Справа № 442/213/17 Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В.
Провадження № 22-ц/783/6230/17 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.
Категорія: 53
29 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого судді - Струс Л.Б.
суддів: Левика Я.А., Цяцяка Р.П.
секретаря: Симець В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Сонячний промінь" на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу "Сонячний промінь" до Дрогобицької міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення міської ради, договорів купівлі-продажу та скасування рішення про державну реєстрацію права власності,
Оскаржуваною ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року заяву відповідача ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову задоволено.
Скасовано заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16.03.2017 року у цивільній справі № 442/213/17 за позовом Обслуговуючого кооперативу «Сонячний промінь» до Дрогобицької міської ради та ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення міської ради, договорів купівлі-продажу та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, а саме:
- знято арешт накладений на земельну ділянку НОМЕР_3 (кадастровий номер НОМЕР_1), загальною площею 72 кв.м. та земельну ділянку НОМЕР_4 (кадастровий номер НОМЕР_2), загальною площею 72 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1
- знято заборону будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо спірних земельних ділянок.
Дану ухвалу оскаржив Обслуговуючий кооператив "Сонячний промінь", подавши апеляційну скаргу у якій зазначає, що ухвала є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області відкрито провадження по справі за позовом Обслуговуючого кооперативу "Сонячний промінь" до Дрогобицької міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення міської ради, договорів купівлі-продажу та скасування рішення про державну реєстрацію права власності. Предметом спору є земельні ділянки, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1. Зазначає, що існувала висока ймовірність того, що ОСОБА_2 може в будь-який час здійснити відчуження спірних земельних ділянок на користь інших осіб, що може значно утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Саме ці ризики були враховані судом при постановленні ухвали про забезпечення позову від 16.03.2016 року. Вказує, що 16.03.2017 року, в день ухвалення рішення про накладення арешту судом першої інстанції ОСОБА_2 відчужила земельні ділянки на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4, таким чином відповідач вчинила дії для ухилення від відповідальності та унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Просить скасувати ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року про скасування заходів забезпечення позову та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про касування заходів забезпечення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, сторін ,перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з таких підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом. Судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур.
Статтею 7 цього Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру передбачено і п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. ст. 2, 8 ЦПК України.
У розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін "суд, встановлений законом" поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду (складу суду), але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року, "Лавентс проти Латвії" від 7 листопада 2002 року та "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року").
Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Як роз'яснено в п.п. 1 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника). Інститут забезпечення позову в цивільному процесі дозволяє гарантувати дійсне і ефективне виконання судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.
Як убачається з виділених матеріалів справи, постановляючи оскаржувану ухвалу, та скасовуючи вжиті ухвалою суду від 16 березня 2017 року заходи забезпечення позову, суд виходив з того, що позивачем не доведено суду про необхідність таких заходів забезпечення позову.
Проте повністю з таким висновком місцевого суду колегія суддів не може.
Згідно із роз'ясненням, яке міститься в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У п. 10 цієї постанови Пленуму також міститься роз'яснення про те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Проте, суд вирішуючи питання про скасування заходів забезпечення позову залишив поза увагою, що даний спір не є майновим, що взагалі виключає застосування такого заходу забезпечення позову, як арешт майна, а такий може бути накладено виключно на майно, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Однак, як безспірно встановлено в суді апеляційної інстанції власником спірної земельної ділянки відповідач ОСОБА_2 не є, а з 18.03.2017 року власником стала ОСОБА_4
Тобто, внаслідок застосування судом відповідних заходів, у виді арешту порушені права інших осіб, а саме власника земельної ділянки ОСОБА_4
В ході апеляційного перегляду також встановлено, що станом на момент укладення відповідачкою ОСОБА_2 договору про відчуження спірної земельної ділянки, останній не було достеменно відомо про встановлену судом заборону відчужувати таке майно, оскільки така при розгляді справи не була присутньою.
Виконавче провадження з примусового виконання ухвали суду про забезпечення позову закінчено 30.03.2017р.(а.с.118)
Тобто судом допущено порушення норм процесуального права, які унеможливлюють вирішення заяви відповідача про скасування заходів забезпечення позову в апеляційному порядку, оскільки таке повинно вирішуватися судом, який розглядає справу.
За таких обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи, суду слід належним чином виконати процесуальний обов'язок щодо з'ясування обставин, що мають значення для справи, зокрема, щодо підставності (обставин) вжиття заходів забезпечення позову у даній справі (з урахуванням характеру спору), у тому числі в обраний позивачем вид таких заходів, так і для їх застосування щодо майна, яке не належить відповідачу, з урахуванням чого з'ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, заявленим позовним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 209, 303, 304, п.3 ч.1 ст.312, ст.ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Сонячний промінь" задовольнити частково.
Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді