ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.11.2017Справа №910/18881/17
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Островській О.С.
розглянувши справу № 910/18881/17
За позовом фізичної особи-підприємця Богослової Світлани Миколаївни;
до публічного акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК"
про стягнення 31 980,44 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Богослов С.В., довіреність № 1093 від 10.09.2015р.;
від відповідача: Максименко В.О., довіреність № 198 від 17.03.2014р.
обставини справи:
Фізична особа-підприємець Богослова Світлана Миколаївна (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" (надалі - відповідач) про стягнення 31 980,44 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди нежитлового приміщення № 1/1 від 23.06.2014р. у визначений строк не розрахувався за користування об'єктом оренди, внаслідок чого виникла заборгованість, за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 12 916,55 грн., 3% річних - 3295,66 грн. та інфляційні втрати в розмірі 15 768,23грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2017р. порушено провадження у справі № 910/18881/17 та розгляд справи призначений на 28.11.2017р.
14.11.2017р. через загальний відділ господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Присутній у судовому засіданні 28.11.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
23.06.2014 між позивачем (за договором - орендодавець) та відповідачем (за договором - орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 1/1, за умовами п. 1.1. якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування нежиле приміщення (далі - об'єкт оренди), загальною площею 88,6 квадратних метрів, яке розташоване у будівлі за адресою: АДРЕСА_1.
Об'єкт оренди передається в оренду з метою розміщення відділення (філії) орендаря (пункт 1.3 Договору).
Відповідно до п.1.6 договору, вартість об'єкта оренди з урахуванням індексації становить 500 000 грн.
Згідно з п.2.1 договору, передача об'єкта оренди орендареві відбувається в строк, визначений підпунктом 4.2.1пункту 4.2 Договору та підтверджується актом приймання-передачі в оренду об'єкта оренди (додаток № 1), який підписується уповноваженими представниками сторін.
Судом встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежиле приміщення загальною площею 88,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується актом приймання-передачі нежилого приміщення від 23.06.2014 № б/н, який підписано повноважними представниками сторін.
Термін оренди об'єкту оренди встановлюється на 2 роки 11 місяців 8 днів: з 23.06.2014р. по 31.05.2017р. включно (пункт 10.1 Договору);
Відповідно до п.10.2 договору, останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відбитками їх печаток та діє відповідно до терміну оренди об'єкту оренди протягом строку, визначеного в пункті 10.1 Договору, однак у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.
На даний час спірний договір не припинено; акт приймання-передачі об'єкту оренди не підписано; доказів ухилення позивача від його підписання відповідач суду не подав. Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнано недійсним, не розірвано.
Таким чином, договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Умовами пп.5.2.2 договору передбачено, що орендар зобов'язаний вчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, встановлену Договором, та плату за комунальні послуги відповідно до умов Договору.
При цьому, рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2017р. у справі №910/9405/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017р., встановлено невиконання ПАТ «Креді Агріколь Банк» грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів на користь позивача на підставі спірного договору у розмірі 205 080,00 гри. за період з січня по травень 2017 року, та додатково за порушення виконання зобов'язань стягнуто пеню в сумі 11 543,71 грн., нараховану по 31.05.2017р. окремо за кожний місяць, в якому виникла заборгованість. Вказане судове рішення, в свою чергу, було виконано відповідачем 28.09.2017р.
Слід зазначити, що відповідач не виконував договір і за інший період.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2017р. зі справи № 910/611/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017, було частково задоволено позовні вимоги та встановлено невиконання банком умов договору та несплату орендних платежів за період із серпня по грудень 2016 року.
Спір у справі виник у зв'язку з простроченням сплати відповідачем орендної плати за користування об'єктом оренди у період з січня по травень 2017 року, внаслідок чого позивачем нараховані пеня в сумі 12 916,55 грн., 3% річних - 3295,66 грн. та інфляційні втрати в розмірі 15 768,23грн.
Відповідач у відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що фактично позивачем заявлено до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані за період з дати набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2017р. законної сили до дати фактичного виконання відповідачем даного рішення, а тому до спірних правовідносин у даній справі не можуть застосовуватись норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, встановлені ст. 625 ЦК України. Крім того, відповідач вказує на постанову КМУ від 17.07.2013р. № 1078, згідно якої до об'єктів індексації не відносяться доходи громадян від здачі в оренду майна. Також відповідач зазначає про неправильність розрахунку індексу інфляції.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Укладений учасниками процесу Договір за своєю правовою природою є договором оренди нежилого приміщення.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, відповідачем за період з січня 2017 року по травень 2017 року зобов'язання з оплати орендних коштів не в виконувались належним чином, у зв'язку з чим утворився борг у загальній сумі 205 080 грн.
Факт наявності зазначеного боргу до 28.09.2017р. підтверджується матеріалами справи.
Заперечення відповідача судом відхиляються, оскільки заявлені до стягнення позивачем пеня, 3% річних та інфляційні втрати фактично нараховані за прострочення виконання основного зобов'язання по сплаті за користування об'єктом оренди протягом періоду з січня по травень 2017 року, а не за період невиконання судового рішення.
Крім того, суд звертає увагу відповідача, що згідно зі статтями 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Водночас, приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008 №01/384-07).
Також, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених другою частиною статті 625 ЦК України (зазначена позиція також відображена у постанові ВСУ від 20.01.2011 №10/25).
До того ж, суд зазначає, що норми постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. № 1078 не стосуються спірних правовідносин у даній справі.
Так, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань у сумі 205 080,00 грн. за період з 01.06.2017р. по 28.09.2017р., позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 12 916,55 грн., а також 3% річних - 3295,66 грн. та інфляційні втрати в розмірі 15 768,23 грн., розраховані окремо за кожний місяць користування об'єктом оренди, в якому виникла заборгованість, за період з січня 2017 року до 28.09.2017р.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У випадку прострочки орендарем сплати орендної плати більше ніж на місяць, орендар сплачує пеню в розмірі 0,1 % від належної до сплати суми за кожен день прострочки. Сплата пені не звільняє орендаря від проведення передбачених Договором розрахунків (пункт 9.4 Договору);
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Крім того, згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, визнав його обґрунтованим, та задовольняє зазначену вимогу у повному обсязі в сумі 12 916,55 грн.
Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних, задовольняє останні за розрахунком позивача, який є арифметично вірним.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, задовольняє останні за уточненим розрахунком суду в сумі 15 256,83 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4; код ЄДРПОУ 14361575) на користь фізичної особи-підприємця Богослової Світлани Миколаївни (АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пеню в сумі 12 916 грн. 55 коп., 3% річних - 3295 грн. 66 коп., 15 256 грн. 83 коп. - інфляційних втрат та 1574 грн. 41 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 04.12.2017р.
Суддя А.І. Привалов