м. Черкаси
24 листопада 2017 року справа № 823/1665/17
12 год. 13 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гаращенка В.В.,
секретаря - Савости С.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 особисто,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси адміністративну справу за позовом судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 до керівника апарату Шполянського районного суду Черкаської області Курінної Ірини Михайлівни про визнання протиправними дій та скасування наказу,
Суддя Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до керівника апарату Шполянського районного суду Черкаської області Курінної Ірини Михайлівни, в якому просить:
- визнати протиправними та незаконними дії керівника апарату Шполянського районного суду Черкаської області Курінної Ірини Михайлівни, щодо винесення п.1 наказу №50-ос від 29 грудня 2015 року про преміювання заступника керівника апарату Шполянського районного суду Черкаської області Макарука Сергія Володимировича в розмірі 1200 грн.;
- скасувати п.1 наказу №50-ос від 29 грудня 2015 року про преміювання заступника керівника апарату Шполянського районного суду Черкаської області Макарука Сергія Володимировича в розмірі 1200 грн., як незаконний.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13 травня 2017 року йому надано пакет документів серед яких знаходився спірний наказ за підписом керівника апарату Курінної І.М.
Позивач вказав, що відповідно до рішення зборів суддів Шполянського районного суду Черкаської області №5 від 15 квітня 2015 року його обрано головою Шполянського районного суду Черкаської області терміном на 2 роки, тобто до 14 квітня 2017 року.
Позивач стверджує, що керівник апарату суду не має повноважень на преміювання свого заступника, оскільки вказані повноваження відносяться до компетенції голови суду відповідно до ч.3 ст. 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Вказане на його думку свідчить про незаконність спірного наказу, що порушує його право як голови суду.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлений позов та просив його задовольнити.
В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просила в його задоволенні відмовити повністю, оскільки преміювання працівників апарату суду належить до безпосередніх повноважень керівника апарату відповідно до ч. 5 ст. 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Крім того вищезазначені норми передбачені в Типовому положенні про апарат Шполянського районного суду Черкаської області, затвердженого зборами суддів Шполянського районного суду Черкаської області (протокол № 3 від 05.03.2015) та в посадовій інструкції керівника апарату Шполянського районного суду Черкаської області Курінної Ірини Михайлівни, затвердженої начальником територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області 24.03.2015.
Відповідач звернула увагу, що позивач обіймав посаду голови Шполянського районного суду Черкаської області і на момент видачі спірного наказу йому достовірно відомо про існування цього наказу та його зміст. Більше того, саме зa усною вказівкою ОСОБА_1 розподілені кошти на преміювання працівників апарату суду в сумі 2065 грн., між ОСОБА_4 (головним спеціалістом з ІТ) та ОСОБА_5, оскільки розмір фонду преміювання працівників суду завжди доводився до відома голови суду.
Крім того розмір премії працівникам суду теж завжди погоджувався з ним в усній формі, а пропозицію відповідача преміювати лише ОСОБА_5 в розмірі 2065 грн., він не підтримав.
Спірний наказ направлено на виконання до територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області. Наказ не повернуто до суду без виконання. Відповідно до норм Положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, та відділом планово - фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області нараховано премію ОСОБА_5 та ОСОБА_4
Відповідач вказала, що на зборах суддів Шполянського районного суду Черкаської області, які відбулися 05.04.2016, відзвітувалась про проведену діяльність, в тому числі про видані накази з кадрових питань щодо працівників апарату Шполянського районного суду, що підтверджується протоколом зборів суддів № 2 від 05.04.2016.
Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що у зв'язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду адміністративний позов має бути залишено без розгляду. Крім того зазначила, що він є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, проте направила до суду клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги не визнає.
Заслухавши пояснення позивача повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.
Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, керівником апарату Шполянського районного суду Черкаської області Курінною І.М. видано наказ №50-ос від 29.12.2015 про преміювання працівників апарату. Пунктом 1 наказу передбачено виплатити премію заступнику керівника апарату Макаруку С.В. в розмірі 1200 грн.
В судовому засіданні судом встановлено, що згідно рішення зборів суддів Шполянського районного суду Черкаської області №5 від 14.04.2015 позивач у період з 15.04.2015 по 14.04.2017 перебував на посаді голови цього суду.
Як вказує позивач, копію спірного наказу отримав супровідним листом керівника апарату Шполянського районного суду Черкаської області Курінної І.М. №15/17 від 13.05.2017.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
На переконання суду даний спір належить до категорії зазначеної в п. 3 ч. 2 ст. 17 КАС України категорії, оскільки є спором між суддею, який виконував повноваження голови суду та керівником апарату цього суду щодо належного виконання останнім своїх повноважень, а тому строк звернення позивача з позовом до суду згідно ч. 2 ст. 99 КАС України становить 6 місяців з моменту коли він дізнався про оскаржений наказ.
Отже, з наявних матеріалів справи суд дійшов висновку, що позивачем не порушено строк звернення до суду з даним позовом. Достатніх доказів, що про оскаржений наказ позивач дізнався до 13 травня 2017 року, відповідачем не надано.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010, № 2453-VI (в редакції, чинній на час видачі наказу №50-ос від 29.12.2015) начальник територіального управління Державної судової адміністрації України за поданням голови місцевого суду призначає на посаду керівника апарату місцевого суду, заступника керівника апарату місцевого суду та звільняє їх з посади, за поданням голови місцевого суду застосовує до них заохочення або накладає дисциплінарні стягнення відповідно до закону.
Таким чином, застосування заохочень до заступника керівника апарату належало до повноважень начальника територіального управління Державної судової адміністрації України за поданням голови місцевого суду, тому посилання позивача, що преміювання заступника керівника апарату здійснював за наказом голова суду не узгоджується з наведеними нормами та спростовує твердження про порушення права позивача як керівника.
При цьому, всупереч наведених вимог Закону, наказ про преміювання заступника керівника апарату Шполянського районного суду Черкаської області видано відповідачем за відсутності таких повноважень.
Суд відхиляє доводи відповідача, що преміювання працівників апарату суду є безпосередніми повноваженнями керівника апарату, оскільки нормами закону встановлений спеціальний порядок застосування заохочень до заступника керівника апарату.
Таким чином, виданий відповідачем наказ №50-ос від 29.12.2015 не відповідає положенням ч. 3 ст. 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI.
Разом з тим, відповідно до положень ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Одночасно, ст. 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Крім того, в ст. 6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином, суд акцентує увагу, що за змістом наведеної норми Конституції України та КАС України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.
У свою чергу, невід'ємним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Отже, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов'язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.
Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Таким чином, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.
В разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішити спір.
Натомість, в адміністративному позові позивач не надає жодних пояснень в чому полягає його порушене право. Як наслідок, позивачем не наведено, а судом не встановлено, порушеного права позивача.
За ч. 1, 3 ст. 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (в редакції, чинній на час видачі наказу №50-ос від 29.12.2015) організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату.
Керівник апарату суду несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, функціонування автоматизованої системи документообігу, інформує збори суддів про свою діяльність. Збори суддів можуть висловити недовіру керівнику апарату суду, що тягне за собою звільнення його з посади.
З наведених положень закону вбачається, що керівник апарату суду несе персональну відповідальність за належне виконання покладених на нього повноважень. При цьому, наведеним законом не встановлено відповідальності голови суду за дії керівника апарату.
Проаналізувавши наведені обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з підстав відсутності порушеного права позивача у правовідносинах, що виникли.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.11.2017
Суддя В.В. Гаращенко