Справа № 219/12119/17
Провадження № 2-а/219/1460/2017
30 листопада 2017 року м. Бахмут
Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Конопленко О.С.
за участю секретаря Троян Л.К.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача Кіяшка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, інспектора Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області старшого лейтенанта поліції Кіяшка Валентина Віталійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом до Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, інспектора Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області старшого лейтенанта поліції Кіяшка Валентина Віталійовича, в якому просить: визнати причини пропуску строку для подання даного адміністративного позову поважними та поновити такий строк; скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДР № 018228 від 11 жовтня 2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що згідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДР № 018228 від 11 жовтня 2017 року ОСОБА_1 (а не ОСОБА_1, як помилково вказано в цій постанові), ІНФОРМАЦІЯ_1, було визнано винним у чиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі за текстом - КУпАП) та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Однак позивач із даною постановою не погоджується з наступних підстав. Так, 11 жовтня 2017 року донька позивача ОСОБА_5 керувала автомобілем «MERCEDES-BENZ», державний номер НОМЕР_1. Приблизно о 17 годині 00 хвилин ОСОБА_5 зупинила автомобіль біля вул. Садова, 2А в м. Бахмут Донецької області та поїхала разом із ОСОБА_6, який їхав разом з ними, додому на тролейбусі набрати каністру дизельного палива, яке мається у неї в будинку, а позивач залишився чекати доньку в автомобілі. У цей час підійшов працівник поліції - Інспектор Бахмутського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області ст.лт. Кіяшко В.В. та попросив, щоб позивач надав йому для огляду посвідчення водія та Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, на що позивач повідомив поліцейському про те, що усі документи у його доньки, оскільки вона керує вказаним автомобілем, і що вона невдовзі прийде. Проте, працівник поліції без будь-яких пояснень почав складати оскаржувану постанову від 11 жовтня 2017 року. Вже після цього підійшла донька позивача і надала поліцейському всі необхідні документи, зокрема посвідчення водія ОСОБА_1 від 26 березня 1997 року, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 15 березня 2013 року та її водійське посвідчення від 03 березня 2009 року. Однак поліцейський повідомив, що вже склав постанову, а позивач має право її оскаржити. Оскаржувану постанову позивачу не було вручено одразу ж після її складання, а направлено у конверті поштою, який позивач отримав 18 жовтня 2017 року. Позивач вважає, що оскаржувана постанова не узгоджується із вимогами закону, а його дії взагалі не містять складу адміністративного правопорушення. До того ж складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження (п.п. 2.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/15). Проте вказаного інспектор поліції не врахував, порушив законні права позивача та прийняв оскаржувану постанову одразу ж на місці нібито вчиненого правопорушення, що є безумовною підставою для скасування даної постанови.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. При цьому позивач зазначив, що він має у власності автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», державний номер НОМЕР_1. 11 жовтня 2017 року протягом усього дня вказаним автомобілем керувала його донька ОСОБА_5 У другій половині дня до нього звернувся друг ОСОБА_6 з проханням допомогти перевезти речі, у зв'язку з чим ОСОБА_1 викликав доньку, яка забрала їх і вони, приблизно о 16 годині 00 хвилин, на вищевказаному автомобілі, яким керувала ОСОБА_5, прямували по вул. Садовій в м. Бахмут, де в районі будинку № 2А в автомобілі закінчилось паливо, у зв'язку з чим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 поїхали на тролейбусі за каністрою палива, а ОСОБА_1 залишився чекати їх в автомобілі. Через деякий час до ОСОБА_1, який стояв перед відкритим капотом свого автомобіля, підійшли два працівника поліції, які не представились та, не роз'яснивши будь-яких прав, почали вимагати документи, при цьому позивач повідомив їх, що в нього документи відсутні, а автомобілем керує його донька, яка повинна скоро повернутись та надасть всі документи, але поліцейські почали складати постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності через відсутність у нього документів на право керування транспортним засобом та про реєстрацію транспортного засобу. Під час складання постанови повернулась донька позивача, яка надала поліцейським всі документи, але вони сказали, що нічого виправити вже не можна, проте позивач має право оскаржити цю постанову. Разом з тим, позивачу не надали копію постанови, не надали можливості підписати її та викласти свої пояснення. Після того як поліцейські поїхали, позивач разом з донькою ОСОБА_5 поїхав до Бахмутського відділу поліції, де ОСОБА_5 залишила скаргу на дії поліцейських, відповідь на яку вони так і не отримали. Крім того, позивач зауважив, що раніше поліцейські неодноразово чіплялись до нього з приводу начебто порушення ним правил дорожнього руху, а тому він вважає, що в них до нього упереджене ставлення.
Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, оскільки вважає, що інспектором Бахмутського ВП ГУ НП в Донецькій області Кіяшком В.В. при складанні постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП були грубо порушені вимоги діючого законодавства, а саме, в частині прийняття оскаржуваної постанови одразу ж на місці нібито вчиненого правопорушення, що суперечить п.п. 2.4 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/15 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Крім того, представник позивача вважає, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би доводив вину позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. При цьому, наданий відповідачем диск з відеозаписом не відповідає вимогам закону, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 70 КАС України, не можу братися судом до уваги при ухваленні рішення.
Відповідач Кіяшко В.В. позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову оскільки вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 від 11 жовтня 2017 року за ч. 1 ст. 126 КУпАП складена у відповідності до вимог діючого законодавства. При цьому зауважив, що 11 жовтня 2017 року, приблизно о 16 годині 57 хвилин, йому зателефонував знайомий, прізвище якого відповідач відмовився називати, та повідомив, що по вул. Садова в м. Бахмут рухається автомобіль марки «MERCEDES-BENZ» під керуванням нетверезого водія, у зв'язку з чим відповідач ввімкнув заздалегідь свій власний мобільний телефон «iPhone 5S» у режимі «відеокамера» з метою фіксації правопорушення, оскільки Бахмутський відділ поліції не забезпечений камерами. Біля будинку № 2А по вул. Садова в м. Бахмут за допомогою звукових спец сигналів та проблискових маячків він з напарником зупинили автомобіль «MERCEDES-BENZ», за кермом якого знаходився позивач. Порівнявшись з вищевказаним автомобілем, відповідач вийшов з патрульного автомобілю поліції, підійшов до водія автомобіля «MERCEDES-BENZ», якому представився та попросив пред'явити документи, на що водій повідомив, що його документи вдома. Пізніше приїхала донька водія, яка надала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та паспорт ОСОБА_1, умовляла не складати постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно позивача. При цьому постанову про накладення адміністративного стягнення складали вже після приїзду доньки позивача. Відповідач зауважив, що окрім оскаржуваної постанови ним також було складено і протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто за керування транспортним засобом особою у стані алкогольного сп'яніння. Позивач при цьому вів себе агресивно, намагався вирвати та порвати протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП відмовився підписувати та отримувати її копію, у зв'язку з чим було залучено двох понятих, які засвідчили даний факт у постанові своїми підписами. Також відповідач зауважує, що позивачу були роз'яснені його права та обов'язки, у відповідності до законодавства. При цьому, оскільки від водія не надійшло заяв про відстрочку розгляду справи, то постанова, у відповідності до вимог ст. 258 КУпАП, була складена на місці. Відповідач вважає, що при розгляді справи та складанні постанови були з'ясовані всі обставини, передбачені ст. 245 КУпАП, дотримані всі вимоги діючого законодавства, а тому постанова є законною та не підлягає скасуванню.
Представник другого відповідача по справі - Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області - до судового засідання не з'явився за невідомою суду причиною, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності від нього на адресу суду не надходило.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що 11 жовтня 2017 року він поставив свій автомобіль на фарбування і попросив свого знайомого ОСОБА_1 перевезти речі у гараж. Приблизно о 14 годині 00 хвилин в той же день приїхав автомобіль «MERCEDES-BENZ» під керуванням доньки позивача ОСОБА_5, а позивач знаходився на пасажирському місці, після чого вони відвезли речі до гаража по АДРЕСА_1. Потім продовжили рух по вул. Садова в напрямку вул. Леваневського в м. Бахмут, не доїжджаючи до якої приблизно 300 метрів, в автомобіля закінчилось пальне, за яким він разом з ОСОБА_5 поїхали на тролейбусі, а ОСОБА_1 залишився чекати на них в автомобілі «MERCEDES-BENZ». Коли свідок разом з ОСОБА_5 знаходились в тролейбусі, останній зателефонував чоловік та запропонував свою допомогу, у зв'язку з чим ОСОБА_6 вийшов на першій же зупинці та пішов додому. При складанні постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 він присутній не був, але запевняє, що весь час автомобілем керувала ОСОБА_5, а не позивач.
Свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що позивач є її батьком, у володінні якого мається автомобіль «MERCEDES-BENZ», державний номер НОМЕР_1, яким інколи також користується і вона. 11 жовтня 2017 року вона їздила на автомобілі батька весь день, приблизно о другій половині дня їй зателефонував батько та попросив забрати його та його друга ОСОБА_6 і відвезти речі останнього до гаражу, що вони і зробили, при цьому весь час автомобілем керувала саме вона, а не позивач. По вул. Садова в м. Бахмут, не доїжджаючи до вул. Леваневського, в автомобілі закінчилось пальне, у зв'язку з чим вона разом з ОСОБА_6 поїхали на тролейбусі за паливом, а позивач залишився чекати їх в автомобілі. Коли свідок повернулась до автомобіля, то там вже були працівники поліції, які показали їй відео, на якому було видно, що її батько їхав за кермом і все. Працівники поліції склали постанову про притягнення до адміністративної відповідальності її батька через відсутність у нього документів, що надають право керування транспортним засобом, але поліцейські не прийняли до уваги її показання, що позивач не керував в той день автомобілем, не дали змоги долучити до постанови її письмові пояснення, не надали копію постанови позивачу. Після цього свідок разом з батьком поїхала до Бахмутського відділу поліції, де звернулась зі скаргою на дії працівників поліції, відповідь на яку досі не отримала. Також свідок повідомила суду, що точно не пам'ятає у що був одягнений позивач, але припускає, що у светр з блакитними смугами.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовну заяву ОСОБА_1 до Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, інспектора Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області старшого лейтенанта поліції Кіяшка Валентина Віталійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДР № 018228, складеної 11 жовтня 2017 року інспектором Бахмутського ВП старшим лейтенантом поліції Кіяшком В.В., вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, керуючи транспортним засобом Mercedes Benz 108D, номерний знак НОМЕР_1, 11 жовтня 2017 року о 16 годині 59 хвилин, як зазначено в постанові: «на вул. Садова, 2А м. Бахмут, не мав при собі посвідчення водія, чим порушив вимоги п.п. 2.1 А ПДР України». Згідно зазначеної постанови ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Прийнято по справі рішення: застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення - штраф у розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) гривень. В пункті 10 постанови щодо отримання позивачем копії постанови зазначено: «відмовився від підпису в присутності двох свідків», що засвідчено підписами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 16, 34).
При цьому, з вказаної постанови вбачається, що вона складена відносно ОСОБА_1, проте, як в паспорті позивача зазначено прізвище ОСОБА_1, разом з тим, суд приймає до уваги, що посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 26 березня 1997 року видано на ім'я ОСОБА_1, при цьому, сторонами не оспорювався той факт, що постанова про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП була складена саме відносно позивача, а тому цей факт не потребує доведення у суді.
Згідно частин 1, 3 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових або службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені вони на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Суд приймає доводи позивача та його представника щодо поважності причин пропуску десятиденного строку звернення позивача до суду, оскільки постанову про накладення адміністративного стягнення від 11 жовтня 2017 року він отримав поштою лише 18 жовтня 2017 року, що підтверджується поштовим конвертом (а.с. 17), при цьому адміністративний позов позивачем направлено до суду 27 жовтня 2017 року через ВПЗ Бахмут-10 ПАТ «Укрпошта», що підтверджується квитанцією та довідкою ВПЗ Бахмут-10 (а.с. 32-33), тобто у встановлений законодавством десятиденний строк.
В постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДР № 018228 від 11 жовтня 2017 року, складеної відповідачем, зазначено, що позивач своїми діями, які виразились у відсутності при собі посвідчення водія, порушив пункт 2.1 (А) Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Так, частиною першою статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до статті 222 КУпАП органу Національної поліції підвідомчі справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. В свою чергу, зазначеною статтею також передбачено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Суд звертає увагу на те, що справа про адміністративне правопорушення, в якій винесена оскаржувана постанова, згідно тексту вищевказаної постанови, була розглянута безпосередньо на місці вчинення правопорушення без складення протоколу про адміністративне правопорушення, що відповідає чинній на час складення постанови редакції частин 2, 4, 5 статті 258 КУпАП, а також відповідає змісту Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 липня 2015 року № 1395.
