Справа № 604/993/17
Провадження № 2/604/422/17
29 листопада 2017 року смт. Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області
в складі:
Головуючого Сташківа Н.Б.
за участю:
секретаря судового засідання Гамана В.Т.
розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в смт. Підволочиську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Підволочиського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно,-
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Підволочиського району про визнання за нею в порядку спадкування права власності на житловий будинок з надвірними будівлями №36 по вул. Морозенка в с. Кошляки Підволочиського району Тернопільської області, загальною площею 90,2 кв.м., житловою площею 47,6 кв.м. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15 березня 2017 року померла ОСОБА_3, яка 26 березня 2004 року посвідчила заповіт на належний їй житловий будинок з прилеглими до нього побутовими будівлями та спорудами в користь дочки ОСОБА_1 Звернувшись до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначений житловий будинок, позивачу відмовлено у вчинені нотаріальної дії у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності спадкодавця на спадкове майно. Зазначила, що спірне будинковолодіння придбане її матір'ю згідно договору купівлі-продажу від 25 липня 1968 року, рішенням виконавчого комітету Кошляківської сільської ради № 17 від 30 березня 2001 року встановлено факт належності та визнано право власності на будинковолодіння, проте, оскільки згідно законодавчих актів, які діяли на час його будівництва, виникненням права власності на житловий будинок був сам факт його збудування, без прив'язання до проведення реєстрації, свідоцтво про право власності на ім'я власника не виготовлялось. Враховуючи те, що в позасудовому порядку захистити свої права позивач не має можливості,- просить позов задовольнити.
В судове засідання позивач не з'явилася, подала заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити, визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої 15 березня 2017 року в с. Кошляки Підволочиського району, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями №36 по вул. Морозенка в с. Кошляки Підволочиського району Тернопільської області, загальною площею 90,2 кв.м., житловою площею 47,6 кв.м. Справу просить розглянути у її відсутності.
Представник відповідача - ОСОБА_2 сільської ради Підволочиського району Тернопільської області у судове засідання не з'явився, однак подали до суду заяву згідно якої просять справу розглянути у їх відсутності, позовні вимоги визнають.
Судом встановлено, що визнання позову відповідачем ОСОБА_2 сільською радою у попередньому судовому засіданні не суперечить закону та не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб, позовні вимоги ґрунтуються на встановлений законом підставах, оскільки:
Згідно довідки про технічний опис об'єкта нерухомого майна, виданої Підволочиським БТІ 03 жовтня 2017 року №109, та технічного паспорта на житловий будинок індивідуального житлового фонду, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами № 36 по вул. Морозенка в с. Кошляки Підволочиського району, житловою площею 47,60 кв.м., загальною площею 90,2 кв.м., належить на праві приватної власності ОСОБА_3, право власності не зареєстроване. Рік побудови житлового будинку, добудови, ганку - 1980, літньої кухні, добудови, сходів, комори, господарського будинку -1977, хліва, вбиральні, піднавісу - 1987, гаража1989, жомової 1984, підвалу - 1936.
Рішенням виконавчого комітету Кошляківської сільської ради № 147 від 30 березня 2001 року встановлено факт належності та визнано право власності на будинковолодіння, які знаходяться на території сільської ради с. Кошляки по вул. Морозенка, номер будинковолодіння 36, - за ОСОБА_3, що стверджується випискою з рішення № 924 від 03 жовтня 2017 року.
ОСОБА_3 померла 15 березня 2017 року, актовий запис № 14, про що свідчить свідоцтво про смерть серії І-ИД № 218188, видане виконкомом ОСОБА_2 сільської ради Підволочиського району Тернопільської області.
У відповідності до заповіту, посвідченого секретарем виконкому Кошляківської сільської ради 26 березня 2004 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, заповіла у власність належний їй житловий будинок з прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташовані за місцем її проживання - ОСОБА_1.
Згідно довідки виданої виконкомом ОСОБА_2 сільської ради Підволочиського району № 584 від 05 вересня 2017 року на день смерті ОСОБА_3 разом з нею в житловому будинку по вул. Морозенка, 36, в с.Кошляки Підволочиського району Тернопільської були зареєстровані ОСОБА_1, дочка, ІНФОРМАЦІЯ_2, онука ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3
Позивач ОСОБА_1 спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла, оскільки постійно на час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем, проте, як убачається із листа-роз'яснення приватного нотаріуса Підволочиського районного нотаріального округу № 670/01-16 від 06 жовтня 2017 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарським будівлями та спорудами по вул. Морозенка,36 в с. Кошляки Підволочиського району у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності спадкодавця на спадкове майно.
Таким чином судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3, померлої 15 березня 2017 року, залишилось спадкове майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по вул.Морозенка,36, в с. Кошляки Підволочиського району. До зазначеного майна позивач є спадкоємцем за заповітом, спадщину прийняла, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй відмовлено у зв'язку із відсутністю правовстановлюючого документу, який підтверджує право власності спадкодавця на зазначене спадкове майно. Крім того судом встановлено, що згідно технічного паспорта на житловий будинок індивідуального житлового фонду, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами № 36 по вул. Морозенка в с. Кошляки Підволочиського району, побудований протягом 1936 -1989 років.
Відповідно до ч.3 ст.2 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно,що виникли до набрання чинності цим Законом, визначаються дійсним у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
У 1980 році питання набуття права власності регулювалися Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року) визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року №8502- 11), і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради „СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадянин на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 1948 року) які, зокрема, визначили умови та правові наслідки будівництва.
Згідно зі ст..1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності житловий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.
Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначив, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.
Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на житловий будинок був сам факт збудування ним його додержанням вимог цих актів законодавства.
Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.
На даний час питання реєстрації права власності на нерухоме майно врегульоване приписами Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року.
Відповідно до п.41 зазначеного Порядку для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник подає, зокрема, документ, що, відповідно до вимог законодавства, засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 5 серпня 1992 року є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.
Отже, для визнання права власності в порядку спадкування слід встановити, що будинок(домоволодіння) не є самочинним будівництвом та може спадкуватися як об'єкт права власності - нерухоме майно. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в Постанові від 18 грудня 2013 року по справі 6-23339св13.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі йог порушення, невизнання або оспорення. Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захист цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
За вказаних обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_1є підставним і підлягає до задоволення шляхом визнання за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла 15 березня 2017 року, права власності на житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 90,2 кв.м, житловою площею 47,6 кв.м, по вул. Морозенка 36 в с. Кошляки Підволочиського району Тернопільської області.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213, 215, 294 ЦПК України, ст. ст.15,16,381, 392,1221, 1222,1223,1268 Цивільного кодексу України, суд-
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла 15 березня 2017 року, права власності на житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 90,2 кв.м, житловою площею 47,6 кв.м, по вул. Морозенка 36 в с. Кошляки Підволочиського району Тернопільської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя - підпис
копія вірна:
Суддя Підволочиського районного суду
Тернопільської області ОСОБА_5