ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.11.2017Справа №910/18307/17
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення 55782,92 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін не з'явилися.
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, оскільки Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не повністю відшкодував Позивачу шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.
За клопотанням Позивача розгляд справи здійснюється за відсутності його повноважного представника; від МТСБУ надійшла відповідь на судовий запит, здійснений у порядку ст. 65 ГПК України.
Відповідач вимоги позову відхилив, пояснивши, що при обрахунку розміру страхового відшкодування до виплати Відповідач застосував коефіцієнт зносу деталей автомобіля, відтак за його обрахунками, та з урахуванням вже здійсненої виплати, він винен Позивачу ще 43823,38 грн., а у стягненні 11959,54 грн. просить відмовити.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
15.02.2017 по вул. Гіршмана, 18, в м. Харкові, була скоєна ДТП. Причинами стало те, що водії ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Фіат», д.р.н. НОМЕР_1, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Мерседес», д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, чим порушив ПДР України. Дані обставини підтверджуються відомостями ДАІ про ДТП та постановою суду, копії яких містяться у справі.
Так, унаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль «Мерседес», д.р.н. НОМЕР_2 (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить ОСОБА_2 на праві власності, був під її керуванням на час ДТП, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування, копія якого залучена до справи (далі - Договір добровільного страхування). Вигодонабувачем за вказаним договором є страхувальник, ОСОБА_2 Докази сплати першого страхового платежу наявні у справі, та натомість, докази, що Договір не був діючим на час ДТП, у справі відсутні.
На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування та враховуючи, зокрема, калькуляції від 01.03.2017 та від 27.03.2017 ремонтного СТО Застрахованого автомобіля (114040,32 грн.), та звіти оцінювача №101/02/17 від 19.02.2017 з калькуляцією AUDATEX (вартість відновлювального ремонту - 46468,11 грн., коефіцієнт зносу - 0) та додатковий звіт № 101-1/02/17 від 30.03.2017 з калькуляцією AUDATEX (вартість відновлювального ремонту - 122026,67 грн., коефіцієнт зносу - 0), Позивачем було складено страховий акт, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 110415,32 грн. на рахунок ремонтного СТО Застрахованого автомобіля, що підтверджується залученим до справи платіжним дорученням.
При цьому, закон не зобов'язує страховика запитувати згоду вигодонабувача на виплату страхового відшкодування на відновлення Застрахованого автомобіля, та матеріали справи не містять доказів, що вигодонабувач за Договором страхування заперечував проти виплати Позивачем суми страхового відшкодування на ремонтне СТО Застрахованого автомобіля для відновлення останнього, та оскільки відновлення пошкодженого майна (Застрахованого автомобіля) не суперечить ані інтересам вигодонабувача, ані страхувальника за Договором; суду не доведено протилежного.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Як убачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм ОСОБА_1, автомобіля «Фіат», д.р.н. НОМЕР_1, під час експлуатації останнього, і її вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено залученою до матеріалів справи постановою суду.
На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1, як особи, яка експлуатувала автомобіль «Фіат», д.р.н. НОМЕР_1, на законних підставах, була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) №АК/1774650 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності по майну - 100000 грн., франшиза - 0 грн.).
Отже, на Відповідача вказаним полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації водієм ОСОБА_1, автомобіля «Фіат», д.р.н. НОМЕР_1, на час ДТП.
Спір у справі виник у зв'язку з розходженням суми, яку заявив Позивач до відшкодування до Відповідача, та суми, яку вважає обгрунтованою Відповідач, оскільки останній при обрахунку суми до відшкодування та її частковій виплаті застосував коефіцієнт зносу деталей Застрахованого автомобіля.
Тобто фактично спір виник з питання наявності чи відсутності у Відповідача обов'язку здійснити виплату з урахуванням коефіцієнту зносу деталей Застрахованого автомобіля.
Відповідно до п. 34.4 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком залучаються їх працівники, а також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Так, Відповідач під час дослідження страхового випадку (ДТП), встановив, що Застрахований автомобіль відповідно до даних системи AUDAHISTORI раніше перебував у ДТП та ремонтувався в ПАТ «Харків-авто», і на запит Відповідача ПАТ «Харків-авто» надало акт виконаних робіт № ЗА-0000928 від 29.03.2016 щодо відновлення пошкодженого у ДТП застрахованого автомобіля. При цьому, з переліку робіт, які вказані у акті за 29.03.2016, вбачається, що місця, у які автомобіль зазнав пошкоджень та які відновлювались, співпадають з місцями, у які Застрахований автомобіль отримав пошкодження у спірному ДТП та які ремонтувалися та відновлювалися на підставі калькуляцій від 01.03.2017 та від 27.03.2017 ремонтного СТО Застрахованого автомобіля, що описано вище.
Наведені вище докази, надані Відповідачем, суд визнає належними доказами відновлення Застрахованого автомобіля після ДТП, яке мало місце, до спірного ДТП у межах даного спору.
Разом із цим, зі змісту наданих Позивачем звіту оцінювача №101/02/17 від 19.02.2017 та додаткового звіту оцінювача №101-1/02/17 від 30.03.2017 вбачається, що оцінювачем при проведенні дослідження та складенні звітів не досліджувалась та не надавалась оцінка обставині потрапляння Застрахованого автомобіля раніше у ДТП, та, дійшовши висновку про нульовий коефіцієнт зносу, експерт керувався пп. 4 п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Мінюсту та ФДМУ від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 (далі - Методика), тоді як, враховуючи раніше перебування Застрахованого автомобіля у ДТП, належало застосувати пп. Б п. 7.39 Методики.
З огляду на наведене, в частині визначення розміру коефіцієнту зносу деталей Застрахованого автомобіля, суд визнає надані Позивачем звіти оцінювача необґрунтованими.
Так, відповідно до пп. Б п. 7.39 Методики, якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації, застосовується коефіцієнт фізичного знос, розрахований за формулою:
Ез = 1 - _С_
Цн
Судом досліджено та визнано обґрунтованим наданий Відповідачем звіт спеціаліста експертно-розрахункового управління №АХ3030ЕС-1 від 21.11.2017, відповідно до якого коефіцієнт зносу деталей Застрахованого автомобіля (Ез) становить = 0,258 , а вартість відновлювального ремонту зі зносом - 88040,46 грн.
Висновки указаного звіту спеціаліста та обставина перебування Застрахованого автомобіля і раніше у ДТП не спростовані Позивачем належними засобами доказування.
Отже, з врахування виплаченої раніше суми, недоплачений залишок вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля з врахуванням зносу складає 43823,38 грн. (88040,46 - 44217,08 = 43823,38), тобто заявлена Позивачем сума відшкодування належить бути зменшена на 11959,54 грн. - сума зносу.
Суд дослідив питання, що стосуються предмету спору, та дійшов висновку, що обґрунтування Позивача щодо обов'язку Відповідача здійснити виплату без урахування коефіцієнту зносу деталей Застрахованого автомобіля, є хибними з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 3 статті 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Пунктом 2.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Вказана норма кореспондується із частиною 2 статті 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відтак, у спорах пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на страховика (винної особи), у межах встановлених даним Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, також встановлений і статтею 1194 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, враховуючи положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 1194 ЦК України, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті на особі, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком.
За загальним правилом згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Проте, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежує розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність (пункт 22.1 статті 22 - межами ліміту відповідальності; стаття 29 - вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством; відповідно до пункту 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту).
Так, відповідно до пункту 22.1 Закону № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому або погодженим з ним особам, які, зокрема, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.
При цьому, згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Враховуючи вищевказане, різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, який відшкодовує страховик згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Отже, Відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи, на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, як вказано вище, на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Проте як наведено вище судом, ст. 29 Закону № Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» стосується не обсягу зобов'язання страховика за договором добровільного страхування, а обсягу відповідальності страховика за полісом обов'язкового страхування перед третіми особами у випадку завдання шкоди цим третім особам.
Відтак, Відповідач, як страховик за договором обов'язкового страхування, зобов'язаний здійснити виплату (страхове відшкодування) вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу деталей пошкодженого у ДТП автомобіля третьої особи, а страховик (Позивач), який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування набув права зворотної вимоги до страхувальника винної особи у сумі страхового відшкодування у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи. Однак, межі відповідальності страховика (Відповідача) за договором обов'язкового страхування не повинні обов'язково дорівнювати сумі, право вимоги якої перейшло до страховика, який сплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування.
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу №АК/1774650 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 ЦК України, у Відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати Позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (100000 грн.) та в межах суми (фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до Позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (110415,32 грн.), але виходячи з вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей (88040,46 грн.), за мінусом вже здійсненої виплати (44217,08 грн.), та за мінусом встановленої полісом №АК/1774650 франшизи (0), та отже в сумі 43823,38 грн.
З огляду на наведене, вимоги позову підлягають частковому задоволенню в сумі 43823,38 грн.; у іншій частині суд в позові відмовляє, оскільки не вбачає підстав для стягнення з Відповідача 11959,54 грн. - суми зносу.
Судовий збір за ст. 49 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» (м. Київ, проспект Соборності, 19; ідентифікаційний код 30968986) 43823 (сорок три тисячі вісімсот двадцять три) грн. 38 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1256 (одну тисячу двісті п'ятдесят шість) грн. 97 коп. судового збору.
Видати наказ.
У іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 04.12.2017
Суддя Сташків Р.Б.