних осіб, що пов'язана з реєстрацією таких осіб як платників податків, нарахуванням, сплатою податків і контролем за дотриманням податкового законодавства України, із зазначенням реєстраційних номерів облікових карток платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), зокрема: органи державної реєстрації актів цивільного стану - про фізичних осіб, які померли (для закриття облікових карток), а також про зміну фізичними особами прізвища, імені, по батькові, дати і місця народження щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця.
Отже, як видно органи ДРАЦС подають інформацію про померлих осіб, для закриття облікових карток.
Окремо суд вказує, що відповідно до пункту 51.1 статті 51 ПК України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.
В свою чергу, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається (підпункт б пункту 176.2 статті 176 ПК України ).
При цьому, пунктом 119.2 статті 119 ПК України передбачено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.
Із аналізу вищенаведених норм видно, що подання з помилками податкової звітності, з недостовірними відомостями про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу.
Як видно із матеріалів справи та підтверджується листом за вих.. №2051/8/02-28-08-01 від 13.06.2017 р. із додатками (повідомлення щодо допущених помилок у податкових розрахунках за формою 1 ДФ), ПП "Пултагро - Ритм" відображало в розрахунках за формою 1ДФ дохід виплачений фізичним особам податковий номер, яких закрито в зв'язку із повідомленням про смерть, тобто податкова звітність подана з недостовірними відомостями/помилками, що не спростовано позивачем.
За таких обставин, беручи до уваги вищенаведене, суд доходить висновку, що спірне рішення, яким застосовано штраф за порушення пункту 51.1 статті 51, пункту 119.2 статті 119 ПК України є правомірним, відтак, не підлягає скасуванню.
Оцінюючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005881405 від 7.07.2017 р., яким застосовано штрафні санкції у розмірі 53915,84 грн. за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, суд вказує на наступне.
Відповідно до пункту 3.1 постанови Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 р. (далі - Постанова №637) касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Із положень пунктів 3.4, 3.5, 3.6 Постанови №367 випливає, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.
У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.
Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.
Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу або за окремою видатковою відомістю. Видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості. Якщо видача готівки проводиться за довіреністю, оформленою у встановленому порядку згідно із законодавством України, у тому числі й особи, що не має змоги у зв'язку з хворобою або з інших поважних причин поставити підпис власноручно, то в тексті ордера після прізвища, імені та по батькові одержувача готівки бухгалтер зазначає прізвище, ім'я та по батькові особи, якій довірено одержати готівку.
У разі видачі готівки за видатковою відомістю перед підписом про одержання грошей касир робить у ній напис "За довіреністю". Видача готівки за довіреністю проводиться відповідно до вимог, передбачених у пункті 3.5 цієї глави. Довіреність
залишається в касира і додається до видаткового касового ордера або видаткової відомості.
Згідно пункту 7. 47 Постанови №637 для перевірки використовуються потрібні касові та розрахункові документи підприємства (підприємця) (касова книга, касові ордери, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, звіти працівників щодо витрачання підзвітних сум), а також документи, що підтверджують здійснені покупцем (замовником) витрати готівки під час придбання товарів, оплати наданих послуг та виконаних робіт (касові та товарні чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів, інші розрахункові документи, а також рахунки фактури, податкові накладні, договори на поставку продукції, надання послуг, виконання робіт, товарно-транспортні накладні тощо).
В свою чергу, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів; за використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням - у розмірі витраченої готівки, що визначено в пункті 1 Указу "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" № 436/95 від 12.06. 1995 р.
Із аналізу наведених норм видно, що за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті до юридичних осіб застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.
Як встановлено судом, готівкові кошти за оренду земельних ділянок (паїв) видавались фізичним особам -орендодавцям, які на дату здійснення виплат були померлими, тобто проведення виплат здійснювалось без документального підтвердження фактичного отримання фізичними особами готівкових коштів в загальній сумі -53 915 грн., що є порушенням вимог Постанови №637.
Відтак, суд доходить висновку, що контролюючим органом правомірно застосовано штрафні санкції за порушення підприємством норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, отже рішення № 0005881405 є правомірним та скасуванню не підлягає.
Оцінюючи позовну вимогу в частині скасування податкових повідомлень рішень №0010991312 , № 011011312 , якими визначено суму грошового зобов'язання за платежем ПДФО і військового збору, суд зазначає про наступне.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, позивач вказує, що ним своєчасно перераховувались податок на доходи фізичних осіб та військовий збір разом з виплатою заробітної плати, на доказ чого надав ряд платіжних документів.
В свою чергу, представник податкового органув судовому засіданні не заперечив, що дійсно при проведені оплати праці з працівниками підприємство дійсно перераховувало відповідні податки і збори. однак, акцентує увагу на тому, що останні були зараховані в рахунок погашення боргів за минулі періоди.
Так, оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом врегульовано статтею 168 ПК України.
Із положень підпунктів 168.1.4 -168.1.5 пункту 168.1 вказаної статті випливає, що якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).
Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Пунктами 176.1 -176.2 ст. 172 ПК України, визначено, що платники податку зобов'язані: своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Відповідно до пункту 16. -1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ПК України встановлено військовий збір та вказано, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
В свою чергу, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (п.87.9 ст. 87 ПК України).
Із аналізу даних норм видно, що платник податку/податковий агент зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, військовий збір, що виплачується на користь платника податку та оподатковується. При цьому, у разі наявності у платника податків податкового боргу за минулі періоди, контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Окремо суд звертає увагу, що відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті(п.129.4 ст.129 ПК України).
Як видно із матеріалів справи за ПП "Пултагро-Ритм" дійсно рахувався борг по ПДФО і військовому збору станом на квітень 2014 року, у зв'язку із чим при перерахуванні заробітної плати підприємством в квітні 2014 р. та податків і зборів з неї, кошти були зараховані в порядку черговості виникнення податкового боргу, що прослідковується у наданих податковим органом розрахунках та картки особового рахунку платника податків. Так, спочатку податковим органом зараховано ПДФО в рахунок погашення боргу за минулий період, лише потім за поточний, у зв'язку з чим за поточний місяць зобов'язання погашенні не в повному обсязі, що і призвело до виникнення заборгованості в подальшому, та відповідно до несвоєчасності сплати ПДФО і військового збору.
За таких обставин, беручи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що спірні рішення в досліджуваній частині є правомірними, та не підлягають задоволенню.
Оцінюючи правомірність формування податкової вимоги №702-17 від 24.07.2017 р., суд у своїх висновках виходить з наступного.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п.59.3 ст.59 ПК України)
В свою чергу, згідно пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 -54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Отже, як видно із вищенаведених норм , зобов'язання вважається узгодженим , якщо не розпочато процедуру оскарження у встановлений законодавцем строк - 10 днів.
Оцінюючи позицію позивача щодо неправомірності податкової вимоги з підстав, що ними було повідомлено контролюючий орган на протязі 10 днів з моменту отримання спірних рішень про намір оскаржити такі, у зв'язку із чим вважає, що зобов'язання є неузгодженим, суд зазначає про наступне.
Пунктом 56.5 статті 56 ПК України дійсно передбачено, що платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.
З аналізу наведеної норми видно, що саме у разі подання скарги контролюючому органу вищого рівня платник податків зобов'язаний повідомити контролюючий орган нижчого рівня.
При цьому, як зазначалось вище, зобов'язання є неузгодженим саме у разі коли фактично розпочато процедуру оскарження, тобто подано відповідну скаргу або до контролюючого органу вищого рівня або до суду.
Як встановлено судом, оскаржувані рішення від 7.07.2017 р. отримані позивачем 12.07.2017 р., про що зазначає останній у своєму повідомленні від 14.07.2017 р. за вих.776, отже десятиденний термін для сплати грошового зобов'язання або оскарження рішення - 22.07.2017 р.
Разом з тим, суд наголошує, що позивачем протягом даного строку не подавалась скарга до вищестоящого контролюючого органу, а лише повідомлено про намір оскарження рішень. До суду ж позов подано, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскального чека ПН 215600426655 7серпня 2017 р. (надійшов 11.08.2017 р.), тобто із спливом строку визначеного статтею 57 ПК України, відтак відповідач дійшов висновку щодо узгодження зобов'язання за наявності на те підстав.
За наведених обставин відсутні підстави вважати, що оскаржувана податкова вимога прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, відтак, і відсутні підстави для визнання її протиправною та скасування.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з приписів вказаної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що податковим органом доведено факт правомірності прийняття оскаржуваних рішень і вимоги, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до статті 94 КАС України, особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
в задоволенні позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна