Справа № 460/1114/17 Головуючий у 1 інстанції: Карпин І.М.
Провадження № 22-ц/783/5187/17 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
Категорія: 50
27 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді: Шеремети Н.О.
суддів: Левика Я.А., Цяцяка Р.П.
секретаря: Жукровської Х.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 21 червня 2017 року, -
ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на підставі рішення Яворівського районного суду Львівської області від 05 березня 2015 року, просив визначити розмір коштів, які підлягають стягненню на користь ОСОБА_3 на утримання дитини, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 600 гривень щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
Оскаржуваним рішенням впозові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів відмовлено.
Рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2
Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що на момент ухвалення судом першої інстанції рішення про стягнення аліментів він був працевлаштований, мав постійне місце праці, отримував постійний дохід. Проте, з 06.11.2015 року він звільнений з органів внутрішніх справ і з цього часу у нього немає стабільного постійного доходу, шукає постійну роботу, намагається працевлаштуватися, однак безрезультатно, розмір його щомісячного доходу від тимчасової роботи в середньому становить від 1000 грн. до 1500 грн. Вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, безпідставно не взяв до уваги, що 03.06.2016 року він одружився вдруге і, ІНФОРМАЦІЯ_2 року у нього народився син, ОСОБА_5, утримання якого також потребує значних коштів, а відтак, з часу призначення аліментів рішенням Яворівського районного суду від 05 березня 2015 року погіршилося його матеріальне становище, змінився його сімейний стан, що потребує додаткових коштів. Крім цього, зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення позивача про недостатність суми коштів, які залишаються після сплати аліментів для утримання другої дитини та утримання нової сім»ї. З вищенаведених підстав апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, до суду не з'явилися, що відповідно до вимог ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.
Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
За загальними положеннями ЦПК України обов»язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; докази мають бути належними та допустимими (ст.ст.57-59 ЦПК України).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що позивач не надав суду доказів на підтвердження зміни, а саме, погіршення його матеріального стану після постановлення рішення Яворівського районного суду про стягнення аліментів на утримання дитини, а посилання позивача на той факт, що він отримує мінливий, нерегулярний дохід, а тому не має змоги сплачувати аліменти в визначеному судом розмірі, не може слугувати підставою зменшення розміру аліментів, які підлягають стягненню на підставі рішення суду, оскільки позивач є здоровим, працездатним, та зобов'язаний відповідно до чинного законодавства України утримувати свою доньку.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789Х11 від 27.02.1991 р. та набула чинності для України 27.09.1991 р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 141 СК України передбачено рівність прав та обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Згідно з роз'ясненнями п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. №3 «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства, стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Сімейний кодекс передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, ст. 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів. У свою чергу, особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 16.02.2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 19.02.2015 року між ними розірвано.
За час перебування у шлюбі у ОСОБА_2 та ОСОБА_7 народилась донька, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, її батьком записаний ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 10.07.2013 року.
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 05 березня 2015 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.05.2015 року до досягнення дитиною повноліття.
Як вбачається з матеріалів справи,ОСОБА_4 відвідує дошкільний навчальний заклад №4 міста Новояворівська (ІІ молодша група), часто хворіє та перебуває на «Д» обліку Новояворівської РП №1, що підтверджується копією медичної книжки.
Звертаючись в суд з позовом про зменшення розміру аліментів позивач свої вимоги мотивував тим, що у нього змінився сімейний стан, він створив нову сім'ю і у нього народився син, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також те, що на момент ухвалення рішення він був працевлаштований, що на його думку є підставою для зменшення розміру стягуваних з нього аліментів.
Відповідно до ст. 182 СК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.(ч.2 ст. 182 СК України).
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин і ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення мінімальний розмір аліментів на одну дитину не міг бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В подальшому, Законом України №2037-У111 від 17.05.2017 року внесено доповнення до статті 182 СК України, яку доповнено пунктом 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; та пунктом 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого та рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів. Вищезгаданим законом внесено зміни і до ч.2 ст. 182 СК України і встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Тобто, після ухвалення судом першої інтонації оскаржуваного рішення, збільшився, а не зменшився мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитину відповідного віку.
Аналогічні роз'яснення містяться в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".
Матеріалами справи підтверджується, що у зв»язку з тим, що ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований та не отримує постійного заробітку, він сплачує аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, виходячи з розміру середньої заробітної плати по Яворівському районі Львівської області і такий щомісячний розмір аліментів становить всього 896 грн. 51 коп., що на думку колегії суддів для позивача є спроможною сумою.
Оскільки аліменти - це платіж, спрямований саме на утримання дитини, який повинен бути достатнім для цього, разом з тим, він повинен бути співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання, яке є в обох із батьків, і має бути рівним, та покликаний захистити інтереси дитини в коштах у розмірі, необхідному для її життєдіяльності, збереження достойного рівня життя, який мала дитина до виникнення спору про стягнення аліментів, і який необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, а тому з врахуванням визначеного законом розміру прожиткового мінімуму на дитини, її потреб, зважаючи на обов»язок обох батьків брати участь в матеріальному утриманні дитини, враховуючи відсутність будь - яких протипоказань для офіційного працевлаштування відповідача на постійну роботу, в тому числі і на високооплачувану роботу для поліпшення його матеріального стану, колегія суддів вважає, що визначений рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 05.03.2015 року розмір аліментів забезпечить найбільш необхідні потреби дитини, належні умови проживання дитини, її лікування, що потребує значних коштів, і при цьому дитина сторін буде захищеною та буде отримувати матеріальне утримання від батька, що гарантовано як нормами національного, так і нормами міжнародного законодавства.
За таких обставин колегія суддів погоджується судом першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріальний стан ОСОБА_2 з часу ухвалення Яворівським районним судом Львівської області рішення від 05.03.2015 року про стягнення аліментів погіршився є необґрунтованими та голослівними, оскільки погіршення матеріального стану ОСОБА_2, про що він зазначає у позовній заяві, та неможливість сплачувати аліменти на утримання доньки у розмірі, визначеному рішенням суду, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК не доведено належними та допустимими доказами, а відсутність записів у його трудовій книжці про працевлаштування не є підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки судом першої інстанції встановлено, що з моменту звільнення з роботи ще у 2015 році позивач в центрі зайнятості, як особа, яка здійснює пошук роботи зареєстрований не був, хоча з 2015 року вчасно та в повному обсязі сплачував аліменти призначені Яворівським районним судом Львівської області від 05.03.2015 року.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо неможливості сплачувати призначений судом розмір аліментів є безпідставними, оскільки колегія суддів вважає, що позивачем на підставі належних та допустимих доказів не доведено того, що він за станом здоров'я чи інших обставин, що мають значення для визначення можливості сплачувати аліменти, не в змозі сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судом першої інстанції, оскільки він є працездатним, будь-яких обмежень у працевлаштуванні не має, а тому повинен брати участь в утриманні дитини, забезпечуючи її потреби в їжі, одязі тощо, у визначеному судом розмірі.
Доводи апелянта про те, що на його утриманні також перебувають дружина та син від іншого шлюбу, не звільняє його від обов'язку утримувати й свою малолітню доньку, сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, та не є підставою для задоволення апеляційної скарги й зменшення розміру аліментів, визначеного судом з врахуванням положень ч. 2ст. 182 СК України, оскільки зменшення розміру аліментів з ? частини від доходу платника аліментів, які повинен сплачувати позивач щомісячно на утримання доньки, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 600.00 грн., призведе до значного зменшення розміру матеріального утримання на дитину, що не сприятиме інтересам дитини в коштах у розмірі, необхідному для її життєдіяльності, збереження достойного рівня життя, який мала дитина до виникнення спору про стягнення аліментів, і який необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з"ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 21 червня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.
Головуючий: Шеремета Н.О.
Судді: Левик Я.А.
Цяцяк Р.П.
З оригіналом згідно.
Судове рішення набрало законної сили: 27.11.2017 р.
Суддя: Шеремета Н.О.
Дата оформлення копії: 04.12.2017 р.
Помічник судді: Карнидал В.В.