ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 листопада 2017 року № 826/1730/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол-С"
доГоловного управління ДФС у м.Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0021821406 ,
На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (надалі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 07.11.2016 року №0021821406; стягнути на користь позивача суму сплаченого судового збору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неправомірно нарахував пеню позивачу після зарахування виручки позивача в іноземній валюті на його розподільчий (валютний) рахунок, а відтак, на думку позивача, податкове повідомлення-рішення в частині визначення позивачу грошового зобов'язання в розмірі 26204,87 грн. є протиправним.
Крім того, позивач стверджує, що відповідач наклав на позивача адміністративно-господарський штраф (валютну пеню) понад встановлений законодавством строк для його накладення, що свідчить про протиправний характер податкового повідомлення-рішення.
В ході судового розгляду представники позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в наданих суду письмових запереченнях зазначив, що при розрахунку пені використовувалися виписки саме з поточного рахунку позивача з відповідною датою, яка є пізнішою за дату зарахування валютної виручки на розподільчий рахунок, тому що надходження в іноземній валюті спочатку зараховуються на розподільчий рахунок товариства, а вже потім на його поточний рахунок.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував повністю.
На підставі п. 4 ст. 122 КАС України суд, з урахуванням думки представників сторін, ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі висновків акта перевірки №958/26-15-14-06-04/35892372 від 24.10.2016 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0021821406 від 07.11.2016 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 356527,99 грн.
Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Згідно пп. 21.1.1 п. 21.1 ст.21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Як встановлено судом, в періоді, що перевірявся, ТОВ «Текссол-С» (постачальник) було укладено контракт купівлі-продажу від 12.12.2014 р. №1212/14 з компанією «PRIMEWALL INTERTRADING LLP» (покупець, Велика Британія), згідно умов якого в порядку та на умовах, визначених цим контрактом та додатками, постачальник зобов'язується поставити товар згідно зі специфікаціями покупцю, а покупець зобов'язується оплатити товар (тканини) постачальнику.
В ході перевірки встановлено, що на виконання вказаного контракту від 12.12.2014 р. №1212/14 ТОВ «Текссол-С» було експортовано товар вартістю 140400,00 дол.США (еквів. 2212757,63 грн.).
При цьому, граничним терміном отримання валютної виручки є 16.03.2015 року.
Перевіркою встановлено, що оплата від компанії «PRIMEWALL INTERTRADING LLP» надійшла на поточний валютний рахунок ТОВ «Текссол-С» на загальну суму 140400,00 дол.США (еквів. 3251312,44 грн.), в т.ч. на суму 115068,00 дол. США з порушенням строків розрахунків, визначених ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме 17.03.2015, 24.03.2015, 25.03.2015, 31.03.2015, 01.04.2015 р.
Крім того, в ході перевірки встановлено, що в періоді, що перевірявся, ТОВ «Текссол-С» (постачальник) було укладено контракт купівлі-продажу від 22.12.2014 р. №2212/14 з компанією «PRIMEWALL INTERTRADING LLP» (покупець, Велика Британія), згідно умов якого в порядку та на умовах, визначених цим контрактом та додатками, постачальник зобов'язується поставити товар згідно зі специфікаціями покупцю, а покупець зобов'язується оплатити товар (тканини) постачальнику.
В ході перевірки встановлено, що на виконання вказаного контракту від 22.12.2014 р. №2212/14 ТОВ «Текссол-С» було експортовано товар вартістю 140400,00 дол.США (еквів. 2214141,84 грн.).
При цьому, граничним терміном отримання валютної виручки є 25.03.2015 року.
Перевіркою встановлено, що оплата від компанії «PRIMEWALL INTERTRADING LLP» надійшла на поточний валютний рахунок ТОВ «Текссол-С» на загальну суму 140400,00 дол.США (еквів. 3286886,03 грн.), з порушенням строків розрахунків, визначених ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме 31.03.2015, 01.04.2015, 03.04.2015, 06.04.2015, 08.04.2015 р.
Також, в періоді, що перевірявся, ТОВ «Текссол-С» (постачальник) було укладено контракт купівлі-продажу від 10.10.2014 р. №1021/14 з компанією «PRIMEWALL INTERTRADING LLP» (покупець, Велика Британія), згідно умов якого в порядку та на умовах, визначених цим контрактом та додатками, постачальник зобов'язується поставити товар згідно зі специфікаціями покупцю, а покупець зобов'язується оплатити товар (тканини) постачальнику.
