36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
28.11.2017р. Справа № 917/1775/16
за позовом Торгового дому "Пальміра" дочірнє підприємство компанії "Палма ОСОБА_1А." (Швейцарія), (1665 км автошляху Санкт-Петербург - Київ - Одеса, Біляївський район, Одеська область, 65031)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (вул.Будька, буд.47, м.Гадяч, Полтавська область, 37300)
про стягнення 3 320 393,87 грн.
Суддя Безрук Т. М.
Представники сторін:
від позивача: не з"явився
від відповідача: ОСОБА_2
Розглядається позовна заява про стягнення 3 320 393,87 грн., з них: 2621030,23 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки № 2 від 01.01.2012р., 57196,03 грн. - 3% річних, 145638,78 грн. - інфляційних, 496528,83 грн. - пені.
Позивач неодноразвово уточнював позовні вимоги. Востаннє зігдно з ч.4 ст. 22 ГПК України позивач подав заяву про уточнення позовних вимог (вхід. № 807 від 20.01.2017р.), в якій прохає стягнути 2561030,23 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки № 2 від 01.01.2012р., 81080,42 грн. - 3% річних, 312003,56 грн. - інфляційних, 396764,46 грн. - пені (т.2 а.с.10-11).
Суд ухвалою від 24.01.2017р. прийняв цю заяву до розгляду (т.2 а.с.24-26). Подальший розгляд здійснюється в межах редакції заяви про уточнення позовних вимог, поданої 20.01.2017р.
Відповідач відзив на позов не надав, проте заявив клоптання про призначення судової економічної експертизи по справі, оскільки визначена позивачем сума боргу не підтверджується документально (т.2 а.с.1-4).
Ухвалою суду від 24.01.2017р. провадження у даній справі зупинялося в зв'язку з призначенням судової економічної експертизи по справі до отримання висновку експерта судом (т.2 а.с.24-26). Ухвалою від 09.11.2017р. судом поновлено провадження у даній справі в зв'язку з отриманням висновку судової економічної експертизи № 151/152 від 06.10.2017р.
В судовому засіданні 28.11.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
01 січня 2012 року між Торгового дому "Пальміра" дочірнє підприємство компанії "Палма ОСОБА_1А." (Швейцарія) (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (відповідачем) укладено Договір поставки №2 (надалі - Договір; т.1 а.с.11-13).
Додатковою угодою від 30.01.2016р. до Договору сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2016р., але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами зобов"язань по данному договору (т.1 а.с.14).
За умовами п.п. 1.1,1.2 Договору позивач як постачальник зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу), а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти та оплатити товар - харчові інгредієнти.
Згідно п.2.1 Договору номенклатура і кількість товару визначаються у накладних.
На виконання договірних зобов'язань позивач поставив відповідачу за період з 26.08.2015р. по 17.08.2016р. товар на загальну суму 2727842,01 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними та посвідченими печатками видатковими накладними № 24261 від 26.08.2015р. на суму 69792,84грн., № 24353 від 28.08.2015 на суму 127466,82грн., № 24636 від 08.09.2015 на суму 222839,50грн., № 24846 від 15.09.2015 на суму 154961,82грн., № 25038 від 22.09.2015 на суму 24633,02грн., № 25487 від 06.10.2015 на суму 90780,48грн., № 26021 від 23.10.2015 на суму 190129,32грн., № 26365 від 04.11.2015 на суму 230660,64грн., № 26812 від 20.11.2015 на суму 267945,60грн., № 26895 від 24.11.2015 на суму 90506,52грн., № 26941 від26.11.2015 на суму 141642,36грн., № 27269 від 07.12.2015 на суму 75305,16грн., № 27539 від 16.12.2015 на суму 100008,00грн., № 27576 від 17.12.2015 на суму 65920,32грн., № 27735 від 23.12.2015 на суму 268597,44грн., № 27819 від 25.12.2015 на суму 62311,92грн., № 29238 від 29.02.2016 на суму 171559,92грн., № 29832 від 23.03.2016 на суму 40080,96грн., № 30133 від 29.03.2016 на суму 4452,77грн., № 30306 від 08.04.2016 на суму 32978,34грн., № 31111 від 29.04.2016 на суму 84379,60грн., № 31427 від 12.05.2016 на суму 15791,40грн., № 31704 від 25.05.2016 на суму 15571,20грн., № 32844 від 05.07.2016 на суму 37923,00грн., № 33039 від 06.07.2016 на суму 38128,50грн., № 33686 від 28.07.2016 на суму 28972,80грн., № 33951 від 05.08.2016 на суму 27032,40грн., № 34268 від 17.08.2016 на суму 47469,60грн.(т.1, а.с.15-42) та податковими накладними №647 від 26.08.2015р., №693 від 28.08.2015р., № 146 від 08.09.2015р., №268 від 15.09.2015р., №374 від 22.09.2015р., №94 від 06.10.2015р., № 388 від 23.10.2015р., №62 від 04.11.2015р., №341 від 20.11.2015р., № 389 від 24.11.2015р., №429 від 26.11.2015р., №134 від 07.12.2015р., № 279 від 16.12.2015р., №306 від 17.12.2015р., №417 від 23.12.2015р., №464 від 25.12.2015р., №433 від 29.02.2016р., №382 від 23.03.2016р., №472 від 29.03.2016р., №235 від 08.04.2016р., №846 від 29.04.2016р., №270 від 12.05.2016р., №569 від 25.05.2016р., №145 від 05.07.2016р., №179 від 06.07.2016р., №797 від 28.07.2016р., №184 від 05.08.2016р., №508 від 17.08.2016р., №341 від 20.11.2015р. (т.1, а.с.185-244).
Відповідно до п. 4.1 Договору ціна товару є договірною та вказується в накладних, що є невід"ємною частиною Договору.
Згідно п.4.2. Договору узгодження ціни на товар здійснюється шляхом підписання сторонами накладної на відпуск товару. Загальна сума цього договору визначається, як наростаюча сума по всіх поставках, здійснених протягом всього терміну дії цього договору, згідно всіх накладних на відпуск товару.
За п. 5.2 Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів протягом на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту переходу права власності на товар.
Відповідачем було частково сплачено позивачу вартість отриманого товару, що підтверджується виписками банку по банківському рахунку позивача (а.с.98-184).
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що позивачем не враховано, які саме ним враховані проплати та поставки до 20.10.2016р., не наведено жодного розрахунку зазначеної заборгованості на початок періоду, тобто відповідачем постійно здійснювались оплати за поставку товару, сума основного боргу постійно змінювалася. На клопотання відповідача ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.01.2017р. було призначено судову економічну експертизу. На вирішення експерта було поставлено питання: чи підтверджується документально (якщо так, то у якій сумі) зазначена ДП "Торговий дім "Пальміра" в позовній заяві сума заборгованості ТОВ "Гадячсир" за товар, поставлений за Договором поставки № 2 від 01.01.2012р. (т.2 а.с.24-26). Проведення експертизи було доручено Полтавському відділенню Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз.
У висновку судової експертизи № 151/152 від 06.10.2017р (т.2 а.с.172) експертом встановлено, що за результатом аналізу правовідносин сторін з 2012 року (початку виникнення спірних правовідносин) заборгованість ТОВ «Гадячсир» за товар, поставлений за Договором поставки №2 від 01.01.2012, станом на 18.01.2017р. (дата визначена ДП ТД «Пальміра» в заяві про уточнення позовних вимог № 807 від 20.01.2017) підтверджується в сумі 2531030,23грн.
Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтями 525, 530, 610, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів оплати боргу відповідач суду не надав.
Отже, позовні вимоги про стягнення 2531030,23грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В частині вимог про стягнення 30000,00 грн. основного боргу за товар - у позові слід відмовити, в зв"язку з непідтвердженням цієї суми під час судового розгляду.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В п. 7.1 Договору сторони встановили, що за прострочення платежу Покупець виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу за кожний день прострочення
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вказаних норм позивачем заявлено до стягнення 396764,46 грн. пені за період 22.11.2015р. - 19.01.2017р. (поетапно), 81080,42 грн. - 3 % річних за період з 25.09.2015р. по 19.01.2017р. (поетапно), 312003,56 грн. - інфляційних за період з 25.09.2015р. по 20.10.2016р. (поетапно); (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог - т.2 а.с.12-14).
При цьому суд не може взяти до уваги суми пені, інфляційних та річних, визначених судовим експертом у висновку від 06.10.2017р. № 151/152, оскільки вони були визначені за період 17.01.2017р. - 19.01.2017р., що не відповідає умовам договору в частині настання строку оплати та не враховує періодів прострочення, заявлених позивачем.
Проте, суд встановив, що при визначенні пені та 3 % річних позивач не вірно визначив період прострочення, за який необхідно нараховувати пеню.
За умовами п. 5.2 Договору оплата за товар повинна бути проведена на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту переходу права власності на товар.
Згідно п.1 ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Враховуючи вказані норми, судом визначено, що сума пені становить 366354,92 грн. за період 24.11.2015-19.01.2017р. (поетапно), а сума 3 % річних - 79856,54 грн. за період 26.09.2015-19.01.2017р.(поетапно); (розрахунок суду залучено до справи). Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
В іншій частині у позові щодо пені та 3% річних - слід відмовити за їх безпідставністю.
В п.3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В порушення вказаного позивачем проведено нарахування інфляційних не за повний місяць існування боргу (розрахунок суду залучено до справи).
Після проведення перевірки нарахування інфляційних судом встановлено, що сума інфляційних становить 229945,22 грн. за період жовтень 2015р. - жовтень 2016р. Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В іншій частині у позові щодо інфляційних слід відмовити за безпідставністю цих вимог.
Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно заяви про уточнення позовних вимог (вхід. № 807 від 20.01.2017р.) загальна сума позовних вимог становить 3350878,67 грн. З цих вимог судовий збір підлягає сплаті у розімрі 50263,18 грн. Проте, за платіжним дорученням № 136649 від 03.11.2016р. позивачем сплачено лише 49805,91 грн. судового збору (т.1 а.с.10). Недоплата судового збору виникла внаслідок невірного зазначення у вказаній заяві ціни позову. Отже, недоплачена сума судового збору в розмірі 457,27 грн. підлягає стягненню з позивача в доход Державного бюджету України.
За ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на дану норму на відповідача покладається 48107,80 грн. судового збору.
Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За ухвалою суду від 24.01.2017р. призначено судову економічну експертизу у справі та зобов”язано позивача - ТОВ "Гадячсир" оплатити вартість експертизи. (т.2 а.с.24-26).
Згідно листа Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз. № 151/152 від 06.10.2017р. ТОВ "Гадячсир" оплатило вартість судової економічної експертизи № 151/152 від 06.10.2017р. на суму 12796,80 грн. (т.2 а.с. 171).
Витрати на проведення судової експертизи на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тобто, позивач повинен відшкодувати відповідачу 511,87 грн. витрат на проведення судової експертизи.
В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (вул.Будька, буд.47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300; ідентифікаційний код 33460268) на користь Торгового дому "Пальміра" дочірнє підприємство компанії "Палма ОСОБА_1А." (Швейцарія), (1665 км автошляху Санкт-Петербург - Київ - Одеса, Біляївський район, Одеська область, 65031; ідентифікаційний код 25422297) 2531030грн. 23 коп. основного боргу, 366354грн. 92 коп. пені, 229945грн. 22 коп. інфляційних, 79856грн. 54 коп. - річних, 48107грн. 80 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Стягнути з Торгового дому "Пальміра" дочірнє підприємство компанії "Палма ОСОБА_1А." (Швейцарія), (1665 км автошляху Санкт-Петербург - Київ - Одеса, Біляївський район, Одеська область, 65031; ідентифікаційний код 25422297) в доход Державного бюджету України 457,27 грн. судового збору.
4. Стягнути з Торгового дому "Пальміра" дочірнє підприємство компанії "Палма ОСОБА_1А." (Швейцарія), (1665 км автошляху Санкт-Петербург - Київ - Одеса, Біляївський район, Одеська область, 65031; ідентифікаційний код 25422297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (вул. Будька, буд.47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300; ідентифікаційний код 33460268) 511грн. 87 коп. відшкодування витрат з оплати експертизи.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано: 04.12.2017р.
Суддя Т. М. Безрук