При цьому, положення Кодексу України про адміністративні правопорушення, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема статей 278, 279, на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки у даному випадку Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Так, ч. 2 ст. 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, у таких випадках уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу (ч. 4 ст. 258 КУпАП).
Постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складено інспектором патрульної поліції, який відповідно до вимог ст. 222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Оскільки позивачем вчинено адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а розгляд справи віднесено до компетенції Національної поліції, у відповідності до вимог ст. 258 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складався.
В рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 зазначено, що положення ч. 1 ст. 276 КУпАП в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення. Приймаючи зазначене рішення Конституційний Суд України виходив з того, що в ч.ч. 1,2 ст. 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
Скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч. 1,2 ст. 258 КУпАП передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місця його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Після рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року 14 липня 2015 року на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» до ст. 258 КУпАП внесено зміни, а саме, після частини першої доповнено новою частиною. Частиною 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 283 КУпАП. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту (в т.ч. ст. 126 КУпАП). Частиною 5 ст. 258 КУпАП не передбачені винятки щодо необхідності складання протоколу за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху у разі заперечення особи щодо порушення.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі за ч. 1 ст. 126 КУпАП, відбувається в скороченому вигляді, а саме фіксація адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Отже, відповідач правомірно виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП на місці вчинення правопорушення.
При цьому суд враховує, що сторонами не надано доказів на підтвердження того, що позивач наполягав на наданні йому часу для захисту при складанні постанови про накладення на нього адміністративного стягнення, а тому дії відповідача відповідають вимогам діючого законодавства.
Згідно ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі за текстом - КУпАП) доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових, доказів, висновків експертів.
В судовому засіданні було досліджено відеозапис, на якому зафіксовано вчинене позивачем правопорушення, та встановлено порушення ОСОБА_1 п. 2.1.а Правил дорожнього руху України. Так, даним відеозаписом спростовуються твердження позивача, його представника та свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_1 в той день не керував транспортним засобом взагалі. З вказаного відеозапису вбачається, що інспектори патрульної поліції наздогнали автомобіль «MERCEDES-BENZ», який зупинився на їх вимогу, а після цього з нього вийшов позивач та повідомив на запитання інспектора, що в нього відсутні при собі документи і вони знаходяться вдома. При цьому суд звертає увагу, що вказаний відеозапис було зроблено на мобільний телефон відповідача «iPhone 5S», який також було оглянуто в судовому засіданні, при цьому вказаний відеозапис знаходиться в папці «11 жовтня 2017 року», що спростовує доводи позивача, що відеозапис було зроблено в інший день, а не 11 жовтня 2017 року.
Також судом встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, інспектором Бахмутського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області старшим лейтенантом поліції Кіяшком Валентином Віталійовичем було з'ясовано всі обставини справи та накладено стягнення в розмірі, передбаченому санкцією частини 1 статті 126 КУпАП, що є співмірним виду та характеру вчиненого правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що відповідачем, на виконання вимог статті 280 КУпАП, було в певній мірі встановлено, що саме позивачем було вчинено правопорушення, який винен в його вчиненні та підлягає адміністративній відповідальності.
Слід зазначити, що норми ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП в даному випадку є доведеним.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупність, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача та накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України, що регулює порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, а тому суд дістається висновку, що слід відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, інспектора Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області старшого лейтенанта поліції Кіяшка Валентина Віталійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до статті 94 КАС України, суд вважає за необхідне судові витрати віднести на рахунок держави.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 2015 року № 3-рп/2015 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, - постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 4-6, 8, 10-11, 94, 158-163, 167, 171-2, Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 7, 126, 222, 245, 251, 252, 258, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, інспектора Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області старшого лейтенанта поліції Кіяшка Валентина Віталійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Повний текст постанови суду виготовлено 04 грудня 2017 року.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається через Артемівський міськрайонний суд Донецької області до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.С. Конопленко