Справа: № 755/9495/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Яровенко Н.О. Суддя-доповідач: Кузьмишина О.М.
Іменем України
29 листопада 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,
Суддів: Глущенко Я.Б.,
Шелест С.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на додаткову постанову Дніпровського районного суду м.Києва від 23 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
09 червня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Дніпровського районного суду м.Києва з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просив:
визнати противоправним та скасувати рішення від 12.04.2016 року № 741/15 Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову ОСОБА_3 перерахунку з 01.04.2015 року та виплати у подальшому пенсії без відрахування 15% від загальної її суми;
зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного Фонду України в м. Києві перерахувати ОСОБА_3 пенсію з 01.04.2015 року та виплачувати у подальшому без відрахування 15% від загальної її суми.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 липня 2016 року позов в частині вимог за період з 01.04.2015 року по 08.12.2015 року залишено без розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 21 липня 2016 року залишено без змін.
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 липня 2016 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 21 липня 2016 року залишено без змін.
24 жовтня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою про винесення додаткової постанови посилаючись на те, що судом, при винесенні постанови 21.07.2016 року, не була розглянута частина його вимог, заявлених у позові.
Додатковою постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 травня 2017 року заяву ОСОБА_3 про винесення додаткової постанови по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задоволено.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про: визнання протиправним та скасування рішення від 31.05.2016 року № 4232/15/Є - 375Є-375/1 Лівобережного ОУПФУ в м. Києві про відмову у призначенні та перерахунку йому пенсії за вислугу років згідно із ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції 12.07.2001); зобов'язання Лівобережне ОУПФУ в м. Києві призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції 12.07.2001) з 23.05.2016 року, виходячи з розрахунку 88% від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження граничного розміру пенсії у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 на підставі довідки Генеральної Прокуратури України від 23.05.2016 № 18-747зп та перерахувати пенсію з 01.01.2016 року до 23.05.2016 року, виходячи із розрахунку 70 % від суми заробітку за відповідною посадою у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 23.05.2016 № 18-747зп - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що 09 червня 2016 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до Лівобережного ОУПФУ в м. Києві та просив суд:
визнати протиправним та скасувати рішення від 31.05.2016 року № 4232/15/Є - 375Є-375/1 Лівобережного ОУПФУ в м. Києві про відмову у призначенні та перерахунку йому пенсії за вислугу років згідно із ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції 12.07.2001);
зобов'язати Лівобережне ОУПФУ в м. Києві призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції 12.07.2001) з 23.05.2016 року, виходячи з розрахунку 88% від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження граничного розміру пенсії у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 на підставі довідки Генеральної Прокуратури України від 23.05.2016 № 18-747зп та перерахувати пенсію з 01.01.2016 року до 23.05.2016 року, виходячи із розрахунку 70 % від суми заробітку за відповідною посадою у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 23.05.2016 № 18-747зп.
В подальшому дані вимоги були об'єднані з вимогами, заявленими 16 червня 2016 року, про:
визнання протиправним та скасування рішення від 12.04.2016 № 741/15 Лівобережного ОУПФУ в м. Києві про відмову ОСОБА_3 в перерахунку з 01.04.2015 року та виплати у подальшому пенсії без відрахування 15% від загальної суми;
зобов'язання Лівобережне ОУПФУ в м. Києві перерахувати ОСОБА_3 пенсію з 01.04.2015 та виплачувати в подальшому без відрахувань 15 % від загальної її суми.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 липня 2017, залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року, в позові ОСОБА_3 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Разом з тим, приймаючи постанову у справі Дніпровським районним судом м. Києва не вирішено всі вимоги, які були заявлені при подачі позову до суду.
А саме, судом вирішенні не були позовні вимоги заявлені до Лівобережного ОУПФУ при подачі позову 09 червня 2016 року в якому ОСОБА_3 просив суд:
визнати протиправним та скасувати рішення від 31.05.2016 року № 4232/15/Є - 375Є-375/1 Лівобережного ОУПФУ в м. Києві про відмову у призначенні та перерахунку йому пенсії за вислугу років згідно із ст.50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції 12.07.2001);
зобов'язати Лівобережне ОУПФУ в м. Києві призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції 12.07.2001) з 23.05.2016 року, виходячи з розрахунку 88% від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження граничного розміру пенсії у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 на підставі довідки Генеральної Прокуратури України від 23.05.2016 № 18-747зп ;
зобов'язати Лівобережне ОУПФУ в м. Києві перерахувати пенсію з 01.01.2016 року до 23.05.2016 року, виходячи із розрахунку 70 % від суми заробітку за відповідною посадою у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 23.05.2016 № 18-747зп.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадку, якщо судом не вирішено щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.
ОСОБА_3 з 07.11.2014 року перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» як інвалід 2 групи, з врахуванням загального страхового стажу роботи 19 років 11 місяців 15 днів (станом на 31.10.2014 року), з них стаж на посаді працівника прокуратури/слідчого складу становить 12 років 11 місяців 20 днів, з врахуванням заробітку станом на 01.10.2014 року - 10 568,53 грн.
