ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.11.2017Справа №910/16320/17
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРТА"
до Державного підприємства "УКРТРАНСНАФТОПРОДУКТ"
про стягнення 514 917,16 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники :
Від позивача - Чайка Л.Й.(дов. від 03.10.2017)
Від відповідача: не прибув
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 514 917,16 грн за договором № 9С від 25.10.2016 про надання послуг охорони.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.09.2017 порушено провадження у справі №910/16320/17 та призначено до розгляду на 19.10.2017.
Представник відповідача в судове засідання 19.10.2017 не з'явився, витребувані судом докази не подав, проте 11.10.2017 через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 19.10.2017 прибув представник позивача та не заперечив проти відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою відповідача.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.10.2017 розгляд справи відкладено на 07.11.2017.
Судове засідання 07.11.2017 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.11.2017 справу призначено до розгляду на 23.11.2017.
В судове засідання 23.11.2017 прибув представник позивача, дав пояснення по справі, подав заяву про збільшення позовних вимог, ці позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 23.11.2017 не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Судом встановлено, що 30.10.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти наявності заборгованості перед позивачем не заперечував, але у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем просив відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з нього штрафних санкцій.
Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Ухвала суду від 13.11.2017 отримана відповідачем, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 02095 0621056 5 (в матеріалах справи).
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина 1 статті 11 Цивільного кодексу України).
Як встановлено частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
25.10.2016 між позивачем (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено договір № 9С про надання послуг, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язується надавати відповідачу послуги з охорони та забезпечення контрольно-пропускного режиму на території ПАТ "Одеський нафтопереробний завод" за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1 (далі - об'єкт), що перебуває на відповідальному зберіганні та в оперативному управлінні позивача на підставі ухвал Приморського районного суду м. Одеси від 13.11.2015, від 05.02.2016 та від 19.09.2016 у справі № 522/23126/15-к, далі - послуги, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити такі послуги в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п.1.2 договору, факт початку надання послуг фіксується в Акті початку надання послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін.
Так, згідно Акту від 29.10.2016 позивач розпочав надання послуг згідно умов спірного договору.
01.02.2017 між сторонами було підписано Акт припинення надання послуг за договором.
Як свідчать матеріали справи з 29.10.2016 по 31.01.2017 ТОВ «Спарта» надавало ДП «Укртранснафтопродукт» послуги з охорони та забезпечення контрольно-пропускного режиму на територію цілісного майнового комплексу Одеського нафтопереробного заводу за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова гора, 1 та 1/1, та охорону майна ТОВ «ЕНЕРГІЯ і ГАЗ Україна», відповідно до дислокації постів, зазначеної у Додатку №1 до Договору №9С від 25.10.2016, що підтверджується наступними підписаними актами здачі-прийняття послуг:
- №338 від 31.10.2016 на суму 38 842,26 грн. за період надання послуг з 29.10.2016 по 31.10.2016;
- №339 від 30.11.2016 на суму 401 370,00 грн. - вартість послуг за листопад 2016 pоку;
- №340 від 31.12.2016 на суму 401 370,00 грн. - вартість послуг за грудень 2016 pоку;
- №46 від 31.01.2017 на суму 401 370,00 грн. - вартість послуг за січень 2017 року.
Копії зазначених актів здачі-прийняття послуг за Договором №9С від 25.10.2016 на загальну вартість прийнятих відповідачем послуг у сумі 1 242 952,26 грн. з ПДВ додані до матеріалів справи.
Як зазначив позивач, протягом всього строку дії Договору №9С від 25.10.2016 Замовник постійно порушував строки оплати вартості послуг, що встановлені Договором, а саме: несвоєчасно здійснив оплату послуг за жовтень та листопад 2016 pоку, не сплатив у повному обсязі вартість послуг з охорони за грудень 2016 і січень 2017 року.
24.02.2017 між Замовником та Виконавцем була підписана Угода про зарахування платежів за Актами здачі-прийняття послуг за період з 25.10.2016 - 23.02.2017, отриманих товариством з обмеженою відповідальністю «СПАРТА» від Державного підприємства «Укртранснафтопродукт» за договором №9С від 25.10.2016 про надання послуг з охорони.
Згідно Угоди про зарахування платежів борг за актом здачі-прийняття послуг №340 від 31.12.2016 становить 255 370,00 грн. та за актом №46 від 31.01.2017 - 146 000,00 грн. Всього разом сума основного боргу за Договором (борг за підписаними, але несплаченою у повному обсязі вартістю послуг за актами здачі-прийняття та рахунками) станом на дату підписання Угоди про зарахування платежів та на дату подання цього позову становить 401 370,00 грн., у т.ч. ПДВ - 66 895,00 грн.
Вказана сума основного боргу за договором також підтверджується підписаним Сторонами Актом звірки взаємних розрахунків станом за період з 25.10.2016 - 17.02.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю «СПАРТА» і Державним підприємством «Укртранснафтопродукт» за договором.
Отже, за договором №9С від 25.10.2016 позивачем надано послуги з охорони на суму 1 242 952,26 грн. з ПДВ, із яких 841 582,26 грн. сплачені відповідачем. Банківські виписки у підтвердження здійснених відповідачем часткових оплат на загальну суму 841 582,26 грн. вартості послуг за договором - в матеріалах справи. Залишок боргу у сумі 401 370,00 грн. відповідачем не сплачено на дату подання цього позову.
Оскільки отримані послуги відповідач не оплатив у повному обсязі, позивач 03.07.2017 надіслав відповідачу претензію №1/9С від 22.06.2017 про прострочення виконання грошових зобов'язань за договором №9С про надання послуг з охорони від 25.10.2016 на суму 491 295,88 грн., за якою несплачений основний борг за отримані відповідачем послуги становив 401 370,00 гривень, у т.ч. ПДВ - 66 895,00 грн, пеня - 48 787,12 грн, 3% річних - 5 386,92 грн, інфляційна складова - 35 751,84 грн.
Претензія №1/9С від 22.06.2017 була надіслана відповідачу цінним листом на його адресу місцезнаходження, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб (ЄДР), а саме: 04070, м. Київ, вул. Фролівська, будинок 1/6.
11.08.2017 ТОВ «Спарта» надало ДП «Укртранснафтопродукт» акт звірки розрахунків основного боргу станом на 10.08.2017 за двома Договорами №9С від 25.10.2016 та №1С від 22.12.2015 головному бухгалтеру Відповідача через секретаря, яка повідомила, що ДП «Укртранснафтопродукт» не отримало претензію №1/9С від 22.06.2017 ТОВ «Спарта», так як поштові відправлення адресовані на їх юридичну адресу: 04070, м. Київ, вул. Фролівська, будинок 1/6 не завжди перенаправляються на адресу нового офісу ДП «Укртранснафтопродукт» у м. Києві по вул. Панаса Мирного,9, адреса якого не внесена до ЄДР. Претензія №1/9С від 22.06.2017 повернулася ТОВ «СПАРТА» у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання на поштовому відділенні Київ-80, але її копію ДП «Укртранснафтопродукт» отримало 31.08.2017.
Пунктом 2.6. Договору №9С від 25.10.2016 встановлено, що вартість послуг сплачується Замовником авансовим платежем у сумі 50% вартості послуг протягом трьох днів після підписання Договору. У подальшому Замовник здійснює авансову оплату послуг у розмірі 50% до 10 числа поточного місяця за поточний місяць та доплачує 50% вартості після підписання Акта наданих послуг за звітний місяць до 10 числа місяця, що слідує за ним.
Такого терміну оплати ДП «Укртранснафтопродукт» не дотримувалось протягом всього строку дії Договору, тому Договір №9С від 25.10.2016 був достроково розірваний та 01.02.2017 Сторони підписали Акт припинення надання послуг з охорони, зняття постів охорони, повернення з-під охорони Об'єкту.
Відповідно до п.8.3 Договору №9С від 25.10.2016 розірвання Договору не звільняє Замовника від обов'язку виконати покладені на нього за Договором зобов'язання, які виникли під час дії Договору.
Отже, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договір укладений між сторонами має ознаки договору про надання послуг, а відтак до даних правовідносин мають застосуватися положення, що регулюють даний вид договорів.
Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору про надання послуг, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 901 - 907 ЦК України.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Отже, факт несплати відповідачем позивачу коштів за отримані послуги належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу коштів за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 401 370,00 грн.
Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 10 472,49 грн. та інфляційні збитки в сумі 45 243,24 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання та наявність боргу по договору встановлений судом та не спростований відповідачем належними доказами, нараховані позивачем 10 472,49 грн. 3% річних та 45 243,24 грн. інфляційних збитків, задовольняються судом.
Крім того, підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 91 442,30 грн.
Відповідно до п. 5.13. договору у випадку несплати або неповної оплати замовником послуг виконавця, виконавець нараховує, а замовник зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу протягом всього строку прострочення.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.
У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення пені в сумі 91 442,30 грн.
Щодо заперечень відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, суд відзначає, що залежність виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості наданих позивачем послуг від наявності надходження коштів суперечить приписам ст. 617 ЦК Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту якої випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання
Враховуючи викладене, відсутність коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011, у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005).
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРТА" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "УКРТРАНСНАФТОПРОДУКТ" (04070, м.Київ, вул. Фролівська, буд. 1/6, код ЄДРПОУ 34355770) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СПАРТА" (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Межигірського Спасу, буд. 6Д, код ЄДРПОУ 30535712) основний борг в сумі 401 370 (чотириста одна тисяча триста сімдесят) грн. 00 коп., втрати від інфляції в сумі 45 243(сорок п'ять тисяч двісті сорок три) грн. 24 коп., 3% річних в сумі 10 472(десять тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 49 коп., пеню в сумі 91 442(дев'яносто одна тисяча чотириста сорок дві) грн. 30 коп. та судовий збір у розмірі 8227(вісім тисяч двісті двадцять сім) грн. 92 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
5. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання повного тексту рішення - 04.12.2017