Справа № 761/34848/15-ц
Провадження № 2/761/2502/2016
13 червня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Гуменюк А.І.
при секретарях Булах Л.В., Савенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про усунення перешкод у здійсненні права володіння та користування жилим приміщенням та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) 20 листопада 2015 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4 (далі - Відповідач № 1), ОСОБА_3 (далі - Відповідач № 2), про усунення перешкод у здійсненні права володіння та користування приміщеннями.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що йому на праві приватної власності належить 49/100 частин квартири АДРЕСА_1. Власниками інших 51/100 частин вказаної квартири є Відповідачі. Позивач зазначив, що є інвалідом другої групи, має незадовільний стан здоров'я та поганий зір, у зв'язку з чим, змушений був періодично проживати у своєї доньки в смт. Баришівка, Київської області. Зауважив, що за час його відсутності, Відповідачі без згоди на те Позивача зробили поточний ремонт у квартирі АДРЕСА_1, в тому числі, на кухні, у ванній кімнаті та коридорі. Зокрема, на кухні встановили свою кухонну стінку із навісними шафами вподовж стіни, під вікном на кухні поставили свій кухонний стіл, розмістили двохкамерний холодильник, настінний годинник та облаштували полички, на яких розмістили телевізор, мікрохвильову піч, вазони із квітами, а також інші належні їм речі побутового призначення, у ванній розмістили люстру, облаштували поличку для особистих речей, вішалку, встановили електричні розетки, в частині коридору біля входу в кімнату Позивача встановили пральну машину, в результаті чого останньому було створено незручності щодо проходу в кімнату. Позивач зазначив, що зробленим ремонтом він позбавлений можливості повноцінно користуватися приміщеннями загального користування: кухнею, ванною кімнатою, коридором. Стверджує, що на неодноразові вимоги припинити порушення його прав, як співвласника квартири, та у добровільному порядку усунути створені перешкоди у користуванні приміщеннями загального користування, Відповідачі не реагують, натомість створюють конфліктні ситуації. Просив суд ухвалити судове рішення, яким зобов'язати Відповідачів усунути перешкоди у здійсненні Позивачем права володіння та користування приміщеннями, що перебувають у спільному користуванні у квартирі АДРЕСА_2, а саме: кухнею, коридором, ванною кімнатою, демонтувавши на кухні самоправно встановлену кухонну стінку із навісними шафами, а також заборонити облаштування на кухні місця для годівлі домашніх тварин, зобов'язати Відповідачів у ванній кімнаті демонтувати полички, які розміщені на стіні та вішалку, у коридорі демонтувати пральну машину, яка встановлена у частині коридору на проході до належної Позивачеві кімнати.
У судовому засіданні представник Позивача позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач № 1 та Відповідач № 2 у судовому засіданні позов не визнали. У задоволенні позовних вимог просили суд відмовити повністю.
У письмових запереченнях, поданих Відповідачем № 1 через загальну канцелярію суду, остання зазначила, що Позивач, який дійсно є співвласником квартири АДРЕСА_1, та зареєстрований за вищезазначеною адресою, фактично у квартирі не проживає. Зауважила, що з 2010 року у належній Позивачеві кімнаті проживають особи, що орендують приміщення: ОСОБА_5 та ОСОБА_6. І, оскільки, Позивач у квартирі, що належить сторонам на праві спільної часткової власності, не проживає, Відповідачі реально не можуть створювати йому перешкоди у користуванні квартирою. Крім того, у судовому засіданні Відповідач № 1 додала, що коли вона у 2000 році вселилася у квартиру, Позивач в ній уже не проживав, тому вони зайняли вільні місця. Зазначила, що з того часу тричі робила ремонт у квартирі, створюючи комфорт та затишок у помешканні, пральну машину у коридорі встановила у 2005 році не погоджуючи це питання з Позивачем, який більше 20 років не проживає у квартирі, що належить їм на праві спільної часткової власності.
Суд, заслухавши пояснення представника Позивача, Відповідача № 1 та Відповідача № 2, а також показання свідків на стороні Відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до статті 355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
За змістом частини 1 статті 356 Цивільного кодексу України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 358 Цивільного кодексу України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Судом встановлено, що згідно копії дублікату Свідоцтва про право власності на житло від 23 квітня 1996 року, виданого Радянською райдержадміністрацією, ОСОБА_1 належить 49/100 частин квартири АДРЕСА_1, власниками інших 51/100 частин зазначеної квартири є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 6).
Крім того, суд встановив, що загальна площа квартири складає 43,8 кв.м., житлова - 30,0 кв.м., допоміжна - 13,80 кв.м. У користуванні Позивача перебуває житлова кімната площею 14,9 кв.м., у користуванні Відповідачів - житлова кімната площею 15,1 кв.м. Інші приміщення квартири, зокрема кухня, коридор, ванна кімната перебувають у спільному користуванні сторін спору.
Представник Позивача пояснив суду, що Позивач є інвалідом другої групи, має незадовільний стан здоров'я, поганий зір, тому в періоди різкого погіршення здоров'я потребує стороннього догляду та допомоги, через що періодично проживав у своєї доньки в смт. Баришівка Київської області.
У судовому засіданні, котре відбулося 13 червня 2016 року, свідок на стороні Відповідачів ОСОБА_7 свідчив суду, що він є сусідом Відповідачів з 2004 року та буває у них близько одного разу на місяць. Зазначив, що ОСОБА_1 жодного разу не бачив, натомість з 2010 року у квартирі АДРЕСА_3, орендує кімнату чоловік неукраїнської національності, з яким у Відповідачів періодично виникають побутові конфлікти. Зауважив, що проходи до кімнати Позивача та до кухні вільні і, що перешкод у користуванні ними, Відповідачі не створюють.
У судовому засіданні, котре відбулося 13 червня 2016 року, свідок на стороні Відповідачів ОСОБА_8 свідчила суду, що спілкується з Відповідачами з 2000 року, є їх сусідкою, підтримує дружні стосунки та часто буває у них вдома. Зазначила, що їй відомо, що у квартири є ще один співвласник, однак вона ніколи не бачила його, оскільки він постійно проживає у доньки. Зауважила, що незважаючи на невелику площу кухні, у ній все розміщено компактно, є вільні місця для речей Позивача чи особи, яка орендує кімнату, що займає Позивач.
У судовому засіданні, котре відбулося 13 червня 2016 року, свідок на стороні Відповідачів ОСОБА_9 свідчила суду, що з Відповідачем № 1 знайома та підтримує дружні стосунки з 1993 року. Співвласника квартири ОСОБА_1 ніколи не бачила, оскільки він ніколи не проживав у квартирі. Зазначила, що квартира була у поганому стані, Відповідач № 1 робила у ній поточні ремонти. Зауважила, що з 2010 року у кімнаті Позивача проживає орендар. Вважає, що місця на кухні достатньо, для розміщення речей Позивача.
Згідно з частиною 1 статті 10 Цивільного кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до частин 1-3 статті 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, враховуючи встановлені судом факти, зокрема той, що Позивач у квартирі АДРЕСА_4 фактично не проживає, отже перешкод у користуванні спільними приміщеннями квартири, Відповідачі йому не створюють, керуючись, у тому числі, принципом змагальності сторін, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у цілому є необґрунтованими, а позов - таким, що не підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, на підставі статей 355, 356, 358 Цивільного кодексу України, керуючись статями 10, 11, 13, 57, 60, 88, 209, 212- 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про усунення перешкод у здійсненні права володіння та користування жилим приміщенням та зобов'язання вчинити дії - в і д м о в и т и у повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.