Апеляційний суд Житомирської області
Справа №273/906/16-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 121 ч.2 КК України Доповідач ОСОБА_2
29 листопада 2017 року Апеляційний суд Житомирської області
в складі: головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
представника потерпілої ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12016060110000183 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 , представника потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та захисника - адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2017 року щодо
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дорогань Баранівського району Житомирської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, військовозобов'язаного, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, працюючого робітником дочірнього підприємства “Тня” в с. Грузливець Пулинського району Житомирської області,-
- обвинуваченого за ч.2 ст.121 КК України,-
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_11 , не оскаржуючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду в частині призначення покарання скасувати, ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначити покарання у вигляді 9 років позбавлення волі. В решті вирок залишити без зміни. Вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості. Зазначає, що обираючи вид та міру покарання суд в достатній мірі не врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_10 злочину, а також те, що він відноситься до категорії тяжких. Крім того, вказує, що ОСОБА_10 вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, не розкаявся у вчиненому та вину визнає частково.
В апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , не оскаржуючи кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначити покарання у вигляді 10 років позбавлення волі. Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 700 000 гривень у відшкодування моральної шкоди та 20 669 гривень 96 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, а всього 720 669 грн. 96 коп. Взяти ОСОБА_10 під варту в залі апеляційного суду. Вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості. Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_10 за весь час не відшкодував потерпілій ОСОБА_7 матеріальної шкоди, а заподіяння моральної шкоди взагалі не визнав. Крім того, співпраці ОСОБА_10 ні з органом досудового слідства, ні з судом не було, оскільки останній своєї вини у вчиненому не визнав, не покаявся та не зрозумів недопустимість протиправної поведінки.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 , просить вирок суду щодо ОСОБА_10 змінити, перекваліфікувавши його дії на ст.124 КК України та призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі, зменшивши розмір моральної шкоди. Вважає, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність. Зазначає, що обвинувачений не перебував у стані алкогольного сп'яніння, добровільно та послідовно розповів та показав під час слідчого експерименту про обставини нанесення ним ударів ОСОБА_12 . Вказує, що як досудовим слідством так і судом було достовірно встановлено протиправність у діях ОСОБА_12 по відношенню до ОСОБА_10 , а також те, що ОСОБА_10 наніс декілька ударів по обличчю ОСОБА_12 у відповідь на дії останнього, що формально можна вважати за перевищення меж необхідної оборони. Вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов висновку про відсутність у ОСОБА_10 пом'якшуючих обставин, передбачених ст.66 КК України та належним чином не врахував дані про особу обвинуваченого. Крім того, вважає висновок судово-медичної експертизи суперечливим, оскільки під час допиту експерта ОСОБА_13 у судовому засіданні, останній не дав категоричних роз'яснень щодо встановлення достовірної причини смерті ОСОБА_12 .
В запереченні на апеляційні скарги прокурора ОСОБА_11 та представника потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_8 захисник - адвокат ОСОБА_9 зазначив, що їхні доводи є безпідставними, оскільки досудовим слідством не було доведено факту перебування ОСОБА_10 в стані алкогольного сп'яніння. Крім цього, ОСОБА_14 наніс декілька ударів по обличчю ОСОБА_12 у відповідь на аналогічний удар останнього, тобто це була необхідна оборона. Не обґрунтовано потерпілим підстав для відшкодування моральної шкоди.
Вироком суду ОСОБА_10 засуджено за ч.2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі.
Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_8 задоволено частково. Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 300 000 гривень у відшкодування моральної шкоди та 20 669 грн. 96 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, а всього 320 669 гривень 96 коп.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_10 не обирався.
Згідно вироку суду, 15 травня 2016 року близько 13-ї години в магазині «Продукти» по вулиці Биківське шосе у смт. Довбиш Баранівського району Житомирської області під час спільного вживання спиртного між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 виникла суперечка через несплачений кредит. Словесна перепалка переросла у бійку, у ході якої ОСОБА_12 наніс один удар кулаком в обличчя ОСОБА_10 , спричинивши фізичну біль. Будучи обуреним діями співрозмовника, ОСОБА_10 , маючи умисел спрямований на заподіяння останньому тілесних ушкоджень, встав із-за столу та стоячи навпроти ОСОБА_12 правою рукою наніс йому близько чотирьох - п'яти ударів кулаком в голову.
Внаслідок нанесених ударів ОСОБА_10 спричинив ОСОБА_12 тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: синця навколо лівого ока, забій головного мозку тяжкого ступеню із внутрішньо-мозковим крововиливом (гематомою) в ділянці лобно-тім'яно-вискової ділянки лівої півкулі головного мозку; ускладнення основного: здавлення головного мозку, мозкова кома, рецидив внутрішньо-мозкової гематоми лівої лобно-тім'яно-вискової ділянки лівої півкулі головного мозку з проривом у шлуночкову систему головного мозку, набряк головного мозку, двобічна застійна пневмонія; супутній: атеросклеротичний коронаро-кардіосклероз, в результаті чого останній помер. Між отриманою ОСОБА_12 15 травня 2016 року важкою черепно-мозковою травмою і настанням його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 має місце прямий причинний зв'язок.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, представника потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_8 в підтримання своїх апеляційних скарг та в заперечення апеляційної скарги захисника-адвоката ОСОБА_9 , пояснення захисника-адвоката ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_10 в підтримку апеляційної скарги захисника та в заперечення апеляційних скарг прокурора і представника потерпілої, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що дослідивши в судовому засіданні зібрані докази, які були оцінені судом у сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_10 в умисному спричиненні тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілого. Дії обвинуваченого ОСОБА_10 за ч.2 ст. 121 КК України судом кваліфіковано вірно.
В судовому засіданні місцевого суду обвинувачений ОСОБА_10 вину у вчиненому злочині визнав частково і показав, що дійсно він 15 травня 2016 року в смт. Довбиш Баранівського району разом із ОСОБА_15 зайшов в магазин «Продукти», де купили пиво та там же вживали його. В цей час до них підійшов ОСОБА_12 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, який одразу розпочав розмову за кредит. Він зробив йому зауваження, щоб той не чіплявся. Тоді потерпілий вдарив його у відповідь в обличчя. Внаслідок такої поведінки ОСОБА_12 він наніс йому кулаком правої руки 3-4 удари в обличчя. При нанесенні ударів той не падав. Їх розборонив ОСОБА_15 і на цьому конфлікт закінчився. Обвинувачений ОСОБА_10 вважав, що його дії не могли призвести до смерті потерпілого. Вважає, що він захищався від останнього.
Часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_10 вини не спростовують висновків суду, які ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, зокрема:
- показаннях потерпілої ОСОБА_7 про те, що 15 травня 2016 року її син ОСОБА_16 прийшов з роботи, вони порозмовляли і він пішов у магазин, де зустрів ОСОБА_15 та ОСОБА_10 . З ОСОБА_10 у них виникла суперечка з приводу кредиту і ОСОБА_10 вдарив його, а він його у відповідь. Після цього ОСОБА_10 його побив. Повернувшись до дому син розповів їй про обставини події і ліг спати, а наступного дня був у своєї співмешканки ОСОБА_17 . Лише 17 травня 2016 року йому стало значно погано і він був госпіталізований. ІНФОРМАЦІЯ_2 він помер. Весь цей час син був лежачий, потребував постійної сторонньої допомоги;
- показаннях свідка ОСОБА_15 про те, що 15 травня 2016 року він разом із ОСОБА_10 в смт. Довбиш Баранівського району Житомирської області в магазині “Продукти” вживали пиво. В цей час до них підійшов ОСОБА_12 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, та сів до них. Між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 розпочалась суперечка за якийсь кредит, при цьому вони голосно сварились. В цей час ОСОБА_12 вдарив ОСОБА_10 по обличчю. Останній у відповідь почав бити ОСОБА_12 по обличчю, скільки конкретно ударів він наніс, не може сказати, можливо 2-3 удари, але більше одного, потерпілий не падав. Потім він розборонив їх і вони вийшли на вулицю;
