ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 листопада 2017 року № 826/5600/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва, (далі - суд) звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) з позовом до Вищого адміністративного суду України, (далі - відповідач, ВАСУ), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Вищого адміністративного суду України стосовно невиплати позивачу вихідної допомоги, як судді, який вийшов у відставку;
- зобов'язати посадових осіб Вищого адміністративного суду України згідно з їхніми функціональними обов'язками визначити розмір 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою ОСОБА_1 станом на 03 жовтня 2016 року та здійснити мені виплату вихідної допомоги суді у зв'язку з відставкою за правилами частини першої статті 143 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", з утриманням передбачених законодавством податків та зборів.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем протиправно та необґрунтовано відмовлено ОСОБА_1, як судді, яка вийшла у відставку, у нарахуванні та виплаті вихідної допомоги в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою, чим порушено його законні права.
12 вересня 2017 року позивачем через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи без його участі. Відповідач проти заявленого позову письмових заперечень не надав.
05 жовтня 2017 відповідач в судове засідання не прибув, хоча також був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи. Направлена на адресу поштовим відправленням згадувана ухвала повернулась до суду не вручена з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
Додаткового суд зазначає, що відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
На підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Постановою Верховної Ради України "Про обрання суддів" від 17.06.2010 року №2350-VІ ОСОБА_1 обрано на посаду судді Вищого адміністративного суду України, на підставі якої останнім прийнято наказ від 20.07.2010 року №231-к про зарахування позивача на посаду судді ВАСУ.
Наказом Голови Вищого адміністративного суду України №636-к від 03.10.2016 року позивача відраховано зі штату суду у зв'язку із звільненням у відставку відповідно до Постанови Верховної Ради України від 08.09.2016 №1515-VІІІ.
На підставі вказаного вище рішення Верховної Ради України, відповідачем прийнято наказ №636-к, яким відраховано ОСОБА_1, суддю Вищого адміністративного суду України, 3 жовтня 2016 року зі штату суду у зв'язку із звільненням його у відставку відповідно до Постанови Верховної Ради України від 08.09.2016 №1515-VІІІ, зобов'язано виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану частину додаткової оплачуваної відпустки відпустки за 2016 рік тривалістю 3 календарні дні.
Позивач вказує, що за правилами частини ч. 1 ст. 143 Закону №1402-VIII, судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою. Проте, як додатково зазначає ОСОБА_1, на час його звільнення зазначена вихідна допомога йому не виплачена і не нарахована.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надіслано письмове звернення до керівництва Вищого адміністративного суду України щодо виконання вимог Закону №1402-VIII.
За результатами розгляду вказаної вище заяви позивача відповідач листом від 22.03.2017 №313/9-14/17 повідомив про відсутність підстав щодо її задоволення.
У контексті викладеного суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що рішення Верховної Ради України від 08.09.2016 №1515-VІІІ. та наказ Наказ Вищого адміністративного суду України №636-к від 03.10.2016 року приймались на підставі та у відповідності до вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 116 Закону №1402-VIII, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
Згідно з ч. 1 ст. 143 Закону №1402-VIII, судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою.
Відмовляючи позивачу у нарахуванні та виплаті вихідної допомоги відповідач виходив із того, що відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов'язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).
Як зазначив Конституційний суд України в п. 3.2 мотивувальної частини Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 103, 109, 131, 132, 135, 136, 137, підпункту 1 пункту 2 розділу XII "Прикінцеві положення", абзацу четвертого пункту 3, абзацу четвертого пункту 5 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013, за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим, парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір. Кошти, які отримують судді як вихідну допомогу, є одним із видів їхнього доходу, а тому, законодавець може розглядати їх як об'єкт оподаткування, що узгоджується з вимогами частини першої статті 67 Основного Закону України.
Відтак, суд погоджується із твердженнями позивача відносно того, що питання вихідної допомоги у зв'язку із відставкою не співвідноситься із гарантіями суддів в розумінні п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.
Таким чином, суд приходить до висновку, що на час звільнення ОСОБА_1 у відставку, в питанні виплати вихідної допомоги у зв'язку із відставкою до нього має застосовуватись саме ст. 143 Закону №1402-VIII, а отже, відмова відповідача у виплаті позивачу вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою є протиправною.
З наданої позивачем до суду довідки ВАСУ від 23.11.2017 р. №285 вбачається, що розмір суддівської винагороди ОСОБА_1 за останньою посадою становив 27840,00 грн.
Враховуючи вищезазначене, зокрема звертаючи увагу на встановлену судом протиправність відмови ВАСУ у виплаті позивачу вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу, як судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою, що становить 83520,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною відмову Вищого адміністративного суду України у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1, як судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою.
3. Зобов'язати Вищий адміністративний суд України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1, як судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою, що становить 83520,00 грн. (вісімдесят три тисячі п'ятсот двадцять гривень нуль копійок).
Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.І. Келеберда