05 грудня 2017 р. м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12016260020000281 від 26 лютого 2016 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівці, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, непрацюючого, проживаючого АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст.115 КК України, -
Захисник ОСОБА_7 , який діє в його інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 жовтня 2017 року, яким ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1 ч.2 ст.115 КК України, та призначено йому покарання у виді покарання у вигляді одинадцяти років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишено попередню - тримання під вартою, а строк відбування ним покарання обчислено з 26 лютого 2016 року, тобто з моменту його затримання.
ЄУНСС:725/3927/16-к Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_8
НП:11-кп/794/427/17 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія:ч.2 т.115 України
На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_6 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 26 лютого 2016 року по 20 червня 2017 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено долю речових доказів та судових витрат у даному кримінальному провадженні.
В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , просить скасувати вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_6 за п.1 ч.2 ст.115 КК України, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового слідства та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, та призначити новий судовий розгляд справи.
Апеляційні вимоги адвокат обґрунтовує тим, що висновки ряду імунологічних експертиз (№490,492,494,495,497,498, 499, 502) не відповідають висновкам молекулярно-генетичних експертиз(№247, 248, 250, 251,252, 253), оскільки імунологічним експертом ОСОБА_9 для проведення молекулярно-генетичної експертизи, яка проводилась у м. Вінниця, направлялись одні об'єкти, а експерти у м. Вінниця отримали інші. Крім того, у висновках молекулярно-генетичних експертиз експерт ОСОБА_10 у дослідницькій частині зазначає, що на усіх пакетах, які направлялись у м. Вінниця є зображення - нечіткий відбиток круглої печатки.
Вказує, що, згідно показань обвинуваченого ОСОБА_6 , він ніяких ударів нікому не наносив, і це підтверджується висновками судово-медичної експертизи №348 від 29.02.2016 року.
Звертає увагу суду, що із висновків судово-медичної експертизи №343 екс від 29.02.2016 року вбачається, що саме свідок ОСОБА_11 , який раніше притягувався до кримінальної відповідальності та служив у внутрішніх військах, наносив удари потерпілим, про що неодноразово говорив ОСОБА_6 .
Крім вказаного, зазначає і те, що працівниками поліції не знайдено істинний предмет вчинення злочину, а саме ножиці.
Також апелянт звертає увагу на те, що усі клопотання сторони захисту про проведення різних видів експертиз, судом безпідставно відхилялись, що на його думку, є порушенням ст. 410 КПК України.
Не було проведено одночасний допит одночасного допиту між експертом-імунологом ОСОБА_9 , а також експертом молекулярно-генетичної експертизи - ОСОБА_10 , оскільки між їхніми висновками є протиріччя.
Від інших учасників кримінального провадження апеляційних скарг не надійшло.
Як було встановлено в суді першої та перевірено в апеляційній інстанції,
25 лютого 2016 року в період часу з 22 години по 03 годину 26.02.2016 року, перебуваючи по місцю проживання ОСОБА_12 за адресою АДРЕСА_2 , в ході розпиття спиртних напоїв, між ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , з одного боку та ОСОБА_6 з іншого боку, у приміщенні виник конфлікт на ґрунті раптово неприязних відносин, під час якого ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, переслідуючи умисел направлений на позбавлення життя двох осіб, а саме ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , наніс багато чисельних ударів по верхній частині тулуба та в область обличчя ОСОБА_12 , не менше 59, після чого за допомогою ножа господарсько-побутового призначення, наніс не менше як 3 удари в ділянку розташування життєво-важливих органів, а саме ротової порожнини та 1 удар в область тильної поверхні лівої кисті, внаслідок чого заподіяв ОСОБА_12 тілесні ушкодження різного ступеню важкості, в тому числі наступні тілесні ушкодження: рана в ділянці перехідної складки ясен та слизової верхньої губи в проекції 1 зуба верхньої щелепи справа, щілино-видної форми яка перпендикулярно орієнтована до довжинника губи з рівними, не осадненими, добре співставимими краями, гострим кутом, який обернений в порожнину рота, М-подібним кутом, який обернений до переду, без сполучно-тканинних перетинок в її просвіті;- ушкодження, що поєднані між собою у рановий канал та є продовженням вище описаної рани в ділянці перехідної складки ясен та слизової верхньої губи в проекції 1 зуба верхньої щелепи справа, щілино-видної форми кругового м'язу рота, із дрібно-скалковими краями верхньощелепної кістки, потраплянням до носової порожнини з ушкодженнями носових раковин справа та зліва, ушкодженням перпендикулярної пластинки носа, етмоїдальної кістки, потраплянням в ліву очницю, проходженням її в задній її третині знизу вверх та проникаючи в порожнину черепа біля лівого краю решітчастої кістки з утворенням дрібно-скалкового перелому пальцевидних тиснень лобної кістки зліва, щілино-видним ушкодженням твердої та м'якої мозкових оболонок, мозкової тканини з боку базальної поверхні лівої лобної долі головного мозку з ушкодженням переднього рогу лівого бічного шлуночка, масивними крововиливами в мозкову тканину по ходу ранового каналу. Дані тілесні ушкодження, згідно висновків експерта №№ 146 від 08.05.2016 року та 146-д від 10.08.2016 року, виникли відносно незадовго до моменту настання смерті, від колото-ріжучої дії предмету, типу клинка ножа, і за ознакою «небезпека для життя» належать до тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з фактом настання смерті. Вищевказані тілесні ушкодження виникли від не менш як 63-х травмуючих дій. Смерть ОСОБА_12 настала в ніч з 25.02.2016 на 26.02.2016, найбільш ймовірно між 22 год. 00 хв. 25.02.2016 та 01 год. 00 хв. 26.02.2016 від руйнування речовини головного мозку, як ускладнення колото-різаного, проникаючого, сліпого поранення ротової порожнини з проникненням у порожнину черепа.
Після цього, ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті двом особам, наніс багато чисельні удари, не менш як 37 (тридцяти семи) по верхній частині тулуба та по обличчю ОСОБА_13 , в ході чого, схопивши потерпілого обома руками за життєво-важливий орган - шию, здавив її обома руками з достатньою силою, протягом нетривалого періоду часу, до тих пір, поки ОСОБА_13 не припинив чинити опір та подавати ознаки життя, внаслідок чого заподіяв ОСОБА_13 тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, а також синці: в кількості 3-х по передній поверхні шиї дещо зліва, в кількості 5-ти по правій бічній поверхні шиї в нижній третині з переходом на праву надключичну ділянку, на відстані один від одного 1,5 см. на рівні верхнього краю рукоятки грудини справа;- переломи: в середній третині лівого верхнього ріжка щитоподібного хряща, в місці з'єднання правого верхнього ріжка щитоподібного хряща з пластинкою, а також в місці з'єднання нижнього правого ріжка з пластинкою, в місці з'єднання правої і лівої частин щитоподібного хряща і в проекції правого тілоріжкового з'єднання під'язикової кістки-крововиливи в м'які тканини грудної клітки в проекції правої ключиці, на передній поверхні органокомплексу гортані в місці з'єднання кута щитоподібного хрящів з переходом на праву та ліву бокові поверхні шиї. Дані тілесні ушкодження виникли за відносно короткий проміжок часу до моменту настання смерті, від стискаючої дії рук на органи шиї, і за ознакою «небезпека для життя», згідно до висновків експерта №145 від 11.05.2016 та №145-Д від 08.08.2016 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з фактом настання смерті.
Після вчинення умисного вбивства ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , з метою приховування своїх протиправних дій, здійснив підпал матеріалів ліжка у одній з кімнат квартири ОСОБА_12 та відкривши ручки кранів газової плити на кухні, з місця вчинення злочину втік.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та вимоги апеляційної скарги, думку захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_6 , які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, посилаючись на доводи в них викладені, думку прокурора, який вважає, що вирок суду, як законний, слід залишити без змін, а апеляційну скаргу, як необґрунтовану, - без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи наведені в апеляційній скарзі, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів приходить до наступного.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та не наводить доводів на підтвердження тих фактів, які не оспорено в апеляційній скарзі.
Статтею 370 КПК України передбачено, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
Саме таким, на думку колегії суддів, є рішення суду першої інстанції.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 в умисному вбивстві двох осіб та кваліфікація його дій за п. 1 ч.2 ст. 115 КК України відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням як усіх об'єктивних, так і суб'єктивних факторів, що мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин події, та ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, які детально викладені у вироку і яким суд дав належну оцінку.
Перевіркою доводів апеляційної скарги захисника щодо допущених судом першої інстанції порушень кримінального процесуального закону при судовому розгляді обвинувального акту по обвинуваченню ОСОБА_6 за п.1 ч.2 ст.115 КК України встановлено, що викладені у вироку обставини підтверджуються дослідженими судом доказами, які в свою чергу є належними, допустимими та достатніми.
На підтвердження встановлених ним фактичних обставин суд першої інстанції послався на показання свідка ОСОБА_11 , який, будучи попереджений про кримінальну відповідальність в суді першої інстанції показав, що 25.02.2016 року він випивав вдома у ОСОБА_14 . Ввечері прийшов ОСОБА_15 з невідомим чоловіком та запропонував випити. Майже цілий день він проспав. Коли прокинувся, то побачив, що ОСОБА_16 лежить на полу, не рухається, а на ньому сидить підсудний і робить якісь рухи взад - вперед. Його налякало побачене і тому він
піднявся і вийшов з квартири та пішов в напрямку свого дому. Приблизно через 20 хвилин його наздогнав ОСОБА_17 і вони обоє пішли до нього додому, де ОСОБА_15 сказав йому: « Що я наробив, я їх завалив». По дорозі додому у нього йшла з носа кров, він падав, а підсудний його піднімав. Оскільки ОСОБА_15 був у крові, то він забруднився. Підстав оговорювати обвинуваченого у нього немає. Також додав, що ОСОБА_16 казав йому, що приблизно рік тому, ОСОБА_15 погрожував йому ножем.
Такі показання свідка підтверджуються показаннями свідків: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , а також письмовими доказами наявними в матеріалах кримінального провадження, дослідженими та проаналізованими в судовому засіданні та які в своїй сукупності дали суду можливість дійти висновку про причетність саме ОСОБА_6 до вчинення умисного вбивства двох осіб: ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що досудове та судове слідство проведено з дотриманням норм КПК України, в межах чинного законодавства. При цьому, суд дав оцінку усім зібраним у справі доказам щодо їх допустимості, достовірності та достатності, на що вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів, а тому посилання захисника на неповноту судового слідства, є безпідставними.
Суд першої інстанції у вироку детально навів спростування версії обвинуваченого, про те, що він не вбивав потерпілих, а навпаки тілесні ушкодження потерпілим наносили свідок та особа на ім'я ОСОБА_24 , визнавши її неправдивою. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду і вважає їх правильними.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 ніяких ударів нікому не наносив та не міг наносити, оскільки був прооперований, не знайшли свого підтвердження і в суді апеляційної інстанції, оскільки із висновку судово-медичної експертизи № 348-екс від 29.02.2016 року вбачається, що у ОСОБА_6 виявлені синці на боковій поверхні тулуба зліва, по передній поверхні правого передпліччя в середній третині, які виникли в результаті дії твердих тупих предметів, по строку та обставинам можуть відповідати вказаному в постанові і відносяться до легких тілесних ушкоджень ( т.5 а.с. 50)..
Крім того, з показань експерта ОСОБА_25 , наданих суду першої інстанції, встановлено, що він проводив освідування ОСОБА_6 на наявність тілесних ушкоджень. Виявлені у нього тілесні ушкодження були описані в акті судово-медичної експертизи. Будь-яких звернень підсудного на стан здоров'я не було. ОСОБА_6 вільно володів обома руками та про перенесені операції не зазначав та на думку експерта, за своїм фізичним станом міг нанести тілесні ушкодження потерпілим від яких настала їх смерть.
