Справа №760/23052/17
Провадження №1-кс/760/15448/17
05 грудня 2017 року слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , представника скаржника - ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , детектива ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_6 на дії детектива -
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді зі скаргою на дії детектива та просить визнати дії детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 , які виразилися у його зверненні, від імені Національного антикорупційного бюро України до компетентних органів Королівства Іспанія з запитом № 01-18/44415 про екстрадицію ОСОБА_6 - незаконними.
Запит Національного антикорупційного бюро України, від 07 грудня 2016 р., зареєстрований 09.12.2016 за № 01-18/44415 про екстрадицію компетентними органами королівства Іспанії, ОСОБА_6 - скасувати.
При цьому посилається на те, що 09.12.2016 детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 , за погодженням з прокурором групи прокурорів ОСОБА_7 , від імені Національного антикорупційного бюро України, звернувся до компетентних органів Королівства Іспанія з запитом про екстрадицію компетентним органам України, народного депутата України ОСОБА_6 .
Вважає зазначені дії детектива ОСОБА_5 , який в даному випадку діяв від імені Національного антикорупційного бюро України, незаконними з посиланням на наступне.
Вказав, що порядок здійснення міжнародного співробітництва під час кримінального провадження, регулюється розділом IX Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 6 ст. 541 КПК України, уповноваженим (центральним) органом України, є орган, який уповноважений від імені держави направити до іншої держави запит компетентного органу про надання міжнародної правової допомоги.
Зазначає, що згідно з п.1 статті 545 КПК України, таким центральним органом, зазвичай, є Генеральна прокуратура України, яка у межах своїх повноважень звертається із запитами про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, крім досудового розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України, яке у таких випадках здійснює функції центрального органу України. Таким чином, загальними нормами, які регулюють міжнародне співробітництво, законодавець фактично наділив Національне антикорупційне бюро України функцією Центрального органу, який уповноважений від імені держави направити до іншої держави запит про надання міжнародної правової допомоги.
Запити про надання міжнародної правової допомоги, які направляються до інших держав Національним антикорупційним бюро України, можуть стосуватися будь яких процесуальних дій, але при цьому законодавець позбавив бюро права самостійно робити запити про екстрадицію особи і виконувати запити про таку екстрадицію на території України. Простіше кажучи, стосовно процедури екстрадиції, Національне антикорупційне бюро не має повноважень центрального органу України.
Зазначає, що вказане твердження, ґрунтується, перш за все на тому, що процедура екстрадиції, виділена законодавцем в окрему главу (глава 44) розділу IX КПК України, приписи якої по відношенню до загальних положень розділу IX є спеціальними. Так, відповідно до статті 574 КПК України, центральним органом України щодо екстрадиції особи під час досудового розслідування є ,виключно, Генеральна прокуратура України, яка, відповідно до ч. 4 ст. 574 КПК України і має звертатися до компетентних органів іноземних держав із запитами про екстрадицію особи.
Поділ повноважень щодо підготовки документів до направлення запитів про екстрадицію відображений у статті 575, глави 44 КПК України. Відповідно до зазначеної норми, клопотання про видачу особи в Україну готує слідчий (детектив), прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування з дотриманням вимог, передбачених КПК України.
Клопотання про видачу особи (екстрадицію) передаються до відповідного центрального органу України через відповідну регіональну прокуратуру (в даному випадку, в Генеральну прокуратуру України через Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру) у десятиденний строк з дня затримання особи на території іноземної держави. У зазначений строк керівник відповідного органу досудового розслідування у складі Національного антикорупційного бюро України безпосередньо передає Генеральній прокуратурі України клопотання про видачу особи (екстрадицію). А вже Генеральна прокуратура України звертається до компетентного органу іноземної держави із запитом про видачу особи в Україну. Запит про видачу направляється керівником центрального органу України або уповноваженою ним особою протягом п'яти днів з дня отримання клопотання.
Вказує, що аналізуючи зазначені норми в їх системному взаємозв'язку, можна зробити наступний висновок, що у разі виникнення необхідності, детектив Національного антикорупційного бюро України, готує клопотання про екстрадицію особи. Зазначене клопотання повинно бути адресоване Центральному органу, яким під час досудового розслідування є Генеральна прокуратура України. Таке клопотання подається до Генеральної прокуратури України протягом 10 днів з дня затримання особи на території іноземної держави. Генеральна прокуратура України протягом п'яти днів з дня отримання клопотання, звертається до компетентного органу іноземної держави із запитом про видачу особи в Україну.
Крім зазначеного, неможливість звертатися з запитами про екстрадицію безпосередньо до компетентних органів іноземних держав, цілком узгоджуються з приписами іншої спеціальної норми - Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» (далі - Закон). Так, відповідно до п. 17, 18 ч. 1 ст. 17 Закону, Національному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов'язків надається права здійснювати правове співробітництво із компетентними органами іноземних держав, міжнародними організаціями з питань проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування на підставі законів та міжнародних договорів України. Виступати як представник інтересів держави під час розгляду у закордонних юрисдикційних органах справ про розшук, арешт, конфіскацію та повернення в Україну відповідного майна, захист прав та інтересів держави з питань, які стосуються виконання обов'язків Національного бюро, а також залучати з цією метою юридичних радників. Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону, Національне бюро може від імені України надавати міжнародні доручення щодо проведення оперативно-розшукових та слідчих дій, укладати угоди про співробітництво з питань її повноважень з іноземними і міжнародними правоохоронними органами та організаціями, звертатися від імені України до іноземних державних органів в установленому законодавством України та відповідних держав порядку. Таким чином, з зазначених норм вбачається, що а ні КПК України, а ні Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України», не містять положень, які б надавали детективам Національного антикорупційного бюро право самостійно звертатися до компетентних органів іншої держави із запитами про екстрадицію особи.
Згідно з приписами частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи, якими, в тому числі є детективи Національного антикорупційного бюро України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначеною нормою в Україні встановлено певний стан організованості та упорядкованості суспільних стосунків на основі права, який утворюється внаслідок практичної реалізації приписів правових норм - правовий порядок. Його зміст становить правомірна, тобто така, що здійснюється в межах правових норм, поведінка учасників суспільних стосунків, коли вони використовують належні їм суб'єктивні права, виконують юридичні обов'язки та дотримуються юридичних заборон. При цьому, зазначеною нормою встановлений спеціально-дозвільний тип правового регулювання, що поширюється на дії суб'єктів, уповноважених здійснювати функції держави: органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Даний принцип відносно органів, які наділені державно-владними повноваженнями, може бути сформульований як: «заборонено все, крім дозволеного законом».
Встановлення щодо органів державної влади спеціально-дозвільного типу правового регулювання є найбільш відповідним способом впорядкування їх діяльності в умовах правової держави, позаяк забезпечує підпорядкування реалізації владних функцій вказаними органами та їх посадовими особами вимогам закону, вводить їх діяльність у чіткі, зрозумілі для усіх рамки і саме таким чином обмежує можливості прояву свавілля. Правовий характер держави передовсім означає, що діяльність органів державної влади, їх посадових осіб має здійснюватися на основі повноважень, встановлених нормативно-правовими актами, у їх межах і за процедурою, встановленою законодавством. Зазначена норма зобов'язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Вказує, що з аналізу вказаної норми, у системному зв'язку з положеннями глави 44, розділу IX КПК України та Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» вбачається, що звернення детектива ОСОБА_5 до компетентних органів Королівства Іспанія з запитом про екстрадицію народного депутата України ОСОБА_6 , було здійснено в порушення процесуального закону в частині обов'язку звертатися з зазначеним запитом про екстрадицію виключно через Генеральну прокуратуру України, а тому зазначені дії є незаконними.
Згідно зі ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Якщо інше не передбачено КПК України, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до будь-яких засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України.
Відповідно до п. 2 листа ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.11.2012 № 1640/0/4-12 «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування», за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора постановляється ухвала, яка може бути: 1) про скасування рішення слідчого чи прокурора у випадку визнання його незаконним; 2) про зобов'язання припинити дію у випадку визнання її незаконною; 3) про зобов'язання вчинити певну дію у випадку визнання бездіяльності незаконною.
На підставі вищевикладеного просить задовольнити скаргу.
Прокурор та детектив у судовому засіданні заперечували проти задоволення скарги, надали письмові пояснення, в яких зазначили, що Солом'янським районним судом м. Києва розглядається скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42015110000000121 на дії детектива НАБ України ОСОБА_5 щодо направлення до компетентних органів Королівства Іспанія запиту про екстрадицію ОСОБА_6 .
Зазначили, що порядок оскарження дій чи бездіяльності слідчого або прокурора регламентовано ст. 303-307 КПК України. Та відповідно до ч.1 ст. 303 КПК України рішення у формі запиту про екстрадицію, незалежно від суб'єкта, який його прийняв не підлягає оскарженню до слідчого судді на стадії досудового розслідування та відповідно до ч.2 тієї ж статті може бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статтей 314-316 цього Кодексу.
Вказав, що згідно положень ч.ч. 4-5 ст. 304 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Вказав, що за таких обставин, слідчий суддя, має постановити ухвалу про відмову у відкритті провадження за скаргою.
Також зазначили, що Директором Національного антикорупційного бюро України листом від 09.12.2016 за №01/187/44415 на адресу Генеральної прокуратури України направлено клопотання до компетентних органів Королівства Іспанія про видачу особи, ОСОБА_6 , в Україну для притягнення до кримінальної відповідальності.
У подальшому, листом від 13.12.2016 №06-40411-15 Генеральною прокуратурою України вищевказаний запит направлено на адресу Міністерства юстиції Королівства Іспанія.
Відповідно до ч.5 ст. 8 ЗУ «Про прокуратуру» у Генеральній прокуратурі України утворюється (на правах самостійного структурного підрозділу) Спеціалізована антикорупційна прокуратура. У межах реалізації своїх функцій Спеціалізована антикорупційна прокуратура здійснює міжнародне співробітництво. Відповідно до п.1 ч.8 ст. 8-1 ЗУ «Про прокуратуру» Заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури представляє Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, громадськими об'єднаннями, міжнародними організаціями та іноземними органами влади.
Також зазначили, що 16.11.2017 до Генеральної прокуратури України надійшов лист щодо виконання запиту про екстрадицію ОСОБА_6 від МЗС Іспанії, яким поінформовано Генеральну прокуратуру України та у подальшому НАБ України про те, що Центральним слідчим судом №6 Національної Аудієнції Іспанії обрано запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді умовного звільнення у рамках розгляду справи про його екстрадицію, із покладенням обов'язку 1 числа кожного місяця з'являтись перед Центральним слідчим судом №6 Національної аудієнції або іншим судом відповідно до місця проживання. Сама ж процедура розгляду запиту про видачу особи на даний час триває.
Слідчий суддя, вивчивши скаргу, додані до неї матеріали, вислухавши адвоката, прокурора та детектива, приходить до наступного висновку.
Встановлено, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Генеральної прокуратури України процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42015110000000121 від 19.03.2015 року, за ознаками скоєння ОСОБА_6 та іншими, кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 388, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України.
Адвокат, в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , звертаючись до слідчого судді зі скаргою зазначив, що детектив, в порушення норм чинного законодавства, за погодженням з прокурором групи прокурорів від імені Національного антикорупційного бюро України звернувся з запитом до компетентних органів Королівства Іспанія про екстрадицію народного депутата України ОСОБА_6 .
Відповідно до ст. 541 ч. 1 п.2 КПК України видача особи (екстрадиція) - видача особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Екстрадиція включає: офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи; перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі; прийняття рішення за запитом; фактичну передачу такої особи під юрисдикцію запитуючої держави.
Відповідно до ст. 28 Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13.12.1957р., ратифікованої законом від 16.01.1998 року ця Конвенція щодо тих країн, до яких вона застосовується, замінює положення будь-яких двосторонніх договорів, конвенцій або угод, які регулюють видачу правопорушників між будь-якими двома Договірними Сторонами.
Згідно з ч.1 ст. 545 КПК України Генеральна прокуратура України є центральним органом України .
Частиною 4 статті 545 КПК України встановлено, що якщо цим Кодексом або чинним міжнародним договором України передбачено інший порядок зносин, на визначений цими законодавчими актами орган поширюються повноваження, передбачені частинами першою, другою цієї статті.
