Справа № 761/43600/17
Провадження № 1-кс/761/27708/2017
Іменем України
04 грудня 2017 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києв ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , представника володільця майна - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_3 , погоджене з прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , про арешт майна в кримінальному провадженні №22017000000000363,
01 грудня 2017 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_3 , погоджене з прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні №22017000000000363 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку 24 листопада 2017 року.
Клопотання мотивоване тим, що Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22017000000000363 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 200; ч. 3 ст.209 КК України.
30.06.2017 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 200; ч. 3 ст. 209 КК України.
В ході подальшого розслідування встановлено, що ОСОБА_6 допускав проведення обшуку був повідомлений невстановленими особами про наміри правоохоронних органів провести обшук за місцем його проживання. Тому, з метою приховання слідів своєї злочинної діяльності, ОСОБА_6 передав власний ноутбук, грошові кошти, а також інші предмети та документи, які можуть слугувати доказами його протиправної діяльності, своєму другу - ОСОБА_7 .
Окрім того, встановлено, що ОСОБА_7 займається оформленням підроблених паспортів громадян Угорщини, в тому числі особам, які за попередньою змовою із ОСОБА_6 займались на території США вищеописаною протиправною діяльністю пов'язаною із шахрайством з банківськими картками, та іншими поставленими ОСОБА_6 завданнями злочинного характеру.
Таким чином, ОСОБА_7 можливо сприяв прихованню злочину, пов'язаного з підробкою банківських карток, шахрайством та легалізацією грошових коштів, отриманих злочинним шляхом.
В результаті обшуку, проведеного 24.11.2017 року за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а також за місцем роботи ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 було виявлено та вилучено речі і документи.
Документи на ім'я громадянина Угорщини ОСОБА_8 містять ознаки підробки, оскільки на них можливо зображена інша особа - ОСОБА_7 , що підтверджує факт сприяння ОСОБА_7 . ОСОБА_6 у виготовленні підроблених паспортів для його спільників для прикриття протиправної діяльності, пов'язаною із підробкою платіжних карток.
Паспорти на та інші документи ім'я ОСОБА_7 містять відомості, які можуть бути використані для встановлення факту належності вказаних вище угорських та румунських документів ОСОБА_7 , оскільки містять його фото та біометричні дані.
Комп'ютерна техніка та носії інформації можуть бути використані для встановлення змісту спілкування ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , а також містити документи стосовно підробки паспортів громадян Угорщини.
Мобільний телефон iPhone, модель A 1784, із абонентським номером НОМЕР_1 , використовувався ОСОБА_7 для спілкування з ОСОБА_6 , у тому числі стосовно виготовлення підроблених паспортів громадян Угорщини.
Інші мобільні телефони, а також носії інформації виявлено в офісі, в якому ОСОБА_6 переховував свої речі та документи від правоохоронних органів, у зв'язку з чим вони можуть містити відомості стосовно його протиправної діяльності.
Виявлені в ході обшуку в офісі грошові кошти можуть належати ОСОБА_6 , оскільки останній зберігав у ОСОБА_7 свої кошти з метою їх приховування від правоохоронних органів.
Вилучені речи, документи та грошові кошти визнані речовими доказами.
Зібрані в ході здійснення даного кримінального провадження докази свідчать про наявність достатніх підстав для накладання арешту в порядку п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України (з метою забезпечення збереження речових доказів) на вилучене під час проведення обшуку 24 листопада 2017 року
Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримав з мотивів наведених у ньому та просив задовольнити його, вказав, що вилучені речі та документи мають значення речових доказів у кримінальному провадженні та вони визнані речовими доказами.
Представник володільця майна - адвокат ОСОБА_4 просила відмовити у задоволенні клопотання слідчого у посилаючись на те, що вилучені під час обшуку за місцем проживання та за місцем роботи її довірителя речі та предмети безпідставно визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки відомості щодо її клієнта до ЄРДР не внесено, ці речі та предмети не містять на собі будь-яких слідів вчинення злочинів, а також не були об'єктами кримінальних правопорушень, ОСОБА_7 в межах даного кримінального провадження не перебуває у статусі підозрюваного, окрім того слідчий звернувся до суду з клопотаннями про накладення арешту на тимчасове вилучене майно поза процесуальними строками визначеними ч.5 ст.171 КПК України.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, вислухавши пояснення слідчого, прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України регламентовано, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів (п. 1); спеціальної конфіскації (п. 2); конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (п. 3); відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4).
