ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 листопада 2017 року № 826/1321/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва
Головного територіального управління юстиції у м. Києві
про зняття арешту з майна,
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Позивач, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд: зняти арешт з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що накладено відповідно до постанови №AA890941 від 15.10.2003 року та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речових прав та їх обтяжень запис від 04.10.2004 року за №1350073 зроблений Дев'ятою київською державною нотаріальною конторою; зняти арешт з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що накладені відповідно до постанови б/н від 05.07.2001 року, виданої відділом державної виконавчої служби Залізничного РУЮ та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речових прав та їх обтяжень запис від 03.11.2004 року за №1433626, зроблений Першою київською державною нотаріальною конторою.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що спірні виконавчі провадження фактично завершені, водночас оскільки вказані провадження на виконанні перебували ще в 2001, 2003 роках, то за терміном зберігання вони знищені. З огляду на вказані обставини та оскільки Відповідач не може зняти арешт у зв'язку із знищенням виконавчих проваджень, Позивач просить суд зняти арешти з квартири.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи. Заперечень на позовну заяву не надав.
Враховуючи, що в судове засідання не прибув представник Відповідача, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна вбачається, що на квартиру ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 накладено арешт на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби у Солом'янському районі від 15.10.2003 року №АА890941 та накладено арешт на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Залізничного РУЮ від 05.07.2001 року б/н.
Позивач звернувся до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві з заявою про зняття арешту з квартири.
На звернення Позивача щодо зняття вказаних арештів Солом'янським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві направлено Лист від 08.07.2016 року №0040224, яким повідомлено, що на даний час на виконання в Солом'янському РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_1 не перебувають, спірні виконавчі провадження перебували на виконання в 2001-2003 роках та у зв'язку з закінченням терміну зберігання вони знищені, а законом не передбачено механізм та порядок зняття арешту по знищеним виконавчим провадженням.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".
За приписами статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
При цьому, Наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5 затверджено Порядок роботи з документами в органах державної виконавчої служби (надалі - Порядок). Цей Порядок установлює основні правила роботи з документами в органах державної виконавчої служби, в тому числі порядок загального документування у районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних відділах державної виконавчої служби, діловодство з виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішень) у всіх органах державної виконавчої служби, оформлення документів, технічного забезпечення їх підготовки, контролю за виконанням документів, а також здійснення діловодних процесів - організації документообігу, формування справ і зберігання документів (далі - діловодство) та поширюється на всю службову документацію.
Пунктом 9.4 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби передбачено, що зберігання завершених виконавчих проваджень здійснюється у спеціально відведеному для цієї мети приміщенні (робочій кімнаті) органу державної виконавчої служби і покладається на одного з працівників органу державної виконавчої служби, про що керівником цього органу видається відповідний організаційно-розпорядчий документ.
Відповідно до п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.
Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.
В силу п. 9.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення (додаток 17), якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт.
Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.
Враховуючи аналіз наведених норм права, суд зазначає, що знищенню підлягають тільки завершені виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчились.
З листа Відповідача від 08.07.2016 року №0040224 вбачається, що спірні виконавчі провадження знищені за спливом строку зберігання та на теперішній час щодо боржника ОСОБА_1 виконавчі провадження в Солом'янському РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві не перебувають.
Як вбачається з матеріалів справи вбачається, що виконавчі провадження є завершеними, що мало стати підставою для зняття накладеного на квартиру арешту
Таким чином, підсумовуючи викладене та беручи до уваги відсутність доказів існування виконавчого провадження відносно Позивача, а також лист Відповідача про знищення виконавчого документу, Суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо зняття арешту з квартири за адресою: АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_1.
У відповідності до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Водночас Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Як наслідок підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язати Солом'янське районне відділення державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речових прав та їх обтяжень запис про зняття арешту з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що накладене відповідно до Постанови №AA890941 від 15.10.2003 року та №б/н від 05.07.2001 року.
У відповідності до 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 11, 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Зняти арешт з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що накладені відповідно до Постанови №AA890941 від 15.10.2003 року.
3. Зобов'язати Солом'янське районне відділення державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речових прав та їх обтяжень запис про зняття арешту з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що накладене відповідно до Постанови №AA890941 від 15.10.2003 року.
4. Зняти арешт з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що накладені відповідно до Постанови б/н від 05.07.2001 року, виданої відділом державної виконавчої служби Залізничного РУЮ.
5. Зобов'язати Солом'янське районне відділення державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речових прав та їх обтяжень запис про зняття арешту з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що накладене відповідно до Постанови №б/н від 05.07.2001 року, виданої Відділом державної виконавчої служби Залізничного РУЮ.
6. Стягнути з Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1280,00 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень 00 коп.).
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.Б. Федорчук