Справа № 761/31134/15-ц
Провадження № 2-з/761/153/2017
10 травня 2017 року Суддя Шевченківського районного суду м. Києва Малинников О.Ф. розглянувши заяву представника позивача, про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно до вирішення питання по суті в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договорами позики, -
У жовтні 2015 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договорами позики.
Позивач зазначив, що, між ним, ОСОБА_1, позикодавцем, та ОСОБА_2, позичальником було укладено договір позики від 20 липня 2012 року на суму 65 350 доларів США,які позичальник зобов'язався повернути до 31 жовтня 2012 року включно, по закінченню строку позичальник має повернути суму у повному обсязі протягом 15 календарних днів, тобто, днем повернення позики ОСОБА_2 ОСОБА_1 було 16 листопада 2012 року. Однак по спливу цієї дати грошові кошти повернуті не були.
Враховуючи вищевикладене та посилаючись на ч.1 ст.509, ст.ст.526,530, 1046 ЦК України позивач просив:
Стягнути з ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1, 65 350 доларів США, що еквівалентно 1 412 213,50 грн.
Ухвалою від 09 квітня 2016 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою від 16 травня 2016 року справа прийнята до провадження іншого судді, якому була передана за автоматизованою системою.
У вересні 2016 року надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог та стягнення з відповідача у зв'язку із невиконанням другого договору позики від 20.07.2015 року у сумі 19000 дол. США, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на строк до 31.12.2012 року. У п.п.4.3. Договору позики сторони підтвердили факт надання Позикодавцем Позичальнику позики у сумі 19 000 доларів США. Станом на день звернення до суду з даною позовною заявою грошові кошти по даному договору не повернуті навіть частково. Тому, згідно з даним договором ОСОБА_2 повинен повернути позивачу основну суму заборгованості - 19 000 дол. США З % річних - 2 096.00 дол. США з 16.01.2013р. по 19.09.2016р., а всього: 21 096,00 дол. США.
Підсумовуючи розрахунки щодо сум боргу позивач просив:
Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) суму боргу згідно з договором позики від 20.07.2012р. (на суму 65 350 дол. США) в розмірі 72 886,00 дол. США, з яких:
основну суму заборгованості - 65 350.00 дол. США
З % річних - 7 536,00 дол. США з 16.11.2012р. по 02.10.2015р.,
Стягнути з ОСОБА_2 суму боргу згідно з договором позики від 20.07.2012р. (на суму 19 000 дол. США) в розмірі 21 096,00 дол. США, з яких: сума заборгованості - 19 000 дол. США, З % річних - 2 096.00 дол. США за період з 16.01.2013р. по 19.09.2016 року,день звернення до суду з про стягнення боргу за договором позики від 20.07.2012 року на суму 19 000 дол. США
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір та витрати на правову допомогу.(ас.31-34)
В березні 2017 року до суду надійшла заява представника позивача, про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно до вирішення питання по суті в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договорами позики, в якій представник позивача просить суд:
Вжити заходи до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на 1/10 частини:
земельної ділянки площею 0,0544 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована за адресою: АДРЕСА_2
земельної ділянки площею 0,0544 га, кадастровий номер НОМЕР_4, що розташована за адресою: АДРЕСА_2
земельної ділянки площею 0,0551 га, кадастровий номер НОМЕР_5, що розташована за адресою: АДРЕСА_2
земельної ділянки площею 0,2401 га, кадастровий номер НОМЕР_6, що розташована за адресою: АДРЕСА_2
житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 330.9, житлова площа (кв.м): 158.9, розташована за адресою АДРЕСА_3,
квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1
квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_4 (трьохкімнатна, загальна площа - 94,60 кв. м., житлова площа - 62,30 кв.)
Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, необхідні для забезпечення позову (ч. 2 ст. 151 ЦПК України).
Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо зв'язаними з предметом спору, бути співмірним заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Суддею також враховується охорона прав і інтересів інших осіб, які беруть участь у справі.
Як зазначено в заяві представника позивача про забезпечення даного позову, шляхом накладення арешту на 1/10 земельних ділянок та квартир відповідача, то представник позивача вважає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 3 ст. 151 ЦПК України.
З огляду на викладене вважаю, що на даний час завчасно задовольнити дану заяву представника позивача так як, позивачем та його представником не було доведено, що ціна майна, на яке вони просять накласти арешт є співмірним ціни позову.
Тому суддя перевіривши аргументованість заяви про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, зазначених заявником, матеріали цивільної справи № 761/31134/15-ц, вважає що не встановлено реальної небезпеки, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду. Заявником не надано докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 3 ст. 151 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та ст. 151, 152, 153 ЦПК України, -
В заяві представника позивача, про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно до вирішення питання по суті в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договорами позики - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя: О.Ф Малинников.