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, а саме, з метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з положеннями ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Зі змісту клопотання та доданих до нього копій матеріалів кримінального провадження №22017000000000363 від 10.10.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 200; ч. 3 ст. 209 КК України, вбачається, що в цьому кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_6 .
Разом з тим, як вбачається з відомостей, які внесені до ЄРДР у кримінальному провадженні №22017000000000363 від 10.10.2017 року, які є предметом розслідування у даному кримінальному провадженні, відомостей щодо причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.200; ч.4 ст.190; ч.3 ст.209 КК України не внесено.
Також ОСОБА_7 не було повідомлено в межах даного кримінального провадження про підозру.
Згідно до положень ст.214 КПК України здійснення досудового розслідування без внесення відомостей до ЄРДР не допускається.
Чинним кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
Разом з тим, аналіз наданих в розпорядження слідчого судді матеріалів, свідчить про те, що слідчим не доведено правових підстав для арешту майна вилученого за місцем проживання та за місцем роботи ОСОБА_7 , можливість використання цього майна як доказу в кримінальному провадженні, в межах якого подано клопотання, а так само, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та наслідки арешту майна для третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Так, слідчий порушуючи питання про накладення арешту на майно, вилучене під час проведення обшуку 24 листопада 2017 року, не довів що воно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, скільки ним не надано даних, які б давали підстави вважати, що вилучене майно було об'єктом кримінального правопорушення, набуті внаслідок злочинних дій, або було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Між тим, слідчий хоча і додав до клопотання постанову від 25 листопада 2017 року про визнання речовими доказами майно, вилучене під час проведення обшуку 24 листопада 2017 року, однак у вказаній постанові, як і в клопотанні слідчого містяться лише припущення органу досудового розслідування, що вилучені речі, предмети та документи, зокрема комп'ютерна техніка, паспорти, флеш накопичувачі мобільні телефони, грошові кошти, можуть бути використані, як доказ факту та обставин протиправних діянь, що є предметом розслідування. Такі твердження слідчого у постанові не мають підтвердження наданими стороною обвинувачення матеріалами. Крім того у постанові взагалі не зазначено яким саме критеріям речових доказів відповідають вилучені предмети, речі, документи та грошові кошти.
Так, слідчий у своєму клопотанні зазначає, що документи на ім'я громадянина Угорщини ОСОБА_8 містять ознаки підробки, оскільки на них можливо зображена інша особа - ОСОБА_7 , що підтверджує факт сприяння ОСОБА_7 . ОСОБА_6 у виготовленні підроблених паспортів для його спільників для прикриття протиправної діяльності, пов'язаною із підробкою платіжних карток.
Разом з тим, відомості щодо підроблення документів чи використання підроблених документів за правовою кваліфікацією ст. 358 КК України до ЄРДР в рамках кримінального провадження №22017000000000363 від 10.10.2017 не внесено.
Так, враховуючи, положення ч. 1 ст. 214 КПК України, з якої вбачається обов'язок слідчого, прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР та аналізуючи відомості, які внесені до ЄРДР у межах кримінального провадження №22017000000000363 від 10.10.2017 року, слідчий суддя приходить до висновку, про те, що оскільки слідчим або ж прокурором відповідні відомості щодо причетності ОСОБА_7 , не внесені до ЄРДР, то відповідно вони слідчим, прокурором отримані та встановлені не були. В противному випадку відповідні відомості мали б бути внесені до ЄРДР.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, за фактами вчинення яких розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, а також необґрунтованість та недоведеність необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя не знаходить правових підстав для задоволення вказаного клопотання.
Керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Відмовити старшому слідчому з особливо важливих справ 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_3 , погоджене з прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , в задоволенні клопотання в кримінальному провадженні №22017000000000363 про арешт тимчасово вилученого майна в ході обшуку 24.11.2017 року за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а також за місцем роботи ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_7 .
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя