21 листопада 2017 року Чернігів Справа № 825/1378/17
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Д'якова В.І.,
за участю секретаря - Андрушко І.М.,
позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про стягнення заробітної плати та моральної шкоди,
05.09.2017 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про стягнення заробітної плати та моральної шкоди. З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог остаточно просить суд стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справі України у м. Києві несплачену заробітну плату (грошове забезпечення) в сумі 31 056,48 грн. з 18.11.2016 (дата поновлення на посаді) по 31.10.2017 (дата звільнення).
Свої вимоги мотивує тим, що 18.11.2016 наказом Головного управління МВС України в місті Києві № 37 о/с поновлений на посаді старшого інспектора чергової частини штабу Дніпровського районного управління Головного управління МВС у м. Києві. Наказом від 31.10.2017 № 39 о/с звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України згідно з пп. "б" (через хворобу), про що занесено записи у трудову книжку позивача. Отже, з 18.11.2016 по 31.10.2017 позивач фактично працював в органах внутрішніх справ, але йому не виплачувалось грошове забезпечення, право на яке передбачене Конституцією та законами України. Згідно довідки від 09.11.2015 № 191 про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим соціальним страхуванням, виданої ОСОБА_1 грошове забезпечення за останній місяць, за який здійснювалась виплати, а саме: за жовтень 2015 року становить 3 843,07 грн. (31 календарний день). Сума грошового забезпечення (середнього заробітку) за один місяць що підлягає стягненню з Головного управління МВС України у м. Києві становить 2 727,34 грн, що також встановлено в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва про роз'яснення судового рішення від 15.06.2016 по справі № 826/25143/15. Отже, на думку позивача, загалом сума невиплаченої позивачу заробітної плати (грошового забезпечення) з дати поновлення 18.11.2016 по дату звільнення - 31.10.201 складає 31 056,48 грн.
Позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. В матеріалах справи містяться письмові заперечення (а.с. 46-48), в яких Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві зазначає, що у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" від 16.09.2015 року № 730 Кабінетом Міністрів України ліквідовано територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, в тому числі Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві. Наказом МВС України від 06.11.2015 № 1388 "Про організаційно штатні зміни" вирішено уважати такими, що втратили чинність, штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України згідно з Переліком змін у штатах МВС. Згідно переліку змін у штатах МВС, в ГУ МВС України в м. Києві скасовуються всі штати. У зв'язку з відсутністю штатного розпису, структурних підрозділів Головного управління, працівників міліції - Головне управління не фінансується з Державного бюджету України з 2016 року, асигнування на оплату праці у Головному управлінні відсутні. За таких підстав, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у зв'язку з необґрунтованістю позову, не підтвердженістю його належними та допустимими доказами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
18.11.2016 наказом Головного управління МВС України в місті Києві № 37 о/с на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2016 по справі № 826/25143/15 позивача поновлено на посаді старшого інспектора чергової частини штабу Дніпровського районного управління Головного управління МВС у м. Києві (а.с. 7), про що було зроблено запис у трудовій книжці.
Вказаним наказом на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2016 по справі № 826/25143/15 встановлено виплату позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Згідно довідки від 09.11.2015 № 191 про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим соціальним страхуванням, виданої ОСОБА_1 грошове забезпечення визначене грошове забезпечення позивача за період з листопада 2014 року по жовтень 2015 року (а.с. 11).
21.11.2016 позивач подав рапорт, відповідно до якого просив звільнити його зі служби в органах внутрішніх справ в запас (через хворобу) з 18.11.2016 відповідно до пункту 64 (б) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
07.12.2016 Військово-лікарською комісією ДУ "ТМО МВС України по м. Києву" за розпорядженням ВКЗ Дніпровського УП ГУ Національної поліції у м. Києві здійснено медичний огляд ОСОБА_1, згідно якого встановлено, що захворювання пов'язане з проходженням служби в Органах внутрішніх справ та те, що ОСОБА_1 не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (а.с.13-14).
Листом від 06.07.2017 на звернення позивача від 21.11.2016 Головне управління МВС України в місті Києві повідомило позивача, що у ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в місті Києві відсутні повноваження видавати організаційно-розпорядчі документи по особовому складу (а.с. 17-20).
17.01.2017 військово-лікарською комісією при Чернігівському ОМВК визнаний обмежено придатним 2-го ступеня до військової служби у військовий час ст. 41в, 396 наказу МОУ № 402/2008
07.08.2017 позивачем із супровідним листом Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ було надіслано трудову книжку для залучення до особової справи майора міліції ОСОБА_1 (М-013161) поновленого наказом Головного управління МВС України в м. Києві для належного оформлення, зберігання в особовій справі, здійснення відповідних записів та видачі після звільнення (а.с. 94). Доказами отримання вказаного листа з додатками є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з підписом уповноваженої особи про отримання (а.с. 93).
Наказом Головного Управління МВС у місті Києві від 31.10.2017 № 39 о/с звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України згідно з пп. "б" (через хворобу) майора міліції ОСОБА_1 старшого інспектора - чергового чергової частини штабу Дніпровського районного управління Головного управління МВС України у м. Києві з 31 жовтня 2017 (а.с. 90), про що внесено запис у трудову книжку позивача (а.с. 86).
Згідно розрахунку заробітної плати за жовтень 2017 року ОСОБА_1 при звільненні нараховано виплати за рішення суду, доплати при виході на пенсію та компенсація за відпустку (а.с. 87).
Враховуючи те, що позивачу за час з моменту його поновлення в органах внутрішніх справ по час його звільнення не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата (грошове забезпечення), що є порушенням Конституції та законів України, позивач звернувся до суду для захисту свої прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зазначає наступне.
Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Так, за змістом статті 19 Закону України "Про міліцію" (який застосовується до спірних правовідносин) форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Структура та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначені в постанові Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 (далі - Постанова № 1294).
Відповідно до п. 1 Постанова № 1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з п. 2 Постанови № 1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Пунктом 5 Постанови № 1294 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: 1) установлювати: посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, - у розмірах, визначених затвердженими цією постановою схемами згідно з додатками 1 - 23 за аналогічними посадами;
На виконання Постанови № 1294 та з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ наказом від 31.12.2007 № 499 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція № 499) (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
При цьому структура, склад та розмір грошового забезпечення визначається також спеціальним нормативно-правовим актом, яким є Інструкція № 499.
Інструкція № 499 визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (п. 1.1. Інструкції).
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Відповідно до п. 1.3 Інструкції № 499 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.
Згідно з пунктом 1.3. Інструкції № 499 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.
У відповідності до пункту 1.4. Інструкції № 499 грошове забезпечення виплачується особам рядового, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу, які призначені на штатні посади в апараті Міністерства внутрішніх справ України, головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, їм підпорядкованих органах, вищих навчальних закладах, науково-дослідних установах, Державній службі охорони при МВС, на підприємствах, в установах, організаціях і підрозділах системи МВС та які навчаються в навчальних закладах системи МВС або зараховані в розпорядження відповідного органу внутрішніх справ.
Пунктом 1.5. Інструкції № 499 передбачено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо.
З матеріалів справи вбачається, що 18.11.2016 наказом Головного управління МВС України в місті Києві № 37 о/с позивача поновлено на посаді старшого інспектора чергової частини штабу Дніпровського районного управління Головного управління МВС у м. Києві, що слугувало підставою для нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення як це передбачене пунктом 1.5. Інструкції № 499.
У відповідності до пункту 1.18. Інструкції № 499 при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.
Як вбачається з матеріалів справи, після призначення майора міліції ОСОБА_1 на посаду старшого інспектора чергової частини штабу Дніпровського районного управління Головного управління МВС у м. Києві, у зв'язку з поновленням з 18.11.2016 та по момент звільнення 31.10.2017 йому не виплачувалась заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до довідки від 09.11.2015 № 191 про заробітну плату (грошове забезпечення), якою підтверджується, що останнє нарахування заробітної плати (грошового забезпечення) позивачу здійснювалось у жовтні 2015 року (а.с. 61).
Хоча на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2016 по справі № 826/25143/15 наказом від 18.11.2016 № 37/ос встановлено виплату позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць (а.с. 7).
Факт не виплати позивачу грошового забезпечення підтверджується твердженнями представника Головного управління МВС у м. Києві, викладеними у його письмових запереченнях, що у Головного управління МВС у м. Києві відсутні асигнування на оплату праці.
Відсутність асигнувань відповідач пов'язуює з тим, що у відповідності до наказу МВС України від 06.11.2015 № 1388 "Про організаційно штатні зміни" в ГУ МВС України в м. Києві скасовувалися всі штати. У зв'язку з відсутністю штатного розпису, структурних підрозділів Головного управління МВС у м. Києві, працівників міліції - Головне управління не фінансується з Державного бюджету України з 2016 року.
Вказане пов'язано з ліквідацією територіальних органи Міністерства внутрішніх справ, в тому числі Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" від 16.09.2015 № 730 Кабінетом Міністрів України.
Механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - органи виконавчої влади) та їх територіальних органів визначено Порядком здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074 (надалі - Порядок № 1074).
Абз. 2 п. 12 Порядку № 1074 визначено, що орган виконавчої влади щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.
Пунктом 15 Порядку № 1074 передбачено, що у разі припинення органу виконавчої влади Кабінет Міністрів України утворює відповідну комісію, затверджує її голову та визначає строк проведення реорганізації або ліквідації.
Головою комісії з ліквідації органу виконавчої влади затверджується посадова особа, визначена Кабінетом Міністрів України.
Голова комісії з припинення органу виконавчої влади після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про припинення територіальних органів утворює відповідні комісії, затверджує їх голів та визначає строк проведення реорганізації або ліквідації.
Пунктами 18, 19 Порядку № 1074 передбачено, що до комісії з припинення органу виконавчої влади або територіального органу (далі - комісія) з моменту затвердження її персонального складу переходять повноваження щодо управління справами у частині забезпечення здійснення заходів, пов'язаних з реорганізацією або ліквідацією відповідно органу виконавчої влади або територіального органу.
Право підписувати документи щодо припинення органу виконавчої влади або територіального органу надається голові комісії з моменту його затвердження до дня внесення запису про державну реєстрацію припинення органу виконавчої влади або територіального органу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Для здійснення своїх повноважень голова комісії видає накази, використовуючи бланки органу виконавчої влади або територіального органу, що припиняється.
Згідно із п. 21 Порядку № 1074 до повноважень Голови ліквідаційної комісії належить, зокрема, забезпечення дотримання порядку звільнення працівників та, відповідно видача відповідних наказів та підписання необхідних документів, що пов'язані із таким звільненням.
У відповідності до пункту 24 Порядку № 1074 під час провадження діяльності комісія користується рахунками в органах Казначейства, печаткою, бланками органу виконавчої влади або територіального органу, що припиняється.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.10.2015 № 3121 "Про затвердження голів ліквідаційних комісій територіальних органів МВС по місту Києву" утворено ліквідаційну комісію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ у м. Києві та затверджено Голову ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві.
З матеріалів справи вбачається, що наказом Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у м. Києві від 31.10.2017 № 39о/с було звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) згідно пп. "б" (через хворобу) п. 64 майора міліції ОСОБА_1 (М-013161) старшого інспектора - чергового частини штабу Дніпровського управління Головного управління МВС України у м. Києві, з 31.10.2017 (а.с. 85). Визначено вислугу років для виплати одноразової допомоги при звільнення зі служби. 06.11.2017 в трудову книжку позивача внесено запис про звільнення з органів внутрішніх справ (а.с. 86).
Частиною першою статті 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступника.
Відповідно до частини 4 статті 105 Цивільного кодексу України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи.
У відповідності до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.11.2017 вбачається, що Головне управління МВС України в м. Києві з 06.11.2015 перебуває в стані припинення.
Саме запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи, а не запис про знаходження в стані припинення, є наслідком припинення юридичної особи.
Разом з тим, на час розгляду даної справи, відповідач 1 перебуває у стані припинення, однак запису про припинення юридичної особи до реєстру не внесено, а тому фактично юридична особа - Головне управління МВС України в м. Києві на даний час не припинена (не ліквідована).
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що Головне управління МВС України в м. Києві, у відповідності до норм чинного законодавства України, не звільнено від покладених на нього прав та обов'язків, в даному випадку, обов'язку виплати грошового забезпечення, у зв'язку із перебуванням останнього з 06.11.2015 у стані припинення.
Щодо тверджень представника відповідача про відсутність у Головного управління МВС України в м. Києві бюджетних асигнувань на оплату праці, суд зважає на таке.
Статтею 8 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У свою чергу, у відповідності до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини конвенційне поняття "майно" являє собою "існуюче майно" або засоби, включаючи право вимоги, відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання" стосовно ефективного здійснення права власності (справа "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини", заява № 42527/98, рішення від 12.07.2001, пункт 83); засоби юридичного захисту ефективними є тоді, коли вони можуть запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допустити подальшого існування таких умов (справа "Мельник проти України", заяи № 72286/01, рішення від 28.03.2006); принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа "Броньовський проти Польщі", заява № 31443/96, рішення від 22.06.2004, пункт 184).
Так, при розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 Рішення Суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та Закону України "Про Державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали, як спеціальний закон. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 "Бурдов проти Росії").
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що аргументи відповідача про відсутність механізму реалізації законодавчого положення, відсутність бюджетних асигнувань та відсутність коштів, як причина невиконання своїх зобов'язань, не можуть бути підставою для невиконання вимог закону.
До того ж, з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із звільненням з позивачем проведено розрахунок заробітної плати за жовтень 2017 року, нарахована заробітна плата: виплата за рішенням суду, доплата при виході на пенсію та компенсація за відпустку (а.с. 87), що також, спростовує факт відсутності бюджетних асигнувань на виплату грошового забезпечення.
Таким чином, не нарахування та невиплата ОСОБА_1 заробітної плати (грошового забезпечення) за період з поновлення на посаді 18.11.2016 по 31.10.2017 (дата звільнення) є протиправною бездіяльністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, а заробітна плата (грошове забезпечення) за зазначений період часу має бути нарахована та виплачена позивачу.
Що стосується вимог позивача про стягнення з Головного Управління Міністерства внутрішніх справі України у м. Києві несплачену заробітну плату (грошове забезпечення) в сумі 31 056,48 грн. з 18.11.2016 (дата поновлення на посаді) по 31.10.2017 (дата звільнення), суд зважає на таке.
Згідно з правовим висновком зазначеним у Постанові Верховного Суду України від 14.01.2014 по справі № 21-395а13: суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні позивачу після поновлення на роботі за рішення суду не було встановлено посадовий оклад, грошове забезпечення не нараховувалося та не виплачувалося.
Довідку про середньомісячне та середньоденне грошове забезпечення позивача відповідачем та докази нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу за вказаний період до суду не надано.
У відповідності до статті 162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 2 частини 2 статті 162 КАС України передбачено, що суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601, код 08592201) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1) заробітну плату (грошове забезпечення) за період з 18.11.2016 (дата поновлення на посаді) по 31.10.2017 (дата звільнення).
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів чи у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, що передбачено ст.1167 ЦК України.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст.1174 ЦК України).
Відповідно до роз'яснень, даних в п.5 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.
А тому, задовольняючи частково адміністративний позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що фактично позивач з 18.11.2016 (день поновлення на посаді) до 31.10.2017 (день звільнення) працював в ОВС, про що мається відмітка у трудовій книжці позивача, фактично перебував у штаті у Дніпровському районному управлінні поліції (міліції) Головного управління Національної поліції в місті Києві, але грошове забезпечення не отримував, що порушує його права та законні інтереси.
Все вищевказане посилило хворобливий стан позивача після поновлення та несплати йому грошового забезпечення, а саме, спричинило захворювання на дифузний кардиіосклероз, гіпертонічної хвороби, хронічний субатрофічний риніт, що підтверджується наявними в матеріалах справи Витягом-Епікриз з медичної картки стаціонарного хворого, № 19417 від 28.11.2016, свідоцтвом про хворобу від 07.12.2016 № 1913/у, в якому встановлено, що захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС, випискою з медичної картки стаціонарного хворого від 14.04.2017 № 2515 (а.с. 12, 13-14, 15-16), також, позбавило позивача права на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, призвело до фізичних, душевних, психологічних страждань, зумовлені тяжкістю вимушених змін у житті та виробничих стосунках (позбавлення права на належні виплату грошового забезпечення), принизило ділову репутацію, як кваліфікованого працівника, отже, суд дійшов висновку, що на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню грошове відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн.
Щодо зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві з дня набрання законної сили постановою суду у справі № 825/1378/17 подати до суду звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду складається з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.
При цьому, в резолютивній частині постанови суду, крім: висновку суду про задоволення адміністративного позову або про відмову в його задоволенні повністю чи частково; висновку суду по суті вимог; розподілу судових витрат; інших правових наслідків ухваленого рішення; строку і порядку набрання постановою законної сили та її оскарження, зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Таким чином, встановлення судом першої інстанції судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, можливе лише під час прийняття постанови у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 09.01.2013 № 28/12/13-13, у разі звернення позивача із заявою про зобов'язання відповідача представити звіт про виконання судового рішення вже після прийняття постанови по справі, дана заява задоволенню не підлягає.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки позовні вимоги позивача задоволені та однією з вимог є надання звіту про виконання судового рішення до прийняття такого рішення, тому наявні всі підстави для зобов'язання суб'єкта владних повноважень - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві в місячний строк, з дня набрання законної сили постановою суду у справі № 825/1378/17, подати до суду звіт про виконання судового рішення в частині задоволених позовних вимог.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601, код 08592201) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1) заробітну плату (грошове забезпечення) за період з 18.11.2016 (дата поновлення на посаді) по 31.10.2017 (дата звільнення).
Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601, код 08592201) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1) 5000 (п'ять тисяч) грн. грошового відшкодування моральної шкоди.
Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві в місячний строк, з дня набрання законної сили постановою суду у справі № 825/1378/17, подати до суду звіт про виконання судового рішення в частині задоволених позовних вимог.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя В.І. Д'яков