Справа № 761/31134/15-ц
Провадження № 2/761/332/2017
26 липня 2017 року року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Малинникова О.Ф.
при секретарях - Данилевській Є.П., Салаті В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу № 761/31134/15-ц, провадження № 2/761/332/2017 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договорами позики, -
У жовтні 2015 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договорами позики.
Позивач зазначив, що, між ним, ОСОБА_1, позикодавцем, та ОСОБА_2, позичальником було укладено договір позики від 20 липня 2012 року на суму 65 350 доларів США,які позичальник зобов'язався повернути до 31 жовтня 2012 року включно, по закінченню строку позичальник має повернути суму у повному обсязі протягом 15 календарних днів, тобто, днем повернення позики ОСОБА_2 ОСОБА_1 було 16 листопада 2012 року. Однак по спливу цієї дати грошові кошти повернуті не були.
Враховуючи вищевикладене та посилаючись на ч.1 ст.509, ст.ст.526,530, 1046 ЦК України позивач просив:
Стягнути з ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1, 65 350 доларів США, що еквівалентно 1 412 213,50 грн.
Ухвалою від 09 квітня 2016 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою від 16 травня 2016 року справа прийнята до провадження іншого судді, якому була передана за автоматизованою системою.
У вересні 2016 року надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог та стягнення з відповідача у зв'язку із невиконанням другого договору позики від 20.07.2015 року у сумі 19000 дол. США, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на строк до 31.12.2012 року. У п.п.4.3. Договору позики сторони підтвердили факт надання Позикодавцем Позичальнику позики у сумі 19 000 доларів США. Станом на день звернення до суду з даною позовною заявою грошові кошти по даному договору не повернуті навіть частково. Тому, згідно з даним договором ОСОБА_2 повинен повернути позивачу основну суму заборгованості - 19 000 дол. США З % річних - 2 096.00 дол. США з 16.01.2013р. по 19.09.2016р., а всього: 21 096,00 дол. США.
Підсумовуючи розрахунки щодо сум боргу позивач просив:
Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) суму боргу згідно з договором позики від 20.07.2012р. (на суму 65 350 дол. США) в розмірі 72 886,00 дол. США, з яких:
основну суму заборгованості - 65 350.00 дол. США
З % річних - 7 536,00 дол. США з 16.11.2012р. по 02.10.2015р.,
Стягнути з ОСОБА_2 суму боргу згідно з договором позики від 20.07.2012р. (на суму 19 000 дол. США) в розмірі 21 096,00 дол. США, з яких: сума заборгованості - 19 000 дол. США, З % річних - 2 096.00 дол. США за період з 16.01.2013р. по 19.09.2016 року,день звернення до суду з про стягнення боргу за договором позики від 20.07.2012 року на суму 19 000 дол. США
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір та витрати на правову допомогу.(ас.31-34)
У липні 2017 року надійшли заперечення представника відповідача проти позовних вимог, у яких йдеться про таке.
У позовній заяві зазначена ціна позову 65 350 доларів США та еквівалент у гривні І 412 213,50 грн. Позовна заява не відповідає вимогам ст..119 ЦПК України, зокрема, щодо надання квитанції про сплату судового збору, а також інших вимог вказаних у ч.2 цієї статті, тобто про наявність перешкод для відкриття провадження
Щодо заяви позивача про збільшення позивачем позовних вимог, відповідач зазначив, що 20.09.2016 року позивачем була подана до суду заяву про збільшення позовних вимог (а.с. 31- 34), в якій він вказує, що договорів позики було два: 1 - на 65 350 доларів США від 20 липня 2016 року, а другий від цієї ж дати укладено на суму 19 000 доларів США. Окрім того, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги на загальну суму 93 982, 00 доларів США, вказуючи на штрафні санкції на рівні подвійної облікової ставки НБУ та нараховування 3% річних та просив задовольнити позов у сумі 93 982 долари США, що еквівалентне 2.434.235, 39 грн.США (в еквіваленті 2 434 235, 39 грн.).
Щодо договору позики де сума боргу складає 19 000 доларів США - копія такого документу в матеріалах справи відсутня, що свідчить про те, що його не існує, а тому і відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині, враховуючи нижче наведені норми чинного законодавства України.
В переліку додатків до позовної заяви на другому аркуші позовної заяви такого додатку як квитанція про сплату судового збору немає, як і не додано самої квитанції про сплату судового збору за позовні вимоги.
До позовної заяви додано копію договору позики від 20 липня 2012 року, де сума позики складає 65 350 доларів США (а.с. 3) і в самій позовній заяві позивач посилається лише на цей договір.
Всупереч ч.2 ст.119 ЦПК представник позивача стверджуав, що ОСОБА_1 звернувся до суду 05 жовтня 2015 року з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договорами позики від 20 липня 2012 року та зазначає що ціна позову складає 3 700 доларів США, що еквівалентно 78 245, 38 грн. і вказує, що до позовної заяви було додано квитанцію на суму 800 грн. та додає копію квитанції а.с. 13, окрім того в матеріалах справи наявний конверт із штампом відділення поштового зв'язку від 30.12.2015 року (а.с. 15),.
Первісний позов стосується договору позики де сума боргу складає 65 350 доларів США, позивачем збільшено позовні вимоги 20.09.2016 року, за рахунок другого договору, укладеного у той же день на суму 19 000 доларів США та зазначено три проценти річних, а всього в прохальній частині зазначено суму боргу по договору у розмірі 72 886,00 доларів США.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 27, 44, 57-60, 128 Цивільного процесуального кодексу України; ст.ст.253, 256, 257, 267 Цивільного кодексу України, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення коштів за договором позики - відмовити повністю.
Щодо збільшення позивачем позовних вимог, то подана до суду заяву про збільшення позовних вимог (а.с. 31- 34), в якій він вказує, що договорів позики було два: 1 - на 65 350 доларів США 20.09.2016 року позивачем була від 20 липня 2016 року, а другий від цієї ж дати однак на суму 19 000 доларів США. Отже відповідач просив відмовити у позові за обома договорами позики, зазначивши, що були наявні перешкоди для відкриття провадження .(ст..ст.27,31 119 ЦПК) щодо договору позики на суму 65 350.00 дол. США (відповідач звертався з цього питання до Апеляційного суду м. Києва, ухвалою якого відмовлено у відкритті апеляційного провадження).
Крім того відповідач направив суду заяву про застосування ст. ст. 256-267 ЦК України. та просив з огляду на ч.4 ст.267 ЦК відмовити позивачеві у задоволенні позову у повному обсязі
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. посилаючись на те. що відповідачем не було виконано договори позики з дотриманням викладених у ньому умов щодо повернення позивачу коштів.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, про день і час розгляду справи була повідомлена судовими повістками, будь яких заяв щодо участі у судовому засіданні не надали.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи № 761/31134/15-ц, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню щодо позову про стягнення боргу за договором позики на суму 65 350.00 дол. США, у решті позову слід відмовити.
Як вбачається із матеріалів справи, 20 липня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір позики б/н, згідно із умовам якого позивач зобов'язався надати відповідачу позику 65 350 (шістдесят п 'ять тисяч триста п 'ятдесят) доларів США (п.3.1 договору), а відповідач зобов 'язався повернути позику пп.1.1. договору) у визначений договором строк (п. 5.1. договору), кий діє з моменту укладання договору до 31 жовтня 2012 року. За згодою сторін строк може бути продовжено.(п.5.2)
Відповідно до п. 6.1 договору 31 жовтня 2012 року відповідач зобов'язався протягом 15 (п'.ятнадцяти) календарних днів повернути суму позики в повному обсязі. Пунктом 6.2. визначено, що позика повертається у готівковому порядку.
Таким чином, договором встановлено, що останнім днем повернення позики ОСОБА_2 ОСОБА_1 було 16 листопада 2012 року.
Відповідно до п. 4.3 договору підписанням сторонами даного договору сторони підтверджують факт надання позивачем відповідачу позики у сумі 65 350 (шістдесят п 'ять тисяч триста п 'ятдесят) доларів США,
У вересні 2016 року у заяві про збільшення розміру позовних позивачем фактично були заявлені вимоги про повернення боргу за іншим самостійно укладеним договором позики у той же день у сумі 19000 доларів США із обумовленням у договорі позики відповідних умов зазначеного договору.
Також, за змістом заява позивача про збільшення розміру позовних вимог складається із відокремлених вимог про поверненню боргу за кожним із договорів, із зазначенням у прохальній частині суми боргу за кожним із договорів.
У відповідності із ст..1046 ЦК України про договір позики встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.(ч.1)
Згідно із положеннями ст..1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. (ч.1) Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч.2)
Статтею 1050 ЦК передбачені наслідки порушення договору позичальником, а саме якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. (ч.1)
Досліджуючи обставини справи суд, надаючи оцінку доказів, зібраних судом у їх сукупності, дійшов такого.
У первісній позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача відповідно до боргового зобов'язання суму передбачену договором позики у розмірі 65 350 доларів США у еквіваленті на час прийняття рішення. Строк дії договору чітко встановлений у пп.31 жовтня 2012 року.
Оскільки первісна позовна заява подана 23 жовтня 2015 року, суд вважає, що строки позовної давності щодо позовних вимог, які містяться у цій позовній заяві не пропущені. Що стосується обґрунтування змісту позовних вимог, викладених у цій заяві, то суд вважає їх доведеними.
У судовому засіданні судом встановлено, що 20 липня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір позики б/н, згідно із умовам якого позивач зобов'язався надати відповідачу позику 65 350 (шістдесят п'ять тисяч триста п 'ятдесят) доларів США (п.3.1 договору), а відповідач зобов'язався повернути позику пп.1.1. договору) у визначений договором строк (п. 5.1. договору), кий діє з моменту укладання договору до 31 жовтня 2012 року.
Як з'ясовано судом відповідачем не виконані зобов'язання, передбачені у пп.пп.5,6,7 договору позики, укладеного 20 липня 2012 року, згідно із яким ним отримана позика у сумі 65.350 доларів США, які ним не повернуті. Фактично зі змістом заперечень відповідача ним не оспорюється договір на суму 65630 доларів США з приводу його недійсності, посилання на погашення боргу також відсутні.
Зазначені у запереченнях представника відповідача доводи про порушення процесуальних норм стосовно прийняття позовної заяви з приводу недоліків внаслідок недотримання положень ч.2 ст. 119 ЦПК України, то зазначені положення пов'язані із прийняттям позовної заяви з посиланням на вищенаведені недоліки не можуть бути підставою для відмови у позові за таких мотивів, .Отже суд вважає у цій частині позовні вимоги стосовно договору позики у сумі 65.350 доларів США підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про стягнення боргу за договором позики у сумі 19000 доларів США, укладеному між сторонами 20 липня 2012 року, то як зазначив представник відповідача у цьому договорі визначено строк повернення до 31 грудня 2012 року.
Між тим звернення до суду з позовними вимогами щодо повернення боргу за цим договором мало місце 20.09.2016 року (ас.31), хоча заява позивачем датована 19 вереснем 2015 року (ас.34)
Судом прийнята заява представника відповідача про застосування строку позовної давності, у якій йдеться про те, що 20.09.2016 року позивачем була подана до суду заяву про збільшення позовних вимог (а.с. 31- 34), в якій він вказує, що договорів позики було два: - на 65 350 доларів США від 20 липня 2016 року, а другий від цієї ж дати на суму 19 000 доларів США, тобто як вважає позивач вказано про обидва договори, щодо яких вважається строк пропущеним.
Враховуючи висновки суду щодо договору позики на суму 65350 доларів США, суд вважає строк не пропущеним, оскільки позовна заява з такими вимогами зареєстрована судом 23 жовтня 2015 року.
До зазначеної заяви були збільшені позовні вимоги щодо стягнення процентів, без зміни основного позову.
Згідно положень договору останнім днем повернення позики було 16 листопада 2012 року. Згідно норм чинного законодавства загальний строк позовної давності складає 3 три роки, тому останнім днем заявлення позовних вимог було 16 листопада 2015 року.
Заява про застосування строку позовної давності зроблена стороною до розгляду справи по суті, може бути підставою для відмови у позові, у зв'язку з наступним.
Представником відповідача подана заява про застосування строку позовної давності подача через канцелярію Шевченківського районного суду м. Києва, тому на думку відповідача враховуючи все зазначене в запереченнях проти позову та враховуючи норми чинного законодавства України у задоволенні позовних вимог по даній справі має бути відмовлено в повному обсязі.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. З ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи із зазначених положень слідує, що стосовно договору позики на суму боргу 19 000 доларів США позовні вимоги заявлені з пропуском строку позовної давності, оскільки відповідно до п. 5.1 Договору позики строк надання позики Позичальнику становить з моменту укладання даного Договору та діє до 31 жовтня 2012 року.
Відповідно до п. 6.1 Договору позики по закінченню строку, вказаного в п. 5.1 Даного договору, позичальник зобов'язується протягом 15 календарних днів повернути суму позики в повному обсязі. Отже, згідно положень договору останнім днем повернення позики було 16 листопада 2012 року.
Як вбачається із матеріалів справи позовні вимого щодо повернення боргу за други. договором позики на суму 19000 доларів США були пред'явлені у вересні 2016 року
З огляду на викладене, заява про застосування строку позовної давності враховуючи встановлені судом обставини та вищенаведені норми чинного законодавства України у задоволенні позовних вимог по даній справі має бути відмовлено в повному обсязі що позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договорами позики на суму 19000 доларів США..
Суд також вважає, слід відмовити у частині позову стосовно договору позики на суму 65630 доларів США у частині стягнення 3% річних - 7 536.00 дол. США з 16.11.2012р. по 02.10.2015року, оскільки позивачем не була уточнена сума на час розгляду справи на пропозицію суду.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договорами позики слід задовольнити частково стосовно стягнення з ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1 за договором позики від 20. 07. 2012 року, укладеного на суму 65 350 доларів США основну суму заборгованості в сумі 1 688 887 грн., 16 коп., що еквівалентно 65 350 доларів США, за офіційним курсом НБУ станом 26 липня 2017 року - 25 84. 3721 грн., за один долар США, що складається 65 350 доларів США Х 25 84, 3721 грн., = 1 688 887 грн., 16 коп., стягнути з ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1, сплачені судові витрати в сумі 6090 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 6 250 грн., , а всього 12 340 грн.,
В іншій частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 20.07.2012року на суму 19 000 дол. США, З % річних, та в частині правової допомоги слід відмовити.
За таких обставин, на підставі ст.ст. 509, 524, 533, 629, 631, 1046-1050, ЦК України, керуючись ст. ст.10, 60, 88, 209, 212 ,213, 214, 215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договорами позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, місце реєстрації: 04050, АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2, місце реєстрації: 03055, АДРЕСА_2, місце фактичного проживання: 08130, АДРЕСА_3, за договором позики від 20. 07. 2012 року, укладеного на суму 65 350 доларів США основну суму заборгованості в сумі 1 688 887 (один мільйон шістсот вісімдесят вісім тисяч, вісімсот вісімдесят сім) грн., 16 коп., що еквівалентно 65 350 (шістдесят п'ять тисяч триста п'ятдесят) доларів США, за офіційним курсом НБУ станом 26 липня 2017 року 25 84. 3721 грн., за один долар США, що складається 65 350 доларів США Х 25 84, 3721 грн., = 1 688 887 (один мільйон шістсот вісімдесят вісім тисяч, вісімсот вісімдесят сім) грн., 16 коп.,
Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, місце реєстрації: 04050, АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2, місце реєстрації: 03055, АДРЕСА_2, місце фактичного проживання: 08130, АДРЕСА_3, сплачені судові витрати в сумі 6 090 (шість тисяч дев'яносто) грн.00 коп., та витрати на правову допомогу в сумі 6 250 (шість тисяч двісті п'ятдесят) грн., 00 коп., всього 12 340 (дванадцять тисяч триста сорок) грн., 00 коп.
В іншій частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 20.07.2012р. на суму 19 000 дол. США, З % річних, та в частині правової допомоги - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя: Малинников О.Ф.