14.11.2017 Справа №607/121/17
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Дзюбича В.Л.,
за участю секретаря Зубко О.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років та зобов»язання призначити пенсію у відповідності до Закону України «Про прокуратуру»,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, та зобов'язання призначити їй пенсію за вислугу років згідно ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ з 20.12.2016 року виходячи із розрахунку 90% від суми місячного заробітку, без обмеження максимального розміру.
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 20.12.2016 року вона звернулася до Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ. Однак рішенням комісії Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області для розгляду спірних питань, пов»язаних з призначенням та перерахунком пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та у відповідності до спеціальних законів, їй було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» посилаючись на п. 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», відповідно до яких з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, а відповідно пенсії в порядку та на умовах визначених зазначеним законами не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються, що підтверджується протоколом №73 від 26.12.2016 року.
Вважає, що дії відповідача щодо відмови у призначенні їй пенсії за вислугу років є протиправними, такими, що порушують її законні права та інтереси, зокрема право на пенсійне забезпечення за наявності відповідного стажу. В органах прокуратури вона працює з 06.12.1995 року. Безперервний стаж роботи станом на 20.12.2016 року становить 23 роки 2 місяці 01 день, у тому числі на посадах прокурорів-21 рік 14 днів. На момент прийому її на роботу діли гарантії пенсійного забезпечення, які суттєво відрізняються від положень, передбачених нині діючим Законом. На протязі тривалого періоду часу-понад 15 років нею сплачувався єдиний внесок на загальнообов»язкове державне страхування у втричі збільшеному розмірі, аніж іншими найманими працівниками. Із врахуванням того, що у відповідності до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року, всупереч положень Конституції України, внаслідок звуження соціальних гарантій прокурорів, зокрема гарантованого права на пенсійне забезпечення при наявності стажу роботи понад 20 років, у тому числі на посадах прокурорів понад 10 років, зменшення відсоткового розміру пенсії у залежності від розміру заробітної плати та порядку її розрахунку, суттєво погіршено її становище, що призвело до обмеження її законних прав та інтересів, зокрема права на пенсійне забезпечення, звуження їх змісту та обсягу, чим погіршено її матеріальне становище, що є недопустимим, вважає, що вона має право на призначення пенсії за вислугу років у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ в редакції, яка діяла до липня 2011 року. Зазначена позиція узгоджується із рішеннями Конституційного суду України від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007, від 11.10.2005 року № 1-21/2005, від 11.10.2005 року №8-рп/2005, від 09.07.2007 року №6-рп/2007, від 18.06.2007 року №4-рп/2007, рішеннями Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України» від 07.03.2013 року, «Мюллер проти Австрії» за 1974 рік, та правовими позиціями Верхового Суду України, що викладені у постановах від 17.12.2013 року(справа №21-445а13), від 10.12.2013 року(справа №21-348а13). На підставі викладеного просить суд позов задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та зазначив, що позивач працює в органах прокуратури України з 06.12.1995 року, безперервний загальний стаж роботи станом на дату звернення до відповідача, що зараховується у вислугу років, становить 23 роки 2 місяці 01 день, у тому числі на посадах прокурорів -21 рік 14 днів. Вважає, що оскільки на час її призначення на роботу в органи прокуратури діяла редакція Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, якою було передбачено право прокурорів на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку при наявності стажу роботи не менше 20 років в тому числі на посадах прокурорів не менше 10 років, вона набула права виходу на пенсію за вислугу років. У зв'язку з цим, звернулася до суду з позовом і просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні їй пенсії за вислугу років, скасувати рішення комісії Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області для розгляду спірних питань, пов»язаних з призначенням та перерахунком пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та у відповідності до спеціальних законів, оформлене протоколом №73 від 26.12.2016 року та зобов'язати Тернопільське об»єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області призначити їй пенсію за вислугу років у розмірі 90% від місячного заробітку без обмеження граничного розміру, з часу звернення із відповідною заявою, тобто з 20.12.2016 року.
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області в судовому засіданні відносно позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов та просить у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Згідно статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до статті 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Згідно п.4 ч.1 статті 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Як встановлено судом, 20.12.2016 року ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ.
Рішенням комісії Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області для розгляду спірних питань, пов»язаних з призначенням та перерахунком пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та у відповідності до спеціальних законів, що оформлене протоколом №73 від 26.12.2016 року відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років з посиланням на те, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213- VIII від 02.03.2015 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. У зв'язку з цим з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.
Як вбачається із довідки прокуратури Тернопільської області №11/821вих-16 від 15.12.2016 року ОСОБА_1 працює в органах прокуратури Тернопільської області з 06.12.1995 року, а на посаді начальника відділу ювенальної юстиції прокуратури Тернопільської області з 04.06.2015 року по даний час.
Відповідно до п.6 ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Такими законами є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та спеціальні закони, норми яких застосовуються при призначенні пенсії окремим категоріям громадян.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається із копії диплома серії НОМЕР_1 від 27.06.1997 року ОСОБА_1 у 1997 році закінчила Львівський державний університет ім. Ів. Франка та здобула повну вищу юридичну освіту за спеціальністю юрист.
Згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 06.12.1995 року була призначена стажистом на посаду помічника прокурора прокуратури міста Тернополя, з 11.02.1997 року призначена помічником прокурора міста Тернополя, 01.12.1997 року призначена помічником прокурора Тернопільської області з питань нагляду за додержанням законів про права неповнолітніх, 25.06.1998 року переведена на посаду помічника прокурора області з кадрових питань, 28.01.1999 року переведена прокурором відділу нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод та захисту інтересів держави прокуратури області, 12.04.1999 року призначена старшим помічником прокурора тернопільської області з питань нагляду за додержанням законів про права неповнолітніх, 23.01.2004 року призначена старшим помічником прокурора області з питань захисту прав і свобод неповнолітніх управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави, 29.12.2005 року призначена старшим помічником прокурора тернопільської області з питань захисту прав і свобод неповнолітніх, 17.03.2011 року призначена старшим помічником прокурора Тернопільської області з питань захисту прав і свобод дітей, 12.06.2012 року призначена на посаду старшого прокурора прокуратури Тернопільської області з питань захисту прав і свобод дітей, 01.09.2012 року призначена на посаду начальника відділу захисту прав і свобод дітей прокуратури області, 04.08.2015 року призначена на вакантну посаду начальника відділу ювенальної юстиції прокуратури області, яку обіймає на даний час.
Позивач ОСОБА_1 вважає, що вона набула право на пенсію за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, яка діяла на час прийняття його на роботу в органи прокуратури, у відповідності до якої прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 року, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, зокрема, змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.
Так, відповідно до частини першої статі 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Таким чином, з 01 жовтня 2011 року положення частини першої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
Крім того, Закон України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ на підставі підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 року визнано таким, що втратив чинність.
При цьому Прикінцеві та перехідні положення Закону №1697-VII не містять положень стосовно збереження за прокурорами, які були призначені на відповідну прокурорську посаду до набрання чинності цим Законом, права на отримання пенсії за вислугу років відповідно до законодавства, що діяло до дня набрання чинності Законом №1697-VII.
З 15.07.2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ положеннями ст. 86 якого визначений порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
Так за приписами ч.1 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року, вислуги років -23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.
Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до ч.6 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що позивач реалізувала своє право на звернення за призначенням пенсії 20.12.2016 року, суд приходить до переконання, що до до спірних правовідносин підлягає застосовуванню ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII, а тому питання щодо наявності у позивача права на пенсійне забезпечення, як працівника прокуратури має вирішуватись у відповідності до приписів чинної на цей час ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року.
Отже, для набуття права на пенсійне забезпечення за вислугу років станом на 20.12.2016 року, тобто на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії, її стаж роботи мав становити 23 роки, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів не менше 13 років, проте, згідно доданих до заяви про призначення пенсії документів на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років вказана вислуга ОСОБА_1 складала 21 рік 15 днів.
Крім того, пунктом 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Як встановлено, і ця обставина є загальновідомою, до 01 червня 2015 року не прийнято закону, що стосувався б видів пенсійного забезпечення осіб, у тому числі спеціальних пенсій, зокрема, і пенсій прокурорам.
Суд вважає, що положення п.5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII від 02.03.2015 року стосуються порядку призначення пенсії прокурорам, слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
Під дією норми права у часі слід розуміти поширення дії нової норми на ті правові наслідки, які хоча й випливають з юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми, проте настають після набрання чинності новою нормою.
Таким чином, застосовується норма, яка була чинною на момент здійснення відповідної дії. Більш пізня норма права скасовує дію попередньої норми, отже, стара норма права перестає діяти, оскільки замінена іншою, прийнятою пізніше, яка регулює ті самі суспільні відносини.
Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII прийнятий 14.10.2014 року, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII прийнятий 02.03.2015 року, тобто пізніше, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.
Крім цього, в тексті Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» чітко визначено, що з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
Таким чином, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIIІ від 02.03.2015 року не скасований, його положення (у частині, що стосуються спірних правовідносин) не визнані неконституційними, а до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, тому відповідно, з вказаної дати скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 року.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 не набула права на пенсію за вислугу років в період чинності ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, а отже її вимога призначити пенсію за вказаним Законом, який втратив чинність, є необґрунтованою та безпідставною, оскільки із заявою про призначення пенсії до відповідача вона звернулася лише 20.12.2016 року.
Отже суд приходить до переконання, що на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії за вислугу років у відповідача були відсутні відповідні правові підстави для призначення позивачу вказаної пенсії відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, яка на той час втратила чинність, а тому приймаючи рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років Тернопільське об»єднане управління Пенсійного фонду України діяло на підставі та у межах наданих повноважень, у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
За таких обставин суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю.
У зв'язку із тим, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ч.2 ст.11, ст.ст. 17, 50, 72, 86, 99, 100, 158, 160, 162, 163, 186, 244-2 ч.1 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року, ст.86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014 року, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 року, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VII від 02.03.2015року, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років та зобов»язання призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% від місячного заробітку без обмеження граничного розміру, починаючи з 20 грудня 2016 року - відмовити.
Постанова набирає законної сили через десять днів з дня її проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич