Справа № 761/40107/16-ц
Провадження № 2/761/2317/2017
12 квітня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Гуменюк А.І.
при секретарі Бондарю В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1, до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1 (далі - Позивач) 14 листопада 2016 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Третя особа), про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року Відповідач народила дитину ОСОБА_1. Зауважив, що 11 березня 2016 року за заявою ОСОБА_2 дитину було влаштовано до Київського міського будинку дитини «Берізка». Зазначив, що Відповідач, з моменту влаштування дитини в державний заклад, не відвідує сина, не цікавиться його долею, життям та здоров'ям, що дає підстави вважати, що ОСОБА_2 самоусунулася від виховання та утримання ОСОБА_1, чим остаточно довела свої наміри щодо нього. Крім того, Позивач стверджує, що раніше за рішеннями судів Відповідача неодноразово було позбавлено батьківських прав щодо її дітей. Просив суд ухвалити судове рішення, яким позбавити громадянку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьківських прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також призначити стягнення аліментів з Відповідача на користь Київського міського будинку дитини «Берізка» на утримання дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в ? частині з доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину в місяць, починаючи з часу подання позовної заяви та до досягнення ним 18-річного віку.
У судовому засіданні, представник Позивача позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Позовні вимоги просив суд задовольнити у повному обсязі.
Відповідач, повідомлена у встановленому законом порядку, у судове засідання не з'явилася. Про місце, день та час судового розгляду неодноразово повідомлялася належним чином. Про причину неявки суд не повідомила, представника з належними повноваженням для участі у справі до суду не направила. Клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за її відсутності, як і заперечень на позов, до суду не подавала.
Представник Третьої особи у судовому засіданні позов підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві. Просила суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Суд знаходить можливим розгляд справи за відсутності Відповідача, ухваливши у справі заочне рішення, враховуючи той факт, що представник Позивач та представник Третьої особи не заперечували проти заочного розгляду справи за відсутності сторони Відповідача.
Заслухавши пояснення представника Позивача та представника Третьої особи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню частково, з таких підстав.
За змістом статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з частинами 2 та 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_2 народила дитину ОСОБА_1, що підтверджується копією Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1, виданим Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві (а.с. 5).
Реєстрацію народження дитини проведено відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.
Судом встановлено, що за заявою ОСОБА_2 від 09 березня 2016 року, на ім'я начальника служби у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_5, вх. № Ж-129 від 10 березня 2016 року, малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, було влаштовано в Київський міський будинок дитини «Берізка» (а.с. 9).
За змістом Наказу від 20 липня 2016 року № 47 Служби у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, поставлено на облік з присвоєнням облікового номеру по категорії дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах (а.с. 10).
Згідно Розпорядження від 20 вересня 2016 року № 572 Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, утримання малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, після направлення його до державного інтернатного закладу, проводиться за рахунок державних коштів (а.с. 11).
Зі змісту листа Головного лікаря Київського міського будинку дитини «Берізка» ОСОБА_6 на ім'я Заступника начальника Служби у справах дітей Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації ОСОБА_7 вих. № 580 від 08 серпня 2016 року на № 40-1588 від 02 серпня 2016 року, вбачається, що ОСОБА_2 за час перебування свого малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в Київському міському будинку дитини «Берізка» не відвідувала його жодного разу та не цікавилась станом здоров'я дитини. Про те ж свідчить і лист № 061/150-80 від 15 лютого 2017 року до Служби у справах дітей Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації.
Крім того, на виконання повідомлення вх. № 17174 від 09 серпня 2016 року Служби у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про перевірку за місцем проживання громадянки ОСОБА_2, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, старшим лейтенантом поліції ДОП-3 відділу поліції Шевченківського УП ГУ Національної поліції в м. Києві ОСОБА_3 за результатами перевірки за місцем проживання складено рапорт про те, що при неодноразових відвідуваннях у вечірній та денний час доби адреси місцепроживання ОСОБА_2, двері ніхто не відчиняв та на дзвінки і стуки не відповідав. У зв'язку з чим, встановити місце перебування, проживання та зв'язок з останньою не виявилося можливим. Сусіди повідомили, що такої особи вони не знають та охарактеризувати не можуть, як і підтвердити чи проживає ОСОБА_2 за даною адресою (а.с. 14).
