ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
29 листопада 2017 року 08 год. 45 хв. № 826/2162/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до третя особа,Державної податкової інспекції у Солом?янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ»,
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1) з позовом до Державної податкової інспекції у Солом?янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач, ДПІ у Солом?янському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.09.2015 року № 00011911701.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на протиправність висновків акта перевірки від 10.08.2015 року № 4060/26-58-17-01-17/НОМЕР_1 про порушення ОСОБА_1 вимог податкового законодавства у зв?язку з недекларуванням за 2014 рік доходу та несплатою податку з доходів фізичних осіб за наслідками анулювання банком кредиторської заборгованості платника у сумі 10 001 496,64 грн. Позивач зазначає, що всупереч приписів норми пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України Банк не повідомив його належним чином про факт прощення кредиторської заборгованості, а тому відповідно позивач не був обізнаний про отримання суми доходу. За наведених обставин, на думку позивача, у контролюючого органу не було підстав для притягнення його до відповідальності та винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 21.09.2015 року № 00011911701.
У призначене судове засіданні, 07.11.2017 року позивач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, та попередньо подав клопотання від 19.04.2016 року про розгляд справи його відсутності.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні з посиланням на надані до канцелярії суду письмові заперечення і додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача посилався на те, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб ДФС України форми № 1ДФ та згідно листа ПАТ «АКБ «Київ» від 06.05.2015 року № 20.1.2/850 зафіксований факт отримання ОСОБА_1 у 20104 році доходу на суму 10 001 496,64 грн. (у вигляді анулювання (прощення) кредитної заборгованості). З урахуванням того, що вказана сума отриманого позивачем доходу задекларована та оподаткована не була, ДПІ за результатами проведеної документальної перевірки правомірно визначила ОСОБА_1 до сплати суму податку з доходів фізичних осіб.
Третя особа явку свого уповноваженого представника не забезпечила, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, та жодних заяв та пояснень, додаткових документів до суду не подала.
У цьому ж судовому засіданні, у зв'язку із неявкою позивача та його представника, представника третьої особи суд, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України), ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Судом встановлено, що між публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ» (далі також - ПАТ «АКБ «Київ», Банк) (кредитодавець) і ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № 61 від 10.05.2007, згідно з яким позивач одержав у банку кредит в доларах США (далі за текстом - кредитний договір).
У продовж періоду з 30.07.2015 року по 05.08.2015 року працівником ДПІ у Солом?янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.
За результатами проведення вказаної перевірки відповідачем складено акт від 10.08.2015 року № 4060/26-58-17-01-17/НОМЕР_1, яким встановлено, що ОСОБА_1 у 2014 році отримав дохід за ознакою « 126» (дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо, сума боргу платника податку анульована кредитором за його самостійним рішенням) у сумі 10 001 496,64 грн. від ПАТ «АКБ «Київ», в результаті чого ним не задекларований, нарахований та не сплачений до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 1 700 010,83 грн., чим порушено вимоги пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 49.1, пп. 49.18.4 п 49.18 ст. 49, п. 57.1 ст. 57, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.1 ст. 164, п. 176.1 ст. 176 та п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України.
Також в тексі цього акта перевірки зазначено, що перевірка проведена на підставі відомостей з центральної бази даних ДРФО ДФС про суми виплачених доходів та листа ПАТ «АКБ «Київ» № 20.1.2/850 від 06.05.2015 року.
21.09.2015 року на підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № 0001191701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 1 700 010,83 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 425 172,71 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення від 21.09.2015 року протиправним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
При вирішення даного спору суд виходить з наступного.
Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України) (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Пунктом 163.1 ст. 163 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.
Загальний оподатковуваний дохід є будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 ПК України.
Згідно із пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) зокрема, згідно з підпунктом «д», а чаме: суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету визначено ст. 168 ПК України. Зокрема, у пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 ПК України вказано, оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом. При цьому, якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.
В ході розгляду даної справи суд встановив, що ПАТ «АКБ «Київ» склало на адресу ОСОБА_1 письмове повідомлення (лист) № 08.2.2/2813 від 09.12.2014 року, в тексті якого зазначено, що заборгованість за кредитним договором № 61 від 10.05.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та Банком, визнано безнадійною та 27.11.2014 року списано банком за рахунок страхового резерву в сумі 618 327,09 доларів США та 747 066,19 грн., в тому числі 337 310 доларів США - кредит, 281 017,09 доларів США - проценти, 747 066,19 грн. - комісія за користування кредитом.
Також, у цьому листі Банку вказано, що відшкодування (списання) банком за рахунок резерву безнадійної заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення вимог Банку щодо сплати ОСОБА_1 вищезазначеного боргу. Банк продовжує претензійно-правову роботу і просить в найкоротший термін погасити існуючу заборгованість. Крім того, Банком звернув увагу боржника - ОСОБА_1, що останній має неухильно виконати пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.
В тексті свого позову позивач заперечував, а відповідач та третя особа під час судового розгляду справи не підтвердили документально факт направлення та/або вручення повідомлення ПАТ «АКБ «Київ» № 08.2.2/2813 від 09.12.2014 року ОСОБА_1 або уповноваженій ним особі.
В подальшому ПАТ «АКБ «Київ» у відповідь на запит ДПІ у Солом?янському районі ГУ ДФС у м. Києві надав лист № 20.1.2/850 від 06.05.2015 року. У даному листі від 06.05.2015 року Банк повідомив контролюючий орган про те, що 27.11.204 року ПАТ «АКБ «Київ» (протокол засідання Правління ПАТ «АКБ «Київ» № 60) прийнято рішення щодо визнання безнадійною та списання за рахунок сформованих резервів заборгованості за кредитним договором з позичальником ОСОБА_1 (договір № 61 від 10.05.2017 року, суми списання заборгованості: 5 048 479,98 грн. - кредит (еквівалент 337 310 доларам США), 4 205 950,47 грн. - відсотки (еквівалент 281 017,09 доларам США), 747 066,19 грн. - комісія) відповідно до Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 року № 172. Також Банк зазначив, що 09.12.2014 року направив ОСОБА_1 повідомлення про визнання заборгованості безнадійною та списання за рахунок сформованих резервів, та на виконання пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України банк включив суму боргу до податкового розрахунку за формою № 1ДФ за ознакою доходу « 126» за 4-ий квартал 2014 року.
Проаналізувавши зміст описаних вище листів Банку суд дійшов висновку, що станом на момент надання відповіді на запит контролюючого органу (06.05.2015 року) ПАТ «АКБ «Київ» продовжував претензійно-правову роботу щодо існуючої заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1, і мав намір отримати заборгованість, яка визнана безнадійною та 27.11.2014 року списана Банком за рахунок страхового резерву.
Тобто, в даному випадку ПАТ «АКБ «Київ» не повідомляв позивача про анулювання (прощення) боргу за кредитним договором, а навпаки у листі від 09.12.2014 року № 08.2.2/2819 підтвердив свої наміри про продовження претензійно-правової роботи щодо існуючої заборгованості та її стягнення.
Також наявні матеріали справ не містять документального підтвердження факту укладання між Банком та ОСОБА_1 відповідного договору про анулювання (прощення) боргу за кредитним договором, в якому було б зазначено, яка саме сума є анульованою (прощеною) позивачу та відповідно до вимог податкового законодавства має визначення додаткового блага.
Отже, оскільки листи Банку № 08.2.2/2813 від 09.12.2014 року та № 20.1.2/850 від 06.05.2015 року містили інформацію, що заборгованість позивача за кредитним договором, визнана безнадійною та списана Банком за рахунок страхового резерву, а не анульована (прощена) ОСОБА_1, що за своєю правовою природою має різні правові наслідки, як для позичальника так і для кредитодавця, то суд приходить до висновку, що визначене контролюючим органом позивачу грошове зобов'язання в розмірі 1 700 010,83 грн. не є додатковим благом в розумінні податкового законодавства. Як наслідок оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.09.2015 року № 00011911701 є протиправним та підлягає скасуванню.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом?янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 21.09.2015 року № 00011911701.
3. Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 03069, АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 6 890,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом?янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39471390, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6).
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя О.В. Дегтярьова