Справа № 761/36893/16-ц
Провадження № 2/761/1989/2017
31 травня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Гуменюк А.І.
при секретарі Бондарю В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка Владислава Сергійовича та визнання окремої частини правочину недійсною, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) 21 жовтня 2016 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка Владислава Сергійовича (далі - Відповідач) про визнання недійсною окремої частини правочину.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03 грудня 2007 року між ним та Відповідачем було укладено кредитний договір, за умовами якого Позивач отримав кредит у розмірі 25 220 доларів США, строком повернення до 02 грудня 2014 року. Зазначив, що умовами пункту 6.1. кредитного договору, передбачено пеню за порушення строків повернення кредитних коштів чи сплати процентів у розмірі 1% від суми простроченого платежу, тобто 365% річних. Позивач вважає зазначений пункт кредитного договору несправедливим по відношенню до позичальника, оскільки ним встановлено непропорційно велику суму компенсації. Вважає вказаний пункт кредитного договору таким, що суперечить чинному законодавству України, зокрема, пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Позивач зазначив, що у зв'язку із настанням Світової фінансової кризи, у нього виникли фінансові труднощі, утворилася заборгованість по сплаті кредиту. Зауважив, що при виконанні зобов'язань за кредитним договором Позивач неодноразово намагався врегулювати з банком питання щодо застосування позасудових способів вирішення спору шляхом укладання додаткових угод про реструктуризацію боргу, незастосування до позичальника фінансових санкцій, зміни валюти кредиту, однак Відповідач ніяк не реагував на пропозиції Позивача. З цих підстав Позивач вважає, що банк умисно чи з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, і не вживав заходів щодо їх зменшення. Просить суд ухвалити судове рішення, яким визнати недійсним пункт 6.1. Кредитного договору № 03-792/07-а від 03 грудня 2007 року, укладеного між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1.
У судовому засіданні представник Позивача позов з підстав, зазначених у позовній заяві, підтримав. Позовні вимоги просив суд задовольнити у повному обсязі.
Представник Відповідача у судовому засіданні позов не визнав, у задоволенні позовних вимог просив суд відмовити у повному обсязі. Звернувся до суду із усною заявою про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Виходячи зі змісту, статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
За змістом частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 1055 Цивільного кодексу України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Судом встановлено, що 03 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне Регіональне Управління», що в подальшому було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», було укладено Кредитний договір № 03-792/07-А (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 25 220 доларів США (а.с. 10-12).
Згідно з частиною 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом пункту 6.1. Кредитного договору, за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення Позичальником строків платежів, передбачених пунктом 3.2., 3.3., 3.5., 4.3., 4.4., 4.6. цього Договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим Договором. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування Кредитними ресурсами (а.с. 10-12).
Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
При зверненні із позовом до суду, Позивач стверджує, що зміст вищезазначеного пункту 6.1. Кредитного договору суперечить пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», де зазначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Варто зауважити, що Закон України «Про захист прав споживачів» діє з 12 травня 1991 року, Кредитний договір, пункт 6.1. якого Позивач просить визнати недійсним, укладений 03 грудня 2007 року.
Виходячи з вищевикладеного, враховуючи цивільно-правовий принци свободи договору, суд приходить до висновку, що Позивач не був позбавлений можливості обрати інші умови кредитування та не укладати правочин, умови якого є завідомо несправедливими для однієї із сторін. Кредитний договір укладено в письмовій формі та підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, Позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови.
Крім того, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як встановлено судом, Кредитний договір діє з 03 грудня 2007 року та тривалий час Позивач виконував свої кредитні зобов'язання за ним.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З урахуванням викладеного, виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судом, суд не приймає позицію Позивача і вважає за можливе застосувати наслідки позовної давності, про що усно заявлено представником Відповідача в судовому засіданні, і з цих підстав у задоволенні позову відмовити.
З урахуванням викладеного, на підставі статей 203, 215, 256, 257, 261, 267, 627, 628, 629, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, Закону України «Про банки і банківську діяльність», керуючись статтями 10, 11, 13, 60, 61, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка Владислава Сергійовича та визнання окремої частини правочину недійсною - в і д м о в и т и у повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.