Справа № 760/21645/15-ц
Провадження № 2/761/732/2017
31 жовтня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Малинникова О.Ф.
при секретарях - Данилевській Є.П., Салаті В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -
У квітні 2016 року надійшла до суду позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
Позивач зазначила, що вона з 1966 року проживає у АДРЕСА_1. Після смерті матері з 1982 року проживає одна, є працюючим пенсіонером. Весь час вона терпить психологічне та фізичне знущання сусідки, мешканки квартири № 2 цього ж будинку ОСОБА_3 (далі - Відповідачка).
Відповідачка ображає її кожного дня, неправдиво називає психічно хворою, що здійснюється не тільки у присутності сусідів з парадного, а й мешканців усього будинку. Це завдає їй великих моральних страждань. Вона є провідним фахівцем у сфері проектування, працюю головним спеціалістом інженером-будівельником та складає проектну документацію для замовників, що є надскладною високоінтелектуальною роботою. Її поважають як спеціаліста, знають як справедливу та порядну людину. Словесні образи дійшли до фізичного побиття її Відповідачкою, яке залишилось для неї безкарним з боку держави. Правоохоронні органи не вчиняють відповідного ефективного реагування. Розуміючи, що безкарні образи, знущання та побиття Відповідачки можуть призвести до більш серйозного наслідку, вона хвилюється за своє життя.
22.10.2012р. приблизно о 18 год. 50 хв. повертаючись після роботи, вона зупинилась біля вхідних дверей своєї квартири, щоб відкрити зовнішній вхідний замок, у цей самий час Відповідачка вийшла із своєї квартири на сходовий майданчик. Позивач поцікавилась, чи не вона причетна до того, що зроблено з її замками, який вона не може віжкрити, на що Відповідачка не відповівши почала знущатись з мене образливими словами, заперечувати та брутально ображати. Згодом, було відкрито зовнішні двері житла, вона почала відкривати нижній замок других дверей, однак в цей момент раптово Відповідачка знову вибігла на сходовий майданчик та нанесла три удари правою рукою в правий висок частини ділянки скроні. Після цього Відповідачка схопила мене за сережку, що знаходилась на правому вусі та почала давити, але зламати її не змогла.
Встановлення факту заподіяння моральних страждань підтверджено висновком Українського науково-дослідного інституту соціальної та судової психіатрії та наркології МОЗ України (далі - УНДІССПН), від 30.05.2014 року № 7, який підтвердив факти заподіяння їй Відповідачкою моральних страждань та відсутність у неї психічних розладів здоров'я, які б впливали на здатність усвідомлювати нею значення своїх дій та керувати ними.
Нанесення Відповідачкою трьох ударів в скроню, вчинення нею насильницьких дій, які спричинили біль, є також для неї образою, та попушує саме право на повагу до честі та гідності.
На її виклик правоохоронці приїхали та склали протокол. Наступного дня, вона дізналась, що протокол загадковим чином зник, тому його було складено повторно.
Внаслідок протиправних дій Відповідачки, у неї порушився сон, переживаю жахливі сновидіння. Останні рік-півтора та до сьогоднішнього дня вона відчуває відчай та безвихідь, через те, що боюсь засинати, адже не хоче знову відчути увісні біль та приниження. Вже багато місяців позивачка боїться підходити до своєї квартири через страх за своє життя. Вона вимушена постійно озиратись, щоб перевірити чи не приховалась моя сусідка.
Вона не може спокійно жити у своїй оселі, заходити до себе додому, через те, що боїться нападу з боку сусідки. Її побоювання підтверджуються випадком 20.09.2013р. коли Відповідачка вискочила зі своєї квартири та накинулась на неї, почала словесно ображати: "Сумасшедшая, не нормальная"- "Ти мене достала, ти зараз отримаєш! Тобі одного разу було мало"..
Відповідно до Висновку спеціаліста №7 УНДІССПН від 30.05.2014р. зазначені події 22.10.2012р. створили для позивача психологічні страждання у вигляді страху та тривалого емоційного дискомфорту.
Неправомірні дії Відповідачки спричинили шкоду її психічному здоров'ю, що доведено Висновком спеціаліста № 7 державної установи УНДІССПН від 30.05.14р.
Нанесення їй Відповідачкою удари 22.10.2012р. та події цього дня, їх наслідки призвели до настання у позивача тривалого розладу психічної діяльності, що констатовано Висновком спеціаліста №7 від 30.05.2014р., яким також встановлено, що особливістю посттравматичного стресового розладу є можливість редукції патологічної симптоматики тому указаний розлад можна віднести до середнього ступеню тяжкості ураження психічної діяльності.
Образи (умисне приниження честі і гідності), що систематично висловлюються Відповідачкою про те, що «ОСОБА_1 є психічно хворою» Завдання їй такої образи порушує ч. 1 ст. З Конституції України, ч. 1, 2 ст. 297 ЦК України, які закріплюють за позивачем право на повагу до честі та гідності, які є недоторканними.
Систематичним поширенням Відповідачкою з 2007 року і донині широкому колу осіб (знайомим, сусідам, друзям тощо) фактичних тверджень та образ по відношенню до мене змісту: "Психічно хвора", "Одинока", "Падшая", "Ніщая", "Щоб ти здохла", порушуються норми ч. 1 ст. З Конституції України, ч. 1, 2 ст. 297 ЦК України, а саме право на повагу до честі та гідності, які є недоторканними.
Неправдиві заяви Відповідачки у формі образ з приводу психічного здоров'я про те, що позивачка нібито-то психічно хвора, повністю спростовуються Висновком спеціаліста №7 державної установи УНДІССПН від 30.05.2014р.
Мешканці сусідніх квартир та будинку, які постійно чують подібні звинувачення від Відповідачки і спостерігають наші напружені стосунки, невиправдано почали відноситись до позивачки з підозрою, стали різкими у спілкуванні або ж взагалі його уникають. Розповідаючи усім про те, що я нібито психічно хвора, Відповідачка стала винною у тому, що мені не довіряють, відносяться скептично до моїх слів, потай перешіптуються «поза спиною». Вищезазначені дії Відповідачки призвели до створення негативної соціальної оцінки її в очах оточуючих.
На підставі наведеного посилаючись на ст..ст. 11, 16, 23, ч. 1, 2 ст. 297 ЦК України, п. З Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.95р. №4, п. 4 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009р. №1 та ст.ст. З, 4, 15, 118-120 ЦПК України позивач просила:
- Визнати, що ОСОБА_2 (проживає за адресою: 03037, АДРЕСА_1) принизила честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, завдала моральних страждань, у зв'язку з побиттям та поширенням недостовірної інформації про те, що ОСОБА_1 є "Психічно хворою", "Одинокою", "Падшою", "Ніщою".
- Зобов'язати ОСОБА_2 (проживає за адресою: 03037, АДРЕСА_1) припинити фізичне та моральне насилля та спростувати недостовірну інформацію - шляхом розвішування протягом 6-ти місяців в парадному будинку АДРЕСА_1 обьяви: з копією рішення суду та публічним вибаченням перед ОСОБА_1 за розповсюдження неправдивих відомостей, про те, що ОСОБА_1 є "Психічно хворою", "Одинокою", "Падшою", "Ніщою".
- Стягнути з ОСОБА_2 (проживає за адресою: 03037, АДРЕСА_1) на її, ОСОБА_1 користь (проживає за адресою: 03037, АДРЕСА_2) судовий збір.
У письмових запереченнях проти позову відповідач ОСОБА_1 пояснила, що між ними, як сусідами дійсно траплялись негаразди, однак всі випадки пов'язані із зухвалою поведінкою позивачки, яка розпочинала ображати як її так і інших сусідів. Крім того з червня 2014 року вона проживає за іншою адресою разом із матір'ю, яка тяжко хворіє. Визнає що дійсно 22 жовтня 2012 ро між ними виникла суперечка при випадковій зустрічі біля їх квартир. Проте з її, відповідачки, боку будь яких тілесних ушкоджень не було нанесено. З матеріалів Висновку спеціалістів наданого вже в травні 2014 року, висуваються припущення про наслідки які можуть виникати після можливого отримання ОСОБА_1 «трох ударів правою рукою в правий висок частини ділянки скроні».Позивач скаржилась на неї за місцем її відповідача роботи, наговорювала на неї, ображали. Між тим, вона, відповідач є інвалідом 2-0ї групи і важко переносить образи, сварки та їнші .негаразди, що траплялись між ними під час випадкових зустрічей біля їх житла. Позивач зверталась до міліції, до суду також на інших сусідів, звинувачуючи всіх у своїх .постійних страхах за своє життя, неспокій та безсоння. Тому просила відмовити у задоволенні позову за відсутності фактів навмисного приниження честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1, спричинення їй навмисно моральних страждань. А також визнати відсутність будь якого факту побиття нею позивача 22 жовтня 2012 року, спричинення якого існує тільки із слів ОСОБА_1
У судовому засіданні позивач просила задовольнити її позов на підставі наданих нею доказів, зокрема висновку судової експертизи про побиття її відповідачкою 22 жовтня 2012 року ударами у скроню, та нанесення перелічені нею образ постійно при випадкових зустрічах біля їх житла та приниження зведенням наклепів на неї, позивача перед сусідами з боку відповідача.
У судовому засіданні відповідач, заперечуючи проти позову, пояснила щодо випадку, який стався як вказала позивач 22.10.2012 року, десь після 18 годин, коли ОСОБА_1 знаходилась біля її і своїх дверей і не давала змоги увійти в квартиру, була дуже роздратована, знервована, бігала з кутка в куток, погрожувала їй, що вона відповідач погрожувала міліцією, тюрмою за те, що вона начебто завдала ОСОБА_1 «три удари правою рукою в правий висок частини ділянки скроні». 22.10.2012 року. Чоловік відповідача затулив її від позивачки, відкрив двері і пропустив у квартиру, Вона продовжувала лаятись і погрожувати. Через деякий час у двері подзвонив міліціонер і спитав чи відбувався у нас конфлікт з сусідкою? Я відповіла, що конфлікту не було, а сварка. Про побиття не було мови. ОСОБА_1 постійно звинувачує її та й інших сусідів у всіх своїх негараздах. За її словами «ми заважаємо їй жити». У неї, за її ж словами спостерігається постійний страх за своє життя, неспокій і безсоння.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають у АДРЕСА_1, позивач проживає у квартирі № 3, а відповідач є мешканкою квартири № 2 цього ж будинку. Після смерті матері позивач з 1982 року проживає одна, є працюючим пенсіонером.
Звертаючись до суду з позовом, уточненим у позовній заяві, що надійшла 12.08.2016 року (а.с.129-136) про захист честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1, спричиненням моральних страждань, у зв'язку з побиттям та поширенням недостовірної інформації про те, що вона, ОСОБА_1 є "Психічно хворою", "Одинокою", "Падшою", "Ніщою", позивач. просила зобов'язати припинити фізичне та моральне насилля та спростувати недостовірну інформацію.
При цьому, позивач посилаючись на ч.2 ст.23 ЦК України, зазначила, що їй була заподіяна моральна шкода, яка полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї відповідачкою (п.2) та приниженні честі та гідності її протиправною поведінкою відповідача(п.4)
Положення ст. 275 ЦК України про захист особистого немайнового права, передбачають, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.(ч.1) Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення. (ч.2)
Згідно із ст. 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право зокрема на спростування цієї інформації.(ч.1) Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію(ч.4)
Згідно із ст. 297 ЦК України про право на повагу до гідності та честі, яку зазначила позивач, передбачено: кожен має право на повагу до його гідності та честі.(ч.1). Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.(ч.2)
За змістом позовної заяви позивач пояснила, що після смерті матері з 1982 року вона проживає одна у трикімнатній квартирі АДРЕСА_3, є працюючим пенсіонером. Вона обґрунтувала вимоги позову, зазначивши, що з тих пір, як померла мати і до даного дня її сусідка. мешканка квартири № 2 ОСОБА_2, вчиняє психологічне та фізичне насилля щодо неї шляхом систематичного розповсюдження серед мешканців будинку № 19 - недостовірної інформації про те, що ОСОБА_1 є "Психічно хворою", "Одинокою", "Падшою", "Ніщою". Відповідачка ображає її кожного дня, неправдиво називаючи її психічно хворою, що здійснюється не тільки у присутності сусідів з парадного, а й мешканців усього будинку, що завдає їй великих моральних страждань вчинення нею насильницьких дій по відношенню до неї, які спричинили біль, є також для неї є образою, спричинення якої порушує її право на повагу до честі та гідності.
У роз'ясненнях наданих у п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що заява позивача має містити, зокрема, відомості про те, в який спосіб була поширена інформація, що порушує особисті немайнові права позивача (заявника), яка саме інформація поширена відповідачем відповідачами), із зазначенням часу, способу й осіб, яким така інформація повідомлена, інші обставини, які мають юридичне значення, посилання на докази, що підтверджують кожну з таких обставин,
Як вбачається із матеріалів справи, позивач посилалась на таке: «Відповідачка ображає мене кожного дня, неправдиво називає психічно хворою, що здійснюється не тільки у присутності сусідів з парадного, а й мешканців усього будинку. Це завдає мені великих моральних страждань. Я є провідним фахівцем у сфері проектування, працюю головним спеціалістом інженером-будівельником та складаю проектну документацію для замовників, що є надскладною високоінтелектуальною роботою. Мене поважають як спеціаліста, знають як справедливу та порядну людину. Словесні образи дійшли до фізичного побиття мене Відповідачкою, яке залишилось для неї безкарним з боку держави. Правоохоронні органи не вчиняють відповідного ефективного реагування. Розуміючи, що безкарні образи, знущання та побиття Відповідачки можуть призвести до більш серйозного наслідку, я хвилююсь за своє життя.»
Зокрема, позивач посилається на події, які мали місце 22.10.2012 року, а зазначивши, що «приблизно о 18 год. 50 хв. повертаючись після роботи, вона зупинилась біля вхідних дверей своєї квартири, щоб відкрити зовнішній вхідний замок, у цей самий час Відповідачка вийшла із своєї квартири на сходовий майданчик. Позивач поцікавилась, чи не вона причетна до того, що зроблено з її замками, який вона не може відкрити, на що Відповідачка не відповівши почала знущатись з неї образливими словами, заперечувати та брутально ображати її. Згодом, було відкрито зовнішні двері житла, вона почала відкривати нижній замок других дверей, однак в цей момент раптово Відповідачка знову вибігла на сходовий майданчик та нанесла їй три удари правою рукою в правий висок частини ділянки скроні. Після цього Відповідачка схопила її за сережку, що знаходилась на правому вусі та почала давити, але зламати її не змогла».
У подальшому, як слідує із пояснень позивача «на її виклик правоохоронці приїхали та склали протокол. Наступного дня, вона дізналась, що протокол загадковим чином зник, тому його було складено повторно.
По даному факту було розпочато кримінальне провадження №1201311090000410 від 11.01.13року. Слідство тривало більше 6 місяців, при чому медичні документи, які вона подавала та інші її документи загублювались, слідчий не провів повного розслідування. Вона звернулась до суду. Наслідком розгляду її скарги стала ухвала слідчого судді від 26.03.2013р. про скасування протоколу слідчого про закриття кримінального провадження від 11.01.13 року.
У справі була проведена судово-медична експертиза, однак ознак тілесних ушкоджень, необхідних для кримінально-правової кваліфікації злочину виявлено не було. Постановою слідчого СВ Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 26.09.13 року кримінальне провадження з даного факту було закрито, а слідчим в усній розмові їй було рекомендовано звернутись до суду з цивільним позовом.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначила щодо позивача, що «Вона зневажає чужу гідність, ображає, обзиває першою будь кого з сусідів, кого зустріне у під'їзді, або на подвір'ї, в тому числі і мене, і це триває десь із 2000 року. Сусіди звертались із скаргами до міліції, з нею, нібито, проводились бесіди.. Після цього вона скаржилася на сусідів і на мене у свою чергу. Обзивала мене «проституткой», «бандиткой», «воровкой», «убийцей». Коли ми визивали міліцію ОСОБА_1 просто не відкривала їм свої двері. Це підтверджують свідчення сусідів».
У матеріалах справи є долучені відповідачм до заперечень письмові пояснення сусідів будинку, а також лист-звернення сусідів квартир, що розташовані у тому ж під'їзді та близько від квартир сторін(ас.141), а також письмове звернення до суду тих же сусідів про їх відношення щодо поведінки сторін.
Позивачем у процесі розгляду справи подана заява про виклик трьох свідків, з яких двоє не проживають у цьому будинку а третій є родичем позивача.(ас.137). Тому, зважаючи на наявність інших матеріалів справи, які надійшли від Солом'янського РУГУ (ас.161-176) за зверненнями позивача з приводу порушення її прав за період з 2002 по2016 роки, а також пояснень сторін та інших зібраних судом доказів, заява позивача про виклик вищезазначених на ас.137 свідків без посилання на те, про що саме вказані особи можуть свідчити, з яких питань вона просила їх викликати, суд відмовив у задоволенні заяви (ас.191)
Як роз'яснено у п.18 Постанови Пленуму від 27.02.2009 року за № 1 «згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.»
Досліджуючи обставини справи на підставі наданих сторонами доказів та інших документів, судом встановлено, що на підставі вищенаведених письмових пояснень позивача та письмових заперечень відповідача, яка фактично не оспорювала факти сварок між нею та позивачем, які тривають роками. При цьому кожна із сторін посилається та вважає винуватою іншу сторону.
У абзацах першому,четвертому та п'ятому пункту 15 Постанови Пленуму від 27.02.2009 року за № 1 «При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідаєдійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку;викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Проте судам необхідно враховувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.»
Судом встановлено, що виходячи із змісту позовних вимог основним звинуваченням позивача є події які мали місце 22.10.2012 року, пов'язані тим, як зазначає позивач, що «словесні образи дійшли до фізичного побиття її Відповідачкою, яке залишилось для неї безкарним з боку держави. Правоохоронні органи не вчиняють відповідного ефективного реагування.
Досліджуючи надані позивачем докази, зокрема, Висновку спеціаліста Українського науково-дослідного інституту соціальної та судової психіатрії та наркології МОЗ України № 7 від 30 травняґ2014 року (ас.13-25), у до якого поставлено запитання позивача за №5 «чи спричинені ОСОБА_1 моральні страждання внаслідок трьох ударів у скроню(22.10.2012 року) та шкоди здоров'ю в результаті їх заподіяння?» суд встановив наступне.
Пункт 5 Висновку про спричинення страждання та шкоди позивачу внаслідок трьох ударів у скроню здійснено на підставі як вказано у тексті пояснень Висновку (а.23) «Аналізу матеріалів, які були представлені на дослідження та аналізу інформації ОСОБА_1, які дали зробити припущення, що зазначені події 22.10.2012 року створили для неї психологічні страждання у вигляді страху та тривалого емоційного дискомфорту»
Як слідує із долучених позивачем документів щодо розгляду кримінального провадження , внесеного до ЄРДР про нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень у області скроні, то Соломянським РУГУ МВС зазначена справа розглядалась неодноразово. За останньою Постановою про закриття кримінальної справи від 26.09.2013 року з посиланням на висновок судово-мдичної експертизи №1371- Е від 20.09.2013 року дані медичної документації на підставі судово-медичного обстеження, свідчать що у ОСОБА_1 будь-яких тілесних ушкоджень не було виявлено.
Отже посилання позивача на обґрунтування доводів щодо заподіяння відповідачкою моральної шкоди, яка полягає «у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я; душевних стражданнях, яких вона зазнала «у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї (ушкодженням здоров'я) з боку Відповідачки; приниженні честі та гідності.» стосовно нанесення тілесних ушкоджень що призвели до ушкодження здоров'я, душевних страждань» не підтверджені зібраними судом доказами, яким дана оцінка у їх сукупності.
Що стосується посилання позивача у позовній заяві на «систематичне поширення Відповідачкою з 2007 року і донині широкому колу осіб (знайомим, сусідам, друзям тощо) фактичних тверджень та образ по відношенню до неї змісту: "Психічно хвора", "Одинока", "Падшая", "Ніщая", "Щоб ти здохла", порушуються норми ч. 1 ст. З Конституції України, ч. 1, 2 ст. 297 ЦК України, а саме її право на повагу до честі та гідності, які є недоторканними».
Як зазначалось вище суд встановив, що між сторонами дійсно існують відносини, які не відносяться до добросусідських. Однак дослідивши викладені обома сторонами обставини та надані ними доводи на їх підтвердження, з огляду на зібрані судом докази, суд визначився, що висловлені ними образи мали місце, проте підтверджень щодо доведення образ викладених позивачем за змістом позовної заяви та у позовних вимогах: "Психічно хвора", "Одинока", "Падшая", "Ніщая", "Щоб ти здохла" не є підставою для задоволення позову, оскільки суд дійшов висновку про відсутність доказів про висловлення образ відповідачкою було доведено до кола осіб, оскільки повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням.
Виходячи із вищенаведених обставин, суд за відсутності доказів, що інформація мала місце та була доведена до кола осіб або однієї особи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1: визнати, що ОСОБА_2 принизила честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, завдала моральних страждань, у зв'язку з побиттям та поширенням недостовірної інформації про те, що ОСОБА_1 є "Психічно хворою", "Одинокою", "Падшою", "Ніщою". та щодо зобов'язання ОСОБА_2 припинити фізичне та моральне насилля та спростувати недостовірну інформацію - шляхом розвішування протягом 6-ти місяців в парадному будинку АДРЕСА_1 обьяви: з копією рішення суду та публічним вибаченням перед ОСОБА_1 за розповсюдження неправдивих відомостей, про те, що ОСОБА_1 є "Психічно хворою", "Одинокою", "Падшою", "Ніщою".
З огляду на викладене на підставі ст..ст..275,276,277,278 ЦК України та керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 50, 57, 58, 60, 63, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд,
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційному суду міста Києва через Шевченківський районний суд м. Києва, який ухвалив оскаржуване рішення.
Суддя: Малинников О.Ф.