ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
04.12.2017Справа № 910/21521/17
Суддя Отрош І.М., розглянувши
позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Компані Лтд"
про стягнення 300101811 грн. 01 коп.,
01.12.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар Компані Лтд" про стягнення 300101811 грн. 01 коп.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, що вона підлягає поверненню без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Нормами статті 57 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік документів, що подаються до позовної заяви, зокрема в пункті 3 частини 1 цієї статті вказано, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1600 грн. 00 коп.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 69-2013 від 05.06.2013 у розмірі 300101811 грн. 01 коп.
Таким чином, враховуючи заявлену позивачем ціну позову - 300101811 грн. 01 коп., суд дійшов висновку, що при зверненні з даним позовом до суду позивач повинен був сплатити судовий збір у максимальному розмірі - 240000 грн. 00 коп. (максимальний розмір судового збору за позовні вимоги майнового характеру).
Однак, позивачем не надано суду будь-яких доказів сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі та порядку.
При цьому, позивачем долучено до позовної заяви клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення по суті.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7, єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування ним майнового стану сторін.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Суд зазначає, що обов'язок по доведенню наявності обставин для відстрочення сплати судового збору покладається на заявника.
У клопотанні про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення по суті позивач зазначив, що він не може надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору в зв'язку з важким фінансовим становищем та відсутністю можливості сплатити судовий збір, що в свою чергу підтверджується наступним.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 20 листопада 2014 року № 733 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк», відповідно до якого, з 21 листопада 2014 року було розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 березня 2015 року № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк».
22.02.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 213 про продовження строків здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» по 19.03.2018.
Таким чином, як стверджує позивач, обставини щодо неплатоспроможності ПАТ «ВіЕйБі Банк» та обставини щодо важкого фінансового становища останнього є загальновідомими та не потребують доказуванню.
Одночасно, позивач зазначає, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку до 01 вересня 2015 року відносилась до пільгових категорій та була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року № 484-УІІІ уповноважені особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позбавлені пільг на оплату судового збору.
Зазначені зміни як зазначає позивач, ускладнили та, в окремих випадках, зробили неможливою роботу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо захисту прав і законних інтересів вкладників банків, держави, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, що в свою чергу може мати наслідком неефективне та нецільове використання бюджетних коштів.
Такі дії, як вказує позивач, свідчать про обґрунтовану необхідність звільнення уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від сплати судового збору у справах пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банків.
За таких обставин, позивач просить суд відстрочити сплату судового збору за подання даної позовної заяви до прийняття рішення по справі.
Однак, суд зазначає, що запровадження процедури ліквідації у банку не є доказом відсутності грошових коштів на рахунках банку. При цьому, будь-яких доказів на підтвердження тяжкого матеріального стану та неможливості сплатити судовий збір у встановленому законодавством розмірі позивачем суду не надано (зокрема, банківських виписок про залишок грошових коштів на рахунку позивача, тощо).
Крім того, суд зазначає, що положення ст.8 Закону України "Про судовий збір" наділяють суд правом на відстрочення сплати судового збору лише за наявності виняткових обставин, а саме з урахуванням того, що в майбутньому, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, позивач матиме фінансову можливість сплатити розмір судового збору.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду № 910/12806/15 від 02.12.2015, № 911/1372/15 від 25.12.2015.
Однак, позивачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження можливості позивача у майбутньому, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у даній справі, сплатити судовий збір у встановленому законодавство розмірі.
Суд зазначає, що подаючи клопотання про відстрочення сплати судового збору позивач повинен довести, що необхідні для сплати судового збору грошові кошти з'являться у позивача в майбутньому, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, та, відповідно, позивач матиме фінансову можливість сплатити суму судового збору.
Водночас, усвідомлюючи за наявності об'єктивних обставин, що грошові кошти у обсязі, достатньому для сплати судового збору, у позивача в майбутньому, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, не з'являться, враховуючи строки розгляду спору (відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України), позивач має право подати клопотання про звільнення від сплати судового збору, обґрунтувавши його належними та допустимими доказами.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках. Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.
Згідно зі статтею 4 вказаного Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, є завданням Фонду гарантування вкладів, у зв'язку з чим посилання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації на скрутне фінансове становище банку не може бути підставою для відстрочення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб сплати судового збору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.02.2017 у справі № 904/8787/16 та у постанові Вищого господарського суду України від 16.08.2017 у справі № 905/341/17.
Водночас, суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено ГПК України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Невиконання заявником наведених вимог процесуального законодавства має правовим наслідком відмову у прийнятті позовної заяви до розгляду та повернення її заявнику.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06.03.2017 у справі № 910/18794/16.
Крім того, у клопотанні про відстрочення сплати судового збору позивач просить суд відстрочити сплату судового збору, однак не вказує конкретного строку відстрочення сплати судового збору.
Суд зазначає, що відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7 у разі відстрочення або розстрочення сплати судового збору господарський суд повинен зазначити в ухвалі (про прийняття заяви чи скарги до провадження або в іншій) конкретний строк (строки) сплати судового збору, який (які) не може бути пізнішим за дату, на яку судом призначено розгляд заяви чи скарги. У разі перенесення цієї дати (в зв'язку з відкладенням розгляду справи або з інших причин) відповідно може бути продовжено й строк (строки), на які відстрочено або розстрочено сплату судового збору, про що господарським судом зазначається у відповідній ухвалі.
Таким чином, заявляючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, позивач повинен вказати конкретну дату, до якої він просить відстрочити сплату судового збору, та у випадку задоволення судом клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, суд повинен зазначити в ухвалі (про порушення провадження у справі, про відкладення розгляду справи, тощо) конкретний строк, до якої позивач повинен сплатити судовий збір, та такий строк не може бути пізнішим за дату, на яку судом призначено розгляд позовної заяви, з огляду на що суд вважає клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до вирішення справи по суті необґрунтованим та відмовляє в його задоволенні.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено суду тих обставин та не надано доказів на підтвердження їх існування, які є підставами для відстрочення сплати судового збору, у зв'язку з чим клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення по справі задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду доказів сплати судового збору у встановленому розмірі, у зв'язку з чим повертає позовну заяву та додані до неї документи без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський Акціонерний Банк» у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
2. Позовну заяву і додані до неї документи повернути без розгляду.
Суддя І.М. Отрош