ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
29 листопада 2017 року № 826/14308/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Прайм-Банк» Брайка Станіслава Анатолійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
проскасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Прайм-Банк» Брайка Станіслава Анатолійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення, викладене у формі повідомлення № 2149/01 від 19.11.2014 р. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Прайм-Банк» Рябова О.А. про визнання нікчемною Додаткової угоди № 16 від 02.10.2014 р. до Договору про депозитний вклад № 94/0017-1 від 16.02.2007 р., укладену між ПАТ «Прайм-Банк» та ОСОБА_1.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15.09.2016 р. суддею Мазур А.С. відкрито провадження по справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 02.11.2017 р. справу прийнято до свого провадження суддею Васильченко І.П.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Прайм-Банк» були відсутні підстави для визнання Додаткової угоди № 16 від 02.10.2014 р. до Договору про депозитний вклад № 94/0017-1 від 16.02.2007 р., укладену між ПАТ «Прайм-Банк» та ОСОБА_1, нікчемним правочином в силу положень ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Представник позивача та позивач в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомили До суду надійшла телефонограма від позивача, в якій він просить розглядати справу без його участі на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Позовні вимоги мотивовані тим, що повідомлення про нікчемність додаткової угоди № 16 від 02.10.2014 р. до договору про депозитний вклад № 94/0017-1 від 16.02.2007 р., укладеної між ПАТ «Прайм-Банк» та ОСОБА_1 породжує для позивача правові наслідки та порушує його права та законні інтереси, а відтак позивач вважає, що вказане повідомлення підлягає скасуванню з метою захисту прав останнього. Жодної з підстав, визначеної в ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-V, для визнання правочинів неплатоспроможного банку нікчемними, в оскаржуваному повідомленні не зазначено.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки позивач як Голова Правління ПАТ «Прайм-Банк» в період запровадження в Банку тимчасової адміністрації, зловживаючи своїми повноваженнями зняв депозитні кошти у розмірі 420 000,00 доларів США, які були обтяжені договором застави майнових прав № Z967/1182-30 на грошовий депозит від 29.05.2014 р., що спричинило погіршення фінансового стану банку.
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Згідно наданих суду письмових заперечень проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні, оскільки позивач за своїм статусом є пов'язаною особою у розумінні приписів ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», що надало йому змогу завчасно розірвати договір банківського депозиту та зняти кошти з рахунку.
Зважаючи на неявку в судове засідання позивача та представника відповідача 2, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 13.01.2015 р. № 9 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Прайм-Банк» та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.01.2015 р. № 2 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Прайм-Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», з 14.01.2015 р. було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Прайм-Банк» по 13.01.2016 р.
У відповідності до п. 2 Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 р. № 48 «Про призначення уповноваженої особи фонду на ліквідацію ПАТ «Прайм-Банк» уповноваженою особою на ліквідацію банку з 03.03.2015 р. призначено Брайка Станіслава Анатолійовича.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.12.2015 р. № 244 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «Прайм-Банк» строком на один рік по 13.01.2017 р.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15.01.2017 р. № 16 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «Прайм-Банк» строком на один рік по 13.01.2018 р. та продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «Прайм-Банк» Брайку Станіславу Анатолійовичу строком на один рік по 13.01.2018 р. включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.10.2014 р. № 105, на підставі постанови правління Національного банку України від 02.10.2014 р. № 622/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Прайм Банк» до категорії неплатоспроможних, з 03.10.2014 р. розпочато процедуру виведення ПАТ «Прайм-Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.
Рішенням Правління банку від 11.12.2013 р. № 177 було затверджено перелік інсайдерів фізичних та юридичних осіб ПАТ «Прайм-Банк» станом на 18.03.2014 р., серед яких як Голову Правління зазначено ОСОБА_1
Наказом № 316-з від 09.10.2014 р. «Про перевірку договорів» за підписом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Прайм-Банк» Рябова О.А. створено комісію з перевірки правочинів (у тому числі договорів), укладених з банком, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.
12.01.2015 р. за підписом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Прайм-Банк» Кадирова В.В. видано наказ № 11-з «Про результати перевірки договорів ПАТ «Прайм-Банк» згідно наказу від 09.10.2014 р. № 316-з.
На виконання вищевказаних наказів, за результатами роботи комісії, складено акт перевірки договорів від 12.01.2015 р.
Станом на 01.12.2016 р. в ПАТ «Прайм-Банк» було виявлено 4 правочини, що є нікчемними, зокрема, Додаткової угоди № 16 від 02.10.2014 р. до Договору про депозитний вклад № 94/0017-1 від 16.02.2007 р., про що було повідомлено ОСОБА_1 та було особисто вручено повідомлення про нікчемність договору (провочину) від 19.11.2014 р. № 2149/07.
Окрім вказаного повідомлення, позивачу також було 14.11.2014 р. особисто вручено ще два повідомлення про нікчемність договору (правочину) №№ 2130/01 та 2131/01, які також було отримано останнім особисто.
В подальшому, ПАТ «Прайм-Банк» видано наказ № 5-з від 14.01.2015 р. про складання переліку осіб ПАТ «Прайм-Банк», які підпадають під дію пп.4 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
На виконання вищевказаного наказу на ім'я Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Прайм-Банк» Кадирова В.В. складено службову записку та перелік осіб, які підпадають під дію пп. 4 ст. 26 Закону (кошти розміщені на вклади у банку особою, яка була членом спостережної ради, правління, ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік) станом на кінець дня 13.01.2015 р., в якому як Голову Правління вказано ОСОБА_1
Так, 16.02.2007 р. між ЗАТ «Прайм-Банк» правонаступником якого є ПАТ «Прайм-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про депозитний вклад № 94/0017-1.
Згідно ч. 1 Договору про депозитний вклад, початкова сума вкладу складала 200 000,00 (двісті тисяч) доларів США, строком розміщення до 15.02.2010 р.
В подальшому було укладено наступні додаткові угоди:
1.Додаткова угода від 08.02.2008 р. № 1 до договору про депозитний вклад 94/0017-1 від 16.02.2007 р. про збільшення суми вкладу на 100 000,00 (сто тисяч доларів США).
2. Додаткова угода від 13.08.2008 р. № 2 до договору про депозитний вклад № 94/0017-1 від 16.02.2007 р. про збільшення суми вкладу на 80 000,00 (вісімдесят тисяч доларів США).
3. Додаткова угода від 12.09.2008 р. № 3 до договору про депозитний вклад № 94/0017-1 від 16.02.2007 р. про збільшення суми вкладу на 100 000,00 (сто тисяч доларів США).
4. Додаткова угода від 07.08.2009 р. № 4 до договору про депозитний вклад № 94/0017-1 від 16.02.2007 р. про продовження строку депозитного вкладу до 15.08.2010 р.
5. Додаткова угода від 14.12.2009 р. № 5 до договору про депозитний вклад № 94/0017-1 від 16.02.2007 р. про продовження строку депозитного вкладу до 15.05.2014 р.
6. Додаткова угода від 11.01.2011 р. № 6 до договору про депозитний вклад № 94/0017-1 від 16.02.2007 р. про зменшення суми вкладу на 45 000,00 (сорок п'ять тисяч доларів США).
7. Додаткова угода від 11.05.2011 р. № 7 до договору про депозитний вклад № 94/0017-1 від 16.02.2007 р. про зменшення суми вкладу на 75 000,00 (сімдесят п'ять тисяч доларів США).
8. Додаткова угода від 25.06.2011 р. № 8 до договору про депозитний вклад № 94/0017-1 від 16.02.2007 р. про зменшення суми вкладу на 459 900,00 (чотириста п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот доларів США).
9. Додаткова угода від 30.06.2011 р. № 9 до договору про депозитний вклад № 94/0017-1 від 16.02.2007 р. про збільшення суми вкладу на 459 900,00 (чотириста п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот доларів США).
10. Додаткова угода від 20.07.2011 р. № 10 до договору про депозитний вклад № 94/0017-1 від 16.02.2007 р. про зменшення суми вкладу на 20 000,00 (двадцять тисяч доларів США).
11. Додаткова угода від 11.08.2011 р. № 11 до договору про депозитний вклад № 94/0017-1 від 16.02.2007 р. про зменшення суми вкладу на 20 000,00 (двадцять тисяч доларів США).
12. Додаткова угода від 25.12.2012 р. № 12 до договору про депозитний вклад № 94/0017-1 від 16.02.2007 р. про заміну слова «відсоток» на «відсоткова».
13. Додаткова угода від 15.05.2014 р. № 13 до договору про депозитний вклад № 94/0017-1 від 16.02.2007 р. про продовження строку депозитного вкладу до 15.02.2016 р.
14. Додаткова угода від 28.05.2014 р. № 14 до договору про депозитний вклад № 94/0017-1 від 16.02.2007 р. про продовження строку депозитного вкладу до 27.03.2017 р.
Таким чином, сума вкладу позивача складає 420 000,00 доларів США.
Окрім того, позивачем із банком було укладено Додаткову угоду від 27.06.2014 р. № 15 до договору про депозитний вклад № 94/0017-1 від 16.02.2007 р. про здійснення 27.06.2014 р. нарахування та виплату процентів за договором про депозитний вклад за період з 01.06.2014 р. до 30.06.2014 р. включно.
В подальшому, 02.10.2014 р. було підписано Додаткову угоду № 16 до Договору про депозитний вклад про дострокове повернення та виплату процентів за договором про депозитний вклад №94/0017-1 від 16.02.2007 р. без застосування штрафної процентної ставки та знято кошти у сумі 420000,00 доларів США з рахунку «Прайм-Банк», про що свідчить заява на видачу готівки № 3059 від 02.10.2014 р.
Разом з тим, між ПАТ «Прайм-Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір № Z1452/1229-4 застави майнових прав на грошовий депозит від 29.05.2014 р., яким забезпечувались вимоги Банка, що випливають із Кредитного договору №1452/1229-1 від 29.05.2014 р., укладеного між ПАТ «Прайм-Банк» та ТОВ «Агроінтербуд» за умовами якого останній зобов'язався перед банком повернути в строк до 25.02.2016 р. кредитні кошти у розмірі 10 675 000,00 грн.
В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 передав у заставу банка належні йому права на частку грошового забезпечення в сумі 150 000,00 доларів США та нараховані за ним проценти, що випливають із Договору про Депозитний вклад № 94/0017-1 від 16.02.2007 р.
Додатковою угодою від 02.10.2014 р. № 1 до Договору № 1452/1229-4 застави майнових прав на грошовий депозит від 29.05.2014 р., ОСОБА_1 достроково припинив з 02.10.2014 р. дію Договору застави майнових прав на грошовий депозит № 1452/1229-4 від 29.05.2014 р.
Також, між ПАТ «Прайм-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір №Z967/1182-30 застави майнових прав на грошовий депозит від 29.05.2014 р., яким забезпечувалися вимоги банку, що випливають із кредитного договору № 967/1182-1 від 23.11.2009 р., укладеного між Банком та ТОВ «Оптово-роздрібна компанія «Легіон Трейд» за умовами якого останній зобов'язався перед банком повернути в строк до 21.11.2014 р. кредитні кошти у розмірі 15 000 000,00 грн.
В забезпечення виконання зобов'язань, позивач передав у заставу ПАТ «Прайм-Банк» належні йому права на частку грошового депозиту в сумі 150 000,00 доларів США та нараховані за ним проценти, що випливають із Договору про депозитний вклад № 94/0017-1 від 16.02.2007 р.
Додатковою угодою від 02.10.2014 р. № 4 до Договору № Z967/1182-30 застави майнових прав на грошовий депозит від 29.05.2014 р. ОСОБА_1 достроково припинив з 02.10.2014р. дію Договору застави майнових прав на грошовий депозит № Z967/1182-30 від 29.05.2014 р.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року N 4452-VI (надалі - Закон N 4452-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 названого Закону Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Частиною 1 статті 4 вказаного Закону визначено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. В межах своїх повноважень, Фонд зокрема здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
За змістом ч. 1 ст. 26 названого Закону виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.
Оскільки основною метою діяльності Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, втрата Банком можливості отримати в ліквідаційну масу значної суми грошових коштів для задоволення вимог кредиторів такого банку, створює передумови для порушення економічних інтересів Держави.
Відповідно до ст. 48 Закону N 4452-VI до повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію відноситься зокрема вжиття заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону N 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Пунктом 1 ч. 4 ст. 38 цього ж Закону передбачено, що Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Положеннями п. 8 ч. 3 ст. 38 цього ж Закону визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у випадку, якщо банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Виходячи з системного аналізу вищенаведених правових вбачається, що Уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями щодо перевірки правочинів (в тому числі договорів) на предмет виявлення підстав нікчемності та щодо повідомлення сторін за цими договорами про нікчемність останніх.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року N 2121-III (надалі - Закон N 2121-III) в редакції на час визнання позивачем інсайдером, визначено, що угоди, що здійснюються з пов'язаними з банком особами (далі - пов'язані особи), не можуть передбачати більш сприятливі умови, ніж угоди, укладені з іншими особами. Угоди, укладені банком із пов'язаними особами на умовах, сприятливіших за звичайні, визнаються судом недійсними з моменту їх укладення.
За диспозицією наведеної статті, пов'язаними особами є:
1) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів правління банку;
2) особи, які мають істотну участь у банку;
3) керівники юридичних осіб, які мають істотну участь у банку;
4) керівники та контролери споріднених осіб банку;
5) керівники та контролери афілійованих осіб банку;
6) афілійовані особи банку;
7) споріднені особи банку;
8) асоційовані особи будь-якої фізичної особи, зазначеної в пунктах 1 - 5 цієї частини;
9) юридичні особи, у яких асоційовані особи, визначені в пункті 8 цієї частини, є керівниками або контролерами.
Порядок визначення пов'язаних із банком осіб, подання банками інформації Національному банку України (далі - Національний банк) про таких осіб, а також визначення ознак, за наявності яких Національний банк має право визначити фізичних та юридичних осіб такими, що є пов'язаними з банком особами визначається Положенням про визначення пов'язаних із банком осіб, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 12 травня 2015 року N 315 (надалі - Положення N 315).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 названого Положення банк визначає перелік пов'язаних із банком осіб, який затверджується правлінням банку, відповідно до вимог статті 52 Закону та з урахуванням цього Положення. Особа є пов'язаною з банком із моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов'язаною з банком відповідно до вимог зазначеної статті закону.
З метою забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов'язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 р. N 368 затверджено Інструкцію про порядок регулювання діяльності банків в Україні (надалі - Інструкція N 368).
За загальним визначенням інсайдер (insider) - особа, яка завдяки своєму службовому становищу або спорідненим зв'язкам має доступ до конфіденційної інформації про діяльність банку, що недоступна широкій громадськості, та може використати її у власних цілях з метою збагачення, одержання неконкурентних переваг, привілеїв тощо.
Відповідно до п. 1.10 гл. 1 Інструкції N 368 до інсайдерів - фізичних осіб належать:
а) особи, які мають істотну участь у банку;
б) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів правління банку;
в) керівники юридичних осіб, які мають істотну участь у банку;
г) керівники та контролери споріднених осіб банку;
ґ) керівники та контролери афілійованих осіб банку;
д) асоційовані особи будь-якої фізичної особи, зазначеної в підпунктах "а" - "ґ" цього пункту.
Банк може укладати з інсайдерами угоди, які передбачають нарахування відсотків і комісійних на здійснення банківських операцій, які менші від звичайних, та нарахування відсотків за вкладами і депозитами, які більші від звичайних, якщо прибуток банку дозволяє здійснювати це без шкоди для фінансового стану банку; однак інші умови цих угод не можуть бути більш сприятливими, ніж загальні умови проведення банківських операцій, що встановлені внутрішньобанківськими положеннями, що визначають кредитну, інвестиційну, управління активами і пасивами та облікову політику банку (п. 1.14 вказаної Інструкції).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був звільнений з посади виконуючого обов'язки Голови Правління ЗАТ «Прайм-Банк» та призначений з 28.12.2001 р. на посаду Голови Правління ЗАТ «Прайм-Банк», що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом засідання Спостережної Ради від 28.12.2001 р. № 20.
Наказом ЗАТ «Прайм-Банк» від 28.01.2002 р. № 13 - вк ОСОБА_1 призначено на посаду Голови Правління ЗАТ «Прайм-Банк».
Наказом ПАТ «Прайм-Банк» від 29.12.2014 р. № 138-вк ОСОБА_1 звільнено з 29.12.2014 р. з посади Голови Правління ПАТ «Прайм-Банк» за скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.
В той же час, на засіданні правління ПАТ «Прайм-Банк», оформленого протоколом від 11.12.2013 р. було затверджено перелік інсайдерів фізичних та юридичних осіб ПАТ «Прайм-Банк» та перелік пов'язаних фізичних осіб ПАТ «Прайм-Банк» станом на 11.12.2013 р. до якого, зокрема, було включено ОСОБА_1
Отже, позивач, укладаючи Додаткову угоду від 02.10.2014 № 16 до Договору про депозитний вклад про дострокове повернення вкладу та виплату процентів без застосування штрафної процентної ставки за договором про депозитний вклад №94/0017-1 від 16.02.2007, був діючим Головою Правління ПАТ «Прайм-Банк».
Аналіз наведених обставин справи та наявних в матеріалах доказів свідчить про те, що позивач, перебуваючи на посаді Голови Правління ПАТ «Прайм-Банк», 02.10.2014 р. підписав Додаткову угоду № 16 до Договору про депозитний вклад про дострокове повернення вкладу та виплату процентів за Договором про депозитний вклад № 94/0017-1 від 16.02.2007 р. без застосування штрафної процентної ставки та в порушення постанови Правління Національного банку України від 28.08.2001 р. № 368 в частині відносин банків з інсайдерами, зняв з рахунку у банку кошти розмірі 420 000,00 доларів США, які були обтяжені Договором № Z967/1182-30 застави майнових прав на грошовий депозит від 29.05.2014 р. шляхом штучного виведення активів банку на вказану суму.
Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Прайм-Банк», викладене у формі повідомлення № 2149/01 від 19.11.2014 р. Рябова О.А. про визнання нікчемною Додаткової угоди № 16 від 02.10.2014 р. до Договору про депозитний вклад № 94/0017-1 від 16.02.2007 р., укладену між ПАТ «Прайм-Банк» та ОСОБА_1 є таким, що прийнято у відповідності до вимог ч. 8 ст. 38 Закону N 4452-VI, а тому підстави для його скасування у суду відсутні.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом досліджено всі аргументи позивача та відповідачів щодо суті спору та надано їм належну оцінку в мотивувальній частині судового рішення.
Враховуючи наведене у сукупності, беручи до уваги те, що в контексті заявлених позовних вимог судом не встановлено порушення прав позивача з боку відповідачів, суд приходить до висновку про їх необґрунтованість та недоведеність, а, отже, відмовляє в їх задоволенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П. Васильченко