Апеляційний суд Житомирської області
Справа №275/368/17 Головуючий у 1-й інст. Лівочка Л. І.
Категорія 5 Доповідач Борисюк Р. М.
28 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Галацевич О.М., Микитюк О.Ю.,
з участю секретаря
судового засідання Гарбузюк Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Ставищенської сільської ради Брусилівського району Житомирської області про визнання права власності за набувальною давністю,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 26 вересня 2017 року,
встановила:
У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із названим позовом, в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, спадкоємницею майна якої є відповідачка ОСОБА_3 Після смерті ОСОБА_4, вона в 2001 році, з дозволу ОСОБА_3, заволоділа 1/2 частиною вищевказаного житлового будинку, яка відповідно до довідки виданої комунальним підприємством «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» та довідки виданої Ставищенською сільською радою, Брусилівського району, Житомирської області, належала ОСОБА_4 На сьогоднішній день вона продовжує добросовісно та відкрито володіти вказаною нерухомістю і зазначений строк становить більше десяти років. За період володіння майном вона підтримує належний порядок, проводить поточний ремонт будинку. Вважає, що так як вона добровільно заволоділа майном відповідача, а саме 1/2 частиною житлового будинку АДРЕСА_1 і продовжує відкрито, безперервно володіти цим нерухомим майном протягом десяти років, то вона набула право власності на зазначене майно в порядку ст. 344 ЦК України.
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 26 вересня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги факт визнання позову відповідачкою ОСОБА_3, що є належним доказом добросовісного та відкритого заволодіння нею /позивачкою/ спірним майном, на яке вона претендує в порядку набувальної давності.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із таких підстав.
Частиною 1 статті 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває права власності на це майно ( набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом .
Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" № 5 від 07.02.2014 року, враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі ( а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 (а.с.7), за якою рахувалась 1/2 частина житлового будинку по АДРЕСА_1. Право власності на вказану нерухомість не зареєстровано (а.с.6,10).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцем майна ОСОБА_4 є її племінниця - ОСОБА_3. Спадкове майно, на яке видане свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) в колективному сільськогосподарському підприємстві 8-го Березня с. Йосипівка, яке становить 4,57 умовних кадастрових гектарів без визначення меж ( а.с.8).
Як встановлено судом та не заперечується позивачкою, остання зареєстрована та постійно проживає в м. Києві, що підтверджується копією її паспорта (а.с.4). В 1\2 частині будинку АДРЕСА_1 мешкає її мати, яку вона періодично відвідує.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано суду доказів того, що вона добросовісно та відкрито заволоділа згаданою нерухомістю та продовжує відкрито, безперервно володіти нею протягом десяти років.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаних обставин матеріали справи не містять.
В свою чергу відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 26 вересня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді: