ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
22 листопада 2017 року 14:00 справа №826/10170/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит"
доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби
провизнання протиправними та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю Сателлит" (далі по тексту - позивач, ТОВ Сателлит") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач, Офіс), в якому, з урахуванням подальшої зміни позовних вимог, просить: 1) визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 27 квітня 2017 року №907 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Сателлит"; 2) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 липня 2017 року №№0004771406, 0004781406.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/10170/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 23 жовтня 2017 року представники позивача позовні вимоги підтримали; на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до наказу Офісу відповідача від 27 квітня 2017 року №907 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Сателлит" (код ЄДРПОУ 13501985)" на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України наказано забезпечити проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Сателлит" з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з Фермерським Господарством "Агро-Промінь" та ТОВ "Д.Ж.И.В.А." за період з 01 грудня 2015 року по 30 червня 2016 року.
На підставі зазначеного наказу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Сателлит" з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з Фермерським Господарством "Агро-Промінь" та ТОВ "Д.Ж.И.В.А." за період з 01 грудня 2015 року по 30 червня 2016 року, про що складено відповідний акт від 15 червня 2017 року №1280/28-10-14-06/13501985 (далі по тексту - акт перевірки).
В акті перевірки встановлено порушення позивачем норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І-півріччя 2016 року в сумі 117 358 199,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення в сумі 22 751 940,00 грн., у тому числі за березень-червень 2016 року.
Встановлені в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним формуванням даних податкового обліку за господарськими операціями із Фермерським Господарством "Агро-Промінь" (далі по тексту - ФГ "Агро-Промінь") та ТОВ "Д.Ж.И.В.А." і безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, у зв'язку із не підтвердженням реальності господарських операцій, а саме: за даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що кількість насіння соняшника, реалізованого ФГ "Агро-Промінь" для ТОВ "Сателлит", перевищує загальну кількість придбання; за даними ДП "Держреєстри України" протягом березня-червня 2016 року не встановлено зберігання насіння соняшника ФГ "Агро-Промінь" у кількості 15 758,663 т; згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних у період з 01 березня 2016 року по 03 червня 2016 року ФГ "Агро-Промінь" не отримувало послуги зберігання та не могло виростити поставлену кількість соняшника, виходячи з відсутністю землі, необхідних трудових ресурсів і майна; з урахуванням викладеного відповідач вважає, що неможливо встановити реального (законного) джерела походження товару (насіння соняшникового) по ланцюгу постачання від ФГ "Агро-Промінь" за період березень-червень 2016 року; відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних у грудні 2015 року не встановлено операцій придбання ТОВ "Д.Ж.И.В.А."; у податковій декларації з податку на додану вартість 2015 року ТОВ "Д.Ж.И.В.А." в розділі "Податковий кредит" відсутні показники щодо придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг; згідно даних Державного реєстру речових та майнових прав ТОВ "Д.Ж.И.В.А." не володіло будь-якими майном у перевіреному періоді; Деснянським районним судом міста Києва 15 листопада 2016 року у відношенні директора ТОВ "Д.Ж.И.В.А." - ОСОБА_1 винесено вирок у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першої статті 205, частиною другою статті 2051 Кримінального кодексу України; враховуючи наведену інформацію про ТОВ "Д.Ж.И.В.А.", відповідач дійшов висновку, що первинні документи, виписані ТОВ "Д.Ж.И.В.А." для ТОВ "Сателлит", не мають юридичної сили первинних документів, оскільки підписані особою, яка згідно вироку вчинила фіктивне підприємництво. На думку відповідача, перевіркою не доведено факт отримання насіння соняшникового від ФГ "Агро-Промінь" та ТОВ "Д.Ж.И.В.А." та необґрунтовано правомірність ведення бухгалтерського обліку на підставі первинних документів, складених з порушенням закону.
На підставі висновків акта перевірки Офісом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 07 липня 2017 року №0004771406, відповідно до якого за порушення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України ТОВ "Сателлит" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1-півріччя 2016 року у розмірі 34 596 954,00 грн.; від 07 липня 2017 року №0004781406, відповідно до якого за порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ "Сателлит" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень-червень 2016 року на загальну суму 22 751 940,00 грн.
Позивач не погоджується із наказом про проведення перевірки та прийнятим за результатами перевірки податковим повідомленням-рішенням, оскільки: наказ про перевірку прийнято за відсутності підстав, передбачених підпунктами 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, зокрема запит про надання документів оформлений з порушенням встановлених вимог; господарські операції із ФГ "Агро-Промінь" та ТОВ "Д.Ж.И.В.А." підтверджені необхідними первинними документами, а ТОВ "Сателлит" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування фінансового результату до оподаткування та податкового кредиту з податку на додану вартість.
Відповідач у письмовому запереченні проти позову зазначив про відповідність оскаржуваного наказу вимогам Податкового кодексу України та повністю підтримав висновки акта перевірки.
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить із наступних міркувань.
Відповідно до пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу та проведення перевірки) контролюючи органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки встановлено у пункті 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
Як свідчить зміст оскаржуваного наказу, в якості підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача зазначено підпункти 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
Згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі коли:
отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;
виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Таким чином, з аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що документальна позапланова виїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України виникає за наявності таких умов: 1) отримання податкової інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 2) не надання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту.
З наявних у праві доказів вбачається, що відповідач звернувся до ТОВ "Сателлит" із запитом про надання інформації (пояснень та її документальних підтверджень) від 03 лютого 2017 року №6749/10/28-10-14-06-12 (отриманий представником позивача 06 лютого 2017 року), в якому, посилаючись на підпункти 16.1.5 і 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункт 1 абзацу третього пункту 73.3 статті 73 та підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв'язку із виявленням Офісом фактів, що свідчать про недостовірність визначення ТОВ "Сателлит" по відносинам із ТОВ "Агро-Промінь" за березень-червень 2016 року, про що вказують результати аналізу показників, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість і отриманої податкової інформації, а саме даних Єдиного реєстру податкових накладних, інформації ДПІ, де перебуває на обліку ТОВ "Агро-Промінь", дані звітності постачальників товарів/послуг, просило надати копії документів, що стосуються господарських відносин із ТОВ "Агро Промінь".
ТОВ "Сателлит" у листі від 20 лютого 2017 року №60/02 зазначило, що письмовий запит про надання інформації та її документального підтвердження не відповідає вимогам Податкового кодексу України та не містить фактів і обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства або про недостовірність даних податкової звітності, поданої позивачем; про витребування таких документів у раніше поданих запитах на інформацію.
Офіс також направив позивачу другий запит надання інформації (пояснень та її документальних підтверджень) від 13 березня 2017 року №14247/10/28-10-14-06-12 (отриманий представником позивача 16 березня 2017 року), в якому, керуючись підпунктами 16.1.5 і 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпунктом 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пунктом 1 абзацу третього пункту 73.3 статті 73 та підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, просив надати копії документів, що стосуються господарських відносин зокрема із ТОВ "Д.Ж.И.В.А.", у зв'язку із отриманням інформації про порушення позивачем валютного, податкового та іншого законодавства, а саме отриманням вироку Деснянського районного суду міста Києва у відношенні директора товариства ОСОБА_1, що вказує про ймовірність втрат бюджету.
У відповідь на вказаний запит позивач у листі від 04 квітня 2017 року №14/юр повідомило про відсутність обов'язку надати запитувані документи у зв'язку із невідповідністю письмового запиту про надання інформації та її документального підтвердження не відповідає вимогам Податкового кодексу України та не містить фактів і обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства.
Наведене свідчить, що позивач не надав контролюючому органу пояснення та їх документальні підтвердження на вказані вище письмові запити.
Разом з тим, на думку суду, письмові запити Офісу про надання інформації (пояснень та її документальних підтверджень) від 03 лютого 2017 року №6749/10/28-10-14-06-12 та від 13 березня 2017 року №14247/10/28-10-14-06-12 складені відповідачем з порушенням вимог Податкового кодексу України.
Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.
Згідно з абзацом третім пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України визначено, що письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Абзац п'ятий пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України встановлює, що платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
В ході розгляду даної справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено тягар доказування, не надав суду будь-яких доказів на підтвердження недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих ТОВ "Сателлит", не вказав, у чому полягає недостовірність та у якій саме податковій декларації; а також доказів, які б свідчили про порушення валютного, податкового та іншого законодавства саме позивачем, а, отже, не доведено підстав для звернення з відповідними запитами.
У свою чергу наведені у письмових запитах обставини стосуються порушень законодавства з боку постачальників ТОВ "Сателлит" та не можуть бути підставою для звернення до позивача із запитами.
Натомість суд зазначає, що ухвалою про відкриття провадження у даній справі суд зобов'язав відповідача надати всі докази, що стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу, однак, вимоги вказаної ухвали відповідачем не виконано.
Таким чином, з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів наявності підстав для надіслання позивачу письмового запиту про подання інформації та її документального підтвердження на підставі підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що позивач не мав обов'язку надавати відповідь на письмовий запит ГУ ДФС у місті Києві, що вказує на відсутність правових підстав для прийняття рішення про проведення документальної позапланової перевірки.
Враховуючи викладене, наказ від 27 квітня 2017 року №907 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Сателлит" (код ЄДРПОУ 13501985)" підлягає скасуванню як протиправний, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.
В частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень Офісу від 07 липня 2017 року №№0004771406, 0004781406 суд керується наступним.
Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ Сателлит" та його контрагентами - ФГ "Агро-Промінь" та ТОВ "Д.Ж.И.В.А.", підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, мету придбання та обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача.
На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що між ТОВ Сателлит" (покупець) та ФГ "Агро-Промінь" (постачальник) протягом березня-червня 2016 року укладено 15 договорів поставки від 01 березня 2016 року №Р41063, від 18 березня 2016 року №Р41094, від 01 квітня 2016 року №Р41125, від 04 квітня 2016 року №Р41137, від 04 квітня 2016 року №Р41138, від 04 квітня 2016 року №Р41139, від 07 квітня 2016 року №Р41170, від 19 квітня 2016 року №Р41209, від 12 травня 2016 року №Р41250, від 12 травня 2016 року №Р41252, від 12 травня 2016 року №Р41251, від 25 травня 2016 року №Р41284, від 25 травня 2016 року №Р283, від 25 травня 2016 року №Р41285, від 02 червня 2016 року №Р41298.
За умовами вказаних договорів постачальник зобов'язався поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити насіння соняшника українського походження врожаю 2015 року на умовах EXW-франко-елеватор постачальника згідно Інкотермс 2010; право власності на товар переходить від постачальника до покупця після оформлення на ім'я покупця та передачі оригіналу відповідної складської квитанції на товар.
На виконання умов згаданих договорів протягом березня-червня 2016 року ФГ "Агро-Промінь" поставило ТОВ "Сателлит" товар - соняшник українського походження врожаю 2015 року на загальну суму 136 511 640,00 грн. що підтверджують відповідні видаткові накладні та акти прийому-передачі, перелік яких наведено на сторінках 10-15 акта перевірки.
ФГ "Агро-Промінь" виписало на адресу позивача податкові, датовані березнем-червнем 2016 року, накладні на загальну суму 136 511 640,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 22 751 940,00 грн.
Між ТОВ Сателлит" (покупець) та ТОВ "Д.Ж.И.В.А." (постачальник) протягом грудня 2015 року укладено 7 договорів поставки від 08 грудня 2015 року №Р40861, від 15 грудня 2015 року №Р40894, від 16 грудня 2015 року №Р40907, від 18 грудня 2015 року №Р40918, від 21 грудня 2015 року №Р40926, від 24 грудня 2015 року №Р40939, від 25 грудня 2015 року №Р40948.
За умовами вказаних договорів постачальник зобов'язався поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити насіння соняшника українського походження врожаю 2015 року на умовах DAP Інкотермс (доставлено до місця призначення); право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати отримання товару покупцем; датою отримання товару покупцем є його відмітка про отримання товару в товаротранспортній накладній.
На виконання умов згаданих договорів протягом грудня 2015 року ТОВ "Д.Ж.И.В.А." поставило ТОВ "Сателлит" товар - соняшник українського походження врожаю 2015 року на загальну суму 3 598 500,40 грн. що підтверджують відповідні видаткові накладні, перелік яких наведено на сторінках 27-28 акта перевірки.
ТОВ "Д.Ж.И.В.А." виписало на адресу позивача податкові накладні, датовані груднем 2015 року на загальну суму 3 598 500,40 грн., у тому числі податок на додану вартість 22 751 940,00 грн.
На підтвердження транспортування спірного товару до матеріалів справи залучені копії товарно-транспортних накладних, вагових квитків, дозволів на зважування, дозволів на вивантаження, а зберігання товару підтверджується складськими квитанціями.
Надання вказаних вище документів для перевірки визнається сторонами та зафіксовано в акті перевірки.
В якості підтвердження оплати за поставлений товар позивач перераховував на рахунок постачальників грошові кошти, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень та банківських виписок.
За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, яка діє з 01 січня 2015 року) об'єктом оподаткування є:
прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.
За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з положеннями частин четвертої-шостої Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
В акті перевірки не встановлено відсутності первинних документів, у свою чергу судом встановлено, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (акти здачі-приймання наданих послуг), відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Суд не приймає посилання відповідача на неможливість встановлення джерела походження товару по ланцюгу постачання від ФГ "Агро-Промінь" на те, що первинні документи, виписані ТОВ "Д.Ж.И.В.А." для ТОВ "Сателлит", не мають юридичної сили первинних документів, оскільки підписані особою, яка згідно вироку вчинила фіктивне підприємництво, в якості підтвердження дефектності первинних документів, тому що ймовірні порушення податкового або іншого законодавства по ланцюгу постачання не позбавляють правового значення первинних документів, виписаних постачальниками.
Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Суд встановив, що ТОВ "Сателлит" здійснює діяльність зокрема у сфері виробництва олії та тваринних жирів, оптової торгівлі зерном і насінням та входить числа експортерів такої продукції, про що також вказано на стор. 3 акта перевірки; виробничі потужності товариства (завод) знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Таганрозька, буд. 76.
Як встановлено вище, поставка товару здійснювалась на умовах DAP (Доставлено до місця призначення: ТОВ "Сателлит", 87543, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Таганрозька, №76) та EXW (Франко-елеватор) згідно Інкотермс 2010, тобто, у першому випадку постачальники несуть всі витрати та ризики, необхідні для доставки товару до місця призначення, в другому випадку - забезпечують покупцю доступ до товару на елеваторах.
Особливості порядку прийому та обігу зерна регулюються Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні".
Так, відповідно до статті 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно підлягає зберіганню у зернових складах.
Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.
При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості.
Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.
Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.
Кожна із сторін договору складського зберігання зерна при відвантаженні зерна має право вимагати перевірки його якості. Витрати, пов'язані із проведенням аналізу його якості, несе сторона, що зажадала його перевірки.
Згідно зі статтею 25 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад є складом загального користування і зобов'язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи.
Стаття 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначає, що за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна.
Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.
Відповідно до статті 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію.
Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.
Суд встановив, поставка зерна відбувалась на елеваторах, серед яких ТОВ "ДП Агросервіс 2000", ТОВ "Новоолексіївський елеватор", ТОВ "Заготзерно-Новогупалівка", ТОВ "Вільнянський елеватор", ТОВ "Варварівський елеватор", ТОВ "Роздорський елеватор" шляхом переоформлення складських квитанцій з постачальників на ТОВ "Сателлит".
Наявні у справі докази підтверджують, що придбане у ФГ "Агро-Промінь" та ТОВ "Д.Ж.И.В.А." насіння соняшника у подальшому реалізовано компанії нерезиденту Нобл Ресорсиз С.А., а, отже, придбавалось з метою та фактично використано у межах господарської діяльності.
На підтвердження реальності господарських операцій та мети використання придбаного зерна у господарській діяльності позивач надав суду наступні документи: копії договорів купівлі-продажу, видаткових накладних, актів прийому-передачі, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, договорів складського зберігання зерна та додаткових угод до них, складських квитанцій, актів звірки, дозволів на зважування та відвантаження, виписки банку по відносинам із придбання насіння соняшника; копії експортних контрактів, інвойсів, митних декларацій щодо подальшого продажу насіння соняшника.
Наведе вказує, що ТОВ "Сателлит" здійснювало витрати на придбання у ФГ "Агро-Промінь" та ТОВ "Д.Ж.И.В.А." товару для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.
Так само відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що постачальники не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та не вчиняли фактичних дій, спрямованих на виконання таких зобов'язань.
За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував фінансовий результат до оподаткування за перевірений період по взаємовідносинам з ФГ "Агро-Промінь" та ТОВ "Д.Ж.И.В.А.", у зв'язку з придбанням товарів.
Посилання відповідача на неможливість встановити постачальника товарів не приймаються до уваги, оскільки зазначене не підтверджується документально та не є підставою для обмеження позивача, як покупця, у праві формувати витрати за умови реальності господарських операцій та підтвердження фактичного руху придбаного товару.
Разом з тим, позивач надав суду копії документів по відносинам ФГ "Агро-Промінь" із постачальниками, які підтверджують придбання насіння соняшника, зокрема: копії договорів поставки, видаткових на податкових накладних, копії податкової та фінансової звітності підприємств по ланцюгу постачання.
Крім того, позивач надав суду докази правосуб'єктності постачальників та обачності ТОВ "Сателлит" при виборі контрагентів, а саме: копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копії реєстраційних та звітних документів ФГ "Агро-Промінь" та ТОВ "Д.Ж.И.В.А.".
Посилання акта перевірки в якості підстави для завищення позивачем від'ємного значення на дані ДП "Держреєстри України", Єдиного реєстру податкових накладних та Державного реєстру речових та майнових прав суд визнає недостатніми, оскільки інформація таких реєстрів не є належним доказом у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не підтверджує будь-яких обставин.
Що стосується посилання в акті перевірки на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року у відношенні директора ТОВ "Д.Ж.И.В.А." - ОСОБА_1, суд зазначає про наступне.
Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року у справі №754/13252/16-к затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Київської місцевої прокуратури №3 та підозрюваним ОСОБА_1; визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінально правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205, частиною другою статті 2051 Кримінального кодексу України.
Зокрема, у вказаному вироку встановлено, що ОСОБА_1 вчинив фіктивне підприємництво, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності і його дії необхідно кваліфікувати за частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України; внесення в документи, що відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдивих відомостей, вчинене за попередньою змовою групою осіб, і його дії необхідно кваліфікувати за частиною другою статті 2051 Кримінального кодексу України.
Проте, оцінюючи вказаний вирок як доказ, суд керується приписами частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
В межах спірних правовідносин Окружним адміністративним судом міста Києва не розглядається справа про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок суду, тобто ОСОБА_1.
До того ж, у згаданому вироку Деснянського районного суду міста Києва не встановлено, що ТОВ "Д.Ж.И.В.А." не мало взаємовідносин з ТОВ "Сателлит", не досліджено обставин господарської діяльності ТОВ "Д.Ж.И.В.А." по взаємовідносинам із ТОВ "Сателлит" та не досліджено доказів на підтвердження таких обставин.
Згідно з частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Суд також враховує, що ОСОБА_1 не заперечував факту підписання первинних документів ТОВ "Д.Ж.И.В.А." та здійснення фактичних господарських операцій; у будь-якому випадку, затвердження угоди про визнання винуватості та порушення при реєстрації вказаного підприємства автоматично не свідчить про неможливість здійснення ним реальної господарської діяльності.
Враховуючи вимоги процесуального закону, суд приходить до висновку, що вказаний вище вирок Деснянського районного суду міста Києва не стосується предмету доказування даної адміністративної справи, а тому не береться судом до уваги.
Суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, із посиланням на постанову Верховного Суду України від 01 грудня 2015 року у справі №826/15034/14.
Разом з тим, вище судом спростовано висновки актів перевірки та доводи відповідача щодо відсутності реальних господарських операцій, а згідно з новою правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 11 квітня 2017 року у справі №826/18925/14, вирок, який не містить відомостей про сутність господарських операцій, не є належним доказом на підтвердження вимог податкового законодавства, а саме суд вказав: "…оскільки вирок суду, який міститься у матеріалах справи, не містить відомостей про відсутність господарських операцій між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю "Грин Лайн", а тому таке рішення суду не може бути визнано належним доказом на підтвердження порушення Товариством вимог податкового законодавства, які зумовили визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням."
Враховуючи викладене, на думку суду, висновки акта перевірки про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток є помилковими та спростовуються наявними у справі доказами.
Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із ФГ "Агро-Промінь" та ТОВ "Д.Ж.И.В.А.", суд керується наступним.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.
Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ФГ "Агро-Промінь" та ТОВ "Д.Ж.И.В.А." товару безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ФГ "Агро-Промінь" та ТОВ "Д.Ж.И.В.А.", були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку.
Суд звертає увагу, що порушень з приводу правильності оформлення та реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.
Відповідно до приписів статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.
Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.
Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.
Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ФГ "Агро-Промінь" та ТОВ "Д.Ж.И.В.А.", тому, висновки актів перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість - протиправним.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення Офісу від 07 липня 2017 року №№0004771406, 0004781406 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Офісом не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних наказу та податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у свою чергу позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги про скасування наказу, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Сателлит" підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпункт 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою складає 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2017 року відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.
Виходячи із загальної суми визначених податкових зобов'язань згідно із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2 101 652,09 грн., однак, через майновий стан сплачено лише частину судового збору у розмірі 210 165,24 грн.
Оскільки сума судового збору за майнові вимоги станом на день вирішення спору позивачем повністю не сплачена, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати у цій частині між сторонами відповідно до судового рішення у справі.
Так, згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, решта суми судового збору на подання адміністративного позову у розмірі 1 891 486,85 грн. (2 101 652,09 грн. - 210 165,24 грн.) має бути присуджена на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Офісу, а сума судового збору за вимоги немайнового характеру - на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань офісу.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит" задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 27 квітня 2017 року №907 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Сателлит" (код ЄДРПОУ 13501985)".
3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 07 липня 2017 року №№0004771406, 0004781406.
4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 211 765,24 (двісті одинадцять тисяч сімсот шістдесят п'ять гривень двадцять чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
5. Присудити на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) судовий збір за подання адміністративного позову майнового характеру у розмірі 1 891 486,85 грн. (один мільйон вісімсот дев'яносто одна тисяча чотириста вісімдесят шість гривень вісімдесят п'ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Кузьменко