Провадження № 22ц/790/6322/17
Справа №615/1856/15ц Головуючий 1 інст. - Товстолужський О.В.
Категорія : інші Доповідач - Швецова Л.А.
27 листопада 2017 року м. Харків
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого Швецової Л.А.,
Суддів Піддубного Р.М., Котелевець А.В.,
За участі секретаря Кучер Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 13 червня 2016 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до голови Сидоренківської сільської ради Валківського району Харківської області ОСОБА_2 Сидоренківської сільської ради Валківського району Харківської області про визнання рішення недійсним та відшкодування завданої шкоди посадовою особою сільської ради, -
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до голови Сидоренківської сільської ради Валківського району Харківської області ОСОБА_2, Сидоренківської сільської ради Валківського району Харківської області про визнання рішення недійсним та відшкодування завданої шкоди посадовою особою сільської ради.
В обґрунтування позову зазначено, що у грудні 2009 року, ОСОБА_1 як один із членів колишнього КСП «Заповіти Ілліча», реорганізованого в СВК «Надія» с. Сидоренкове Валківського району Харківської області співвласник майнового паю цього підприємства, викупив у інших співвласників майнових паїв Свідоцтва, а усього у 36 осіб, та звернувся до голови Сидоренківської сільської ради ОСОБА_2 із заявою про видачу йому нового Свідоцтва на право на майновий пай. Проте, ОСОБА_2 свідомо виніс розгляд питання про видачу нового Свідоцтва на сесію сільської ради, де йому було відмовлено, через те, що рішенням загальних зборів пайовиків від 16.05.2009 року, майно виділено групі пайовиків. Крім того, в нього було вилучено та анульовано договори та Свідоцтва, ОСОБА_1 вважає, що виділене майно групою осіб не отримано в натурі, оскільки договір про спільне володіння, користування та розпорядження відсутній, не затверджувався Сидоренківською сільською радою, а тому право власності на майно не настало. Такими незаконними діями голови сільської ради йому спричинено матеріальну шкоду на суму вилучених та анульованих договорів та оригіналів Свідоцтв.
Позивач просив визнати рішення Сидоренківської сільської ради від 10.08.2010 року №326-У - недійсним, стягнути з голови Сидоренківської сільської ради ОСОБА_2 матеріальну шкоди на суму 579 722 грн. 00 коп. або зобовязати видати йому нове Свідоцтво на право на майновий пай на підставі вилучених договорів купівлі-продажу майнових паїв і оригіналів Свідоцтв продавців.
17 грудня 2015 року, ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, не змінюючи обставин обґрунтування позову, просив окрім визнання рішення Сидоренківської сільської ради від 10.08.2010 року №326-У недійсним скасувати його, а також стягнути з голови Сидоренківської сільської ради ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 579 722 грн. 00 коп.
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 13 червня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення районного суду, новим рішенням позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування скарги посилається на те, що судом прийняте рішення не у спосіб визначений Конституцією та законами України, як того вимагає ст.4 ЦПК, а на припущеннях та доказах відповідача, що не підтверджено фактами належним чином право відповідача вчиняти дії щодо відмови мені у видачі нового Свідоцтва на право на майновий пай набутого на підставі правочинів (договорів), форма яких затверджена Наказом МАПУ від 9.04.2001 року № 97 та відповідають вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 року № 177 та роз'ясненням від 5.05.2001 року № 37-25-3-11/3923.
Зазначає, що рішення Сидоренківської сільської ради є незаконним актом, оскільки суд не дослідив належним чином компетентність сільської ради приймати таке рішення.
Вважав, що відповідно п. 2 ст. 215 ЦК України рішення органу місцевого самоврядування, яке не відповідає закону, прийняте без належних повноважень ради є незаконне (нікчемне) і судом не вимагається визнати його таким.
Судом не взято до уваги записи у журналі і пояснення свідка про відсутність документів на вчинення таких записів у журналі, що не підтверджує факт отримання майна у натурі групою осіб продавців паю.
Вважає, необґрунтованим посилання суду на висновки ухвали апеляційного суду Харківської області від 20.03.2013 року та ухвали Вищого Спеціалізованого Суду України від 24.06.2015 року, оскільки ухвали стосуються інших правовідносин за його позовом до Сидоренківської сільської ради про поновлення права на майновий пай, у якому не встановлено і не визнано його право на виділене майно на підставі правочинів, а визнано дії сільської ради правомірними вилученням правочинів і оригіналів Свідоцтв продавців паю сільською радою.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення проти них, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст..303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Суд, за ч.1 ст.11 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надано достатніх даних та доказів того, що Сидоренківською сільською радою так і головою ОСОБА_2 приймались неправомірні рішення.
Судова колегія з таким висновком погоджується, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Згідно ч.1 ст.1666 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.1 ст.77 Закону України «Про місцеве самоврядування», шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.
Судом встановлено, що рішенням ХХХV сесії Сидоренківської сільської ради V скликання від 10.08.2010 року №326-V, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі нового свідоцтва на майновий пай у зв'язку із виділенням майна в натурі групі осіб та анульовано свідоцтва на майновий пай згідно Наказу Міністерства аграрної політики України №79 від 13.03.2001 року, відповідно до якого, одночасно з підписанням акту приймання-передачі майна, майнові свідоцтва вилучаються.
Зі змісту протоколу № 2 Загальних зборів пайовиків колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Заповіти Ілліча» від 16.05.2009 року, має дані про те, що групах осіб та окремим пайовика виділено майно з пайового фонду членам колишнього КСП «Заповіт Ілліча».
В додатку №2 до вищезазначеного протоколу зазначено, перелік осіб. які входять до складу групи уповноваженим якої є ОСОБА_1, та перелік майна, яке виділено з пайового фонду даній групі пайовиків.
Відповідно акту приймання-передачі майна пайового фонду колишнього КСП «Заповіти Ілліча» від 25.05.2009 року, група співвласників майнових паїв в особі уповноваженої особи ОСОБА_1 отримала виділене майно.
Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини.
Так з матеріалів справи вбачається, що ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20.03.2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого уду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.06.2015 року, встановлено, що група осіб, уповноважений яких є ОСОБА_1 виділене майно отримали, тому ОСОБА_1, було відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Судова колегія приходить до висновку, що позивачем на підставі належних та допустимих доказів не доведено, що сільський голова ОСОБА_2 при винесенні рішення колегіальним органом - Сидоренківською сільською радою (рішення сесії) від 10 серпня 2010 року діяв з порушенням Закону України «Про місцеве самоврядування».
А також не надано доказів на обґрунтування розміру спричиненої відповідачем матеріальної шкоди та наявності причинного зв'язку між шкодою та діями сільського голови ОСОБА_3.
Тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не надано достатніх та допустимих доказів неправомірності прийняття рішень Сидоренківською сільською радою та її головою ОСОБА_3
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судова колегія з урахуванням вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Валківського районного суду Харківської області від 13 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Л.А.Швецова
Судді А.В.Котелевець
Р.М.Піддубний