ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
01 грудня 2017 року № 826/3281/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН 5"
до Головного управління ДФС у м. Києві
провизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН 5" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення від 17.11.2016.
Позивачу було нараховано податкові зобов'язання за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.05.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.05.2016. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договори, укладений між позивачем та контрагентами ТОВ "Проксес", ТОВ "Софтагробуд", ТОВ "Файне Місто", ТОВ "Торговий дім "Комплекс плюс", ТОВ "Лембуд", ТОВ "Дже.Ем.Сі Корпорейшн"", ТОВ "Еліт груп" не спричиняють реального настання правових наслідків.
Позивач, не погоджуючись з висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини з контрагентами ТОВ "Проксес", ТОВ "Софтагробуд", ТОВ "Файне Місто", ТОВ "Торговий дім "Комплекс плюс", ТОВ "Лембуд", ТОВ "Дже.Ем.Сі Корпорейшн"", ТОВ "Еліт груп", які за твердженням позивача мали реальний характер, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.
Також, позивач посилався на те, що грошові кошти виплачені на користь ОСОБА_1 є компенсацією за оплачені нею комунальні послуги, а не виплаченим на її користь доходом та на користь ОСОБА_2 - поворотною фінансовою допомогою. Водночас позивач посилався на безпідставність висновків відповідача щодо сум виплаченої заробітної плати працівникам позивача.
Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в актах від 11.10.2016 № 167/26-15-14-07-01/37783792 та від 27.01.2017 № 6/26-15-14-07-01/37783792.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Під час судового розгляду справи, суд,-
Головним управлянням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН 5" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.05.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.05.2016 за результатами якої складено акт від 11.10.2016 №167/26-15-14-07-01/37783792.
17.11.2017 на підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення № 2552615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 503 584,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 300 717,00 грн., № 1377140303, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 698 293,13 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 727090,40 грн., № 1388140303, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 129 879,90 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 55 587,16 грн., № 2542615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 4 200027,00 грн. та прийнято рішення № 1412140303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховано 27539,64 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-1413140303 на суму 27539,64 грн..
Вказані рішення оскаржені Товариством з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН 5" в адміністративному порядку.
Головним управлянням ДФС у м. Києві на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН 5" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.05.2016, що стали предметом оскарження.
За результатами перевірки складено акт від 27.01.2017 № 6/26-15-14-07-01/37783792, яким встановлено порушення:
- пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 44.1. 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України в наслідок чого занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету за перевіряємий період на загальну суму 6013183,00 грн.;
- пунктів 198.1. 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення сум ПДВ, що сплачений до бюджету на суму 23 483,00 грн. та заниження суми ПДВ, підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на 1 201 628,00 грн.;
- пунктів 164.2 статті 164, підпунктів 164.2.1, 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпунктів 168.1.1, 1638.1.5, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпунктів170.1.2, 170.1.4 пункту 170.1 статті 170, пункту 171.2, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176, підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України внаслідок чого встановлено заниження сум податку на доходи фізичних осіб за період який перевірявся на суму 967 646,67грн.;
- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4. пункту 168.4 статті 168 Податкового Кодексу України в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 74026,00грн.;
- підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 51.1 статті 51, пункту 176.2, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено подання не в повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (форма №1 ДФ) за період який перевірявся;
- пункту 1 частини другої 2 статті 6 та абзацу 1 пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та пункту 6 частини третьої розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженої наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953.
30.01.2017 Державною фіскальною службою України прийнято рішення № 1765/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги, яким скасоване податкове повідомлення - рішення від 17.11.2016 № 2552615147 у частині визначення 24 722,00 грн. ПДВ та 6180,50 грн. штрафних санкцій та в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення та податкові повідомлення - рішення від 17.11.2016 № 1388140303, № 1377140303, № 2542615147, № 1379140303 залишено без змін та збільшено податкове зобов'язання по податку на прибуток на 1 813 156,00 грн.
31.01.2017 на підставі акту від 27.01.2017 № 6/26-15-14-07-01/37783792 та з урахуванням рішення від 30.01.2017 № 1765/6/99-99-11-01-01-25 прийняті податкові повідомлення - рішення №0302615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1 813 156,00 грн. та № 0312615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 472 681,50 грн., у томі числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 294 536,50 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН 5" не погоджуючись з податковими повідомлення - рішеннями від 17.11.2016 № 2552615147, № 1388140303, № 1377140303, №2542615147, рішенням № 1412140303 та податковими повідомленнями - рішеннями від 31.01.2017 №0302615147, №0312615147, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Щодо податкового повідомлення - рішення від 17.11.2016 № 2552615147 суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.
Пунктом 60.4 статті 60 Податкового кодексу України встановлено, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.
Враховуючи, що рішенням Державної фіскальної служби України від 30.01.2017 № 1765/6/99-99-11-01-01-25, податкове повідомлення - рішення від 17.11.2016 № 2552615147 скасоване в частині визначення 24 722,00 грн. ПДВ та 6180,50 грн. штрафних санкцій, та 31.01.2017 прийнято податкове повідомлення - рішення №0312615147, податкове повідомлення - рішення від 17.11.2016 № 2552615147 вважається відкликаним, у зв'язку з чим, не є предметом спору через відсутність правовідносин за ним.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України у справі № К/9991/49701/12 від 01.10.2012 та в постановах Вищого адміністративного суду України у справі № К/800/55546/13 від 19.08.2014, у справі №К/800/30385/14 від 05.01.2015.
Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.
При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та контрагентами ТОВ "Проксес", ТОВ "Софтагробуд", ТОВ "Файне Місто", ТОВ "Торговий дім "Комплекс плюс", ТОВ "Лембуд", ТОВ "Дже.Ем.Сі Корпорейшн"", ТОВ "Еліт груп" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.
При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.
В періоді щодо якого проводилась перевірка позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Проксес" за договорами від 20.12.2015 про надання послуг № 3/12-2015, від 20.12.2015 №4/12-2015 про надання послуг, від 20.12.2015 № 2/12-15 підрядних робіт, на підтвердження факту отримання послуг за яким позивачем надано суду копії відповідних договорів, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), розшифровок до актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), актів приймання виконаних будівельних робіт, видаткових накладних,
Отримані від ТОВ "Проксес" послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при фінансово - господарських взаємовідносинах з ТОВ "Лекснавігатор" за договором від 25.08.2018 № 25-08/15, Малим приватним підприємством "Ремотник" за договором субпідряду від 10.11.2015 № 47-11/15, на підтвердження чого суду надано копії відповідних договору та складеної до них первинної документації.
Позивач в періоді щодо якого проводилась перевірка мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Софтагробуд" за договорами від 01.08.2015 № 0108/01 про надання послуг, від 01.07.2015 № 0107/01 про надання послуг, на підтвердження факту отримання послуг за якими позивачем надано суду копії відповідних договорів зі складене до них додатковими угодами, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), розшифровок до актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), актів приймання виконаних будівельних робіт.
Фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Файне Місто" позивач мав за договорами від 01.10.2015 про надання послуг № 02/10/2015від 01.04.2015 поставки № 01/04/2015, від 01.06.2015 про надання послуг № 03/06/2015, від 01.05.2015 № про надання послуг № 06/05/2015, від 01.05.2015 про надання послуг № 05/05/2015, від 01.05.2015 про надання послуг № 04/05/2015, від 01.06.2015 про надання послуг № 01/06/2015, від 01.04.2015 поставки № 01/04/2015, від 01.04.2015 про надання послуг № 03/04/2015, від 01.05.2015 про надання послуг № 07/05/2015, від 01.04.2015 про надання послуг № 02/04/2015 на підтвердження факту отримання послуг за яким позивачем надано суду копію відповідного договору з додатками - протоками погодження договірної вартості, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), видаткових накладених, розшифровок до актів здачі - прийняття робіт (надання послуг).
Отримані від ТОВ "Софтагробуд" та ТОВ "Файне Місто" послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при фінансово - господарських взаємовідносинах з ТОВ "Оптимальні системи обслуговування споживачів" за договорами від 02.10.2015 № 02/10-2015 про надання послуг, від 08.06.2015 № 08/06/2015, від 05.10.2015 № 05/10-2015, ТОВ "Нові технології зміцнення "КАРАБАЗ" від 15.12.2014 про надання юридичних послуг № 25 на підтвердження чого суду надано копії відповідних договору та складеної до них первинної документації.
Позивач в періоді щодо якого проводилась перевірка мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Торговий дім "Комплекс плюс" за договором від 10.07.2015 поставки № 63/15, ТОВ "Лембуд" за договором від 01.09.2015 купівлі - продажу № 524 та ТОВ "Дже.Ем.Сі Корпорейшн" за договором від 01.12.2015 № 18/12/2016 купівлі - продажу, на підтвердження факту отримання товару за якими позивачем надано суду копії вказаних договорі, рахунків - фактур, видаткових накладних та рахунків на оплату.
Товар отриманий від ТОВ "Торговий дім "Комплекс плюс", ТОВ "Дже.Ем.Сі Корпорейшн" та ТОВ "Лембуд" за твердження позивача був ним переданий відповідальне безвідплатне зберігання ВАТ "Агропромислова група Закарпатський сад" відповідно до договору від 20.07.2015 відповідального зберігання на підтвердження чого надано суду копії вказаного договору та складеної до нього первинної документації.
В періоді щодо якого проводилась перевірка позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Еліт груп" за договором від 03.08.2015 підряду № 1-03-08-15, від 07.08.2015 підряду № 1-07-08-15, від 16.08.2015 підряду № 1-16-08/15, від 16.10.2015 підряду № 1-16-10-15, від 29.10.2015 підряду № 1-29-10-15, від 01.12.2015 підряду № 01/12/15-1, від 22.12.2015 підряду № 1-22-12-15, від 25.12.2015 підряду № 1-25-12-15, від 01.09.2015 підряду № 1-01-09-15, від 17.09.2015 підряду № 1-17-09-15, від 22.09.2015 підряду № 2-22-09-15, від 22.09.2015 підряду № 3-22-09-15, від 15.03.2016 підряду № 2-15-03-16, від 24.09.2015 підряду № 1-24-09-15, від 15.03.2016 № 1-15-03-16, від 16.03.2016 № 1-16-03-16, від 28.12.2015 № 1-28-12-15 поставки, на підтвердження факту виконання робіт за вказаними договорами позивачем надано суду копії відповідних договорів, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), актів приймання виконаних будівельних робіт, розшифровок до актів приймання виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, видаткових накладних.
На підтвердження факту проведення оплати за виконані роботи та поставлений товар за договорами укладеними з контрагентами ТОВ "Проксес", ТОВ "Софтагробуд", ТОВ "Файне Місто", ТОВ "Торговий дім "Комплекс плюс", ТОВ "Лембуд", ТОВ "Дже.Ем.Сі Корпорейшн"", ТОВ "Еліт груп" позивачем надано суду копії банківських виписок.
Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що контрагенти позивача ТОВ "Проксес", ТОВ "Софтагробуд", ТОВ "Файне Місто", ТОВ "Торговий дім "Комплекс плюс", ТОВ "Лембуд", ТОВ "Дже.Ем.Сі Корпорейшн"", ТОВ "Еліт груп" не відобразили у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ними не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Проксес", ТОВ "Софтагробуд", ТОВ "Файне Місто", ТОВ "Торговий дім "Комплекс плюс", ТОВ "Лембуд", ТОВ "Дже.Ем.Сі Корпорейшн"", ТОВ "Еліт груп".
Посилання відповідача, як на обґрунтування відсутності фінансово - господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами ТОВ "Проксес", ТОВ "Софтагробуд", ТОВ "Файне Місто", ТОВ "Торговий дім "Комплекс плюс", ТОВ "Лембуд", ТОВ "Дже.Ем.Сі Корпорейшн"", ТОВ "Еліт груп", на факт допущення ними порушень при поданні податкової звітності, відсутності декларування ними отримання/придбання товарів послуг аналогічних наданих позивачу не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність правову оцінку податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками товарів (робіт, послуг), якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, та фактично придбав товари (послуги) у цих постачальників. Одне лише порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат чи податкового кредиту, якщо в судовому процесі не встановлено факту обізнаності чи-то сприяння покупцем постачальнику в ухиленні від оподаткування (факту участі у незаконній податковій мінімізації). За відсутності встановлення такого факту платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за неправомірну діяльність його контрагентів.
Таким чином, дотримання контрагентами суб'єкта господарювання положень податкового законодавства, господарські відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 18.01.2017 № К/9991/79487/12, від 16.02.2016 № К/800/1418/15, 18.01.2017 № К/9991/60898/12, від 19.04.2017 №К/9991/55916/11.
Посилання відповідача на факт того, що відповідно до єдиного реєстру Державної архітектурно - будівельної інспекції України контрагенти позивача, якими було виконано будівельні роботи не мали ліцензії на провадження будівельної діяльності на приймаються судом до уваги з огляду на те, що перевірка дотримання містобудівного законодавства, будівельних норм та правил суб'єктами господарювання, суб'єктами містобудування, належить до повноважень органів державного архітектурно - будівельного контролю, а не органів фіскальної служби.
Посилання відповідача на матеріали кримінальних проваджень за № 220161110000035 та за № 52016000000000089 внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань, матеріали кримінальної справи № 760/8819/16-к в не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Таким чином, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо вироком у кримінальній справі або постановою про адміністративний проступок, відповідно обставини, встановлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки (у постанові про закриття кримінальної справи), не можуть розглядатися як обов'язкові відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідачем доказів на підтвердження факту винесення судом вироку в кримінальних провадженнях за № 220161110000035 та за № 52016000000000089 та кримінальній справі №760/8819/16-к суду надано не було, як і не було зазначено про наявність відповідного факту.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України К/800/25519/13 від 18.11.2014.
Посилання відповідача на факт того, що позивачем не було надано до перевірки первинні документи, зокрема, товарно - транспортна документація, акти приймання - передачі будівельного майданчика, акти на приховані роботи та інша будівельна документація, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
Пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Відповідачем суду документів на підтвердження факту відмови позивача надати певні документи, зокрема, товарно - транспортну документацію, актів приймання - передачі будівельного майданчика, актів на приховані роботи та інша будівельна документація, суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами ТОВ "Проксес", ТОВ "Софтагробуд", ТОВ "Файне Місто", ТОВ "Торговий дім "Комплекс плюс", ТОВ "Лембуд", ТОВ "Дже.Ем.Сі Корпорейшн"", ТОВ "Еліт груп" мали реальний товарний характер.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Крім того, згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкових повідомлень - рішень від 17.11.2016 № 254261547, від 31.01.2017 № 0302615147 та № 0312615147.
В частині щодо встановлення відповідачем в акті від 27.01.2017 № 6/26-15-14-07-01/37783792 факту допущення позивачем порушення пунктів 164.2 статті 164, підпунктів 164.2.1, 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпунктів 168.1.1, 1638.1.5, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпунктів170.1.2, 170.1.4 пункту 170.1 статті 170, пункту 171.2, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176, підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4. пункту 168.4 статті 168, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 51.1 статті 51, пункту 176.2, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України та пункту 1 частини другої 2 статті 6 та абзацу 1 пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та пункту 6 частини третьої розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженої наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 суд зазначає наступне.
Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Згідно з підпунктами 168.1.1 та 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Відповідно до пункту 177.8 статті 177 Податкового кодексу України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Пунктом 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Абзацами першим та другим пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини першої статті 7 вказаного Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Частиною восьмою статті 9 вказаного Закону встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Підпунктами 170.1.2, 170.1.4 пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України встановлено, що податковим агентом платника податку - орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об'єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в підпункті 170.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар. Доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1 - 170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
В акті від 27.01.2017 № 6/26-15-14-07-01/37783792 відповідачем зазначено про те, що позивачем не утримано податок на доходи фізичних осіб із коштів у розмірі 142240,00 грн., які були видані згідно авансових звітів директору підприємства ОСОБА_4 для відшкодування рахунків за електроенергію орендованого підприємством нежитлового приміщення у гр. ОСОБА_1, оскільки згідно договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2013 № 01-12 саме позивач зобов'язаний своєчасно розраховуватись із комунальними службами за енергопостачання, комунальні та інші послуги.
В наданих суду запереченнях відповідач посилається на те, що до авансових звіт були додані платіжні доручення платником за якими є ОСОБА_1 та призначенням платежу - за енергопостачання та інші послуги з огляду на що кошти відшкодовані ОСОБА_1 всупереч договору оренди від 01.12.2013 № 01-12.
З аналізу наявних в матеріалах справи копій звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та документів, які підтверджують факт сплати комунальних послуг, судом встановлено, що вказаними документами підтверджується факт здійснені видачі грошових коштів директору позивача ОСОБА_4 сплату комунальних послуг ОСОБА_1, водночас вони не містять жодної інформації щодо передачі директору позивача грошових коштів ОСОБА_1
Відповідач, як на підтвердження факту виплати позивачем ОСОБА_1 коштів у розмірі 142240,00 грн., посилається виключно на звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та документи, які підтверджують факт сплати комунальних послуг, інших доводів на підтвердження наявності підстав для висновку про здійснення позивачем виплати ОСОБА_1 вказаних коштів відповідачем суду наведено не було.
Документи на підтвердження факту передачі позивачем чи уповноваженими ним особами ОСОБА_1 у розмірі 142240,00 грн. в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, у суду відсутні докази на підтвердження факту виплати позивачем ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 142 240,00 грн., в отже і підстави для висновку про наявність обов'язку щодо виконання функцій податкового агенту щодо її виплати.
Підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Згідно з підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Актом від 27.01.2017 № 6/26-15-14-07-01/37783792 встановлено, що згідно наданих до перевірки табелів обліку робочого часу, працівники (продавці) працюють по вісім годин на день з двома вихідними днями на тиждень, водночас заробітна плата нараховувалася за восьмигодинний робочий день та згідно пояснень фізичних осіб - продавців підприємства робочий день складає 13,5 годин (з 8.30 до 22.00 год.). Також в акті зазначено про те, що при проведені перевірки за адресою проспект Маяковського 1в (магазин) встановлено, що на робочому місці знаходилося два продавця та на інформаційній вивісці магазину вказано графік робочого часу магазину - з 8.30 до 22.00 годин та згідно пояснень директора ТОВ «Авалон 5» за адресою Проспект Маяковського 1-В працюють продавці: ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а за адресою вул. Радунська 8-13 працює ОСОБА_6
Посилаючись на зазначені обставини відповідач стверджує про те, що працівника підприємства, які працюють понаднормово донараховано за період який перевірявся заробітної плати за фактично відпрацьований час 67 400,00 грн.
Відповідачем в наданих суду запереченнях та під час судового засідання факт того, що висновки щодо донарахування заробітної плати за фактично відпрацьований час в розмірі 67 400,00 грн. базуються виключно на графіку роботи магазинів позивача та поясненнях наданих продавцями позивача, копії яких відповідачем суду надано не було, не заперечується.
Таким чином, відповідач дійшов висновку про необхідність доплати позивачем його працівникам - продавцям заробітної плати в розмірі 67 000,00 грн. виключно базуючись на поясненнях наданих вказаними особами, яких відповідачем на підтвердження своєї позиції суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання, та припущенні, що всі продавці працюють відповідно до графіку роботи магазинів позивача з 8.30 до 22.00 годин.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що висновок відповідача щодо доплати позивачем його працівникам - продавцям заробітної плати в розмірі 67 000,00 грн. базується виключно на припущеннях відповідача, а отже є необґрунтованим.
Підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
В акті від 27.01.2017 № 6/26-15-14-07-01/37783792 відповідачем зазначено про те, що позивач не утриманий податок на доходи фізичних осіб із коштів у сумі 4 725 425,70 грн. виплачених підприємством фізичній особі ОСОБА_2 за придбану у нього земельну ділянку.
Вказаний висновок відповідач в акті та в наданих суду запереченнях обґрунтовує тим, що між ОСОБА_2 та ТОВ «Авалон Капітал» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30.03.2012 згідно якого, нормативна грошова оцінка земельної ділянки розміром 1,2518 га. становить 17 781,57 грн., договірна вартість - 60 086,40 грн. та відповідно до листа ТОВ «Авалон Капітал» від 30.03.2012 (не посвідченого нотаріально) сторони домовилися, що вартість земельної ділянки становить 5000000,00грн., при цьому, згідно додаткової угоди від 02.10.2012 (не посвідченої нотаріально) до договору про відступлення права вимоги від 30.03.2012, в якій не вказано місце розташування та площу земельної ділянки, ТОВ «Авалон 5» бере на себе виконання грошового зобов'язання у сумі 5000000,00 грн. перед ОСОБА_2 замість ТОВ «Авалон Капітал». Також, відповідач посилається на факт виплати у період з 01.01.2015 по 30.05.2016 ТОВ «Авалон 5» фізичній особі ОСОБА_2 за земельну ділянку грошових коштів у розмірі 4 743 206,70 грн.
Позивач не погоджуючись з зазначеними висновками відповідача зазначає про те, що ним було виплачено ОСОБА_2 за земельну ділянку грошові кошти в розмірі 60 086,40 грн., у той час, як грошові кошти в розмірі 4683120,30 грн. було перераховано ОСОБА_2 відповідно до укладених з ним договору поворотної фінансової допомоги від 15.01.2015 відповідно до якого на поворотній основі надаються грошові кошти у розмірі 2500000,00 грн. та договору про надання поворотної фінансової допомоги від 01.01.2016 відповідно до якого поворотна фінансова допомога надається частинами в межах суми 2500000,00 грн.
На підтвердження вказаного факту позивачем надано суду копії відповідних договорів.
Відповідачем доказів та обґрунтувань на підтвердження факту грошові кошти в розмірі 4683120,30 грн. було перераховано позивачу не за договорами поворотної фінансової допомоги суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання та надано обґрунтування наявності правових підстав для висновку про зміну вартості земельної ділянки визначної в нотаріально посвідченому договорі купівлі продажу земельної ділянки від 30.03.2012 виключно на підставі нотаріально незасвідченого листа.
З огляду на зазначене у суду відсутні підстави для висновку про те, що грошові кошти в розмірі 4683120,30 грн. було перераховано, як плату за земельну ділянку, а не в якості поворотної фінансової допомоги.
Факт сплати позивачем на користь ОСОБА_2 за земельну ділянку грошових коштів в розмірі 60086,40 грн. сторонами визнається, водночас у суду відсутні документи на підтвердження дати перерахування коштів в зазначеному розмірі ОСОБА_2 саме в рахунок плати за земельну ділянку.
При цьому, суд звертає увагу на те, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого рішення частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюване рішення в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.
Розрахунки до податкових повідомлень - рішень від 17.11.2016 № 1377140303 та № 1388140303 не містять детального розрахунку нарахованих позивачу зобов'язань по кожному з правопорушень, а до рішення від 17.11.2016 № 1412140303 розрахунки нарахованими ними зобов'язань відсутні.
Відповідно до частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування рішення чи окремих його положень.
Таким чином, позовні вимоги мають бути задоволенні саме шляхом визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасуванням.
З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1.Адміністративний позов - задовольнити частково.
2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17.11.2016 № 1388140303, № 1377140303, № 2542615147, від 31.01.2017 №0302615147, № 0312615147.
3.Визнати протиправними та скасувати прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 17.11.2016 № 1412140303.
4. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН 5" (02225, м. Київ, пр-т Маяковського, 1В, код ЄДРПОУ 37783792)понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 99 883,00 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят три грн.00 коп.).
5. В решті позовних вимог - відмовити.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов