Справа № 758/6228/17
15 листопада 2017 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Супрун Г. Б.,
секретаря - Цукурової Д.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернулася до суду в порядку адміністративного судочинства із позовом до Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити призначення та виплату пенсії.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 07.02.2017 року вона звернулась до відповідача із завою про перехід на пенсію по втраті годувальника після смерті чоловіка, який був державним службовцем. На подану заяву їй була надана відповідь про відмову у задоволенні заяви про перехід на пенсію по втраті годувальника. На думку позивача відповідачем неправомірно відмовлено їй в переході на пенсію по втраті годувальника, оскільки при звернення до пенсійного фонду вона подавала всі необхідні документи, що передбачені порядком подання та оформлення документів для призначення пенсії. Крім того, зазначили, що її чоловік ОСОБА_2 пропрацював на державній службі та мав статус державного службовця, як працівник сьомої категорії на посаді державного служби більше ніж 20 років, тому відмова посадових осіб управління Пенсійного фонду у переведення на пенсію по втраті годувальника є протиправною.
Враховуючи вищевикладене, позивач просила визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови про перехід на пенсію по втраті годувальника; здійснити перерахунок та виплату пенсії у зв'язку із втратою годувальника у відповідності до положень Закону України «Про державну службу» у розмірі 70 % суми пенсії померлого годувальника починаючи з 01.02.2017 року.
В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала з підстав, заявлених в позові.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, відповідно до вимог ст. 33 КАС України, причини неявки суду невідомі, жодної заяви суду не направив. Тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних доказів у справі.
Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2, який доводився позивачу ОСОБА_1 чоловіком, що підтверджується свідоцтвом про одруження, копія якого міститься в матеріалах справи.
У позовній заяві позивач зазначила про те, що 07.02.2017 року вона звернулась до Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про переведення її на пенсію по втраті годувальника, після смерті чоловіка, який був державним службовцем у відповідності до вимог Закону України «Про державну службу».
Листом від 14.02.2017 року за № 8522/05 їй була надана відповідь про відмову у переведенні на пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка державного службовця, у зв'язку з тим, що 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ «Про державну службу». Також у листі було вказано на те, що пенсії по інвалідності та в разі втрати годувальника, а також пенсії за віком особам, які не мають права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723, призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як це передбачено ст. 90 Закону № 889.
Судом встановлено, що чоловік позивача ОСОБА_2 до дня смерті отримував пенсію державного службовця. Згідно наявного в матеріалах справи посвідчення ОСОБА_1 отримує пенсію за віком.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції від 16 грудня 1993 року) у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
Згідно п. 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ «Про державну службу» визначено, що на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» можуть розраховувати особи, які на день набрання чинності Закону № 889-VІІІ мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету міністрів України.
Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-V-III, що набув чинності з 01 травня 2016 року, державні службовці, які на день набрання чинності цим законом обіймають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 попереднього Закону України «Про державну службу», мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 (в редакції від 16 грудня 1993 року) в порядку, визначеному для осіб, які мають не менше, як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності новим Законом мають не менше, як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею Закону № 3724-XII, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 цього «старого» закону в порядку, визначеному для осіб, які мають не менше, як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції від 16 грудня 1993 року) право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
У разі смерті державного службовця непрацездатним членам його сім'ї, які були на його утриманні призначається пенсія по втраті годувальника, яка обчислюється у відсотках від суми заробітної плати померлого годувальника з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до 01.01.2011р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (стаття 37 Закону).
Згідно з п.2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про держслужбу втратив чинність Закон №3723, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і12 цього розділу.
Пунктами 10 та12 вищезазначеного розділу передбачено право державних службовців за певних умов на призначення пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону №3723.
Пенсії по інвалідності та у разі втрати годувальника, а також пенсії за віком, особам, які не мають права на призначення пенсії відповідно до зазначеної статті, призначаються згідно з нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на викладене, позивач ОСОБА_1 звертаючись до відповідача із заявою про переведення її на пенсію по втраті годувальника мала на це право, тому відмова Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві згідно листа № 8522/05 від 06 жовтня 2014.02.2017 року про відмову у перерахунку пенсії та переведення на пенсію по втраті годувальника є неправомірною.
Судом встановлено, що позивач має право на переведення на пенсію по втраті годувальника у відповідності до норм Закону України «Про державну службу».
Враховуючи викладене та, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню. Суд вважає за можливе визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні її на пенсію по втраті годувальника, а також зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію у зв'язку із втратою годувальника у відповідності до вимог Закону України «Про державну службу» у розмірі 70 % від суми пенсії померлого годувальника ОСОБА_2, починаючи з дня звернення до Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України із заявою.
Судові витрати відповідно до вимог ст. 94 КАС України підлягають стягненню з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст. 37 Закону України «Про державну службу», ст. ст. 2, 158-160,167, 183-2 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні її на пенсію по втраті годувальника.
Зобов'язати Центральне об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку із втратою годувальника у відповідності до вимог Закону України «Про державну службу» у розмірі 70 % від суми пенсії померлого годувальника ОСОБА_2, починаючи з дня звернення із заявою до Центрального управління пенсійного фонду України в м. Києві - з 07.02.2017р.
Стягнути з Центрального управління пенсійного фонду України в м. Києві судовий збір у розмірі 551,20 грн. в дохід держави.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Подільській районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Г. Б. Супрун