ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
22 листопада 2017 року 13:00 справа №826/7354/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомПриватного акціонерного товариства "БІ ЕНД ЕЙЧ"
до1. Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві 2. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві
провизнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів
Приватне акціонерне товариство "БІ ЕНД ЕЙЧ" (далі по тексту - позивач, ПрАТ "БІ ЕНД ЕЙЧ") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач 1, ДПІ у Шевченківському районі) та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі по тексту - відповідач 2, ГУ ДКСУ), в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача 1, яка полягає у не підготовці та у не поданні для виконання ГУ ДКСУ висновку про повернення ПрАТ "БІ ЕНД ЕЙЧ" суми надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 23 560 931,00 грн. з Державного бюджету України за заявою від 27 березня 2017 року вих. 27/03/1; 2) стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ на користь позивача суми надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23 560 931,00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/7354/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 14 серпня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечили; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПрАТ "БІ ЕНД ЕЙЧ" 27 березня 2017 року звернулось до ДПІ у Шевченківському районі із заявою про повернення надміру сплаченого грошового зобов'язання від 17 березня 2017 року №17/03, у якій просило повернути суму надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 23 560 931,00 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок товариства у банку.
Вказана заява мотивована наявністю у ПрАТ "БІ ЕНД ЕЙЧ" надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку зі скасуванням за результатами судового оскарження податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 30 червня 2011 року №0004162312/0.
За результатами розгляду заяви позивача ДПІ у Шевченківському районі у листі від 12 квітня 2017 року №9456/10/26-59-12-01-22 повідомила наступне:
"Відповідно до п. 43.4 ст. 43 розділу 2 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) встановлено, що у випадку повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Враховуючи вищезазначене, пропонуємо надати новий лист із зазначенням відповідного напряму перерахування коштів".
Позивач вважає протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо не вчинення дій спрямованих на повернення позивачу суми надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, виходячи з того, що сума у розмірі 23 560 931,00 грн. вважається надміру сплаченою у зв'язку зі скасуванням у судовому порядку повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 30 червня 2011 року №0004162312/0, а тому має бути стягнена з Державного бюджету України. Позивач переконаний, що надміру сплачені грошових зобов'язань з податку на додану вартість підлягають поверненню ПрАТ "БІ ЕНД ЕЙЧ" саме шляхом перерахування на поточний рахунок у банку, а не на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, оскільки сплата податкових зобов'язань здійснена не в порядку пункту 2001.5 статті 2001 Податкового кодексу України та до запровадження системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
Відповідач 1 у письмовому запереченні проти позову вказав на відсутність протиправної бездіяльності ДПІ у Шевченківському районі, з огляду на те, що позивачу лише рекомендовано надати новий лист із зазначенням відповідного напряму перерахування коштів у відповідності до пункту 43.4 статті 43 Податкового кодексу України. На думку відповідача, надміру сплачені грошові зобов'язання з податку на додану вартість підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування.
Відповідач 2 в письмовому запереченні зазначив, що повернення коштів з бюджету здійснюється за поданням органів стягнення, однак, до ГУ ДКСУ не надходила інформація про суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ПрАТ "БІ ЕНД ЕЙЧ".
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить із наступних міркувань.
Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
За змістом підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, платнику податків надано право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з абзацом першим пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені статтею 43 Податкового кодексу України.
Так, згідно з пунктами 43.1, 43.2 статті 43 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент подання позивачем заяви) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу; у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Пункт 43.3 статті 43 Податкового кодексу України встановлює, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Відповідно до пункту 43.4 статті 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
В силу вимог пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Згідно з пунктом 43.6 статті 43 Податкового кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.
Наведені правові норми вказують, що необхідними і достатніми умовами повернення платнику з бюджету суми надміру сплачених грошових зобов'язань є: 1) наявність спірної суми в якості суми коштів, зарахованої до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань; 2) відсутність у платника податків податкового боргу; 3) подання про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі із зазначенням напряму перерахування коштів.
Таким чином, з урахуванням змісту позовних вимог, у межах спірних правовідносин належить встановити факт надмірної сплати ПрАТ "БІ ЕНД ЕЙЧ" суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 23 560 931,00 грн., наявність або відсутність податкового боргу, а також факт подання заяви про повернення коштів із напрямом перерахування коштів.
Наявні у справі докази підтверджують, що за даними інтегрованої карки з податку на додану вартість ПрАТ "БІ ЕНД ЕЙЧ" за товариством обліковується переплата, тобто надмірна сплата, з податку на додану вартість у розмірі 23 560 931,00 грн.
Така сума переплати утворилася внаслідок скасування за результатами судового оскарження податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 30 червня 2011 року №0004162312/0, яким ПрАТ "БІ ЕНД ЕЙЧ" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23 560 931,00 грн., а саме:
постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2011 року в адміністративній справі №2а-10007/11/2670 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 30 червня 2011 року №№0004152312/0, 0004162312/0;
постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 лютого 2016 року №К/800/8355/15, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2011 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У зв'язку із набранням постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року законної сили, позивач згідно з платіжними дорученнями від 20 квітня 2012 року №№20303, 20304 сплатив суми податкових зобов'язань, визначені на підставі податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 30 червня 2011 року №№0004152312/0, 0004162312/0, у тому числі з податку на додану вартість у розмірі 23 560 931,00 грн.
Разом з тим, за результатами перегляду постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року за нововиявленими обставинами ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 лютого 2016 року №К/800/8546/15, заяву ПрАТ "БІ ЕНД ЕЙЧ" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом ПрАТ "БІ ЕНД ЕЙЧ" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, за участю прокуратури Шевченківського району міста. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено: постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року скасовано; апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишено без задоволення; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2011 року залишено без змін.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 30 червня 2011 року №0004162312/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23 560 931,00 грн. скасоване у судовому порядку.
За правилами підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Пункт 60.5 статті 60 Податкового кодексу України встановлює, що у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позивач не має обов'язку сплачувати суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23 560 931,00 грн., визначену на підставі податкового повідомлення-Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 30 червня 2011 року №0004162312/0, а тому така сума є сплаченою надміру.
При цьому факт наявності надміру сплачених грошових зобов'язань у розмірі 2 806 119,00 грн. відповідачем 1 визнається, а доказів наявності у ПрАТ "БІ ЕНД ЕЙЧ" податкового боргу відповідачами до суду не надано.
Дослідивши наявну у справі копію заяви позивача про повернення надміру сплаченого грошового зобов'язання від 17 березня 2017 року №17/03, подану до ДПІ у Шевченківському районі 27 березня 2017 року, суд встановив, що в ній зазначено напрям перерахування коштів, а саме на поточний рахунок ПрАТ "БІ ЕНД ЕЙЧ" 26004300396071 в АТ "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ", м. Київ МФО 322669.
Крім того, така заява подана у межах строків давності відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, а саме не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Наведене свідчить, що ПрАТ "БІ ЕНД ЕЙЧ" виконало всі умови для повернення надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23 560 931,00 грн.
Суд не погоджується із доводами відповідача 1 та позицією, викладеною у листі ДПІ у Шевченківському районі від 12 квітня 2017 року №9456/10/26-59-12-01-22, про те, що відповідно до пункту 43.4 статті 43 Податкового кодексу України у випадку повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, оскільки пункт 43.4 статті 43 Податкового кодексу України не містить таких положень.
Так, у пункті 43.4 статті 43 Податкового кодексу України, у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою та на момент вирішення спору зазначено наступне:
"43.4. Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку".
Щодо можливості повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість на рахунок платника в системі електронного адміністрування, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 43.41 статті 43 Податкового кодексу України у разі повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 2001.5 статті 2001 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.
Буквальний зміст пунктом 43.41 статті 43 Податкового кодексу України вказує про необхідність повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість виключно у випадку коли такі кошти зараховані до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 2001.5 статті 2001 цього Кодексу.
У свою чергу відповідно до пункту 2001.5 статті 2001 Податкового кодексу України з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.
Проте, суд звертає увагу, що сплата суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23 560 931,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 20 квітня 2012 року №20303, здійснена позивачем не у порядку, визначеному пунктом 2001.5 статті 2001 Податкового кодексу України, оскільки мала місце до запровадження електронного адміністрування податку на додану вартість.
У свою чергу електронне адміністрування податку на додану вартість уведено в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII.
З таких підстав суд вважає, що ДПІ у Шевченківському районі відповідно до вимог пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України зобов'язана підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в даному випадку до ГУ ДКСУ.
Однак, як свідчать обставини справи відповідач 1 не вчинив необхідних дій, спрямованих на повернення ПрАТ "БІ ЕНД ЕЙЧ" надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість у спірному розмірі, що суперечить пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України та є протиправною бездіяльністю.
Посилання відповідача 1 на відсутність протиправної бездіяльності, тому що позивачу лише рекомендовано надати новий лист із зазначенням відповідного напряму перерахування коштів, на думку суду, є безпідставними, оскільки, як встановлено вище, заява позивача містить відомості про напрям перерахування коштів, а в силу приписів пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Взаємовідносини територіальних органів Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України, регламентує Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року №1146 (далі по тексту - Порядок).
Згідно з пунктом 7 Порядку після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань (крім грошових зобов'язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.
Заява платника про повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов'язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, після реєстрації передається до структурного підрозділу митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку.
Пункт 8 Порядку встановлює, що у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує:
висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;
два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку;
три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.
Контроль за прийняттям/передаванням висновків органи ДФС, місцеві фінансові органи, органи Казначейства здійснюють шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1242 (із змінами).
За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.
Відповідно до положень пунктів 9-11 Порядку орган ДФС несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання.
Висновки реєструються органами Казначейства в Журналі обліку висновків, який ведеться в електронному вигляді, за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.
На підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо не підготовки та не подання для виконання ГУ ДКСУ висновку про повернення ПрАТ "БІ ЕНД ЕЙЧ" суми надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 23 560 931,00 грн. за заявою від 27 березня 2017 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Водночас суд не погоджується із вимогами про стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ на користь позивача суми надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23 560 931,00 грн., оскільки право на повернення сплачених податків і зборів виникає на підставі висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів, який направлено органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, а, враховуючи відсутність вказаних обставин, така вимога є передчасною та не підлягає задоволенню.
Зазначена позиція також узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладених у постановах від 24 листопада 2015 року у справі №21-3669а15 та від 02 грудня 2015 року у справі №21-2650а15.
Так, Верховний Суд України наголосив, що відшкодування податку з Державного бюджету України є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості, та зазначив, що вимога в частині стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених сум податкових зобов'язань не є правильним способом захисту прав платника податків.
При цьому суд відхиляє посилання позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин практики Верховного Суду України щодо стягнення з бюджету надміру сплачених податків, яка склалась протягом 2008-2009 років, оскільки нова правова позиція Верховного Суду України повністю відповідає порядку, передбаченому у статті 43 Податкового кодексу України.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять; тому, враховуючи наведену процесуальну норму, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача в рамках даного адміністративного спору необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов'язати ДПІ у Шевченківському районі підготувати та подати до ГУ ДКСУ висновок про повернення ПрАТ "БІ ЕНД ЕЙЧ" суми надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 23 560 931,00 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем 1 не доведено правомірність бездіяльності щодо неповернення надмірно сплачених коштів з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПрАТ "БІ ЕНД ЕЙЧ" підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до пункту 4 частини першої 163 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно), є складовою резолютивної частини постанови.
Оскільки дана постанова вимагає від ДПІ у Шевченківському районі вчинення певних дій, суд вважає за можливе встановити для суб'єкта владних повноважень - відповідача 1 строк для подання звіту про виконання вказаної постанови у десять днів з дня набрання нею законної сили.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "БІ ЕНД ЕЙЧ" задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві, у не підготовці та у не поданні до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновку про повернення з Державного бюджету України Приватному акціонерному товариству "БІ ЕНД ЕЙЧ" суми надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23 560 931,00 грн. за заявою від 27 березня 2017 року.
3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.
4. Вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві підготувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновок про повернення Приватному акціонерному товариству "БІ ЕНД ЕЙЧ" суми надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 23 560 931,00 грн. (двадцять три мільйони п'ятсот шістдесят тисяч дев'ятсот тридцять одна гривня нуль копійок).
5. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "БІ ЕНД ЕЙЧ" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві.
6. Встановити Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві строк у десять днів з дня набрання постановою законної сили для подання звіту про виконання постанови.
7. Попередити Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про можливість застосування заходів, передбачених частиною другою статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Кузьменко