ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
20 листопада 2017 року № 826/3897/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»
до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області
про визнання протиправним та скасування наказу від 10.03.2017 року,
На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (надалі - Відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ на проведення фактичної перевірки від 10.03.2017 року, який виданий ГУ ДФС у Київській області; заборонити ГУ ДФС у Київській області вчиняти дії щодо арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» у зв'язку з не допуску перевіряючих до проведення фактичної перевірки на підставі наказу від 10.03.2017 року №406, як виняткового способу забезпечення виконання платником податків обов'язку.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржуваний наказ не відповідає вимогам, встановленим ст. 81 Податкового кодексу України.
Представник відповідача надав суду заперечення на позовну заяву, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи клопотання представників сторін, Суд відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
В.о. начальника ГУ ДФС у Київській області Л.П. Фоменко 10 березня 2017 року прийнято Наказ № 406 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Еко-Маркет» (код ЄДРПОУ 32104254) з питань, що стали предметом оскарження, тривалістю 10 діб з 13.03.2017.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу № 406 від 10.03.2017 року, він прийнятий відповідно до вимог ст. ст. 75, 80, 81 Податкового кодексу України.
Позивач скористався правом, передбаченим ст. 81 Податкового кодексу України та не допустив посадових осіб контролюючого органу до перевірки, у зв'язку з невідповідністю вказаного документа вимогам п.81.1 ст. 81, пп.80.2.2. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України.
За таких обставин позивач, не погоджуючись із винесеним ГУ ДФС у Київській області наказом № 406 від 10.03.2017 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Еко-Маркет», оскаржив його до суду та просив суд скасувати вищевказаний наказ.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про часткове обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 21 Податкового кодексу України визначені обов'язки контролюючих органів, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Контролюючі органи та їх посадові особи при прийнятті рішень у тому числі наказів про проведення фактичної перевірки, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податкового кодексу України.
Згідно з п. 75.1, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до п.п. 80.1, 80.2, 80.4 ст. 80 ПК України, Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:
- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;
- у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;
- неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;
- у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;
- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;
- у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Отже, як вбачається з аналізу викладених норм, фактична перевірка проводиться без попередження, наказ про її проведення може бути вручено особі, яка фактично проводить розрахункові операції, а тому твердження платника податків про протиправність пред'явлення передбачених ПК України документів бармену (так представилася особа, яка знаходилися у кафе, у якому фактично провадиться господарська діяльність платника податків) є безпідставними.
В наказі про проведення фактичної перевіри вказано, що підставою для проведення такої перевіри, у тому числі платника податків, є обставини, передбачені пп. 80.2.2, ст. 80 ПК України.
Під час розгляду справи судом не встановлено обставини, які були передумовою видання спірного наказу.
Крім того, Наказ № 406 від 10.03.2017 року не відповідає вимогам, що містяться в п.81.1 ПК України, а саме, даний акт індивідуальної дії містить в собі помилкову назву Позивача.
Вимоги до оформлення Наказу на проведення перевірки визначено в п.81.1 Податкового кодексу України, відповідно до якого в Наказі зазначаються: 1) дата видачі; 2) найменування контролюючого органу; 3) найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться; 4) мета; 5) вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка); 6) підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом; 7) дата початку і тривалість перевірки, 8) період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Судом встановлено, що Наказ № 406 від 10.03.2017 року не відповідає вимогам, що містяться в п.81.1 ПК України, а саме, даний акт індивідуальної дії містить в собі помилкову назву Позивача, а саме: замість ТОВ «ЕКО» в наказі зазначено - ТОВ «Еко-Маркет».
Крім того, Суд звертає увагу, що за адресою Київська область, Бориспільській район, с. Щасливе, вул. Демидова, 2 знаходяться складські приміщення ТОВ "Еко", що підтверджується Договором оренди нежитлових приміщень №01/03/2017 від 01.03.207 р., а не магазин ТОВ «Еко-Маркет».
Оскільки нормою п.81.1 ПК України передбачено вичерпний перелік інформації, що має міститись в наказі на проведення перевірки, а пред'явлення Наказу, що оформлений з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки, то суд приходить до висновку, що відсутність в наказі такого істотного реквізиту, як «найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) », є достатньої підставою для висновку про те, що Наказ №406 від 10.03.2017 року не відповідає вимогам законодавства, як наслідок, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
В частині позовних вимог щодо заборонити ГУ ДФС у Київській області вчиняти дії щодо арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» у зв'язку з не допуску перевіряючих до проведення фактичної перевірки на підставі наказу від від 10.03.2017 року №406, як виняткового способу забезпечення виконання платником податків обов'язку, Суд зазначає наступне.
Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо заборонити ГУ ДФС у Київській області вчиняти дії щодо арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» у зв'язку з не допуску перевіряючих до проведення фактичної перевірки на підставі наказу від від 10.03.2017 року №406, як виняткового способу забезпечення виконання платником податків обов'язку не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинення дій та бездіяльності.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог частково.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 10 березня 2017 року №406.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.
4. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області за рахунок державних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко» (код ЄДРПОУ 32104254) судові витрати в сумі 1600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.).
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.Б. Федорчук