ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.11.2017Справа №910/18072/17
За позовом Приватного акціонерного товариства "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА"
до Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця"
про стягнення 41 139,51 грн.
Суддя Якименко М.М
Представники сторін:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: Комісарова А.В. - за довіреністю №Ц/3-04/286-16 від 11.10.2017 року.
Приватне акціонерне товариство "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 41 139,51 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо збереження прийнятого до перевезення від позивача вантажу, відповідно до умов договору перевезення вантажу залізничним транспортом у формі залізничної накладної.
З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 41 139,51 грн. - збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, 1 600,00 грн. - судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2017 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 08.11.2017 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2017 року відкладено розгляд справи на 22.11.2017 року.
13.11.2017 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі.
22.11.2017 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представник відповідача подав заперечення на позовну заяву.
В судове засідання 22.11.2017 року представник позивача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 22.11.2017 року представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд їх задоволенні відмовити.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 22.11.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -
На виконання умов Договору №370/14Сб/112, укладеного 18.04.2014 року між ПАТ «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» (далі по тексту - покупець, позивач) та ПАТ «АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД» (Постачальник), згідно договору перевезення, оформленого залізничною накладною №51852390 від 08.09.2017р, за груповою відправкою на адресу Позивача (одержувач вантажу, графа « 4» залізничної накладної) надійшов вантаж - кокс домінний, вантажовідправник (графа « 1» накладної) - ПАТ «АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД», м. Авдіївка.
Перевезення здійснювалось згідно договору №1970/ДФ/10017 від 25.12.2015 року (далі по тексту - Договір), укладеного між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі по тексту - відповідач, ПАТ «Українська залізниця») та позивачем про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізничним транспортом послуги ПАТ «Українська залізниця».
Відповідно до п. 1.1 Договору предметом цього договору є надання виконавцем вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно із п. 7.1 Договору за цим договором виконавець надає вантажовласнику послуги на станціях Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
10.09.2017 року на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці складено комерційний акт №485604/900 про недостачу вантажу в вагоні №56083074 в кількості 6600 кг.,про що в залізничній накладній №51852390 зроблено відповідну відмітку.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо збереження прийнятого до перевезення від позивача вантажу, в зв'язку з чим відповідачем позивачу завдано збитки у вигляді втрати вантажу вартістю 41 139,51 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ст. 307 ГК України, ст. 8 Закону України "Про залізничний транспорт", розділу 1 Правил планування перевезень вантажів та ст. 17 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах.
Статтею 914 ЦК України встановлено, що перевізник і власник (володілець) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір про організацію перевезень вантажів за формою, наведеною у додатку 1 до Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу від 21.11.2000 №644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №864/5085. У договорі визначаються обсяги, строки та умови надання транспортних засобів, порядок розрахунків за перевезення та додаткові послуги, а також відповідальність за порушення зобов'язань.
Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 6 квітня 1998 р. №457 (далі по тексту - Статут залізниць України), залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів (затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року), накладна (залізнична) є обов'язковою двосторонньою письмовою Формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.
Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Згідно п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Факт втрати вантажу зафіксований в комерційному акті №485604/900 від 10.09.2017 року.
Згідно ст. 2 Правил складання актів (затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 року), комерційні акти складаються для засвідчення (крім іншого) обставин невідповідності маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
Статтею 920 ЦК України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Отже, обставини недостачі, які зафіксовані у вищевказаних комерційних актах, свідчать про незабезпечення залізницею збереження вантажу (кокс домінний) в процесі перевезення.
Стаття 113 Статуту залізниць України передбачає, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси всіх інших вантажів (не поіменованих у п. 27 Правил видачі вантажів, адже наведений перелік є вичерпним).
Для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки, норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються від маси нетто.
Відповідно до п. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Пунктом 114 (п.п.а) Статуту залізниць визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
За розрахунками позивача вартість нестачі вантажу на підставі вищезазначеного комерційного акту становить 41 139,51 грн., здійснивши власний арифметичний розрахунок суд погоджується з розрахунками позивача і зазначає, що фактична вартість нестачі вантажу становить 41 139,51 грн.
Стаття 26 Закону України „Про залізничний транспорт" визначає, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
Вимоги вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів до перевізників щодо порушених прав і законних інтересів розглядаються в претензійному чи позовному порядку. (Частина друга статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом №2705-ІV ( 2705-15 ) від 23.06.2005 )
Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, саме ним визначаються обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.
Згідно п. 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.
Згідно з п. 131 Статуту залізниць претензії (отже, й позови), що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Частиною 1, 2 ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство, як правило, виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України).
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.
Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому такий зв'язок між порушенням та збитками має бути прямим та безпосереднім.
Суду звертає увагу, що позивачем доведено причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.
З наданих позивачем та не спростованих відповідачем доказів вбачається, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо збереження вантажу, в зв'язку з чим відповідачем завдано позивачу збитки у вигляді втрати вантажу вартістю 41 139,51 грн.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відзив відповідача на позовну заяву не приймається судом в якості належного та допустимого доказу та спростовується наявними в матеріалах справи документами та чинним законодавством.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідачів.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м. Київ, ВУЛИЦЯ ТВЕРСЬКА, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, Іллічівський район, вул. Левченка, 1; код ЄДРПОУ 00191129) 41 139 (сорок одну тисячу сто тридцять дев'ять) грн. 51 коп. - збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінченняз строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя М.М. Якименко
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 05.12.2017 року.