ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
13 листопада 2017 року № 826/1171/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні
за позовомОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Позивач, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 08.12.2016 року №0052701306 та №0052641306.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що висновки, викладені в Акті перевірки, щодо порушення ним норм Податкового кодексу України при визначенні суми податку на доходи фізичних осіб є хибними та базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.
Представник Відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено заниження Позивачем податку на доходи фізичних осіб. Враховуючи зазначені обставин, Контролюючий орган просить Суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Представник позивача заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без участі представників сторін.
Враховуючи клопотання представників сторін, Суд відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Співробітниками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р.
За результатами перевірки складено акт від 22.11.2016 року №10360/26-51-13-06/НОМЕР_1 (надалі - Акт перевірки).
В Акті перевірки встановлено порушення: пп.176.1 ст. 176, пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164, ст. 36 Податкового кодексу України , зокрема, не задекларовано дохід, отриманий платником податків як додаткове благо від ПАТ «Укрсоцбанк» на загальну суму 337625,54 грн. та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 66916,11 грн.; п.49.18.5 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, а саме неподання декларації про доходи за 2015 рік; пп.168.1.1. п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір з доходів за 2015 рік на загальну суму 5067,38 грн.
На підставі Акту перевірки Контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 08.12.2016 року: №0052641306, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму в розмірі 83642,14 грн, в т.ч. за основним платежем в розмірі 66916,11 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 16726,03 грн.; №0052701306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «військовий збір» в сумі 5064,38 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 1266,10 грн.
Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог законодавства, а тому звернувся до суду з відповідним позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 (Позичальник), з однієї сторони, та ПАТ «Укрсоцбанк» (Кредитор), з іншої сторони, 12 травня 2006 року укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №10-29/1788.
В подальшому, 09.10.2015 року між Позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено Договір внесення змін № 5 до Договору кредиту № 10-29/1788 від 12.05.2006 року, згідно п. 3.2. якого: якщо позичальник починаючи з дати укладення цього договору та до 31.12.2015 року здійснить одноразовий платіж в сумі від 500 (п'ятсот) доларів США 00 центів на підставі Заяви на сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням, то позичальник набуває право на анулювання заборгованості по кредиту, процентам та комісіям в сумі, що дорівнює сумі здійсненого платежу.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Укрсоцбанк» листом від 13.10.2016 року №11.1-189/79-1224 підтвердив інформацію, що з ОСОБА_1 було укладено Договір про припинення зобов'язань у зв'язку із анулюванням (прощенням) заборгованості за кредитним договором.
Податковим кодексом України визначено вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп.164.1.2 164.1 ст.164 ПК України).
Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п.164.2 ст.164 ПК України.
Так, відповідно до п.п. "д" п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Згідно з п.п.14.1.47, 14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
При цьому, відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:
а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Згідно з пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Таким чином, згідно ПК України визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.
При цьому, згідно п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу.
Відповідно до п.п.165.1.49 п.165.1 ст.165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
При цьому до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 ПК України).
Отже, відсотки та проценти, нараховані боржнику, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
При цьому, згідно з ч.2-3 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 605 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Отже, відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України, зокрема нормами ЦК України. При цьому нарахування пені та штрафів є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед третьою особою - банком.
Прощені Позивачці неустойка у вигляді процентів не є його доходом та додатковим благом, оскільки, якщо сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, то неустойка ним не отримується, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати.
Отже, прощення пені та штрафів (неустойки) у вигляді відсотків регулюється між сторонами зобов'язання в межах договірних правовідносин цивільним законодавством.
На підставі наведеного суд вважає, що штрафи та пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню згідно абз. "д" пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України.
Як зазначалось вище та не заперечується Відповідачем, тіло кредиту сплачено Позивачкою в повному обсязі, а нарахування податку на спрощену суму процентів є необґрунтованим та безпідставним.
Суд також приходить до висновку про не правомірність нарахування позивачу військового збору, адже відповідно до п.161 Податкового кодексу України (в редакції від 01.01.2015) платниками податку є особи, визначені в п.162.1 ПК України, а об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені в ст. 163 ПК України.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення від 08.12.2016 року №0052641306 та №0052701306 підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, Суд приходить висновків про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 08.12.2016 року №0052641306 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 83642,41 грн. та №0052701306 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 6330,48 грн.
3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.).
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.Б. Федорчук