ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/18510/17 28.11.17 р.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма "КАМАЗ - ТРАНС - СЕРВІС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр управління проектами-
Буча"
про зобов'язання виконати дії
Суддя Зеленіна Н.І.
При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Мишастий А.О. за довіреністю № б/н від 05.10.2017 р.;
від відповідача: Бужор А.Ю. за довіреністю № б/н від 02.10.2017 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма "КАМАЗ - ТРАНС - СЕРВІС" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр управління проектами-Буча" про зобов'язання виконати дії.
Ухвалою суду від 25.10.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.11.2017 р.
03.11.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло повідомлення про відсутність аналогічного спору та відзив.
У судовому засіданні 16.11.2017 р. оголошувалась перерва до 28.11.2017 р.
У судовому засіданні 28.11.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечила.
У судовому засіданні 28.11.20117 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
30.08.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма "КАМАЗ - ТРАНС - СЕРВІС" (надалі - позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр управління проектами-Буча" (надалі - відповідач, Продавець) укладено Договір № БВ1857/17 купівлі - продажу цінних паперів (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується передати цінні папери (надалі -ЦП) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах цього Договору наступні ЦП: назва пайового інвестиційного фонду - Пайовий закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд «Універсальний»; Реєстраціний код за ЄДРІСІ - 233644; Компанія з управліннями активами, код за ЄДРПОУ - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕНЧУРНІ ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ», 32162871; Форма існування - Бездокументарна; Міжнародний ідентифікаційний номер ЦП (ISIN) - UA 4000174502; Номінальна вартість одного ЦП, грн.. - 1 000,00 грн. ; Кількість ЦП, шт. - 98 000 штук; Договірна вартість (ціна) одного ЦП, грн. - 1 010,00 грн. ; Термін закінчення діяльності Фонду - 11 травня 2057 року. Місце виконання договору - поза фондовою біржею.
Пунктами 1.2.,1.3 Договору передбачено, що загальна номінальна вартість ЦП, вказаних у п.1.1 Договору, - 98 000 000,00 грн. Загальна договірна вартість ЦП, вказаних у п.1.1. Договору - 98 980 000,00 грн.
Сторони в п. 2.1. Договору погодили, що розрахунки по цьому Договору здійснюються шляхом безготівкового перерахування в українських гривнях. Спосіб проведення розрахунків : без дотримання принципу «поставка цінних паперів проти оплати».
Пунктом 2.2. Договору встановлено, що Покупець перераховує грошові кошти у сумі, що зазначена у п. 1.3 цього Договору, на рахунок Продавця №26001001017455 в ПАТ «ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІНИЙ БАНК», МФО 300506, .м. Київ, код за ЄДРПОУ 34613144, до 08.09.2017 р. включно.
Згідно з п. 5.1. Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання Покупцем своїх зобов'язань відповідно до п.2.2. Договору, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 25 % від розміру заборгованості. У випадку, якщо прострочення перевищує 20 календарних днів, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 75 % від несвоєчасної сплаченої суми за цим договором.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань, включаючи зобов'язання по сплаті неустойки ( п. 8.1 Договору).
Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму
Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За правилами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зазначає, 07.09.2017 р. ним було здійснено частковий розрахунок за Договором № БВ1857/17 купівлі - продажу цінних паперів на загальну суму 2 700 740,00 грн. При цьому, оплачені були не всі цінні папери, а лише їх частина (98000-2674 = 95326 штук).
14.09.2017 р. до позивача від відповідача надійшла Претензія № БВ1857/17 з вимогою оплати заборгованості з оплати цінних паперів за Договором в сумі 96 279 260,00 грн. та штрафу в сумі 24 069 815,00 грн.
У свою чергу, позивач визнав претензію та сплатив заборгованість та штраф. Проте, зазначає, що із нарахованим відповідачем штрафом не погоджується; вважає, що у відповідача відсутнє право нарахування штрафних санкцій відповідно до п. 5.1 Договору.
Відтак, просить суд розтлумачити п. 5.1 Договору "У випадку невиконання або неналежного виконання Покупцем своїх зобов'язань відповідно до п.2.2. Договору, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 25 % від розміру заборгованості. У випадку, якщо прострочення перевищує 20 календарних днів, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 75 % від несвоєчасної сплаченої суми за цим договором" наступним чином:
"Випадком невиконання або неналежного виконання Покупцем своїх зобов'язань відповідно до п. 2.2. цього Договору, що дає право Продавцю вимагати від Покупця сплати штрафу у розмірі 25% від розміру заборгованості, а у випадку, якщо прострочення перевищує 20 (двадцять) календарних днів - 75% від несвоєчасно сплаченої суми за цим Договором, слід вважати невиконання зобов'язання щодо сплати повної суми коштів у розмірі 98 980 000,00 грн. або ж відмова від нього".
Також, позивач просить суд визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ-БУЧА" право застосовувати штрафну санкцію згідно умов Договору №БВ1857/17 купівлі - продажу цінних паперів від 30.08.2017 року.
Згідно статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.
Відповідно до ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).
На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
Так, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.
Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з'ясувати дійсним зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір.
Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.
Вказану правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 26.09.13. у справі № 925/137/13-г.
З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 Цивільного кодексу України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.
Разом з тим, судом було встановлено, що сторонами виконувались взяті на себе зобов'язання за Договором, адже, Продавцем передано, а Покупцем прийнято та оплачено цінні папери.
Таким чином, позовні вимоги про тлумачення умов Договору є такими, що задоволенню не підлягають.
Більш того, суд встановив, що умови п. 5.1. Договору являється чітко визначеним, зрозумілим, повністю дає змогу з'ясувати дійсний зміст вказаного пункту та волевиявлення сторін правочину.
Крім того, вимоги про визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ-БУЧА" права застосовувати штрафну санкцію згідно умов Договору №БВ1857/17 купівлі - продажу цінних паперів від 30.08.2017 року не відповідають способам захисту, встановленим ст. 16 ЦК України; та не можуть бути предметом спору в окремому провадженні, а підлягають встановленню виключно в межах відповідного спору щодо належного виконання умов договору.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, непідтвердженими наявними у матеріалах справи доказами та спростованими належним чином і у встановленому порядку відповідачем, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма "КАМАЗ - ТРАНС - СЕРВІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр управління проектами-Буча" про зобов'язання виконати дії.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 05.12.2017 р.
Суддя Н.І. Зеленіна