ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.11.2017Справа №910/17604/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Фідленс»
До 1. Приватного акціонерного товариства «Агропромислова Компанія»
2. Приватного підприємства «Вікторіа»
Про стягнення 138 304,34 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: Драчук С.В.
Від відповідача-1: не з'явився
Від відповідача-2: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Фідленс» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Агропромислова Компанія» (далі - відповідач-1), Приватного підприємства «Вікторіа» (далі - відповідач-2) про стягнення 138 304,34 грн., з яких:
- з Приватного акціонерного товариства «Агропромислова Компанія» 73132,12 грн. пені та 63 172,22 грн. 20% річних,
- солідарно з Приватного акціонерного товариства «Агропромислова Компанія», Приватного підприємства «Вікторіа» 1000,00 грн. пені та 1000,00 грн. 20% річних (з врахуванням заяви позивача від 13.11.17. про виправлення описки в прохальній частині позовної заяви).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.17. порушено провадження у справі № 910/17604/17 та призначено її до розгляду на 07.11.17.
За результатами судового засідання 07.11.17. відмовлено в задоволенні клопотань відповідача-1 про зупинення провадження у справі, передачі справи за підсудністю та об'єднання трьох справ в одне провадження, розгляд справи було відкладено на 28.11.17., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.
13.11.17. відповідачем-2 через відділ діловодства суду було подано клопотання про розгляд справи за відсутності повноваженого представника заявника, крім того, у вказаному клопотанні викладено правову позицію Приватного підприємства «Вікторіа», відповідно до якої відповідач-2 визнає позовні вимоги щодо стягнення 1000,00 грн. пені та 1000,00 грн. 20% річних в повному обсязі.
Відповідач-1 в судове засідання 28.11.17. не з'явився, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, однак, 27.11.17. через відділ діловодства суду подав клопотання про зупинення провадження в даній справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/19388/17 Господарського суду міста Києва.
Відповідач-2 в судове засідання 28.11.17. не з'явився.
Позивач в судовому засіданні 28.11.17. проти задоволення клопотання відповідача-1 про зупинення провадження в даній справі заперечував.
Розглянувши в судовому засіданні 28.11.17. клопотання відпоаівдача-1 про зупинення провадження у справі № 910/17604/17, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення з огляду на викладене далі.
Відповідно до приписів ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; заміни однієї з сторін її правонаступником.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.
Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
Предметом спору в даній справі є стягнення:
- з Приватного акціонерного товариства «Агропромислова Компанія» 73132,12 грн. пені та 63 172,22 грн. 20% річних за Договором поставки № Д-3/1СВ від 03.02.17., укладеним між позивачем та відповідачем-1;
- солідарно з Приватного акціонерного товариства «Агропромислова Компанія», Приватного підприємства «Вікторіа» 1000,00 грн. пені та 1000,00 грн. 20% річних за договором поруки № 3103/17 від 31.03.17., укладеним між позивачем та відповідачем-2.
Предметом спору у справі № 910/19388/17 є визнання недійсним договору поруки № 3103/17 від 31.03.17., укладеним між позивачем та відповідачем-2.
Обставини даної справи суд може встановити самостійно в межах її розгляду, оскільки суд в даній ситуації жодним чином не обмежений ні своєю юрисдикцією, ні предметом позову щодо збирання та оцінки доказів.
Крім того, із обставин даної справи не вбачається, що справа про стягнення грошових коштів має бути розглянута тільки після завершення розгляду справи про є визнання недійсним договору поруки № 3103/17 від 31.03.17.
При цьому, судом враховано, що відповідачем-2 визнано позовні вимоги в даній справі в повному обсязі.
Після прийняття судового рішення у справі № 910/19388/17 Господарського суду міста Києва жодна із сторін не позбавлена права звернутись у даній справі з заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, якщо певна обставина, встановлена вказаним рішенням суду матиме істотне значення для прийняття іншого рішення у даній справі, ніж те буде прийняте за наслідками розгляду спору по суті.
В судовому засіданні 28.11.17. позивачем було підтримано свої позовні вимоги.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/17604/17.
В судовому засіданні 28.11.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
03.02.17. між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем-1 (далі - Покупець) було укладено Договір поставки № Д-3/1СВ на умовах товарного кредиту № 19-ПД (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Постачальник продає, а Покупець купує на умовах Договору Товар в кількості, асортименті, цінах та умовах поставки (Інкотермс 2010), що обумовлюється в додатках або специфікаціях або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору. Товаром згідно з цим Договором є кормові добавки, премікси, білкові вітамінно-мінеральні добавки, готові корма, комбікорми, замінники цільного молока, ветеринарні препарати, спеціальні добавки, елементи обладнання, обладнання та інший товар (п. 1.2 Договору).
Строк дії Договору сторонами погоджено п. 8.1 з дати підписання його сторонами і скріплення печатками і діє до 31.12.17., а в частині зобов'язань які виникли під час дії Договору - до повного їх виконання.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 5.4 Договору датою поставки Товару є дата отримання Товару Покупцем (підписання видаткової накладної його представником).
Позивачем було поставлено відповідача-1 Товар на загальну суму 1 246 070,40 грн. у відповідності до наступних видаткових накладних, які підписані контрагентами та скріплені їх печатками: № ТДФ00001279 від 03.04.17. на суму 151 500,00 грн., № ТДФ00001412 від 11.04.17. на суму 99 300,00 грн., № ТДФ00001501 від 14.04.17. на суму 60 000,00 грн., № ТДФ00001511 від 14.04.17., № ТДФ00001689 від 24.04.17. на суму 159 300,00 грн., № ТДФ00001853 від 28.04.17. на суму 128 070,00 грн., № ТДФ00002021 від 05.05.17. на суму 53 550,00 грн., № ТДФ00002033 від 10.05.17. на суму 84 000,00 грн., № ТДФ00002215 від 15.05.17. на суму 109 650,00 грн., № ТДФ00002474 від 24.05.17. на суму 137 550,00 грн., № ТДФ00002679 від 30.05.17. на суму 47 850,00 грн., № ТДФ00003545 від 12.07.17. на суму 56 000,40 грн.
Довіреності відповідача на отримання матеріальних цінностей від позивача наявні в матеріалах справи.
Оцінюючи представлені позивачем докази в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки Товару за Договором відповідачу-1, суд дійшов висновку, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено Товар на суму 1 246 070,40 грн.
Суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача-1, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Продавцем прийнятих за Договором зобов'язань з поставки Товару.
Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем до матеріалів справи видаткові накладні є належним доказом виконання позивачем зобов'язань за Договором з поставки Товару, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки Товару на суму 1 246 070,40 грн. здійснено в межах Договору та належним чином.
Оплата вартості Товару (партії Товару) проводиться Покупцем відповідно до умов цього пункту Договору, якщо інші умови оплати не будуть передбачені у специфікації до Договору. Вартість Товару в розмірі 100% Покупець оплачує на умовах відстрочення кінцевого розрахунку протягом 60 календарних днів з дні відвантаження Товару зі складу Постачальника (дата, зазначена у видатковій накладній). Датою оплати є день зарахування коштів на рахунок Постачальника в банківській установі (п. 2.3 Договору).
Відповідачем-1 відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 4788 від 06.07.17. було проведено оплату Товару на суму 56 000,40 грн. з призначенням платежу «сплата за треонін зг. рах. 1817 від 15.06.17. у т.ч. ПДВ».
Таким чином, за наданими до матеріалів справи документами вбачається, що неоплаченим відповідачем-1 залишився Товар на суму 1 190 070,00 грн.
31.03.17. між позивачем, як кредитором, та відповідачем-2, як поручителем, було укладено Договір поруки № 3103/17, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань відповідачем-1 за Договором, зокрема, поручитель відповідає перед кредитором за виконання грошових зобов'язань по оплаті основного боргу в розмірі 1000,00 грн., пені в розмірі 1000,00 грн., 20% відсотків річних в розмірі 1000,00 грн., інфляційних втрат в розмірі 1000,00 грн., відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 1000,00 грн. Всього на суму 5000,00 грн. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною (п. п. 1.1 (в редакції додаткової угоди від 03.04.17.), 1.2 договору поруки № 3103/17 від 31.03.17.).
Договір поруки № 3103/17 від 31.03.17.у відповідності до пункту 3.1 набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 ЦК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).
В зв'язку з тим, що відповідачем-1 не в повному обсязі здійснено оплату поставленого Товару, позивач нарахував пеню, 20% річних та звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідач-1 своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі на надав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю, яка, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідачем-1 не оплачено поставлений Товар за Договором на суму 1 190 070,00 грн.
Отже, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача-1 63 172,00 грн. 20% річних та з відповідачів солідарно 1000,00 грн. 20% річних.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 6.2 Договору сторони передбачили проценти річних в розмірі 20% за порушення строків оплати Товару.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
З огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Судом встановлено, що позивачем вірно визначено періоди для нарахування 20% річних, здійснено перерахунок та встановлено, що загальний розмір 20% річних, що належать стягненню на користь позивача становить 64 172,22 грн. З них, з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню 63 172,22 грн., внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
З відповідачів солідарно на користь позивача підлягають стягненню 20% річних в розмірі 1000,00 грн. При цьому, судом встановлено, що у відповідності до платіжного доручення № 2667 від 24.11.17. відповідачем-2 на виконання умов договору поруки було сплачено позивачу в т.ч. 1000,00 грн. 20% річних з призначенням платежу «оплата заборгованості відповідно до договору поруки № 3103/17 від 31.03.17. та додаткової угоди по судовій справі № 910/17604/17».
Відповідно до п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, судом встановлено, що вказані грошові кошти в розмірі 1000,00 грн. відповідачем-2 було сплачено вже після звернення позивача з даним позовом до суду, а тому у відповідності до приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі № 910/17604/17 підлягає припиненню в частині стягнення солідарно з відповідачів 1000,00 грн. 20% річних.
Позивач просить суд стягнути на свою користь з відповідача-1 73132,12 грн. пені та відповідачів солідарно 1000,00 грн. пені на підставі п. 6.2 Договору, за умовами якого у разі порушення Покупцем строків оплати Товару він сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.
Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судом встановлено, що позивачем вірно визначено періоди для нарахування пені, здійснено перерахунок та встановлено, що загальний розмір пені, що належать стягненню на користь позивача становить 74 132,12 грн. З них, з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню 73132,12 грн., внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
З відповідачів солідарно на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1000,00 грн. При цьому, судом встановлено, що у відповідності до платіжного доручення № 2667 від 24.11.17. відповідачем-2 на виконання умов договору поруки було сплачено позивачу в т.ч. 1000,00 грн. пені з призначенням платежу «оплата заборгованості відповідно до договору поруки № 3103/17 від 31.03.17. та додаткової угоди по судовій справі № 910/17604/17».
Відповідно до п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, судом встановлено, що вказані грошові кошти в розмірі 1000,00 грн. відповідачем-2 було сплачено вже після звернення позивача з даним позовом до суду, а тому у відповідності до приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі № 910/17604/17 підлягає припиненню в частині стягнення солідарно з відповідачів 1000,00 грн. пені.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В частині стягнення солідарно з Приватного акціонерного товариства «Агропромислова Компанія», Приватного підприємства «Вікторіа» 1000,00 грн. пені та 1000,00 грн. 20% річних провадження у справі припинити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Агропромислова Компанія» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175; ідентифікаційний код 31914947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Фідленс» (17600, Чернігівська область, Варвинській район, смт. Варва, вул. Шевченка, 82, кв. 7; ідентифікаційний код 40840881) 73 132 (сімдесят три тисячі сто тридцять дві) грн. 12 коп. пені, 63 172 (шістдесят три тисячі сто сімдесят дві) грн. 22 коп. 20% річних, 2044 (дві тисячі сорок чотири) грн. 57 коп. судового збору.
3. Стягнути з Приватного підприємства «Вікторіа» (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, 42; ідентифікаційний код 35576088) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Фідленс» (17600, Чернігівська область, Варвинській район, смт. Варва, вул. Шевченка, 82, кв. 7; ідентифікаційний код 40840881) 30 (тридцять) грн. 00 коп. судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 04.12.17.
Суддя Т.М. Ващенко