Справа № 761/42427/17
Провадження № 1-кс/761/27003/2017
30 листопада 2017 року
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1
за участю представника заявника - адвоката ОСОБА_2
при секретарі - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Шевченківського районного суду м.Києва клопотання ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення кримінального провадження - арешту нерухомого майна, накладеного в рамках кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 42015100000001087 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 28 серпня 2017 року,
У провадження слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва надійшло клопотання ОСОБА_4 , в якому останній просить скасувати арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , у вигляді заборони для ОСОБА_4 у володінні якого перебуває майно (квартири), розпоряджатися будь-яким чином таким майном, а саме на квартиру АДРЕСА_2 , із забороною проводити будь-які реєстраційні дії щодо отсанньої, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2017 року у кримінальному провадженні № 42015100000001087, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.09.2015 за фактами самовільного присвоєння владних повноважень, підкупу особи, яка надає публічні послуги, підроблення та використання підробленого документа, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 353, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 368-4, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 358 КК України.
При цьому, як підставу для скасування вищезазначеного арешту вказує на те, що право власності на квартиру АДРЕСА_3 набуто ним на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 07.06.2017 року (далі - Договір), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 , що зареєстрований в реєстрі за № 770, що укладений з ТОВ «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ «ІНТЕР КЕПІТАЛ ГРУП». При укладенні Договору, будь-які обтяження іпотекою, заборони відчуження, арешт або інформація щодо перебування майна в податковій заставі були відсутні, що підтверджувалися витягами №№219084004, 219085243, 219087484, інформаційними довідками: 89004531, 89004727, 89004982 та витягом № 52485819. При цьому, укладаючи даний Договір, заявник діяв виключно в межах прав, наданих чинним законодавством, та добросовісно набув право власності на вказану квартиру, тобто він є добросовісним набувачем, а будь-які відомості щодо визнання вказаного договору недійсним, виявлено не було.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_2 , яка здійснює представництво інтересів заявника, підтримала клопотання та просила його задовольнити з підстав, у ньому наведених.
Слідчий у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , в судовому засіданні, яке відбулось 27.11.2017 року, заперечував проти задоволення клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту, посилаючись на те, що арешт накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2017 року обґрунтовано та потреба в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження на даний час не відпала. При цьому, звертав увагу суду на те, що зазначене нерухоме майно відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, тобто є речовим доказом. В той же час вказав, що ОСОБА_4 не є підозрюваним, обвинуваченим, або особою, яка має відношення до розслідуваного кримінального пролвадження.
У судове засідання, призначене на 30.11.2017 року, слідчий не з*явився, що не перешкоджає розгляду клопотання по суті.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представника заявника та слідчого, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що СУ ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42015100000001087, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.09.2015 за фактами самовільного присвоєння владних повноважень, підкупу особи, яка надає публічні послуги, підроблення та використання підробленого документа, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 353, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 368-4, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 358 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2017 року було задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП у м. Києві підполковник поліції ОСОБА_6 та накладено арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , у вигляді заборони для ОСОБА_4 у володінні якого перебуває майно (квартири), розпоряджатися будь-яким чином таким майном, а саме на квартиру АДРЕСА_2 , заборонено проводити будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_2 ;.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи рішення про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт нерухомого майна, щодо якого йдеться у клопотанні, слідчий суддя керувався п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, відповідно до якого арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-паравового характеру щодо юридичної особи.
Водночас, незважаючи на посилання слідчого судді на положення ч. 5 ст. 170 КПК України, яким врегульовано порядок накладення арешту на майно у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, ним, усупереч вимогам кримінального процесуального закону, не було враховано, що у зазначеному випадку арешт накладається виключно на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Разом із цим ОСОБА_4 , якому на праві власності належить арештовані об'єкт нерухомого майна, не є підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, фізичною особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, щодо якої здійснюється кримінальне провадження № 42015100000001087, що також було підтверджено слідчим у судовому засіданні.
У свою чергу, вчинення кримінальних правопорушень, ч. 2 ст. 353, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 368-4, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 358 КК України, за фактом яких здійснюється досудове розслідування даного кримінального провадження, взагалі за своєю санкцією не передбачаєть такий вид основного або додаткового покарання як конфіскацію майна
Крім того, накладаючи відповідний арешт, слідчим суддею не було надано належної оцінки тому факту, що на даний час право власності зазначеної фізичної особи на нерухоме майно ніким не оспорюється.
Що стосується посилання слідчого у провадженні на те, що вищевказане нерухоме майно є речовим доказом в рамках кримінального провадження № 42015100000001087,, вбачається необхідним зазначити, що ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2017 року не містить жодної вказівки на те, що таке нерухоме майно відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України.
При цьому, в судовому засіданні слідчим не вказано, які саме матеріали кримінального провадження, здобуті в ході досудового розслідування, послугували підставою для розумних підозр вважати, що арештоване майно є доказом злочину.
Не містить ухвала слідчого судді і посилання на конкретні обставини, які свідчать про те, що незастосування судом заборони користування та розпорядження вищевказаним нерухомим майном призведе до його пошкодження, знищення та/або передачі, що, в сукупності з вищевикладеним, дає слідчому судді достатні підстави для висновку про необґрунтованість накладення ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2017 року арешту нерухомого майна ОСОБА_4 .
Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що досудове розслідування даного кримінального провадження здійснюється з 24.09.2015 року, питання про арешт нерухомого майна вирішено ухвалою слідчого судді від 28 серпня 2017 року, в той час як на момент звернення власника майна до суду в порядку ст. 174 КПК України та розгляду слідчим суддею відповідного клопотання про скасування арешту майна жодній особі не повідомлено про підозру та не пред'явлено обвинувачення, що безумовно суперечить загальним засадам кримінального провадження, зокрема принципу розумності строків, та істотно порушує безумовне право власності ОСОБА_4 на таке майно.
Зазначені вище обставини дають слідчому судді достатні підстави для висновку про необхідність задоволення клопотання ОСОБА_4 та скасування арешту та, у свою чергу, підлягає скасуванню і заборона відчуження, розпорядження та/або користування вищевказаним нерухомим майном.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 170-174, 309, 376, 532 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання ОСОБА_4 - задовольнити.
Скасувати арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , у вигляді заборони для ОСОБА_4 у володінні якого перебуває майно (квартири), розпоряджатися будь-яким чином таким майном, а саме на квартиру АДРЕСА_2 , із забороною проводити будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_2 , накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2017 року у кримінальному провадженні № 42015100000001087, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 вересня 2015 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 353, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 368-4, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 358 КК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя