28 листопада 2017 року справа № 337/3224/17(2-а/337/243/2017)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,
суддів: Чабаненко С.В. Юрко І.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України м. Запоріжжя на постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2017 року у справі № 337/3224/17 (2-а/337/243/2017) за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання протиправною бездіяльності, покладання зобов'язання щодо нарахування та виплати грошової допомоги,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі десяти місячних пенсій;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1, грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволений.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, відмовивши в задоволенні позовних вимог.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Колегія суддів розглянула справу відповідно до вимог ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила такі наступне.
ОСОБА_1 народився 9 лютого 1957 року.
З 23.12.2014 року позивач перебуває на обліку у відповідача у зв'язку з призначенням пенсії за вислугу років як працівнику освіти (розпорядження № 7877 від 30.12.2014 року) (а.с. 34).
Проте, з 24.12.2014 року позивачу виплату пенсії припинено у зв'язку з тим, що він прийнятий на посаду, яку обіймав до звільнення.
10.02.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. (а.с. 35)
Розпорядженням № 172002 від 16.02.2017 року ОСОБА_1 призначена пенсія за віком з 10.02.2017 року. (а.с. 36)
Крім того, ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою щодо виплати йому грошової допомоги у розмірі 10 пенсій, але листом № 176/О-9 від 11.07.2017 року відповідач відмовив позивачу у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі його десяти місячних пенсій, оскільки 23.12.2014 йому вже призначалась та виплачувалась пенсія за вислугу років, що виключає можливість призначення та виплати грошової допомоги. (а.с. 8-9).
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення до відповідача з заявою про виплату спірної допомоги позивач пенсію не отримував, досяг пенсійного віку та працював на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років, позивач має право на отримання грошової допомоги, відповідно до п. 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі десяти місячних пенсій.
При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.
Колегією суддів встановлено, що фактично спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування пункту 7-1 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Так, відповідно до пункту 7-1 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 (далі - Порядок № 1191), грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується законодавцем з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах, вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Отже, синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку № 1191 свідчить, що отримання особою до виходу на пенсію за віком будь-якого виду пенсії в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, є перешкодою для призначення спірної грошової допомоги. При цьому законодавство не ставить право особи на допомогу в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до досягнення пенсійного віку.
Суд першої інстанції, задовольнивши позов, дійшов помилкового висновку, що правова конструкція норми пункту 7-1 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” містить посилання на те, що перешкодою для призначення грошової допомоги є факт отримання особою пенсії саме на момент виникнення у неї права на призначення пенсії за віком, оскільки в цій нормі права застосовано оборот “до цього”, тобто будь-коли до дня досягнення пенсійного віку.
Разом з тим, з матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що після призначення 23 грудня 2014 року позивачу пенсії за вислугу років така пенсія позивачу була нарахована і виплачена на р/р ОСОБА_1, відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк» за призначенням «Пенсія», а саме 16.02.2015 року у сумі 114,03 грн. та 16.03.2015 року у сумі 0,42 грн., що підтверджується випискою з рахунків позивача у ПАТ КБ «Приватбанк». (а.с. 17-18).
Таким чином, позивач до моменту досягнення пенсійного віку вже отримував пенсійні виплати у зв'язку з призначенням пенсії за вислугу років і подальше припинення цих виплат вже не може впливати на зазначений факт і спростовувати його. Отримання ж таких виплат до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до приписів пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку № 1191 виключає можливість призначення і виплати позивачу грошової допомоги в розмірі його десяти місячних пенсій
З приводу доводів позивача, що зазначені грошові кошти він не отримував, оскільки не знімав їх зі свого рахунку до отримання пенсії за віком у березні 2017 року, судова колегія зазначає, що вказані обставини не спростовують факт виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, оскільки виплати вважаються отриманими особою саме з моменту перерахунку грошових коштів на картку особи, а не з моменту зняття цих коштів з картки готівкою.
За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, його висновки суперечать обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нової про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, 198, 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України м. Запоріжжя задовольнити.
Постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2017 року у справі № 337/3224/17 (2-а/337/243/2017) скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання протиправною бездіяльності, покладання зобов'язання щодо нарахування та виплати грошової допомоги відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції, прийнята в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Головуючий: С.Ю. Чумак
Суддя: С.В. Чабаненко
Суддя: І.В. Юрко