ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.11.2017Справа №910/15710/17
За позовом Публічного акціонерного товариства «Компанія «РАЙЗ»
До Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію
Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»
Славкіної Марини Анатоліївни
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
1. Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк»
2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатська нафтова компанія»
про скасування рішення
Суддя Спичак О.М.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: Шульган Я.М. - по дов.
від відповідача: Демченко О.В. - по дов.
від третьої особи 1: Демченко О.В. - по дов.
від третьої особи 2: не з'явився
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Компанія «РАЙЗ» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної Марини Анатоліївни про скасування рішення №11/1-47269 від 23.09.2016р. у формі повідомлення про нікчемність правочину за кредитним договором №93-2013 від 02.08.2013р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Компанія «РАЙЗ» та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк».
Ухвалою від 18.09.2017р. порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 29.09.2017р.
Представником позивача у судовому засіданні 14.07.2017р. клопотання про витребування доказів.
Представник відповідача проти задоволення означеного клопотання не заперечував.
Розглянувши клопотання представника позивача, суд дійшов висновку щодо його задоволення.
Представником відповідача 29.09.2017р. було подано відзив на позов.
У судовому засіданні 29.09.2017р. суд дійшов висновку щодо необхідності залучення з власної ініціативи до участі у розгляді справи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмету спору. При цьому, суд виходив з наступного.
За приписами ч.1 ст.27 Господарського процесуального кодексу України якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.
Враховуючи предмет та підстави позовних вимог, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, виходячи з того, що позивачем заявлено вимоги про скасування рішення №11/1-47269 від 23.09.2016р. у формі повідомлення про нікчемність правочину за кредитним договором №93-2013 від 02.08.2013р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Компанія «РАЙЗ» та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк», щодо погашення кредитної заборгованості за кредитним договором за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу №1846-НВ від 26.09.2012р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатська нафтова компанія», суд дійшов висновку, що рішення по справі може вплинути на права та обов'язки Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатська нафтова компанія», що є підставою для їх залучення судом з власної ініціативи до участі у справі в якості третіх осіб 1 та 2, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача, на підставі ст.27 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 29.09.2017р. представниками сторін було подано спільне клопотання про продовження строків розгляду справи та 15 днів, яке судом розглянуто та задоволено з огляду на таке.
Відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Ухвалою від 29.09.2017р. строк вирішення спору було продовжено на 15 календарних днів; залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб 1 та 2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатська нафтова компанія»; відкладено розгляд справи на 23.10.2017р.
Представником позивача у судовому засіданні 23.10.2017р. було подано клопотання про долучення документів на виконання вимог ухвали суду.
Представником відповідача у судовому засіданні 23.10.2017р. було подано клопотання про долучення документів на виконання вимог ухвали суду.
Представник третьої особи 2 у судове засідання не з'явився, проте, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою від 23.10.2017р. розгляд справи було відкладено на 06.11.2017р.
Представник третьої особи 2 у судове засідання 06.11.2017р. не з'явився, проте, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою від 06.11.2017р. розгляд справи було відкладено на 24.11.2017р.
Представником позивача у судовому засіданні 24.11.2017р. було подано письмові пояснення по справі.
Представником третьої особи 1 у судовому засіданні було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.
Представник третьої особи 2 у судове засідання 24.11.2017р. не з'явився, проте, про дату, час та місце розгляну справи був повідомлений належним чином.
Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 24.11.2017р. було оголошено перерву до 29.11.2017р.
Представником позивача під час розгляду справи у судовому засіданні 29.11.2017р. було підтримано позовні вимоги в повному обсязі.
Представником відповідача проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.
Представником третьої особи 1 було надано усні пояснення по суті справи.
Представник третьої особи 2 у судове засідання 29.11.2017р. не з'явився, проте, про дату, час та місце розгляну справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, незважаючи на те, що третя особа 2 в процесі розгляду справи так і не скористалась всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами в судовому засіданні 29.11.2017р.
В судовому засіданні 29.11.2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи 1, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -
02.08.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Компанія «РАЙЗ» (позичальник) було укладено кредитний договір №93/2013, відповідно до п.1.1 якого кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 1 500 000 грн., а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим договором, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.
За умовами п.1.2 договору №93/2013 від 02.08.2013р. процентна ставка за користування кредитом становить 19% річних.
Кінцевий термін погашення кредиту 31.07.2015р. включно. Кредит надається позичальнику на наступні цілі: витрати понесені на будівництво підприємства з виробництва комбікормів за адресою: вул.Київська, буд.1-Г, с.Корделівка, Калинівьский район, Вінницька область (п.п.1.3, 1.4 договору №93/2013 від 02.08.2013р.).
За умовами п.4.1 вказаного правочину в якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат виступає забезпечення, що оформлюється за домовленістю сторін.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними прийнятих відповідного до цього договору зобов'язань (п.15.4 договору №93/2013 від 02.08.2013р.).
Договорами від 15.11.2013р., від 16.12.2013р., від 17.02.2014р., від 17.03.2014р., від 16.06.2014р., від 15.07.2014р., від 11.08.2014р., від 15.08.2014р., від 15.10.2014р. до договору №93/2013 від 02.08.2013р. вносились зміни.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір кредитний договір №93/2013 від 02.08.2013р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та третьої особи 1 взаємних цивільних прав та обов'язків.
Одночасно, з представлених суду документів вбачається, що 26.09.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатська нафтова компанія» (позичальник) було укладено генеральний договір №1846-НВ про здійснення вкладних операції, який відповідно до п.1.1 визначає загальні умови і порядок проведення банком і вкладником вкладних операцій.
Терміном «вкладні операції» в п.1.1 визначаються операції з розміщення вкладником в банку належних йому вільних грошових коштів на рахунок №26102000100014/980 в національній валюті України, при яких банк зобов'язується своєчасно повернути вкладнику суму вкладу і сплачувати проценти за його використання (п.1.2 договору №1846-НВ від 26.09.2012р.).
Згідно п.1.3 договору №1846-НВ від 26.09.2012р. строк дії правочину до 26.09.2013р.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання банком та вкладником і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.8.1 договору №1846-НВ від 26.09.2012р.).
Додатковими угодами №1 від 26.09.2012р., №2 від 26.09.2012р., №3 від 29.03.2013р., №4 від 03.04.2013р., №5 від 26.09.2013р., №6 від 30.12.2013р., №7 від 08.01.2014р., №8 від 27.02.2014р., №9 від 27.02.2014р., №10 від 28.02.2014р., №11 від 28.02.2014р., №12 від 28.02.2014р. до договору №1846-НВ від 26.09.2012р. вносились зміни.
Зокрема, додатковою угодою №12 від 28.02.2014р. контрагентами було погоджено зміну строку терміну повернення вкладу на 06.06.2015р. У вказаній угоді сторонами визначено, що процентна ставка за вкладом встановлюється в розмірі 19%. Дострокове повернення вкладу (частини вкладу) не допускається.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №1846-НВ від 26.09.2012р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у третьої особи 1 та третьої особи 2 взаємних цивільних прав та обов'язків.
Наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що 30.09.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатська нафтова компанія» (заставодавець) було укладено договір застави майнових прав, згідно п.1.1 якого в забезпечення виконання зобов'язань Публічного акціонерного товариства «Компанія «РАЙЗ», в тому числі, за кредитним договором №93/2013 від 02.08.2013р., що укладений між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та Публічним акціонерним товариством «Компанія «РАЙЗ», зі всіма подальшими змінами до нього, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії в сумі 1 500 000 грн. зі сплатою позичальником на користь банку 16% процентів річних, строком користування до 31.07.2015р., а також забезпечення виконання позичальником зобов'язань з оплати всіх комісій, виплат та штрафних санкцій, визначених в кредитному договорі, а також зобов'язань заставодавця за цим договором, заставодавець надає заставодержателю в заставу майнові права, які полягають в праві вимоги на грошові кошти в сумі 528 978 585,08 грн., та станом на дату підписання договору знаходяться на вкладному рахунку №3615900010001, відкритому в Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський Акціонерний Банк».
Даний договір застави набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором та заставодавцем за цим договором застави.
Як свідчать представлені суду документи, 14.11.2014р. Публічним акціонерним товариством «Компанія «РАЙЗ» було перераховано в рахунок повернення кредиту за кредитним договором №93/2013 від 02.08.2013р. грошові кошти сумі 99 600 грн.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року №733 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року №123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський акціонерний банк», згідно з яким з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк».
Наказом №90 від 15.12.2014р. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни призначено перевірку правочинів Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення правочинів (в тому числі, договорів), що є нікчемними.
Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015р. №63, розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 лютого 2016 року №213 продовжено строк здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіної Марини Анатоліївни на два роки до 19 березня 2018 року включно.
Наявним в матеріалах справи витягом з акту б/н від 09.02.2015р. підтверджується, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський Акціонерний Банк» було проведено перевірку правочинів (в тому числі), вчинених (укладених) банком в період з 21.11.2013р. по 20.11.2014р. Зокрема, відповідачем виявлено нікчемність правочину щодо погашення 14.11.2014р. заборгованості позивача в сумі 99 600 грн. за кредитним договором №93-2013 від 02.08.2013р.
23.09.2016р. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни було направлено Публічному акціонерному товариству «Компанія «РАЙЗ» повідомлення №11/1-47269 про нікчемність правочину щодо погашення заборгованості за кредитним договором №93-2013 від 02.08.2013р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» та Публічним акціонерним товариством «Компанія «РАЙЗ», за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу №1846-НВ від 26.09.2012р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатська нафтова компанія», з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». У вказаному повідомленні відповідачем висунуто вимогу про виконання зобов'язань за кредитним договором №93-2013 від 02.08.2013р.
За твердженнями позивача, вказане рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни є неправомірним та необґрунтованим, а вчинений правочин не містить умов, які передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. До того ж, позивачем наголошено, що перевірка правочинів банку на предмет відповідності їх законодавству вчиняється уповноваженою особою саме у період дії тимчасової адміністрації. Вказані обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.
Статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою вказаного нормативно-правового акту є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Згідно ч.1 ст.54 вказаного нормативно-правового акту рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі, у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено невідповідність оспорюваного рішення вимогам чинного на момент його видання законодавства.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У ч.1 ст.76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі: 1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; 2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України; 3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами; 4) одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.
Частиною 1 ст.77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо: 1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію; 2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії; 3) встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.
Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.
Як зазначалось вище, на підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року №733 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року №123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський акціонерний банк», згідно з яким з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк».
Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015р. №63, розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну.
Судом також вказувалось, що відповідно до п.4 ч.2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Частиною 3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Тобто, з наведеного вбачається, що нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» наведено перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.
Зі змісту повідомлення №11/1-47269 вбачається, що правочин стосовно погашення заборгованості за кредитним договором №93-2013 від 02.08.2013р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» та Публічним акціонерним товариством «Компанія «РАЙЗ», за рахунок коштів, розміщених на депозитному рахунку за договором банківського вкладу №1846-НВ від 26.09.2012р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатська нафтова компанія», визнано нікчемним з посиланням на те, що фактично банк уклав правочин, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п.7 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Проте, наразі, суд вважає посилання відповідача на нікчемність означеного правочину безпідставними, оскільки у даному випадку фактично грошові кошти було перераховано Публічним акціонерним товариством «Компанія «РАЙЗ» з рахунку №2909988001206 на рахунок №20837880000003.
При цьому, судом прийнято до уваги, що у банківській виписці вказано, що платником за спірною операцією та отримувачем є саме позивач. У даному випадку погашення заборгованості з рахуноку, який відкрито саме позичальнику, в повному обсязі узгоджується з порядком погашення кредиту, що визначений у розділі 6 договору №93/2013 від 02.08.2013р.
Доказів того, що означена банківська операція з перерахування грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним правочином була здійснена саме за рахунок коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатська нафтова компанія», розміщених згідно договору банківського вкладу №1846-НВ від 26.09.2012р., матеріали справи не містять.
У даному випадку слід зауважити, що навпаки, вчинення спірного правочину призвело до виконання грошового зобов'язання (задоволення кредиторських вимог банку за кредитним договором №93/2013 від 02.08.2013р.), а саме повернення грошових коштів в сумі 99 600 грн. Публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський акціонерний банк».
Отже, приймаючи до уваги наведене вище, виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що шляхом вчинення спірного правочину банком фактично було задоволено кредиторські вимоги до позичальника за кредитним договором, що у даному випадку не має жодних ознак того, що Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» було вчинено правочин, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Крім того, у судом прийнято до уваги, що права та законні інтереси позивача внаслідок дій відповідача було порушено шляхом висування Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіною Мариною Анатоліївною вимоги у повідомленні №11/1-47269 від 23.09.2016р. про негайне погашення заборгованості за кредитним договором №93/2013 від 02.08.2013р.
Твердження позивача про те, що перевірка правочинів банку на предмет відповідності їх законодавству вчиняється уповноваженою особою саме у період дії тимчасової адміністрації, що, на думку заявника, у даному випадку було порушено відповідачем, судом до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідну перевірку правочинів Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» було завершено 09.02.2015р., тоді як процедуру ліквідації введено відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015р. №63.
Посилання відповідача на те, що повідомлення про нікчемність правочину не є управлінським рішенням Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни, а отже не може бути визнано незаконним та скасовано, не спростовують висновків суду щодо відсутності ознак нікчемності спірного правочину та наявності підстав для захисту прав та законних інтересів позивача.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Слід зазначити що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав). Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.05.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-5/14825-2012.
Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Тобто, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом України у листі від 01.04.2014р. «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».
Наразі, суд вважає за необхідне захистити права позивача шляхом визнання незаконним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни про нікчемність правочину за кредитним договором №93-2013 від 02.08.2013р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Компанія «РАЙЗ» та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк».
За таких обставин, виходячи з наведеного вище у сукупності, приймаючи до уваги позицію Конституційного суду України, враховуючи висновки суду щодо відсутності підстав вважати нікчемним правочин щодо погашення заборгованості за кредитним договором №93-2013 від 02.08.2013р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» та Публічним акціонерним товариством «Компанія «РАЙЗ», позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Компанія «РАЙЗ» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни про скасування рішення відповідача про нікчемність наведеного вище правочину підлягають задоволенню.
Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відшкодовує судовий збір стороні на користь якої відбулося рішення, за рахунок другої сторони .
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено пільги від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Норми цієї статті не надають пільг щодо сплати судового збору тимчасовим адміністраціям з ліквідації банків.
Отже, з огляду на висновки суду щодо задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь Публічного акціонерного товариства «Компанія «РАЙЗ». Аналогічну правову позицію щодо розподілення судових витрат у справах за позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку підтримано Вищим господарським судом України у постанові від 15.11.2016р. по справі №910/9192/16.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Задовольнити позовні вимоги повністю.
2. Скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни, яке оформлено повідомленням №11/1-47269 від 23.09.2016р., про нікчемність правочину щодо погашення заборгованості за кредитним договором №93-2013 від 02.08.2013р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» та Публічним акціонерним товариством «Компанія «РАЙЗ».
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, буд.27 Т, ЄДРПОУ 19017842) на користь Публічного акціонерного товариства «Компанія «РАЙЗ» (03115, м.Київ, проспект Перемоги, будинок 121В, ЄДРПОУ 13980201) судовий збір в сумі 1600 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 04.12.2017р.
Суддя О.М. Спичак