21 листопада 2017 р. справа 804/7637/17
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанова О.В., перевіривши матеріали позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.11.2017 року №0019371402 та №0019381402 на загальну суму 8154010,49 грн.
Пунктом 3 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.
Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлений процесуальний порядок звернення до суду та вичерпний перелік вимог до позовної заяви.
За правилами ч.3 ст.106 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Порядок обчислення та справляння судового збору визначений Законом України “Про судовий збір”.
Так, згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 р. № 3674-VI із змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №1774-VIII від 06.12.2016 р. (який набрав чинності з 01.01.2017 р.), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Абзацом 4 ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” № 1801-19 від 21.12.2016 р. визначено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2017 року встановлено на рівні 1 600 гривень.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 року № 3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом позовних вимог позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення на суму 8154010,49 грн.
Отже, позивач, звертаючись до суду з майновими вимогами повинен був сплатити до суду судовий збір в сумі 122310,15 грн.
Крім того, позивачем надано клопотання про відстрочення сплати судового збору у зв'язку із скрутним матеріальним становищем.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Європейський суд з прав людини у справах Толстой та Милославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy and Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, Ейрі проти Ірландії (Airey v. Ireland) від 28 жовтня 1998 року та Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland) від 19 червня 2001 року зазначив, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду; що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у справах. Тобто, вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат, звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
З наведених норм вбачається, що єдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору є майновий стан заявника.
Так, відстрочення сплати судового збору може мати місце за наявності виняткових обставин та не суперечити приписам чинного законодавства.
Крім цього, прийняття рішення щодо відстрочення сплати судового збору є правом суду. Вказані норми не передбачають обов'язку суду відстрочити сплату судового збору у випадку наявності відповідного клопотання.
З огляду на вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Проте, суд, враховуючи майновий стан, пропонує позивачу сплатити 10% від суми судового збору.
В даному випадку, після сплати 10% від суми судового збору, суд відстрочить решту судового збору до прийняття рішення по справі.
У відповідності до ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 106, 108, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без руху.
Позивачеві в десятиденний строк, з моменту отримання ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме:
надати суду докази сплати коштів у розмірі 10 % від суми судового збору, сплаченого за наступними реквізитами: Отримувач: УДКСУ у Чечелівському районі м.Дніпро Дніпропетровської області; код ЄДРПОУ (отримувача): 37989253; Рахунок: 31210206784008 за кодом бюджетної класифікації доходів: 22030101; Банк: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області; МФО 805012; призначення платежу “судовий збір за позовом _______________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача)”.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В.Єфанова