30 жовтня 2017 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Мельник В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 12 травня 2017 року відносно:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП),
Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 12 травня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 320 грн. 00 коп.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_2 13 квітня 2017 року о 16:50 годині в м. Києві по вулиці Труханівській керував автомобілем «Шкода», державний номер НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння, огляд на який проводився у встановленому законом порядку в присутності двох свідків за допомогою приладу «Драгер», чим порушив вимоги пункту 2.9 «а» «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року України (надалі - Правил дорожнього руху), та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову судді місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права при розгляді справи.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що постанова судді місцевого суду не містить наданих ним у судовому засіданні пояснень стосовно фактичних обставин справи, відповідно до яких, він не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а показник результату тестування є наслідком вживання ним лікарських препаратів. Про вказані обставини він зазначав і в письмових поясненнях на місці зупинки його транспортного засобу, які не були долучені працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, без зазначення у протоколі про його відмову від надання пояснень.
Однак суддя місцевого суду не надав оцінку наявним у справі доказам, не взяв до уваги його пояснення, відмовив у задоволенні клопотання про приєднання копії його медичної картки та інструкцій до ліків, які він приймав на постійній основі, чим порушив його право на захист, та прийняв незаконну постанову про визнання його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення.
В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_3 не з'явилися, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені своєчасно та належним чином /а.с. 52/.
З урахуванням змісту ч. 6 ст. 294 КпАП України, згідно якої неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб, вважаю за необхідне розглянути апеляційну скаргу без участі апелянта та його захисника у судовому засіданні.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та додані до апеляційної скарги документи, дослідивши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Як вірно встановив суддя місцевого суду, наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджуєтьсяданими протоколу по адміністративне правопорушення від 13 квітня 2017 року, у відповідності до якого, цього ж дня, о 16:50 годині в м. Києві по вулиці Труханівській ОСОБА_2 керував автомобілем «Шкода», державний номер НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння, огляд на який проводився у встановленому законом порядку в присутності двох свідків за допомогою приладу «Драгер», чимпорушив вимоги пункту 2.9 «а» Правил /а.с. 1/;даними роздруківки результату тестування ОСОБА_2 за допомогою приладу «Драгер» на стан алкогольного сп'яніння, результат тесту становить 0,44 проміле /а.с. 2/; актом огляду на стан сп'яніння, згідно даних якого, у зв'язку із виявленням у ОСОБА_2 ознак стану алкогольного сп'яніння: запаху алкоголю з порожнин рота, нечіткої мови, працівниками поліції у присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проведено огляд останнього за допомогою приладу Драгер, результат тестування - 0,44 проміле /а.с. 3/; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 13 квітня 2017 року, з яких убачається, що у присутності вказаних осіб 13 квітня 2017 року о 17 год. 00 хв. ОСОБА_2 пройшов перевірку для визначення стану сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», результат тесту якого становив 0,44 проміле /а.с. 5/.
Крім того, за клопотанням захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 у судовому засіданні під час апеляційного розгляду допитано інспектора поліції ОСОБА_6, згідно пояснень якого, 13 квітня 2017 року він, перебуваючи у складі екіпажу патрульної поліції, помітив автомобіль «Шкода», державний номер НОМЕР_1, який рухався по вул. Труханівській у м. Києві із перевищенням швидкості. Після зупинки транспортного засобу у водія виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим проведено огляд останнього на стан сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою приладу «Драгер», показник тесту якого за результатами огляду становив 0,44 проміле. Огляд проведено у присутності понятих, зауважень чи заперечень від водія ОСОБА_2 у зв'язку із проведеним оглядом не надходило, при цьому водій пояснив, що напередодні вживав алкоголь.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апелянта про те, що суддя місцевого суду не взяв до уваги його пояснення стосовно фактичних обставин адміністративного правопорушення, спростовуються даними оскаржуваної постанови та матеріалів справи, у відповідності до яких, ОСОБА_2 у судовому засіданні під час розгляду справи суддею місцевого суду, визнав винуватість у вчиненому адміністративному правопорушенні, та зазначив, що 13 квітня 2017 року вживав незначну кількість алкоголю.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, зауважень чи заперечень щодо процедури проведення огляду на стан сп'яніння та результатів огляду за допомогою пристрою «Драгер», у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 також не висловлював.
Крім того, у судовому засіданні 11 вересня 2017 року ОСОБА_2 зазначав, що не вживав алкогольні напої перед керуванням транспортним засобом, однак приймав ліки, які містять спиртові добавки.
Проте такі доводи не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки апелянтом не надано доказів на підтвердження вказаної обставини.
Крім того, як убачається з диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу чи швидкість реакції, вже сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилання апелянта на те, що суддя місцевого суду відмовив у задоволенні його клопотання про долучення до справи копії медичної картки та інструкцій до лікарських препаратів, не свідчать про незаконність оскаржуваної ухвали, оскільки матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять даних, які б вказували на те, що ОСОБА_2 чи його захисник зверталися до судді місцевого суду з відповідним клопотанням.
Отже, при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Стягнення за вчинення адміністративного правопорушення накладено в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 висновків судді місцевого суду не спростовують.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_2 немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2017 року відносно ОСОБА_2 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного
суду м. Києва Мельник В.В.