Справа № 761/10016/16-ц
Провадження № 2/761/609/2017
15 червня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Гуменюк А.І.
при секретарі Бондарю В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Національної поліції у м. Києві, Київська місцева прокуратура № 10 м. Києва, Голова Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в м. Києві Нечитайло Володимир Олександрович, про стягнення сум, сплачених у зв'язку із наданням юридичної допомоги та відшкодування моральної шкоди, завданої органами досудового розслідування і прокуратури, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) 15 березня 2016 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Державного казначейства України (далі - Відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління МВС України в м. Києві (далі - Третя особа № 1), Прокуратура Шевченківського району м. Києва (далі - Третя особа № 2), про стягнення сум, сплачених у зв'язку із наданням юридичної допомоги та відшкодування моральної шкоди, завданої органами досудового розслідування і прокуратури.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23 грудня 2010 року відносно Позивача слідчим управлінням ГУ МВС України в м. Києві за ознаками злочину, передбаченого статтею 293 Кримінального кодексу України, порушено кримінальну справу № 10-24412. Зазначив, що 31 березня 2011 року слідчим СУ ГУМВС України у м. Києві Сеперовичем Є.В. був складений обвинувальний висновок по справі, який 07 квітня 2011 року затвердив прокурор. Зауважив, що досудове розслідування у даній справі тривало три місяці, а судове провадження - майже три роки. Протягом всього часу кримінальної справи відносно Позивача було застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, чим обмежено його в правах. Позивач зазначив, що 28 березня 2014 року у судовому засіданні Шевченківського районного суду м. Києва прокурором по справі оголошено постанову про відмову від обвинувачення в суді від 28 березня 2014 року, та згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2014 року, справу № 1-1458/11 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 293, ч. 2 ст. 28,ч. 1 ст. 194 Кримінального кодексу України - закрито, запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд ОСОБА_1 - скасовано. Позивач зазначив, що згідно Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 серпня 2015 року у справі № 761/11933/15-ц, позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ МВС України в м. Києві до Прокуратури Шевченківського району м. Києва було задоволено у повному обсязі та присуджено стягнути з Державного бюджету України на його користь відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 30 000 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі 44 273 грн. Однак, Апеляційним судом м. Києва 03 лютого 2016 року, вищезазначене рішення Шевченківського району м. Києва від 26 серпня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГУ МВС України в м. Києві, Прокуратури Шевченківського району м. Києва відмовлено. Погоджуючись із прийнятим по суті рішенням, апеляційний суд скасував його у зв'язку із пред'явленням позовних вимог до неналежного відповідача, з якого присуджено стягнути матеріальну і моральну шкоду. Апеляційний суд м. Києва встановив відповідачем за таким позовом державу Україну і Державне казначейство України, а органи, діями (рішеннями) працівниками яких завдано шкоду - третіми особами. Враховуючи те, що починаючи з 20 грудня 2010 року до 28 березня 2014 року Позивач безпідставно та незаконно перебував у статусі обвинуваченого/підсудного, що значним чином вплинуло на його життя під час та після закриття щодо нього кримінального провадження, в тому числі на його репутацію, роботу, здоров'я, майновий та моральний стан, Позивач просив суд ухвалити судове рішення, яким стягнути з Відповідача на його користь матеріальну шкоду, що полягає у витратах, які він поніс у зв'язку з отриманням юридичної допомоги для захисту від незаконного і необґрунтованого обвинувачення в сумі 40 000 грн. 00 коп., а також стягнути з Відповідача на користь Позивача завдану Третіми особами моральну шкоду в розмірі 55 120 грн. 00 коп.
В ході судового розгляду справи, представник Позивача 13 березня 2017 року подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила суд, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої з 01 січня 2017 року у розмірі 3 200 грн. на підставі статті 8 Закону України «Про державний бюджет», ухвалити судове рішення, яким стягнути з Відповідача на користь Позивача матеріальну шкоду, що полягає у витратах, які він поніс у зв'язку з отриманням юридичної допомоги для захисту від незаконного і необґрунтованого обвинувачення в сумі 40 000 грн. 00 коп., а також стягнути з Відповідача на користь Позивача завдану Третіми особами моральну шкоду в розмірі 128 000 грн. 00 коп.
У судовому засіданні, представник Позивача позов, з підстав зазначених у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 13 березня 2017 року, підтримала, просила суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Повідомлений у встановленому законом порядку про дату, час і місце судового розгляду справи, представник Відповідача у судове засідання не з'явився. Клопотань про перенесення судового розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності, як і заперечень на позов, до суду не подавав.
Представник Третьої особи № 1 у судовому засіданні проти позову заперечив. У задоволенні позовних вимог просив суд відмовити повністю. Свою правову позицію обґрунтовував тим, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», Головне управління МВС України в м. Києві ліквідовані як юридичні особи публічного права, а новоутвореним юридичним органом публічного права є Головне управління Національної поліції у м. Києві. Переходу прав та обов'язків у порядку правонаступництва від ліквідованих органів до утвореного територіального органу юридичної особи публічного права - Головного управління Національної поліції у м. Києві не здійснювалось. Зауважив, що на даний час в Головному управлінні МВС України в м. Києві триває процедура ліквідації ліквідаційними комісіями без правонаступників. Зазначив, що Головне управління Національної поліції у місті Києві як новоутворений територіальний юридичний орган, діяльність якого розпочата з моменту набрання чинності Законом України «Про національну поліцію» від 07 листопада 2015 року, не здійснило жодних порушень законних прав та інтересів Позивача.
У судовому засіданні представник Третьої особи № 2 позов не визнав. У задоволенні позовних вимог просив суд відмовити у повному обсязі. Зауважив, що Позивачем не доведено якими протиправними діями з боку співробітників органів дізнання та досудового слідства йому було завдано моральну шкоду та в чому вона полягає. Зазначив, що постанова про відмову від підтримання державного обвинувачення не свідчить про незаконність дій співробітників органів дізнання та досудового слідства. Додав, що обраний щодо Позивача запобіжний захід підписка про невиїзд не перешкоджав йому з дозволу слідчого виїжджати за межі Києва. До того, ж обрання щодо особи вказаного запобіжного заходу не може завдавати моральних страждань. Вважає позовні вимоги безпідставними та не обґрунтованими достатніми і належними доказами.
Суд знаходить можливим розгляд справи за відсутності сторони Відповідача, враховуючи той факт, що представник Позивача, представник Третьої особи № 1 та представник Третьої особи № 2 не заперечували проти розгляду справи за відсутності сторони Відповідача.
Заслухавши пояснення представника Позивача, представника Третьої особи № 1 та представника Третьої особи № 2, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року, відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Згідно з пунктом 2) частини 1 статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Судом встановлено, що 23 грудня 2010 року Старший слідчий СУ ГУМВС України в місті Києві Репчук О.В., розглянувши матеріали кримінальної справи № 10-24539, виніс постанову про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 194 Кримінального кодексу України за фактом умисного пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, вчиненого за попередньою змовою групою осіб (а.с. 4).
Згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2014 року, справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ст. 293, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 194 Кримінального кодексу України закрито на підставі постанови про відмову від обвинувачення в суді, винесену прокурором прокуратури Шевченківського району м. Києва 28 березня 2013 року у зв'язку із недоведеністю участі підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину. Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд ОСОБА_1 скасовано (а.с. 5-8, 9-11).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Позивач фактично безпідставно перебував під слідством та судом з 20 грудня 2010 року до 28 березня 2014 року.
За змістом пунктів 4 та 5 статті 5 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):
4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
Судом встановлено, що 15 січня 2011 року між адвокатом Михайленко Вірою Володимирівною та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання послуг адвоката, за змістом якого адвокат приймає доручення на представництво його інтересів, надання правової допомоги і захист в усіх органах державної влади і управління, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях всіх форм власності і господарювання, а також перед фізичними і юридичними особами (а.с. 12).
Згідно пункту 4 Договору про надання послуг адвоката, оплата вартості послуг адвоката здійснюється довірителем відповідно до тарифів, узгоджених сторонами (а.с. 12).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на виконання умов Договору про надання правової допомоги від 15 січня 2011 року, сплачено адвокату Михайленко Вірі Володимирівні 40 000 грн., про що свідчать копії квитанцій до прибуткового касового ордера № 44 від 20 квітня 2012 року, № 108 від 10 лютого 2013 року, № 200 від 23 грудня 2013 року та № 202 від 15 січня 2014 року (а.с. 13).
Згідно з частинами 1-3 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1-3 статті 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про відшкодування з Державного бюджету України матеріальної шкоди, що полягає в витратах на правову допомогу у зв'язку із порушенням відносно Позивача кримінальної справи та в подальшому її закриттям на підставі відмови прокурором від обвинувачення через недоведеність участі Позивача у вчиненні інкримінованих йому злочинів, в розмірі 40 000 грн. 00 коп., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, Позивач просив суд відшкодувати з Державного бюджету України на його користь 128 000 грн. 00 коп. моральної шкоди.
Відповідно до частини 1, пункту 2 частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 3 Постанови Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
За змістом пункту 2 частини 2 статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під варту або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.
Відповідно до абзацу 2 статті 5, абзацу 1 статті 10-1 Постанови, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають з'ясування, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з частиною 1 статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
За змістом статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року, відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
За змістом абзацу 2 пункту 9 Постанови Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Згідно статті 8 Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік», розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року становить 3 200 грн.
Беручи до уваги вищенаведене, враховуючи факт закриття кримінального провадження стосовно Позивача через недоведеність участі останнього у вчиненні інкримінованих йому злочинів, позовна вимога про відшкодування на користь Позивача 128 000 грн. 00 коп. моральної шкоди також підлягає задоволенню.
Відповідно до абзацу 1 статті 10-1 Постанови, при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.
Таким чином, з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 168 000 грн. 00 коп., з яких 40 000 грн. 00 коп. - матеріальна шкода, а 128 000 грн. 00 коп. - моральна шкода.
З урахуванням викладеного, на підставі статті 3 Конституції України, статей 23, 1167 Цивільного кодексу України, статей 1, 2, 4, 5 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року, Постанови Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», керуючись статями 10, 11, 13, 57, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Національної поліції у м. Києві, Київська місцева прокуратура № 10 м. Києва, Голова Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в м. Києві Нечитайло Володимир Олександрович, про стягнення сум, сплачених у зв'язку із наданням юридичної допомоги та відшкодування моральної шкоди, завданої органами досудового розслідування і прокуратури - з а д о в о л ь н и т и у повному обсязі.
Зобов'язати Державну казначейську службу України (Код ЄДРПОУ 37567646) стягнути із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) кошти, сплачені у зв'язку із наданням юридичної допомоги, у розмірі 40 0000 (сорок тисяч) гривень.
Зобов'язати Державну казначейську службу України (Код ЄДРПОУ 37567646) стягнути із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) моральну шкоду у розмірі 128 000 (сто двадцять вісім тисяч) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.