В ході перевірки встановлено, що на виконання вказаного контракту від 10.10.2014 р. №1021/14 ТОВ «Текссол-С» було експортовано товар вартістю 161988,00 дол.США (еквів. 2097757,07 грн.).
При цьому, граничним терміном отримання валютної виручки є 21.01.2015 року.
Перевіркою встановлено, що оплата від компанії «PRIMEWALL INTERTRADING LLP» надійшла на поточний валютний рахунок ТОВ «Текссол-С» на загальну суму 161988,00 дол.США (еквів. 4341225,59 грн.), з порушенням строків розрахунків, визначених ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме 18.02.2015, 19.02.2015 р.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі по тексту Закон №185/94-ВР в редакції станом на момент виникнення правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Разом з тим, відповідно до змін, внесених Законом України від 06.11.2012 №5480-УІ „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок" до Закону №185, які набрали чинності з 17.11.2012, НБУ має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені ч. 1 ст. 1 та ст. 2 Закону №185.
Так, відповідно до п. 1 Постанов №581, які діяли на момент виникнення правовідносин, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в ст. 1 та ст. 2 Закону №185, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
Згідно зі ст. 4 Закону №185 порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених ст. ст. 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
В позовній заяві позивач стверджує, що надходження коштів валютної виручки підприємства на його розподільчий рахунок в установі банку рівнозначно надходженню таких коштів на поточний рахунок.
Водночас, суд зазначає, що у разі здійснення експорту та імпорту товарів, позивач купує та продає товар за валютні кошти. У разі, коли суб'єкт господарювання займається експортом/імпортом, тобто користується валютною виручкою, банк відкриває товариству два рахунки - поточний та розподільчий.
Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 17.06.2004 р. №280 «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України» №136, розподільчі рахунки суб'єктів господарювання відповідають рахунку бухгалтерського обліку банку 2603, а поточний рахунок (кошти на вимогу суб'єктів господарювання) - це 2600.
Згідно п. 6 Постанови Правління Національного банку України від 16.11.2012 р. №475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» Уповноважений банк зобов'язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті, на які поширюється вимога щодо обов'язкового продажу, на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603.
Пунктом 5.3 Інструкції №492 передбачено, що на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів зараховуються такі кошти: а) через розподільні рахунки: повернені з будь-яких причин нерезидентом, на користь якого були перераховані раніше.
Контрагент, на користь якого були перераховані валютні кошти, повернув позивачу частину таких валютних коштів в результаті розірвання контракту, відтак надходження в іноземній валюті спочатку зараховуються на розподільчий рахунок підприємства, а вже потім на його поточний рахунок.
Водночас, відповідно до вимог Інструкції банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього. У разі повернення резиденту коштів, що були перераховані на адресу нерезидента за імпортним договором у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання за цим договором частково або повністю не виконані, резидент самостійно передає банку, який за дорученням резидента здійснив платіж на користь нерезидента, копії документів, які однозначно підтверджують повернення коштів. Відповідальність за порушення цієї умови покладається на резидента, тобто порушення вимог ст.ст. 1, 2 Закону №185/94-ВР припиняється в момент зарахування виручки на поточний, а не розподільчий рахунок позивача.
За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність застосування на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за контрактами. При цьому, порушення таких термінів не заперечується позивачем в позовній заяві.
В частині доводів позивача щодо порушення відповідачем термінів застосування адміністративно-господарського штрафу, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Разом з тим, Законом № 2756-VI від 02.12.2010 вказану норму було доповнено другою частиною (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)- дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України ( 2755-17 ) та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.
Відповідно до п. 7.3 Положення у разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.
Установити, що штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок в установленому законодавством порядку ( ч. 2 Указу Президента України про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.95 р.).
Отже, в даному випадку контроль за дотриманням порядку ведення касових операцій покладено саме на податкові органи, яким надано право на підставі перевірок застосовувати штрафні санкції.
Так, відповідно до статей 102, 114 Податкового кодексу граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 Податкового кодексу. Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених Податковим кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 Податкового кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.1 статті 133 Податкового кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Отже, граничним строком застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення податкового законодавства є 1095 день, що настає за останнім днем граничного строку виконання податкового зобов'язання, визначеного Податковим кодексом та іншими законами України, або за днем його фактичного виконання, якщо воно мало місце пізніше.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України №826/14110/14 від 16.05.2017 року.
З урахуванням наведеного у сукупності, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У даному випадку відповідач (суб'єкт владних повноважень) довів суду, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення він діяв відповідно до чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 94, 158 - 163 КАС України, суд -
В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя А.Б. Федорчук