20 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 , та накладено арешт на майно, а саме на автомобіль «Рено Лагуна», р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 .
Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.
В апеляційній скарзі представник власника майна просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити. Так, апелянт посилається на відсутність підстав для застування даного заходу забезпечення кримінального провадження. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що стороною обвинувачення не доведено тих обставин, що вказаний транспортний засобі відповідає критеріям ст. 98 КПК України та може бути використаний як доказ. Крім того, на думку апелянта, клопотання про арешт майна було розглянуто судом з порушенням встановленого КПК строком.
Також, апелянт ставить питання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на ті обставини, що розгляд клопотання слідчого відбувся без повідомлення особи, яка подала скаргу, а копія постановленого судом рішення на її адресу не надсилалась.
Заслухавши доповідь судді, представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення його власника та представника, а матеріали провадження не містять належних доказів на підтвердження того, що останніми було отримано копію постановленого судом рішення, колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на оскарження судового рішення та вважає за можливе поновити його.
Також, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги з приводу відсутності підстав для накладення арешту на майно виходячи з наступних обставин.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
На переконання колегії суддів, вказаних вимог закону, слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого про арешт майна, в повній мірі не дотримався.
Так, СВ Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017100010008508 від 14 вересня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Згідно доводів клопотання, працівниками поліції було затримано автомобіль марки «Рено Лагуна», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 , на задньому сидінні якого було виявлено наркотичну речовину.
Звертаючись з клопотанням про арешт вказаного автомобіля слідчий зазначив, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є збереження цього майна як речового доказу.
Слідчий суддя задовольнив подане клопотання, мотивувавши прийняте рішення наявністю підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів не погоджується.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
Проте, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах відсутні належні дані, які дають підстави вважати, що зазначене в ньому майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Згідно положень ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
З наданих стороною обвинувачення матеріалів та змісту самого клопотання не можливо з'ясувати які відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження № 12017100010008508, можуть бути встановлені за допомогою вказаного транспортного засобу.
Постанова про визнання вказаного майна речовим доказом, як вбачається з матеріалів клопотання, в рамках даного кримінального провадження не постановлялась.
Таким чином, колегія суддів вважає недоведеними доводи слідчого з приводу наявності підстав для накладення арешту на майно, оскільки стороною обвинувачення не надано достатньо даних на обґрунтування своїх вимог.
У зв'язку з цим, стороною обвинувачення, в розумінні вимог ст. 173 КПК України, не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні слідчий, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
На підставі всього вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційним судом, якою, у відповідності до встановлених обставин, в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна слід відмовити.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання представника власника майна ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 , про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року, задовольнити.
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 18 вересня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 , та накладено арешт на майно, а саме на автомобіль «Рено Лагуна», р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 , скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві ОСОБА_9 , погодженого прокурором Київської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно, а саме на автомобіль «Рено Лагуна», р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 , відмовити.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не
підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/796/5174/2017 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїОСОБА_10
Доповідач ОСОБА_11