Відповідно до ст. 574 КПК України центральними органами України щодо видачі особи (екстрадиції), якщо інше не передбачено міжнародним договором України, є відповідно Генеральна прокуратура України та Міністерство юстиції України.
Згідно ч.2 цієї ж статті Генеральна прокуратура України є центральним органом України щодо видачі (екстрадиції) підозрюваних, обвинувачених у кримінальних провадженнях під час досудового розслідування.
Відповідно до ч.4 ст.574 КПК України центральні органи України щодо видачі особи (екстрадиції) відповідно до цього Кодексу:
1) звертаються до компетентних органів іноземних держав із запитами про видачу особи (екстрадицію), тимчасову видачу або транзитне перевезення;
2) розглядають запити компетентних органів іноземних держав про видачу особи (екстрадицію), тимчасову видачу або транзитне перевезення та приймають рішення щодо них;
3) організовують проведення екстрадиційної перевірки;
4) організовують прийом-передачу осіб, щодо яких прийнято рішення про видачу (екстрадицію), тимчасову видачу чи транзитне перевезення;
5) здійснюють інші повноваження, визначені цим розділом або міжнародним договором про видачу особи (екстрадицію).
Згідно з ч.1 ст. 575 КПК України клопотання про видачу особи в Україну готує слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, з дотриманням вимог, передбачених цим Кодексом та відповідним міжнародним договором України.
Відповідно до ч. 2 ст. 575 КПК України клопотання складається у письмовій формі і повинно містити дані про особу, видача якої вимагається, обставини і кваліфікацію вчиненого нею злочину. До клопотання додаються такі документи:
1) засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності;
2) копія вироку з підтвердженням набуття ним законної сили, якщо видача запитується для приведення вироку до виконання;
3) довідка про відомості, які вказують на вчинення кримінального правопорушення особою, або довідка про докази, якими підтверджується винуватість розшукуваної особи у його вчиненні;
4) положення статті закону України про кримінальну відповідальність, за яким кваліфікується кримінальне правопорушення;
5) висновок компетентних органів України про громадянство особи, видача якої запитується, складений згідно з вимогами закону про громадянство України;
6) довідка про частину невідбутого покарання, якщо йдеться про видачу особи, яка вже відбула частину призначеного судом покарання;
7) інформація про перебіг строків давності;
8) інші відомості, передбачені міжнародним договором України, який також чинний для іноземної держави, на території якої встановлено розшукувану особу.
Згідно з ч. 5 ст. 575 КПК України центральний орган України за наявності підстав, передбачених міжнародним договором України, звертається до компетентного органу іноземної держави із запитом про видачу особи в Україну. Запит про видачу направляється керівником центрального органу України або уповноваженою ним особою протягом п'яти днів з дня отримання клопотання.
Процедура екстрадиції, виділена законодавцем в окрему главу (глава 44) розділу IX КПК України міжнародне співробітництво під час кримінального провадження
Слід зазначити, що вказаний розділ містить також главу 43 міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій, в якій статтею 552 визначений зміст та форма запиту про міжнародну правову допомогу, в тому числі і назву органу, який звертається за допомогою, та компетентного органу запитуваної сторони.
Зміст і форма запиту про видачу особи (екстрадицію) має відповідати вимогам ст. 548 КПК або міжнародного договору України, що застосовується у конкретному випадку. Зміст запиту про видачу особи (екстрадицію) повинен містити такі самі обов'язкові реквізити, як і запит про міжнародну правову допомогу (ч. 2 ст. 552 КПК України).
Так, згідно ст. 548 КПК України запит (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво складається органом, який здійснює кримінальне провадження, або уповноваженим ним органом згідно з вимогами цього Кодексу та відповідного міжнародного договору України, а за його відсутності - згідно з цим Кодексом. Запит і долучені до нього документи складаються у письмовій формі, засвідчуються підписом уповноваженої особи та печаткою відповідного органу. Запит і долучені до нього документи супроводжуються засвідченим у встановленому порядку перекладом мовою, визначеною відповідним міжнародним договором України, а за відсутності такого договору - офіційною мовою запитуваної сторони або іншою прийнятною для цієї сторони мовою. Запит надсилається за кордон поштою, а в невідкладних випадках електронним, факсимільним або іншим засобом зв'язку. У такому разі оригінал запиту надсилається поштою не пізніше трьох днів з моменту його передання електронною поштою, факсимільним або іншим засобом зв'язку.Уповноважений (центральний) орган України може прийняти до розгляду запит, який надійшов від запитуючої сторони електронним, факсимільним або іншим засобом зв'язку. Виконання такого запиту здійснюється виключно за умови підтвердження надіслання або передачі його оригіналу. Направлення компетентному органу іноземної держави матеріалів виконання запиту можливе тільки після отримання українською стороною оригіналу запиту.
Відповідно до ст. 552 КПК України зміст та форма запиту про міжнародну правову допомогу повинні відповідати вимогам цього Кодексу або міжнародного договору України, що застосовується у конкретному випадку. Запит може бути складений у формі доручення. Запит повинен містити:
1) назву органу, який звертається за допомогою, та компетентного органу запитуваної сторони;
2) посилання на відповідний міжнародний договір або на дотримання засади взаємності;
3) найменування кримінального провадження, щодо якого запитується міжнародна правова допомога;
4) стислий опис кримінального правопорушення, що є предметом кримінального провадження, та його правову кваліфікацію;
5) відомості про повідомлену підозру, обвинувачення з викладенням повного тексту відповідних статей Кримінального кодексу України;
6) відомості про відповідну особу, зокрема її ім'я та прізвище, процесуальний статус, місце проживання або перебування, громадянство, інші відомості, які можуть сприяти виконанню запиту, а також зв'язок цієї особи із предметом кримінального провадження;
7) чіткий перелік запитуваних процесуальних дій та обґрунтування їхнього зв'язку із предметом кримінального провадження;
8) відомості про осіб, присутність яких вважається необхідною під час виконання процесуальних дій, і обґрунтування цієї необхідності;
9) інші відомості, які можуть сприяти виконанню запиту або передбачені міжнародним договором чи вимогою компетентного органу запитуваної сторони.
У зв'язку з тим з тим, що центральний орган України вирішує питання щодо направлення запиту про видачу особи (екстрадицію), то клопотання компетентного органу повинно містити такі ж самі реквізити, як і відповідний запит. При цьому клопотання повинно бути підписане та скріплене гербовою печаткою компетентного органу.
Як вбачається, з наявного в матеріалах справи клопотання про видачу особи в Україну для притягнення до кримінальної відповідальності, наданим стороною обвинувачення, 09.12.2016р № 01-18/44415 детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 , за погодженням з прокурором групи прокурорів ОСОБА_7 , від імені Національного антикорупційного бюро України, звернувся до компетентних органів Королівства Іспанія з клопотанням про затримання та видачу компетентним органам України, народного депутата України ОСОБА_6 .
Встановлено, що Директором Національного антикорупційного бюро України листом від 09.12.2016 за №01/187/44415 на адресу Генеральної прокуратури України направлено клопотання НАБУ до компетентних органів Королівства Іспанія про видачу особи ( ОСОБА_6 ) в Україну для притягнення до кримінальної відповідальності.
Як вказав прокурор, у подальшому, листом від 13.12.2016 №06-40411-15 Генеральною прокуратурою України вищевказане клопотання направлено на адресу Міністерства юстиції Королівства Іспанія.
Слід зазначити, що вказаний лист є саме листом, та вочевидь не відповідає положенням інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України 24.02.2016 № 103 (Зі змінами, внесеними наказом Генеральної прокуратури України від 12.07.2017 №208).
Також до даного листа від 13.12.2016 №06-40411-15 прокурором додано його переклад.
Слідчий суддя зазначає, що переклад, який надав прокурор, листа від 13.12.2016 №06-40411-15, не містить ні дати, ні номера вищезазначеного листа.
Що стосується запиту про видачу особи від 7.12.2016, надану скаржником, то при оцінці зазначеного документу слідчий суддя виходить з наступного.
В наданому скаржником перекладі з англійської мови, вказаний документ зазначений як « запит про видачу особи в Україну з метою кримінального переслідування». При цьому, документ за підписом заступника Генерального прокурора ОСОБА_8 від 13.12.2016 №06-40411-15, наданий у судове засідання прокурором, взагалі не має назви, а тому вважати його запитом про екстрадицію особи у слідчого судді немає підстав.
Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що законодавцем передбачено наступний порядок екстрадиції особи.
По-перше, це повинно бути звернення.
Визначальним при цьому є те, що таке звернення повинно бути від імені держави до іншої держави.
По-друге, законодавець передбачав єдину форму такого звернення - запит.
По-третє, з таким зверненням до іншої держави, під час досудового слідства може звертатися виключно Генеральна прокуратура України як центральний орган.
Таким чином, законодавець не наділяв детектива НАБ України правом будь-яким чином та в будь-якій формі звертатися до іншої держави щодо видачі особи. І хоча, відповідно до п.1. ст. 575 КПК України, клопотання про видачу особи в Україну готує детектив, таке клопотання вочевидь не повинно містити звернення до іншої держави.
Інше тлумачення вищезазначених норм, може призвести до необґрунтованого звуження повноважень Центрального органу України, фактично звівши його функції до пересилання клопотання детектива компетентному органу іншої держави.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст.575 КПК України, клопотання про видачу особи передаються Центральному органу України у десятиденний строк з дня затримання особи на території іноземної держави. Зазначеною нормою законодавець чітко окреслив процедуру направлення клопотання про видачу особи до Центрального органу України, відзначивши її початок днем затримання особи на території іноземної держави.
В судовому засіданні сторона обвинувачення не надала суду відомостей про те, що особа про яку йдеться у запиті про екстрадицію особи, взагалі була затримана.
Системний аналіз вказаних норм чинного законодавства вказує на те, що з запитом до компетентного органу іноземної держави має звернутися саме Генеральна прокуратура України, як центральний орган. Однак, як вбачається з наданих матеріалів, до компетентного органу іноземної держави з запитом звернувся детектив за погодження з прокурором, а Генеральною прокуратурою було лише листом направлено запит до Міністерства юстиції Королівства Іспанія.
Виходячи з вищевикладеного, слідчий суддя вважає, що детектив, звернувшись з клопотанням про екстрадицію ОСОБА_6 , яке в подальшому було направлено листом Генеральної прокуратури України на адресу Міністерства юстиції Королівства Іспанія, що і підтверджено стороною обвинувачення в судовому засіданні, порушив визначений процесуальним кодексом порядок такого звернення, тобто, не здійснив процесуальні дії визначені законом.
Згідно зі ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Якщо інше не передбачено КПК України, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до будь-яких засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України.
Відповідно до п. 2 листа ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.11.2012 № 1640/0/4-12 «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування», за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора постановляється ухвала, яка може бути: 1) про скасування рішення слідчого чи прокурора у випадку визнання його незаконним; 2) про зобов'язання припинити дію у випадку визнання її незаконною; 3) про зобов'язання вчинити певну дію у випадку визнання бездіяльності незаконною.
З врахуванням вищевикладеного, слідчим суддею не приймається до уваги позиція сторони обвинувачення, крім того, слід зазначити, що скаржник оскаржує не саме рішення про екстрадицію, а лише вказує про порушення норм процесуального закону при розгляді вказаного питання.
З врахуванням вищевикладеного, слідчий суддя вважає за необхідне частково задовольнити скаргу та визнати дії детектива незаконними, що стосується вимоги про скасування запиту детектива в ній слід відмовити, оскільки, дана вимога не грунтується на законі.
Керуючись ст. 55 Конституції України, п.п. 3.1, 3.2 рішення Конституційного суду України у справі №1-17/2009 від 30.06.2009 року, ст.ст. 21,303-307, 541, 545, 574, 575 КПК України,
Скаргу - задовольнити частково.
Визнати дії детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 , які виразилися у його зверненні, від імені Національного антикорупційного бюро України до компетентних органів Королівства Іспанія з запитом № 01-18/44415 про екстрадицію ОСОБА_6 - незаконними.
В іншій частині - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: