Апеляційний суд Житомирської області
Справа №293/879/14-ц Головуючий у 1-й інст. Васильчук С. Ф.
Категорія 39 Доповідач Талько О. Б.
28 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої - судді Талько О.Б.,
суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,
за участю секретаря Кравчук Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсними заповіту та догорів дарування нерухомого майна,-
У червні 2014 року позивачі звернулись до суду з позовом, в якому зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня тітка ОСОБА_4 За життя вона склала заповіт, за умовами якого все належне майно заповідала ОСОБА_1 Остання у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте нотаріус повідомив про те, що заповіт скасований.
Позивачі зазначають, що в подальшому їм стало відомо про наявність іншого заповіту, складеного 8 липня 2013 року від імені ОСОБА_4, відповідно до якого все належне їй майно вона заповідала ОСОБА_3
Окрім того, 3 лютого 2014 року між їхньою тіткою та відповідачем укладені договори дарування житлового будинку АДРЕСА_1, а також земельної ділянки, площею 0,1499 г, розташованої за вказаною адресою. За умовами зазначених правочинів ОСОБА_3 набув право власності на дане нерухоме майно.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказують, що ОСОБА_4 на час посвідчення заповіту та договорів дарування житлового будинку й земельної ділянки не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, оскільки зловживала алкогольними напоями та страждала на психічне захворювання.
З огляду на вищезазначене, уточнивши позовні вимоги, просили визнати недійсними заповіт, складений ОСОБА_5 8 липня 2013 року, а також договори дарування житлового будинку та земельної ділянки, укладені 3 лютого 2014року між їхньою тіткою та відповідачем.
Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення та ухвалити нове, - про задоволення позову.
Зазначають, що суд залишив поза увагою висновок повторної судової психіатричної експертизи та безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник підтримали апеляційну скаргу, зазначивши, що повторна судово-психіатрична експертиза проведена у відповідності до вимог законодавства. Експертам були надані додаткові документи, у яких містилась інформація щодо стану здоров'я ОСОБА_4
На думку відповідача та його представника, апеляційна скарга є безпідставною, оскільки суд надав належну оцінку доказам, які є в матеріалах справи.
При цьому, ОСОБА_3 пояснив, що на прохання ОСОБА_4 став проживати разом з нею у житловому будинку АДРЕСА_1, та надавав їй допомогу по господарству, купував продукти харчування й ліки. Позивачі не турбувалися про свою тітку, яка внаслідок похилого віку потребувала сторонньої допомоги. Однак померла за життя не страждала на будь-яке психічне захворювання та не вживала алкогольні напої. ЇЇ поведінка була адекватною та вона перебувала у нормальному психічному стані.
Представник ОСОБА_3 також зауважив, що в судовому засіданні досліджувався лист ОСОБА_4, в якому вона висловила свою волю щодо розпорядження належним їй майном на користь відповідача. Останній здійснював за нею догляд, надавав необхідну допомогу. ОСОБА_4 не перебувала на обліку у лікаря психіатра, мала вищу освіту та чітко усвідомлювала й розуміла значення своїх дій.
Вказує, що згідно з актом судово-психіатричної експертизи від 16 грудня 2014 року, неможливо надати відповідь на питання щодо здатності ОСОБА_4 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними внаслідок суперечливості даних, які містяться в наданих експертам матеріалах.
Оскільки матеріали справи не містили додаткової об'єктивної інформації щодо стану здоров'я ОСОБА_4, на думку експертів, проведення додаткової судово-психіатричної експертизи було недоцільним.
Проведена іншою експертною установою повторна експертиза є сумнівною, оскільки не ґрунтується на медичних документах. Окрім того, експерти неодноразово зменшували розмір плати за експертні послуги, що, в свою чергу, викликає сумнів в їх неупередженості та об'єктивності.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка позивачів ОСОБА_4 До складу спадкового майна входить житловий будинок АДРЕСА_1, а також земельна ділянка, площею 0,1499 га, розташована за вказаною адресою, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
За життя ОСОБА_4 склала заповіт, відповідно до якого все належне їй майно заповідала ОСОБА_1 Зазначений заповіт посвідчений державним нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 9 листопада 2012 року.
В подальшому, 8 липня 2013 року, ОСОБА_4 склала інший заповіт, за умовами якого все належне їй майно вона заповідала ОСОБА_3 Даний заповіт посвідчений державним нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори 8 липня 2013 року.
Судом також встановлено, що 3 лютого 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладений договір дарування, відповідно до якого відповідач набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.
Цього ж дня між ними укладений договір дарування належної ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 0,1499 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд, яка розташована за вказаною адресою.
Зазначені договори посвідчені державним нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори 3 лютого 2014 року та зареєстровані в реєстрах за №221 та №223.
Матеріали справи також свідчать, що позивачі у встановлений законом строк прийняли спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, звернувшись до Черняхівської державної нотаріальної контори з відповідними заявами.
Згідно з ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Частиною 2 ст. 1257 ЦК України передбачено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними ( тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК України зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України.
При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225 ЦК України, частини другої статті 1257 ЦК України суд відповідно до статті 145 ЦПК України за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
За клопотанням позивачів у справі призначено судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено лікарям Житомирської обласної психіатричної лікарні №1. Наявний в матеріалах справи акт судово-психіатричного експерта №515-2014 містить інформацію про неможливість надання відповіді на питання « Чи хворіла ОСОБА_4 на психічне захворювання в момент складання заповіту 8 липня 2013 року та посвідчення договорів дарування 3 лютого 2014 року, і чи могла вона в цей період усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними?» внаслідок суперечливості даних, які знаходяться в наданих експертам матеріалах.
Після допиту свідків ухвалою суду від 6 квітня 2015 року за клопотанням позивачів призначено додаткову посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено лікарям Житомирської обласної психіатричної лікарні №1.
Листом від 6 травня 2014 року амбулаторна судово-психіатрична експертна комісія при Житомирській обласній психіатричній лікарні №1 повідомила про недоцільність проведення зазначеної експертизи внаслідок відсутності будь-якої нової об'єктивної інформації про психічний стан ОСОБА_4
Комісією також рекомендовано в даному випадку призначити у справі повторну експертизу, проведення якої доручити іншим експертам.
Ухвалою суду від 10 вересня 2015 року за клопотанням представника ОСОБА_1 у справі призначено повторну комісійну посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології Міністерства охорони здоров'я України.
При цьому, на експертне дослідження надано оригінали медичних карток ОСОБА_4, які були витребувані судом на підставі клопотання експерта.
Згідно з висновком повторної посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи №16 від 25 квітня 2017 року на час підписання договору дарування від 3 лютого 2014 року ОСОБА_4 виявляла ознаки органічних психічних розладів судинного генезу (внаслідок дисциркуляторної енцефалопатії, церебрального атеросклерозу) з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням та психотичними (галюцинаторно -маячними) порушеннями, які позбавляли її здатності усвідомлювати значення своїх дій та можливості керувати ними у зазначений час, а саме 3 лютого 2014 року.
У висновку також зазначено, що, виходячи з наявних даних, визначити психічний стан ОСОБА_4 та вирішити питання щодо її здатності усвідомлювати значення своїх дій та можливості керувати ними на час підписання заповіту 8 липня 2013 року, не є можливим.
Зміст даного висновку свідчить про те, що експертами досліджувалась медична документація, а також матеріали цивільної справи.
Ставити під сумнів зазначений висновок у суду відсутні підстави, оскільки він узгоджується з іншими доказами у справі.
Так, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які були сусідами ОСОБА_4 та часто спілкувались з нею, пояснили, що остання зловживала алкогольними напоями, з 2010 року її поведінка була дивною, вона не впізнавала сусідів та знайомих, стверджувала, що її хочуть отруїти, звинувачувала їх у крадіжках, погрожувала підпалом.
Аналогічні пояснення надали в судовому засіданні й свідок ОСОБА_10, яка була подругою й колишньою сусідкою ОСОБА_4
Свідок ОСОБА_11, яка працювала листоношею та обслуговувала ОСОБА_4, пояснила, що остання самостійно ставила підпис при отриманні пенсії, проте, у 2013 році був випадок, коли її поведінка була дивною.
Допитані в якості свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, знайомі ОСОБА_4, також підтвердили в судовому засіданні ту обставину, що остання вживала алкогольні напої, її поведінка інколи була дивною.
Свідок ОСОБА_14, лікар, який знав протягом багатьох років ОСОБА_4 та надавав їй медичну допомогу, зазначив, що з молодих років вона зловживала алкоголем. Останній час періодично у ОСОБА_4 спостерігалась неадекватна поведінка, вона забувала, що робила, спотворювали факти, писала скарги у різні інстанції, потім відмовлялась від них. З огляду на зазначене, їй надавалось направлення на консультацію до лікаря-психіатра, однак офіційно психічні розлади не фіксувались внаслідок відсутності згоди на психіатричний огляд.
Свідок ОСОБА_15, дільничний лікар, пояснила, що тривалий час спостерігала ОСОБА_4, поведінка якої протягом останніх трьох років була неадекватною.
В судовому засіданні також була допитана в якості свідка ОСОБА_16, лікар-психіатр, яка оглядала ОСОБА_4 та виявила у неї ознаки деменції органічного генезу з періодичними порушеннями психіки, зниженням інтелекту, галюцинаторними розладами, прогресуючими інтелектуальними розладами, які розвивались поступово протягом багатьох років.
Разом з тим, допитані судом свідки ОСОБА_17 ( сусідка ОСОБА_4), ОСОБА_18 ( соціальний працівник), ОСОБА_19 ( знайома ОСОБА_4), ОСОБА_20 (мати відповідача), ОСОБА_21, який раніше працював з відповідачем, ОСОБА_6 (нотаріус, який посвідчував заповіт та договори дарування) заперечували наявність у ОСОБА_4 розладів психіки, стверджуючи, що остання була адекватною людиною, яка усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними.
Однак, на думку колегії суддів, покази зазначених свідків не спростовують висновок повторної судово-психіатричної експертизи, оскільки експерти виходили з періодичності проявів психічних розладів у ОСОБА_4
Окрім того, свідки ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_6 лише інколи спілкувалися із ОСОБА_4
Судом також враховується та обставина, що свідок ОСОБА_20 зацікавлена у результатах розгляду даної справи.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки є обгрунтованими.
З огляду на вищезазначене, рішення в частині відмови у задоволенні даних позовних вимог підлягає скасуванню з постановленням нового, - про часткове задоволення позову.
Рішення в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним заповіту слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 209,303,307,309 313,314,316,319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання правочинів недійсними скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Визнати недійсним договір дарування житлового будинку, укладений 3 лютого 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який посвідчений державним нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори Житомирської області ОСОБА_6 3 лютого 2014 року та зареєстрований в реєстрі за №221.
Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, укладений 3 лютого 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який посвідчений державним нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори Житомирської області ОСОБА_6 3 лютого 2014 року та зареєстрований в реєстрі за №223.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуюча Судді: