ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 листопада 2017 року № 826/9599/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом до проГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Гласс Трейд" підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,
Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Гласс Трейд" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна товариства.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку з недопуском відповідачем посадових осіб Головного управління ДФС у м. Києві до проведення інвентаризації, начальником Головного управління ДФС у м. Києві 07.02.2017 року прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Гласс Трейд".
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити адміністративний позов з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення зазначених позовних вимог, посилаючись на те, що на момент подання адміністративного позову про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків позивачем було вже проведено документальну позапланову виїзну перевірку та складено акт. Також, представник відповідача зазначила, що обґрунтованість підстав адміністративного арешту майна платника податків має бути перевірена судом не пізніше 96 годин з моменту прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна, рішення про застосування адміністративного арешту майна ТОВ "Браво Гласс Трейд" було прийнято позивачем 07.02.2017 року, а до суду ГУ ДФС у місті Києві звернулося - 01.08.2017 року.
В судовому засіданні, суд керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до наказу начальника Головного управління ДФС у м. Києві №624 від 31.01.2017 року на підставі доповідної записки управління спеціального аудиту ГУ ДФС у м. Києві від 30.01.2017 року №366/26-15-14-04-03 було призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Браво Гласс Трейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Новітня-трейд» за період з 01.02.2016 року по 30.04.2016 року тривалістю 5 робочих днів з 01.02.2017 року.
06 лютого 2017 року головним державним ревізором-інспектором Головного управління ДФС у м. Києві було складено акт №75/26-15-14-04-03 про відмову в проведенні інвентаризації; №76/26-15-14-04-03 про відмову надання документів на запит від 03.02.2017 року ТОВ "Браво Гласс Трейд" та №77/26-15-14-04-03 про відмову від підпису акту щодо відмови проведення інвентаризації ТОВ "Браво Гласс Трейд".
07 лютого 2017 року начальником Головного управління ДФС у м. Києві було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Браво Гласс Трейд" на підставі підпункту 94.2.8 пункту 94.2 статті 94 ПК України у зв'язку із відмовою від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд враховує, що відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Підстави застосування адміністративного арешту майна та порядок його застосування визначені ст.94 Податкового кодексу України .
Пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Арешт майна може бути застосовано, зокрема, якщо платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки) (підпункт 94.2.8 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України).
Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження (пункт 94.6 статті 94 Податкового кодексу України).
Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом (пункт 94.10 статті 94 Податкового кодексу України).
Слід зазначити, що аналогічні за змістом положення міститься також у Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженому наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №568 (надалі - Порядок №568).
Так, підпунктом 8 пунктом 3.1 Порядку №568 визначено, що арешт майна може бути застосовано, зокрема, у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої підпунктом 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).
З огляду на викладене вбачається, що застосування арешту майна платника податків за рішенням керівника відповідного контролюючого органу можливе у разі відмови такого платника у проведенні інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), що передбачено підпунктом 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.
Разом з цим, підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Згідно з пунктом 94.6 статті 94 Податкового кодексу України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Підпунктом 94.19.1 пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
Диспозиція правової норми пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України визначає строк 96 годин, протягом яких суд спроможний підтвердити обґрунтованість прийнятого контролюючим органом рішення про арешт майна, з чого випливає обов'язок податкового органу, якому ця норма адресована, звернутися за підтвердженням адміністративного арешту майна в межах цього строку. Недотримання вищезазначеного строку, який в силу абзацу 2 пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України не може бути продовжений, унеможливлює правозастосування цієї норми в силу законодавчих приписів та унеможливлює вирішення судом питання про визнання арешту обґрунтованим.
Також, відповідно до частини 1 статті 183-3 КАС України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів, зокрема, щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Частиною 8 ст. 183-3 КАС України встановлено, що у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню.
Згідно з частиною 6 статті 183-3 КАС України відмова у прийнятті подання, зокрема у зв'язку з наявністю між сторонами спору про право, унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.
Враховуючи викладене, суд вважає необхідним звернути увагу на те, що при прийнятті норми про можливість застосування адміністративного арешту майна платника податків, зокрема в разі не допуску такою особою працівників податкових органів до проведення перевірки, законодавець виходив з того, що застосування арешту є особливим видом забезпечення повноти та об'єктивності проведення податкової перевірки, оскільки ухилення платника податків від проведення перевірки може вказувати на його бажання приховати певні докази, що вказують на його недобросовісність.
В свою чергу, запровадження судової перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків вказує на необхідність контролю за діями податкового органу та захист прав платника податків від можливих зловживань з боку податкового органу.
Специфіка виконання податковими органами своїх повноважень та особливості ведення господарської діяльності окремих платників податків викликають необхідність у оперативності застосування адміністративного арешту майна та перевірки його обґрунтованості.
Отже, саме з метою оперативної перевірки наявності підстав для застосування адміністративного арешту і гарантування як прав та інтересів платника податків так і належного здійснення повноважень податковими органами законодавцем передбачено право податкових органів звертатись до суду із поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Саме тому, стаття 183-3 КАС України встановлює особливий, оперативний, порядок розгляду такого подання та імперативно приписує необхідність негайного виконання судового рішення за результатами такого розгляду.
Суд при розгляді вказаного подання здійснює функцію контролю за правомірністю дій податкового органу щодо застосування арешту, в той час як розглядаючи позовні вимоги податкового органу щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, суд розглядає публічно-правовий спір в загальному порядку.
Однак суд, вважає за необхідне звернути увагу на положення п.п. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 Податкового кодексу України яким встановлено, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 цієї статті, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
Проаналізувавши норми процесуального та матеріального права, що регулює спірні правовідносини, суд вважає за необхідне зазначити, що у законодавстві України, яке регулює спірні правовідносини є певні прогалини, а саме існує колізія, яка полягає у тому, що відповідно з частиною 6 статті 183-3 КАС України відмова у прийнятті подання, зокрема у зв'язку з наявністю між сторонами спору про право, унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням та заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку шляхом подачі позовної заяви щодо накладання умовного адміністративного арешту майна та вимог сп.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 Податкового кодексу України, яким встановлено, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 цієї статті, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
Фактично законодавець надавши податковому органу право на звернення до суду в порядку позовного провадження стосовно підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків не врахував вимоги Податкового кодексу України, яким визначено термін 96 годин на підтвердження такого адміністративного арешту, який не може бути продовженим на час розгляду справи у суді та припиняється зі спливом цього терміну.
Суд вважає, що у випадках недоліків національного законодавства, повинно діяти правило вирішення сумнівів на користь платника податків (тобто принцип in dubio pro tributario), адже належне застосування цього принципу забезпечує реалізацію однієї зі складових верховенства права - правової визначеності. Саме можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних дій має фундаментальне значення для правильності його застосування.
Таким чином, враховуючи, що на час розгляду справи арешт майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Гласс Трейд" застосований рішенням від 07.02.2017 року №2531 є припиненим в силу закону, суд приходить до висновку про те, що заявлені Головним управлінням ДФС у м. Києві позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на встановлені обставини та правове регулювання спірних правовідносин, суд не вбачає підстав для застосування адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Браво Гласс Трейд", що є правовою підставою для відмови позивачеві у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.Г. Вєкуа