Справа № 761/1027/15-ц
Провадження № 2/761/89/2017
22 травня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Гуменюк А.І.
при секретарі Бондарю В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» про захист прав споживачів та визнання правочинів недійсними, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач), в особі свого представника, 12 березня 2014 року звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - Відповідач) про захист прав споживачів та визнання правочинів недійсними.
Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04 лютого 2008 року між ОСОБА_2, Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 було укладено Договір «Автопакет» № 05/02/2008/840-К/106 на підставі типової форми договору, запропонованої Банком (договір приєднання), що за своєю суттю є кредитним договором. Зазначила, що 04 лютого 2008 року між Позивачем та Відповідачем в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, було укладено Договір поруки № 05/02/2008/840-К/106, при підписанні якого Відповідач не надав Позивачеві належний їй примірник Договору поруки. Посилаючись на частину 2 статті 555 Цивільного кодексу України, Позивач вважає, що укладення та підписання сторонами Кредитного договору відбулося з чисельними порушеннями норм чинного законодавства та прав позичальника, як споживача кредитних послуг зі сторони Відповідача. Так, зауважила, що у тексті договору відсутнє зобов'язання банку надати кредит; позичальник позбавлений права вільно вибирати страхову компанію на весь період дії кредитного договору; інформація, передбачена в пункті 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» майже в повному обсязі не була надана Позивачеві; у тексті Кредитного договору передбачено право банку будь-коли безпідставно та на власний розсуд вимагати повернення всього кредиту або звернути стягнення на майно; Кредитним договором встановлено занадто жорсткі умови виконання зобов'язання; передбачено право банку розкриття банківської таємниці у власних комерційних інтересах; надано банку повноваження, які не передбачені законом, щодо виконання грошової оцінки вартості майна та робити висновки щодо зменшення його вартості; зобов'язано позичальника нести витрати, не вказуючи їх розмір; у тексті Кредитного договору банк посягає на свободу волевиявлення позичальника; передбачено необґрунтовано великі розміри штрафів; у договорі відсутня інформація щодо дати надання кредиту та детальний розпис загальної вартості кредиту, тобто, ціна договору. У зв'язку з вищенаведеним, просила суд ухвалити судове рішення, яким визнати недійсним Договір «Автопакет» № 05/02/2008/840-К/106, укладений 04 лютого 2008 року між ОСОБА_2, Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1; визнати недійсним Договір поруки № 05/02/2008/840-К/106, укладений між Позивачем та Відповідачем 04 лютого 2008 року.
Згідно ухвали колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 16 грудня 2014 року, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2014 року про залишення вказаного позову без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 207 Цивільного процесуального кодексу України, скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Сторона Позивача у судове засідання не з'явилася. Від представника Позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності сторони Позивача. Позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, повністю. Просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник Відповідача у судове засідання, не з'явився. Про місце, день та час судового розгляду повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за відсутності сторони Відповідача до суду не подавав.
Суд знаходить можливим розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши позов, дослідивши матеріали справи, оцінивши дібрані у справі докази, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Виходячи зі змісту, статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
За змістом частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 1055 Цивільного кодексу України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Судом встановлено, що 04 лютого 2008 року між ОСОБА_2, Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра», що в подальшому було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», та ОСОБА_1, було укладено Договір «Автопакет» № 05/02/2008/840-К/106 на підставі типової форми договору, запропонованої Банком (договір приєднання), що за своєю суттю є кредитним договором (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику, тобто, ОСОБА_2 кредит в сумі 26 550 доларів США, строком повернення кредитних коштів до 03 лютого 2015 року (а.с. 17-20).
Відповідно до частини 2 статті 555 Цивільного кодексу України, поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.
З матеріалів справи, зокрема змісту Кредитного договору, копії Досудової вимоги вих. № 5591 від 13 грудня 2013 року про погашення заборгованості за Договором «Автопакет» № 05/02/2008/840-К/106 від 04 лютого 2008 року, адресованої на ім'я ОСОБА_1, вбачається, що в якості забезпечення виконання умов кредитного договору 04 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «КБ «Надра» було укладено Договір поруки № 05/02/2008/840-К/106, однак, як зазначила Позивач, в момент укладення та підписання Договору поруки, Відповідач не надав Позивачеві, належний їй примірник договору поруки (а.с. 17-20,21).
В межах судового розгляду справи, у зв'язку із задоволенням клопотання сторони Позивача, суд просив Відповідача надати суду належним чином завірену копію Договору поруки № 05/02/2008/840-К/106 від 04 лютого 2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1. Однак, Відповідачем не було надано суду належним чином завірену копію Договору поруки № 05/02/2008/840-К/106 від 04 лютого 2008 року.
Згідно з частиною 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
При зверненні із позовом до суду, Позивач стверджує, що зміст Кредитного договору суперечить ряду норм чинного законодавства, зокрема, частини 2 статті 6 Закону України «Про страхування», абзацу 2 пункту 3 статті 11, частини 2 пункту 5 статті 11, пункту 10 статті 11, пунктів 1, 3, 4 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», статей 61, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Посилаючись на статтю 27 Цивільного кодексу, Позивач зазначив, що правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним.
Крім того, звертаючись зі вказаним позовом до суду Позивач послалася на частину 1 статті 230 Цивільного кодексу України, де зазначено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Варто зауважити, що Закон України «Про захист прав споживачів» діє з 12 травня 1991 року, а Кредитний договір, який Позивач просить визнати недійсним, укладений 03 грудня 2007 року.
Виходячи з вищевикладеного, враховуючи цивільно-правовий принци свободи договору, суд приходить до висновку, що позичальник ОСОБА_2 не був позбавлений можливості обрати інші умови кредитування. Кредитний договір укладено в письмовій формі та підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі, Позивачем, як поручителем, сторони Кредитного договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позичальник та поручитель на момент укладення договору не заявляли додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконували його умови.
При цьому, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для визнання спірних договорів недійсними відповідно до положень частини першої статті 230 ЦК України як укладених унаслідок введення в оману позичальника з боку банку та положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ці норми є самостійними підставами визнання договорів недійсними.
Позивач не навела доказів щодо введення її та позичальника в оману під час укладення договору споживчого кредиту, оскільки перед його підписанням вони мали можливість ознайомитися з текстом та умовами договору та власноручно його підписали.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15.
З огляду на вкладене, суд приходить до висновку, що позов в цілому є безпідставним, необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
З урахуванням викладеного, на підставі статей 203, 215, 230, 555, 627, 628, 629, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року, керуючись статтями 10, 11, 13, 60, 61, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» про захист прав споживачів та визнання правочинів недійсними - в і д м о в и т и у повному обсязі.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.