Згідно листа Відділу державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві Міністерства юстиції України р.№ 556/16.2-09 від 27 лютого 2017 року, адресованого Службі у справах дітей Шевченківської РДА в м. Києві, реєстрація смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у відділі не проводилась, в Державному реєстрів актів цивільного стану громадян актовий запис про смерть також не виявлено.
Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
З матеріалів справи вбачається, що Рішенням Радянського районного суду м. Києва від 11 грудня 1995 року ОСОБА_8 позбавлено батьківських прав щодо сина ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4; згідно Рішення Радянського районного суду м. Києва від 01 листопада 1999 року, ОСОБА_12 позбавлено батьківських прав щодо доньки ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5; згідно заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2012 року, ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав щодо сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6; Згідно Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2015 року, ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав щодо ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 15, 16, 17-18, 20-21).
За змістом частини 2 пункту 16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно висновку Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 109/02/40-9253 від 09 листопада 2016 року, ОСОБА_2 мати малолітньої дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, не піклується про фізичний, духовний та моральний розвиток малолітнього, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікування, що негативно впливає на його фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з дитиною, взагалі відмовляється брати участь у вихованні дитини (а.с. 22-23).
Згідно з частинами 1-3 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1-3 статті 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом Преамбули Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенції), ратифікованої Верховною Радою Української РСР 27 лютого 1991 року, Організація Об'єднаних Націй в Загальній декларації прав людини проголосила, що діти мають право на особливе піклування і допомогу.
Відповідно до Статті 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Аналізуючи фактичні обставини справи, встановлені судом, оцінивши достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги ті факти, що ОСОБА_2, ведучи асоціальний, нездоровий спосіб життя, участі у вихованні та утриманні малолітнього сина ОСОБА_1, не бере, його життям, здоров'ям та розвитком не цікавиться, дитина за станом здоров'я потребує догляду та лікування, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо її сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
За змістом частини 1 статті 166 Сімейного кодексу України, особа, позбавлена батьківських прав:
1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання;
2) перестає бути законним представником дитини;
3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;
4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);
6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
Однак, як визначено у частині другій статті 166 Сімейного кодексу України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Згідно з частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини 1 статті 184 Сімейного кодексу України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
За змістом частини 2 статті 182 Сімейного кодексу України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Судом встановлено, що Відповідач офіційно ніде не працює, регулярного стабільного доходу не має. З цих підстав суд вважає за недоцільне призначити стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_1 в розмірі ? частина доходу, але не менше тридцяти відсотків прожиткового мінімуму на дитину в місяць до досягнення ним повноліття.
Аліменти з ОСОБА_2 на дитину ОСОБА_1 підлягають визначенню у твердій грошовій сумі, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За змістом частини 1 статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З огляду на вищезазначене, враховуючи те, що прожитковий мінімум для дитини віком до 6 років у період з 01 січня 2017 року до 30 квітня 2017 року діючим законодавством, зокрема Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року, закріплено у розмірі 1 355 грн. 00 коп., за підрахунками суду, 30 % від прожиткового мінімуму для дитини до 6 років, становить 406 грн. 50 коп., які підлягають стягненню з Відповідача на користь Київського міського будинку дитини «Берізка», на вихованні в якому перебуває малолітній син Відповідача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи від дня пред'явлення позову - 14 листопада 2016 року та до досягнення останнім повноліття.
Крім того, з Відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 280 грн. 00 коп.
З урахуванням викладеного, на підставі Преамбули Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою Української РСР 27 лютого 1991 року, статей 164, 165, 166, 180, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин та звернення Позивача до суду, статей 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року, керуючись статтями 8, 10, 11, 13, 60, 61, 88 209, 212-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_1, до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - з а д о в о л ь н и т и частково.
Позбавити ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) батьківських прав стосовно сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стягнути із ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_1) зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2) на користь Київського міського будинку дитини «Берізка» (Код ЄДРПОУ 23390630) аліменти на сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 406 грн. 50 коп., але не менше тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_8 року, починаючи від дня пред'явлення позову - 14 листопада 2016 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - в і д м о в и т и.
Стягнути із ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_1) зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2) на користь держави судовий збір у розмірі 1 280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м. Києва за письмовою заявою ОСОБА_2.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене ОСОБА_2 до Апеляційного суду м. Києва в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення суду може бути оскаржене Органом опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, який діє в інтересах ОСОБА_1 та іншими особами, які приймали участь у справі, до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.