Не знайшли свого підтвердження доводи захисника в своїй апеляційній скарзі і про причетність до злочину передбаченого п.1 ч.2 ст. 115 КК України, інших осіб, з огляду на те, що показання свідка ОСОБА_11 , попередженого про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, були послідовними та логічними як на досудовому слідстві так і в суді першої інстанції та підтверджуються й узгоджуються з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, а також із показаннями свідків.
Наявність на його тілі тілесних ушкоджень, свідок ОСОБА_11 пояснив, що вони були спричинені тим, що коли він йшов до себе додому, то був у сильному алкогольному сп'янінні, а тому багаторазово падав, а ОСОБА_15 допомагав йому вставати. Такі показання й підтвердив сам обвинувачений у суді першої інстанції.
Також із показань експерта ОСОБА_26 колегією суддів встановлено, що він проводив освідування на наявність тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , у якого на кулаках тілесних ушкоджень не було.
Одночасно, з показань свідка ОСОБА_22 наданих в суді першої інстанції, встановлено, що ОСОБА_27 та ОСОБА_14 коли випивали, то не були конфліктні, а показань свідка ОСОБА_23 , встановлено, що ОСОБА_15 він знає давно. Був випадок, коли той замахнувся на ОСОБА_14 ножем, однак їх розборонили.
Вищезазначене в своїй сукупності ще раз спростовує показання ОСОБА_6 та доводи сторони захисту щодо причетності до вчиненого злочину інших осіб.
В своїй апеляційній скарзі захисник вказував і на те, що висновки ряду імунологічних експертиз (№490,492,494,495,497,498, 499, 502) суперечать висновкам молекулярно-генетичних експертиз(№247, 248, 250, 251,252, 253), однак ці доводи буди предметом розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав вірну оцінку у вироку, з якою погоджується й колегія суддів.
Усі висновки експертів надані компетентними спеціалістами, які були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, а тому підстав недовіряти таким доказам у даному кримінальному провадженні немає.
Крім того правильність проведених експертиз усі експерти підтвердили в суді першої інстанції, при цьому різницю в отриманих результатах експерти ОСОБА_9 , ОСОБА_28 , ОСОБА_10 , ОСОБА_29 , пояснили тим, що імунологічна та генетична експертиза різні за своїм характером і містять розбіжності, оскільки мають різний предмет дослідження. Імунологічна експертиза містить на меті виявлення групової належності крові. Однак, встановити чітко кому належить кров, не можливо. В свою чергу генетична експертиза не проводиться тільки по зразкам крові, а проводиться по генетичним ознакам, які містяться не тільки в кров людини. Оскільки генетичні ознаки є унікальними для кожної людини, то результати генетичної експертизи є точними 99,9%.
Твердження апелянта про те, що для проведення молекулярно-генетичної експертизи, яка проводилась у м. Вінниця, направлялись одні об'єкти, а експерти у м. Вінниця отримали інші спростовуються показаннями експерта ОСОБА_9 , яка в суді першої інстанції показала, що всі докази надійшли на експертизу належним чином упаковані, скріплені печаткою, що було відображено у висновках експерта. Оскільки на деяких фрагментах вже фактично було «знищено» плями в ході проведення імунологічної експертизи реактивами, то вона зробила ще декілька зразків, згідно протоколу огляду речей від 25.04.2016 року, в присутності всіх процесуальних осіб.
Як вірно зазначено в апеляційній скарзі та було встановлено апеляційним судом, у висновках молекулярно-генетичних експертиз експерт ОСОБА_10 у дослідницькій частині зазначено, що на усіх пакетах, які направлялись у м. Вінниця є зображення - «нечіткий відбиток круглої печатки», проте такий факт не свідчить про неналежність проведеної експертизи чи про порушення цілісності надісланого пакету, або ж підробку доказів, як про це йдеться в апеляційній скарзі. Крім того у всіх експертизах було вказано, що упаковка об'єкта не порушена, усі вони були опечатані, містили пояснювальний напис, та підписи спеціалістів і понятих.
Спростовуються і твердження апелянта про невстановлення знаряддя вчинення злочину.
Із висновку судово-медичної експертизи №146 від 26.02.2016 року вбачається, що смерть ОСОБА_12 настала від руйнування речовини головного мозку, як ускладнення колото-різаного, проникаючого, сліпого поранення ротової порожнини з проникненням у порожнину черепа. Дане тілесне ушкодження виникло від колото-ріжучої дії предмету типу клинка ножа (а.с. 165-171 т. 3).
Із протоколу огляду місця події від 26.02.2016 року (а.с.9-11,т.3) вбачається, що в ході проведеної слідчої дії, в присутності понятих, серед іншого, було виявлено та вилучено руків'я та частина леза з кімнати №2.
Із протоколу добровільної видачі та огляду від 23.03.2016 року вбачається, що в присутності понятих, ОСОБА_30 добровільно видала частину леза ножа, виявлені нею під час прибирання в помешканні у Євсігнєєва. ( т.3 а.с. 68);
Висновком експерта № 1537/1538-к від 18.08.2016 року підтверджується те, що виявлені частини ножа є єдиним цілим, загальною довжиною 266 мм.
Із висновку експерта №201/202 від 12.05.2016 року встановлено, що виявлені генетичні ознаки на поверхні рукав'я ножа білого кольору та на поверхні частини леза виявлено клітини з ядрами та сліди крові людини, які збігаються між собою та генетичним ознаками зразка крові трупа ОСОБА_12 та не збігаються з генетичним ознаками зразків крові трупа ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 . Генетичні ознаки слідів крові та клітин, виявлених на поверхні частини металевого леза, що було добровільно видане ОСОБА_31 від 23.03.2016 року, збігаються із генетичними ознаками зразка крові трупа ОСОБА_13 та не збігаються з генетичними ознаками зразків крові трупа ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 ( т.3 а.с. 73-99).
Аналіз вищенаведених доказів в своїй сукупності дають колегії суддів прийти до висновку, що вилучені в ході проведення ОМП від 26.02.2016 року та добровільної видачі та огляду від 23.03.2016 року руків'я та частини леза і є знаряддям вчинення інкримінованого злочину, а тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.
Усі інші обставини, на які вказує захисник ОСОБА_7 в поданій апеляційній скарзі не дають колегії судів підстав для скасування обвинувального вироку суду першої інстанції.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, як про це йдеться в апеляційній скарзі, при перевірці вироку районного суду колегією суддів не встановлено. Усі заявлені стороною захисту клопотання були розглянуті та обґрунтовано відхилені районним судом, з мотивів, зазначених судом.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, оскільки доводи в ній наведені спростовуються правильними висновками суду.
Що стосується вимог апелянта про скасування вироку районного суду та призначення нового судового розгляду, то вони є необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.
Статтею 415 КПК України передбачений вичерпний перелік випадків, за яких суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції.
Як вбачається із поданої апеляційної скарги таких підстав, передбачених у ст. 415 КПК України, апеляційна скарга захисника не містить. Більш того, такі не були встановлені колегією суддів при перевірці вироку суду.
Призначене покарання ОСОБА_6 , на думку суду, відповідає завданням та загальним засадам призначення покарання, його меті, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Колегією суддів не знайдено порушень вимог кримінального процесуального та кримінального законів, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а відтак підстав для скасування вироку суду першої інстанції, на які посилався апелянт, немає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_6 за п.1 ч.2 ст.115 КК України - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк, з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Головуючий /підпис/ ОСОБА_1
Судді /підпис/ ОСОБА_2
/підпис/ ОСОБА_3
Згідно з оигіналом:
суддя ( ОСОБА_1 )
(05.12.2017р. -дата засвідчення копії)