Позивач 23 травня 2016 року звернувся до Лівобережного ОУПФУ в м. Києві з заявою про перерахунок пенсії згідно із ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції 12.07.2001).
Листом заступника начальника Лівобережного ОУПФУ в м. Києві від 31 травня 2016 року ОСОБА_3 було відмовлено у проведенні перерахунку, оскільки з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, зокрема Закону України «Про прокуратуру», не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.
Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону України «Про прокуратур» № 1789-ХІІ (в редакції цього Закону, яка діяла станом на дату призначення позивачу пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Стосовно підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорів, то норми відповідного змісту було передбачено частинами тринадцятою і вісімнадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ.
Відповідно до частини тринадцятої статті 50-1 Закону України «Про прокуратур» № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Частиною вісімнадцятою статті 50-1 Закону України «Про прокуратур» №1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Як свідчать обставини справи, пенсія позивачу призначена з 1993 року як інваліду 2 групи та у зв'язку з цим, з вказаного часу позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримував пенсію у зв'язку із статусом інваліда. З 07.11.2014 року ОСОБА_3 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» (в редакції з 1991 року) як інвалід 2 групи.
Станом на дату призначення пенсії положення статті 50-1 Закону України «Про прокуратур» № 1789-ХІІ передбачали її виплату в розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, а також можливість її перерахунку, зокрема, у зв'язку зі збільшенням розміру місячного заробітку (працюючого прокурора) за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію.
Проте, станом на дату звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії правове регулювання відносин, що виникають у сфері пенсійного забезпечення прокурорів змінилося.
З 1 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.15р. №213-VIII (крім, зокрема, положень пункту 15 розділу І цього Закону (стосуються внесення змін до статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», які набрали чинності з 25 квітня 2015 року), частину п'ятнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ замінено чотирма частинами в новій редакції (п'ятнадцятою-вісімнадцятою). Зокрема, частина п'ятнадцята (в новій редакції цієї статті) серед іншого передбачає, що «максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».
З приводу умов і порядку перерахунку такої пенсії, то з 1 січня 2015 року частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у новій редакції (згідно із Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України»), відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII (набрав чинності з 1 квітня 2015 року) передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Крім того, з 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII (за винятком окремих його положень), який теж містить положення щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури (стаття 86).
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII з набранням чинності цим Законом таким, що втратив чинність, з-поміж інших, є Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, крім <…> частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 <…>.
Норми щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, містились у частинах тринадцятій, вісімнадцятій статті 50-1 цього Закону, відтак з набранням чинності Законом № 1697-VII ці положення статті 50-1 втратили чинність.
Що стосується правового регулювання перерахунку пенсії за Законом Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, то згідно з частиною тринадцятою статті 86 цього Закону пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.
Частиною двадцятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII (в редакції Закону України від 24 грудня 2014 року № 76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Отже, станом на дату звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років положення статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (крім частин третьої, четвертої, шостої, одинадцятої) втратили чинність згідно з Законом України «Про прокуратуру» №1697-VII.
Визначення умов і порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, за Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VI віднесено до відання Кабінету Міністрів України, який мав би ці правовідносини врегулювати.
За відсутності урядової постанови щодо умов і порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури (як це спершу було передбачено частиною вісімнадцятої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру»№ 1789-ХІІ, а згодом - частиною двадцятою статті 86 Закону №1697-VII) в пенсійного органу немає правового механізму для перерахунку.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності нормативного регулювання відносин щодо умов і підстав для перерахунку пенсій (зокрема у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати) працівників прокуратури - підстав для такого перерахунку немає. Тому відповідач, відмовляючи Позивачу у перерахунку пенсії з підстав, про які зазначено вище, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Слід зазначити, що наведені зміни законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був гарантований статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ при призначені пенсії, а лише покладають визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на Кабінет Міністрів України.
Крім того, за змістом наведених вище положень пункту 5 Прикінцевих і перехідних положень Закону №213-VIII у зв'язку з неприйняттям до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх, в тому числі й спеціальних, пенсій, скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсію/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, у тому числі відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Рішенням від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 5 розділу ІІІ Закону №213-VIII, але тільки в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Оскільки щодо конституційності решти законодавчих положень пункту 5 розділу ІІІ Закону №213-VIII Конституційний Суд України рішення не приймав, такі залишаються чинними.
З огляду на викладене, правові підстави для задоволення позову - відсутні.
Така правова позиція у спірних правовідносинах викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 26.07.2017 року у справі №295/7555/16-а, від 09.08.2017 року №423/1318/16-а, постановах від 13.07.2017 року у справі № К/800/9945/17, від 25.07.2017 року у справі № К/800/19208/16 з аналогічних правовідносин.
З огляду на наведене судова колегія не вбачає підстав для скасування додаткової постанови з мотивів наведених в апеляційній скарзі.
Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Додаткову постанову Дніпровського районного суду м.Києва від 23 травня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина
Судді: Я.Б.Глущенко
С.Б.Шелест