- показаннях свідка ОСОБА_17 про те, що 16 травня 2016 року її співмешканець ОСОБА_12 прийшов вранці до неї додому та розповів, що напередодні 15 травня 2016 року він пішов від матері до неї, по дорозі зайшов у магазин де зустрів ОСОБА_15 та ОСОБА_10 . Останній почав вимагати гроші за кредит, почалася суперечка, яка переросла в бійку. Першим потерпілого вдарив ОСОБА_10 , потім його син. ОСОБА_15 їх розборонив, бо його могли вбити, оскільки били кулаками по голові. В той день він переночував у матері, а 17 травня 2016 року йому стало геть погано, була викликана швидка допомога;
- показаннях свідка ОСОБА_18 про те, що 15 травня 2016 року він приїхав до магазину “Продукти” в смт. Довбиш Баранівського району, де зустрів свого батька - ОСОБА_10 та ОСОБА_15 . В цей час ОСОБА_12 переходив дорогу. У батька був розбитий ніс. На запитання до батька про те, що сталось, той розповів про конфлікт із ОСОБА_12 за кредит. Батько пояснював, що саме останній був ініціатором конфлікту. Сам особисто він не бив ОСОБА_12 та не спричиняв йому тілесних ушкоджень;
- показаннях свідка ОСОБА_19 про те, що 15 травня 2016 року вона була на роботі, працюючи продавцем у магазині “Продукти” в смт. Довбиш Баранівського району. В той день у магазин прийшов ОСОБА_15 та ОСОБА_10 . Через деякий час приїхав до магазину син останнього - ОСОБА_18 . Також до магазину прийшов ОСОБА_12 , купив пива та пішов до останніх. Вона чула мову про кредит, чула лише ОСОБА_10 . Бійки не бачила і не чула, щоб вона була. Вона знаходилась у торгівельному залі, а вищевказані особи - за столиком, який був відгородженим від зали;
- показаннях свідка ОСОБА_20 про те, що 15 травня 2016 року від свого батька ОСОБА_12 по телефону дізналась, що його побив ОСОБА_10 . Наступного дня вона також розмовляла з батьком по телефону і той підтвердив, що його побив ОСОБА_10 , але подробиць не розповідав;
- показаннях свідка ОСОБА_21 про те, що 15 травня 2016 року на вулиці в смт. Довбиш Баранівського району вона зустріла ОСОБА_12 , який йшов побитий. На запитання про те, що сталось, він відповів, що його побив ОСОБА_22 за кредит. При цьому потерпілий йшов до матері;
- показаннях судово-медичного експерта ОСОБА_13 , який підтвердив висновки, викладені у висновку комісійної експертизи № 141 щодо наявності прямого причинного зв'язку між отриманою ОСОБА_12 15.05.2016 року важкою черепно-мозковою травмою і настанням його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Також вина обвинуваченого ОСОБА_10 підтверджується:
- даними рапорту оперативного чергового Баранівського ВП про те, що до Баранівської КЦРЛ 17 травня 2016 року із тілесними ушкодженнями доставлено ОСОБА_12 ( т.1 а.п. 96);
- даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 19 травня 2016 року, згідно яких ОСОБА_17 заявила про нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_23 , яке сталось 15 травня 2016 року ( т.1 а.п. 97);
- даними протоколу слідчого експерименту від 25 травня 2016 року із фототаблицями з участю підозрюваного ОСОБА_10 , де останній на місці показав і пояснив, як відбулась бійка між ним і ОСОБА_12 та яким чином вони наносили удари один одному (т.1 а.п. 99-104);
- даними протоколу слідчого експерименту від 25 травня 2016р. із фототаблицями з участю свідка ОСОБА_15 , де останній на місці показав і пояснив, як відбулась бійка між ОСОБА_10 і ОСОБА_12 та яким чином вони наносили удари один одному (т.1 а.п. 105-111);
- висновком судово-медичної експертизи № 1603, згідно якого у ОСОБА_12 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми - забою головного мозку тяжкого ступеня, внутрішньо-мозкового крововиливу в проекції лівої лобно-тям'яно-скроневої ділянки головного мозку, синця навколо лівого ока, вищевказані тілесні ушкодження по критерію небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, ці ушкодження могли утворитись за обставин, показаних підозрюваним ОСОБА_10 та свідком ОСОБА_15 під час слідчого експерименту (т.1 а.п. 114-115);
- висновком судово-медичної експертизи № 238, згідно якого при експертизі ОСОБА_12 виявлені такі тілесні ушкодження: синець навколо лівого ока, забій головного мозку тяжкого ступеня із внутрішньомозковим крововиливом (гематомою) в ділянці лобно-тім'яно-вискової ділянки лівої півкулі головного мозку, вони утворились від дії тупого предмета за механізмом удару (стискання) давністю можливо 15 травня 2016 року входять в комплекс закритої черепно-мозкової травми, мають прямий причинний зв'язок з настанням його смерті та ознаки тяжких тілесних ушкоджень при житті за ознакою небезпеки для життя (т.1 а.п. 176-181);
- висновком комісійної судово-медичної експертизи № 141, згідно якого в перебігу черепно-мозкових травм, які супроводжуються утворенням травматичних гематом, зустрічається так званий «світлий проміжок», який може тривати від кількох хвилин до годин, діб, тижнів і тому подібне, що могло бути і в ОСОБА_12 ; між отриманою ОСОБА_12 15 травня 2016 року важкою черепно-мозковою травмою і настанням його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 має місце прямий причинний зв'язок (т.1 а.п. 182-188).
Вказані докази є належними та допустимими, зауважень щодо вказаних доказів при розгляді провадження в суді першої інстанції від сторін не надходило.
Проаналізувавши сукупність зібраних доказів, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення за яке його засуджено доведена повністю. Дії ОСОБА_10 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.121 КК України, як спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
З висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Твердження апелянта - захисника ОСОБА_9 про те, що дії ОСОБА_10 слід кваліфікувати за ст. 124 КК України, апеляційний суд вважає безпідставними.
Так, відповідно до положень ст.36 КК України, п. п. 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику у справах про необхідну оборону», стан необхідної оборони виникає лише у разі вчинення суспільно небезпечного посягання на життя, здоров'я, інші охоронювані законом права, інтереси особи, що захищається, чи іншої особи, інтереси держави або суспільства, яке б викликало об'єктивну необхідність у негайному захисті шляхом заподіяння фізичної шкоди у визначених законом межах. Однією з умов виникнення такого стану є неможливість відвернути чи припинити посягання іншими засобами.
На підставі досліджених у судовому засіданні доказів не підтверджено вчинення ОСОБА_12 такого посягання на життя і здоров'я обвинуваченого ОСОБА_10 , яке б не могло бути відвернуто чи припинено без заподіяння йому фізичної шкоди, яка виразилася у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень. Крім того, стороною захисту суду не надано переконливих доказів які б підтверджували наявність у ОСОБА_10 таких тілесних ушкоджень, які б свідчили про його необхідну оборону.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 про те, що висновок судово-медичної експертизи є суперечливим, оскільки під час допиту експерта ОСОБА_13 у судовому засіданні, останній не дав категоричних роз'яснень щодо встановлення достовірної причини смерті ОСОБА_12 та впливу на його смерть хвороби у виді двобічної застійної пневмонії, апеляційний суд вважає таким, що не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження.
Так, під час відеоконференції в суді першої інстанції, експерт ОСОБА_13 чітко пояснив, щодо наявності прямого причинного зв'язку між отриманою ОСОБА_12 15.05.2016 року важкою черепно-мозковою травмою і настанням його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , та відповів, що прямого причинного зв'язку між хворобою у виді двобічної застійної пневмонії та настанням смерті ОСОБА_12 немає. Вказані обставини зафіксовані в журналі судового засідання від 18.09.2017 р. (а.п.250) та на аудіо диску судового засідання.
Крім того, клопотання про проведення додаткової чи повторної експертизи захисником ОСОБА_9 в судовому засіданні суду першої інстанції та апеляційному суді не заявлялося.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що у вироку суду у повній відповідності до вимог ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність вини ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, які досліджені та оцінені із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладені виключно ті докази, які не викликають сумнівів у своїй достовірності та узгоджуються між собою.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_10 суд першої інстанції виходив із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК України, та врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні покарання судом першої інстанції враховано характер і ступень тяжкості злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, конкретні обставини справи, розмір завданої майнової шкоди, дані про особу обвинуваченого.
Судом зазначено, що обвинувачений ОСОБА_10 раніше не судимий, характеризується за місцем проживання та роботи позитивно, має постійне місце роботи та сім'ю, потерпілий першим розпочав конфлікт, але, заподіяні збитки він не відшкодував, а лише погодився на відшкодування матеріальних збитків, потерпіла ОСОБА_7 просила суд призначити обвинуваченому максимальний термін визначеного законом строку покарання.
Також, судом першої інстанції обґрунтовано не враховано як пом'якшуючу обставину в розумінні вимог ст.66 КК України - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, оскільки докази про їх наявність у судовому засіданні не здобуті, а встановлено, що фактично обвинувачений ОСОБА_10 не розкаявся і не сприяв активно розкриттю злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України. Він визнав вину частково і розкаявся лише в тому, що наніс потерпілому 3-4 удари в обличчя, зазначаючи, що вони не могли спричинити його смерть.
Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 про те, що суд безпідставно не визнав обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 , не враховуючи даних про його особу.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_10 судом першої інстанції визнано вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Перебування обвинуваченого ОСОБА_10 в стані алкогольного сп'яніння підтверджується показаннями останнього та свідків, що спростовує доводи апелянта - захисника ОСОБА_9 про безпідставне визнання судом вказаної обставини як обтяжуючої.
За таких обставин, врахування судом тяжкості злочину, особи обвинуваченого та обставини, що обтяжує покарання останнього, спростовує доводи апеляційних скарг прокурора та представника потерпілої про неврахування судом ступеню суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_10 злочину.
Отже, суд першої інстанції призначив обвинуваченому ОСОБА_10 покарання більш ніж мінімальний розмір та менш ніж максимальний розмір санкції ч.2 ст.121 КК України у вигляді позбавлення волі на 8 років, з врахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, думки потерпілого.
Колегія суддів погоджується з призначеним судом першої інстанції покаранням обвинуваченому ОСОБА_10 та вважає, що воно буде достатнім для перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів. Призначене обвинуваченому ОСОБА_10 покарання не можна визнати таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, як внаслідок м'якості, так і внаслідок суворості.
Доводи апеляційної скарги представника потерпілої про невірне вирішення судом цивільного позову потерпілої в частині стягнення моральної шкоди, апеляційний суд вважає безпідставними.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я
потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих
стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та
зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При
цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди,
суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Як вбачається з вироку суду першої інстанції судом дотримано вказані положення.
Так, вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з характеру вчиненого злочину, який є умисним тяжким злочином, глибини фізичних і душевних страждань потерпілої, яка втратила свого рідного сина, сам покійний ОСОБА_12 довгий час лікувався, йому була встановлена 1 група інвалідності, він потребував постійного стороннього догляду. При цьому, суд дотримався принципу розумності та справедливості.
Оцінюючи всі обставини у їх сукупності, суд першої інстанції вважав позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню частково у розмірі 300 000 грн. Судом першої інстанції враховано характер вчиненого злочину, глибину фізичних і душевних страждань потерпілої та дотримано принципу розумності та справедливості.
З наведеним погоджується і колегія суддів і вважає такий розмір відшкодування моральної шкоди відповідає принципу розумності та справедливості в даному конкретному випадку.
На підставі наведеного, апеляційний суд вважає, що вирок суду першої інстанції законний та обґрунтований і підстав для його скасування чи зміни не має.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 , представника потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та захисника - адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 19 вересня 2017 року щодо ОСОБА_10 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців.
Судді: